Рішення від 18.06.2025 по справі 420/16181/25

Справа № 420/16181/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенка А.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструктив Ньюс» до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Конструктив Ньюс» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій просить суд:

- визнати неправомірною дію Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ: 43315529) щодо надання неповної інформації на запит про доступ до публічної інформації ТОВ «Конструктив Ньюс» вих. №З/25-04 від 12.03.2025 року;

- зобов`язати Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ: 43315529) надати ТОВ «Конструктив Ньюс» (код ЄДРПОУ: 44198115) повну, достовірну та точну інформацію, запитувану у запиті про доступ до публічної інформації вих.№ 3/25-04 від 12.03.2025 року, з урахуванням висновків суду.

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із запитом про доступ до публічної інформації в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації». Однак, відповідачем надано запитувані документи із частковим вилученням інформації. Вважаючи такі дії неправомірними позивач звернувся до суду з цим позовом.

12.06.2025 року від Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування я кого зазначено, що відповідно до частини восьмої статті 6 Закону обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений. Згідно приписів статті 8 Закону, таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську, розвідувальну таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю. По-перше, необхідно зазначити, що вилучена інформація є інформацією про конкретні виконавчі провадження. По-друге, інформація за виконавчими провадженнями не підлягає розголошенню на підставі Закону України «Про виконавче провадження», крім того відповідач у відповіді на запит позивача вказав про обмеження запитуваної інформації на підставі відповідних вимог законодавства. Також, частиною першою статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що можливість ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії тощо мають сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження. При цьому абзацами третім та четвертим пункту 11 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 30.09.2016 № 2832/5), ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження здійснюється у присутності виконавця або помічника приватного виконавця, про що у виконавчому провадженні робиться відмітка із зазначенням дати ознайомлення та підпису особи, яка ознайомилася з матеріалами виконавчого провадження. Сторона виконавчого провадження (її представник) та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право робити копії (фотокопії) з документів виконавчого провадження та виписки з них. Вилучення з матеріалів виконавчого провадження будь-яких документів не допускається. Враховуючи зазначене, інформацію про виконавчі провадження, яка знаходилась у відповідних наказах про притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців була вилучена з метою недопущення її розголошення.

Заяви чи клопотання від сторін не надходило.

Процесуальні дії, вчинені судом.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Обставини справи.

12.03.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Конструктив Ньюс» звернулося до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із запитом про доступ до публічної інформації в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації» в якому просило надати наступну інформацію:

« 1. Надати перелік державних виконавців Одеської області (із зазначенням ПІБ, посади та відділу ДВС) по яким були відкриті дисциплінарні провадження у період з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року;

2. Надати перелік державних виконавців Одеської області (із зазначенням ПІБ, посади та відділу ДВС) яких було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у період з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року (із зазначенням до якого виду дисциплінарної відповідальності притягнуто);

3. Надати перелік державних виконавців Одеської області (із зазначенням ПІБ, посади та відділу ДВС) по яким були закриті дисциплінарні провадження у період з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року;

4. Надати електронну копію наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 , Березівський відділ державної виконавчої служби у Березівському районі Одеської області управління юстиції, якого було притягнуто до дисциплінарної відповідальності (за період з 01.01.2024 по 31.12.2024).

5. Надати електронну копію наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2 , Подільський відділ державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області управління юстиції, якого було притягнуто до дисциплінарної відповідальності (за період з 01.01.2024 по 31.12.2024).

6. Надати електронну копію наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_3 , Хаджибейський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі управління юстиції, яку було притягнуто до дисциплінарної відповідальності (за період з 01.01.2024 по 31.12.2024).

7. Надати електронну копію наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_4 , Біляївський відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області управління юстиції, якого було притягнуто до дисциплінарної відповідальності (за період з 01.01.2024 по 31.12.2024).

8. Надати електронну копію наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_5 , Біляївський відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області управління юстиції, якого було притягнуто до дисциплінарної відповідальності (за період з 01.01.2024 по 31.12.2024).

