Ухвала від 18.06.2025 по справі 440/5269/23

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

18 червня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/5269/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про зобов`язання подати звіт про виконання рішення суду від 07.06.2023 у справі №440/5269/23 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Решетилівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Виконавчого комітету Решетилівської міської ради про:

- визнання протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Решетилівської міської ради, яка полягає у ненаданні повної та достовірної публічної інформації на запит на публічну інформацію № 1 ОСОБА_1 від 18.04.2023;

- зобов`язання Виконавчого комітету Решетилівської міської ради надати ОСОБА_1 відповідь на запит на публічну інформацію № 1 від 18.04.2023: 1) скільки коштів і коли за період 2021-2023 роки отримала територіальна громада від ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за надану Відділом "Центр надання адміністративних послуг" виконавчого комітету Решетилівської міської ради (далі ЦНАП) їй послугу (послуги) "Зняття з реєстрації місця проживання"; 2) надати підтвердження сплати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у бюджет територіальної громади адміністративного збору за надану їй послугу (послуги) "Зняття з реєстрації місця проживання" за період 2021-2023 роки (реквізити квитанції, дата сплати адміністративного збору, банк через який здійснювалась сплата адміністративного збору); 3) сканкопія квитанцій про сплату ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) адміністративного збору послугу (послуги) "Зняття з реєстрації місця проживання" за період 2021-2023 роки; 4) скільки коштів і коли за період 2021-2023 роки отримала територіальна громада від ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за надану Відділом "Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Решетилівської міської ради (далі ЦНАП) їй послугу (послуги) "Реєстрація місця проживання"; 5) надати підтвердження сплати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у бюджет територіальної громади адміністративного збору за надану їй послугу (послуги) "Реєстрація місця проживання" за період 2021-2023 роки (реквізити квитанції, дата сплати адміністративного збору, банк через який здійснювалась сплата адміністративного збору); 6) сканкопія квитанцій про сплату ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) адміністративного збору за послугу (послуги) "Реєстрація місця проживання" за період 2021-2023 роки.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною відмову Виконавчого комітету Решетилівської міської ради у наданні ОСОБА_1 інформації на запит на публічну інформацію № 1 від 18.04.2023. Зобов`язано Виконавчий комітет Решетилівської міської ради повторно розглянути запит ОСОБА_1 на публічну інформацію № 1 від 18.04.2023, з урахуванням висновків суду, викладених в даному рішенні. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

03.06.2025 до суду надійшла заява позивача про зобов`язання Виконавчого комітету Решетилівської міської ради подати звіт про виконання рішення суду від 07.06.2023, у якому зазначити причини невиконання цього рішення в частині повторного розгляду питань № № 2-3, 5-6 запиту ОСОБА_1 на публічну інформацію №1 від 18.04.2023 з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування заяви зазначено, що 26.07.2023 на електронну пошту Виконавчий комітет Решетилівської міської ради надіслав лист від 27.06.2023 № 01-22/32, у якому надав інформацію тільки стосовно питань № № 1, 4 запиту на публічну інформацію на публічну інформацію № 1 від 18.04.2023. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 виконане не повністю, тому що Виконавчий комітет Решетилівської міської ради повторно розглянув тільки питання № № 1, 4 мого запиту на публічну інформацію № 1 від 18.04.2023 та не розглянув повторно питання № № 2-3, 5-6 запиту на публічну інформацію № 1 від 18.04.2023. У зв`язку з тим, що позивач вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 виконане не повністю, тому звертається із заявою про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою суду від 10.06.2025 заяву ОСОБА_1 про зобов`язання подати звіт про виконання рішення суду від 07.06.2023 у справі №440/5269/23 призначено до розгляду у порядку письмового провадження.