9. Надати електронну копію наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_6 , Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі управління юстиції, якого було притягнуто до дисциплінарної відповідальності (за період з 01.01.2024 по 31.12.2024).

10. Надати електронну копію наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_7 , Татарбунарський відділ державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області управління юстиції, яку було притягнуто до дисциплінарної відповідальності (за період з 01.01.2024 по 31.12.2024).».

21.03.2025 року Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у відповідь на запит позивача надав перелік державних виконавців Одеської області управління юстиції відносно яких були порушені дисциплінарні провадження (за період з 01.01.2024 по 31.12.2024); перелік державних виконавців Одеської області управління юстиції, яких було притягнуто до дисциплінарної відповідальності (за період з 01.01.2024 по 31.12.2024); перелік державних виконавців Одеської області управління юстиції відносно яких були закриті дисциплінарні провадження (за період з 01.01.2024 по 31.12.2024); та електронні копії наказів управління юстиції про накладення дисциплінарного стягнення.

27.03.2025 року ТОВ «Конструктив Ньюс» повторно звернулося до відповідача із запитом про надання всіх копій наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, які були запитані у запиті на доступ до публічної інформації № З/25-04 від 12 березня 2025 року та надати письмові пояснення, чому при наданні електронної копії наказу «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_3 » № 6302/12-О5 від 09 серпня 2024 року частина інформації є вилученою.

Листом від 02.04.2025 року відповідач повідомив, що управлінням юстиції при наданні електронної копії наказу «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_3 » від 09 серпня 2024 року № 6302/12-05 частина інформації є вилученою, оскільки відповідно до статті 6 Закону «Про доступ до публічної інформації», інформацією з обмеженим доступом є:

1) конфіденційна інформація;

2) таємна інформація;

3) службова інформація.

Враховуючи викладене, оскільки державний виконавець ОСОБА_3 притягалась до дисциплінарної відповідальності за порушення, які нею були допущено при виконанні нею своєї діяльності, а саме під час здійснення виконавчих проваджень, інформацію щодо виконавчих проваджень було вилучено з електронної копії наказу.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо надання неповної інформації позивач звернувся до суду з цим позовом.

Джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частинами другою, шостою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 34 Конституції України закріплює, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес регулюється Законом України від 13.01.2011 № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI).

Частиною 1 статті 1 Закону № 2939-VI визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Публічною інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація (частина перша статті 6 Закону № 2939-VI).

Тобто за загальним правилом публічна інформація є відкритою. Винятки з цього правила встановлюються законом (частина друга статті 1 Закону № 2939-VІ). Таким законом є Закон № 2939-VІ, положеннями статті 6 якого встановлено види інформації, до якої може бути обмежено доступ, - конфіденційна, таємна та службова інформація (частина перша), та сукупність вимог, дотримання яких є обов`язковим для обмеження доступу до таких видів інформації (частина друга).

Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 2939-VI конфіденційною інформацією є інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.

Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом (частина четверта статті 13 Закону № 2939-VI).

Згідно з частиною другою статті 7 цього ж Закону розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про захист персональних даних» порядок доступу до персональних даних третіх осіб визначається умовами згоди суб`єкта персональних даних на обробку цих даних, наданої володільцю персональних даних, або відповідно до вимог закону. Порядок доступу третіх осіб до персональних даних, які перебувають у володінні розпорядника публічної інформації, визначається Законом України «Про доступ до публічної інформації», крім даних, що отримує від інших органів центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, під час здійснення верифікації та моніторингу державних виплат.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 цього ж Закону доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту (частина 2 статті 19 Закону № 2939-VI).

Частиною другою статті 6 Закону № 2939-VI встановлено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений (частина восьма статті 6 Закону № 2939-VI).

Статтею 12 Закону № 2939-VI передбачено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Статтею 13 цього Закону визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

До розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами.

Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

За змістом статті 23 Закону № 2939-VI, рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 24 Закону № 2939-VI, відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень: 1) ненадання відповіді на запит; 2) ненадання інформації на запит; 3) безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію; 4) неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону; 5) надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації; 6) несвоєчасне надання інформації; 7) необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом; 8) нездійснення реєстрації документів; 9) навмисне приховування або знищення інформації чи документів.

Висновки суду.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновків, що визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом. Отримувати та/або створювати такий продукт може виключно суб`єкт владних повноважень у процесі здійснення ним своїх владних управлінських функцій. У подальшому володіти цим продуктом може будь-який розпорядник публічної інформації, навіть якщо він не є суб`єктом владних повноважень.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивача цікавив саме наказ «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_3 » № 6302/12-О5 від 09 серпня 2024 року.

Суд вважає за необхідне зауважити, що при вирішенні цієї справи важливо враховувати, що інформація запитувалася відносно особи, уповноваженої на виконання функцій держави.

У Рішенні Конституційного Суду України від 20.01.2012 № 2рп/2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32 , частин другої, третьої статті 34 Конституції України зазначено, що вирішуючи питання щодо конфіденційності інформації про особу, яка займає посаду, пов`язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, та членів її сім`ї, Конституційний Суд України виходить з такого, що належність інформації про фізичну особу до конфіденційної визначається в кожному конкретному випадку. Перебування особи на посаді, пов`язаній зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, передбачає не тільки гарантії захисту прав цієї особи, а й додаткові правові обтяження. Публічний характер як самих органів - суб`єктів владних повноважень, так і їх посадових осіб вимагає оприлюднення певної інформації для формування громадської думки про довіру до влади та підтримку її авторитету у суспільстві.

Парламентська Асамблея Ради Європи у своїй Резолюції від 25.12.2008 № 1165 (1998) вказала, що публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя (пункт 6).

Згідно із законодавством України не належать до інформації з обмеженим доступом, зокрема: відомості, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданій відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», крім випадків, визначених зазначеним Законом (частина шоста статті 6 Закону № 2939-VI), персональні дані, що стосуються здійснення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень, а також персональні дані, зазначені у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, оформлені за формою і в порядку, встановленими Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» (частини друга та третя статті 5 Закону України «Про захист персональних даних»).

У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 № 10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» звернуто увагу судів на те, що така інформація, зокрема, може міститися в наказах про відпустку чи відрядження, наказах про призначення чи звільнення особи. Такою також є інформація з особових справ, яка свідчить про дотримання особою, що займає посаду, пов`язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, встановлених кваліфікаційних чи інших обов`язкових для займання цієї посади вимог, інформація про притягнення до юридичної відповідальності за неналежне виконання посадових (службових) обов`язків. Таким чином, у разі, якщо до посади, пов`язаної з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, встановлені кваліфікаційні чи інші обов`язкові для займання цієї посади вимоги, такі як освіта, досвід роботи, знання іноземної мови, відсутність судимості тощо, така інформація не є конфіденційною.

Верховний Суд вже неодноразово наголошував на тому, що з аналізу статті 6 Закону № 2939-VI слідує, що розпоряднику інформації надана можливість обмежувати доступ до запитуваної інформації виключно при дотриманні визначених вимог. Тобто, розпорядник у відповіді на запит вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію. Лише тоді дана відмова буде вважатися обґрунтованою та такою, що здійснена у відповідності до норм Закону №2939-VI.

Верховний Суд звертав увагу на те, що положення частини другої статті 6 Закону №2939-VI передбачають вимоги до обмеження доступу до інформації, а не підстави для надання такого доступу. Такий підхід ґрунтується на тому, що статтею 1 цього Закону закріплена презумпція відкритості публічної інформації, доступ до якої може бути обмеженим лише у разі, якщо розпорядник інформації обґрунтує це на підставі «трискладового тесту». Обов`язок доведення того факту, що доступ до інформації може бути обмежений, покладається на розпорядника публічної інформації.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 9901/249/19, у постановах Верховного Суду від 21.09.2018 у справі № 820/5938/16, від 30.01.2020 у справі № 806/1959/16 та інших.

Отже, віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом не є автоматичною підставою для відмови у наданні інформації. Розпорядники зобов`язані застосовувати «трискладовий тест» при розгляді запиту. Необґрунтована відмова надати інформацію є незаконною.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) на запит позивача від 12.03.2025 року за вих.№ 3/25-04 було надано запитувану інформацію та копії наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності державних виконавців.

Копії наказів були надані з урахуванням частини восьмої статті 6 Закону № 2939-VI, тобто з урахуванням інформації, доступ до якої необмежений.

Статтею 6 цієї Конвенції визначено форми доступу до офіційних документів:

у разі надання доступу до офіційного документу заявник має право обрати чи ознайомитися з оригіналом або копією, чи отримати копію цього документу в будь-якій доступній формі або форматі за своїм вибором, якщо тільки висловлене побажання не є невиправданим (частина перша);

у разі обмеження доступу до деякої інформації, що міститься в офіційному документі, державний орган повинен, тим не менш, надати доступ до решти інформації, що у ньому міститься. Будь-які пропуски у документі повинні бути чітко позначені. Однак, якщо часткова версія документа вводить в оману або не має сенсу, або покладає явно необґрунтоване навантаження на орган щодо оприлюднення решти документу, у такому доступі може бути відмовлено (частина друга).

У пунктах 57 та 58 Пояснювального звіту до Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів від 18.09.2009 деталізовано ситуації у випадках, якщо обмеження поширюється тільки на частину інформації, що міститься в документі, то інша частина документа, як правило, має бути надана. У такому документі треба чітко вказувати, де саме було видалено інформацію та в якому обсязі. За можливості, у рішенні також треба вказувати обмеження, згідно з яким було зроблено кожне видалення. Що стосується паперових документів, то частини інформації, на які поширюється обмеження, можна видаляти або затирати на копіях таких документів. Якщо оригінал документа є електронним, то треба надати новий документ або паперову копію з чітким зазначенням того, які частини було видалено (наприклад, залишивши відповідні розділи порожніми).

Застосовуючи ці підходи до обставин цієї справи слід констатувати, що позивач, направляючи запит на отримання доступу до означеної інформації, мотивував його метою отримання інформації, що має суспільний інтерес.

При цьому Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не відмовило у наданні такої інформації, а надало запитувані документи з урахуванням обмежень та на основі критеріїв, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2939-VI, у зв`язку з чим відмова надати наказ «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_3 » № 6302/12-О5 від 09 серпня 2024 року без вилучення частини інформації не може вважатися необґрунтованою та такою, що здійснена з порушенням норм Закону № 2939-VI.

Крім того суд звертає увагу, що позивачу також надавалися накази про накладення дисциплінарних стягнень щодо таких державних виконавців, як: ОСОБА_6 , Олефіра С.В., Мітакі О.М., Гавриловича Ю.В., Лебедєва Є.Є., Дорогова О.Б., в яких також була вилучена частина інформації яка стосується виконавчих проваджень.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Конструктив Ньюс» щодо визнання протиправним дії Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо надання неповної інформації на запит про доступ до публічної інформації та зобов`язання вчинити певні дії є необґрунтованими, оскільки розпорядник інформації надав всі запитувані документи з дотриманням вимог Закону № 2939.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Згідно ч. ч. 1-3ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо.

Частиною першою статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, обов`язок доказування у спорі покладається на відповідача, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні рішення та дії.

При вирішенні спору суд враховує позицію стосовно обов`язку доказування, яка була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003 №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Розподіл судових витрат.

Враховуючи відмову у задоволенні позову, суд приходить до висновку про відсутність підстав для повернення судового збору.

Керуючись ст.ст.2, 6, 7, 9, 12, 77, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструктив Ньюс» (вул. Богдана Хмельницького, 12, м. Одеса, 65007, код ЄДРПОУ 44198115) до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (пр-т Дмитра Яворницького, буд. 21А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 43315529) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

СуддяА.В. Бутенко

.