Відповідачем, на виконання ухвали суду від 10.06.2025, надано копію листа від 27.06.2023 № 01-22/32, у якому зазначено, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.2023, на запит №1 від 18.04.2023, ОСОБА_1 повідомлено, що в період 2021-2023 роки до місцевого бюджету від ОСОБА_2 надійшло за послугу "Зняття з реєстрації місця проживання" 13,60 грн., в період 2021-2023 роки до місцевого бюджету від ОСОБА_2 надійшло за послугу "Реєстрація місця проживання" 13,60 грн.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вирішуючи заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 у справі №440/5269/23, суд дійшов таких висновків.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною відмову Виконавчого комітету Решетилівської міської ради у наданні ОСОБА_1 інформації на запит на публічну інформацію № 1 від 18.04.2023. Зобов`язано Виконавчий комітет Решетилівської міської ради повторно розглянути запит ОСОБА_1 на публічну інформацію № 1 від 18.04.2023, з урахуванням висновків суду, викладених в даному рішенні. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Отже, в силу статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 у справі №440/5269/23 набрало законної сили.

Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З метою забезпечення виконання судового рішення статтями 382, 382-3 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу.

Так, згідно з положеннями частин 1, 3, 4 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Якщо судове рішення набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви.

Частинами 1, 2 статті 382-1 КАС України передбачено, що суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу (частина 1 статті 382-3 КАС України).

Згідно з частинами 3, 4 статті 382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.

Таким чином, судовий контроль це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи позивача.

З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.

Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

Отже, вказаною нормою КАС України передбачено право суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Верховний Суд в ухвалах від 18.04.2022 у справі № 754/12702/14-а та від 11.05.2023 у справі № 640/9835/20 дійшов висновку, що судовий контроль в порядку норм статті 382 КАС України шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення може бути встановлено за таких умов: рішення суду ще не виконано, у тому числі у порядку його примусового виконання; існує обґрунтований і підтверджений доказами ризик його невиконання; існують підтверджені доказами обставини, які ставлять під сумнів виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення; загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату; або що відповідач (його правонаступник) створює перешкоди для виконання такого рішення, має намір ухилення від цього обов`язку.

У постанові Верховного Суду від 11.06.2020 у справі №640/13988/19 викладено правову позицію, відповідно до якої адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження. При цьому встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження").

Пунктом першим частини першої статті 3 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною першою статті 13 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною першою та пунктом першим частини другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 1 частини третьої, частиною четвертою статті 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Отже, в межах примусового виконання судового рішення державний виконавець перевіряє виконання виконавчого документу, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Тобто виконання рішення суду, яке набрало законної сили, у першу чергу забезпечується шляхом вчинення дій, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" та спрямованих на примусове виконання судового рішення.

Такі заходи на даний час не вичерпано.

Суд зазначає, що позивач зверталася до суду за виконавчим листом та отримала його, однак, доказів пред`явлення його до органів державної виконавчої служби не надала.

Оскільки, завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів є саме виконавче провадження, яке здійснюється органами державної виконавчої служби, куди позивач не звертався, а тому підстав для встановлення судового контролю немає.

За таких обставин, у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по справі №440/5269/23 слід відмовити.

Стосовно клопотання про постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту, у якому позивач просить відмовити у прийнятті звіту Виконавчого комітету Решетилівської міської ради від 13.06.2025 про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.2023, накласти на керівника Виконавчого комітету Решетилівської міської ради штраф у розмірі сорок розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановити новий строк подання звіту про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.2023, суд дійшов висновку про необгрунтованість та передчасність такого клопотання, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, умовою подання до суду звіту про виконання рішення суду є встановлення судом судового контролю за виконанням рішення суду та відповідно встановлення строку для подання такого звіту.

Проте судом встановлено, що за наслідками розгляду справи судом не встановлювався судовий контроль за виконанням рішення суду, суд не зобов`язував відповідача подати звіт про виконання судового рішення по справі №440/5269/23, тому в даному випадку, суд не зобов`язаний перевіряти виконання судового рішення.

Суд звертає увагу, що ухвалою суду від 10.06.2025 призначено до розгляду у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про зобов`язання подати звіт про виконання рішення суду від 07.06.2023 у справі №440/5269/23, а не зобов`язано відповідача подати звіт про виконання судового рішення по справі №440/5269/23.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що клопотання про постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту, є таким, що подане не у відповідності до вимог КАС України.

На підставі наведеного, керуючись статтями 229, 243, 248, 256, 294, 382, 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зобов`язання подати звіт про виконання рішення суду від 07.06.2023 у справі №440/5269/23 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Решетилівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду, в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Ю. Алєксєєва