Рішення від 18.06.2025 по справі 826/7287/18

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2025 р. м. Чернівці Справа № 826/7287/18

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищого адміністративного суду України, Державної судової адміністрації України, Голови ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України Шевченка Олександра Михайловича, Верховного Суду про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Вищого адміністративного суду України (далі - відповідач-1), Державної судової адміністрації України (далі - відповідач-2), Голови ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України Шевченка Олександра Михайловича (далі - відповідач-3), Верховного Суду (далі - відповідач-4), в якому просив:

- визнати протиправними бездіяльність Вищого адміністративного суду та Голови ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України Шевченка О.М. у невжитті заходів для здійснення виплати вихідної допомоги ОСОБА_1 ;

- стягнути солідарно з Вищого адміністративного суду України та Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 суму вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою у відповідності до ст. 143 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що становить 234549,00 гривень;

- стягнути солідарно з Голови ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України Шевченка О.М. та Вищого адміністративного суду України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10000000,00 гривень за протиправну поведінку щодо не здійснення виплати вихідної допомоги;

- зобов`язати Голову ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України Шевченка О.М. вжити заходів для організації нарахування та виплати ОСОБА_1 стягнутих судом сум грошових коштів по даній справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всупереч вимогам чинного законодавства України позивачу не виплачено вихідну допомогу під час звільнення у відставку з посади судді Вищого адміністративного суду України в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою, яка передбачена ст. 143 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №1402-VIII).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

Відповідачем-2 подано відзив на позов відповідно до змісту якого заперечує проти задоволення позову. Вказує, що відповідач-2 є державним органом, який фінансується з державного бюджету і у своїй діяльності керується діючим законодавством, яке не може порушувати. При цьому, діючим законодавством не передбачена виплата вихідної допомоги, що вказує на необґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим останні не підлягають задоволенню.

На виконання вимог Закону України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ" справа була передана на розгляд та вирішення Чернівецькому окружному адміністративному суду.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду прийнято адміністративну справу до свого провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачем-1 та відповідачем-3 подано додаткові пояснення відповідно до змісту яких заперечує проти задоволення позову. Вказує, що відмова у виплаті такої допомоги не звужує зміст та обсяг прав позивача.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання по справі на 30.04.2025 р.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду залучено до участі у справі в якості співвідповідача Верховний суд.

Відповідачем-4 подано відзив на позов, відповідно до змісту якого заперечує проти задоволення позову. Вказує, що ліквідаційна комісія ВАСУ продовжує діяти відповідно до прийнятих на себе зобов`язань щодо нарахування суддівської винагороди суддям і заробітної плати працівникам апарату ВАСУ. Отже в даному випадку Веровний суд не є належним відповідачем.

30.04.2025 р. судове засідання не відбулось у зв`язку з клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи. Підготовче засідання призначено на 14.05.2025 р.

14.05.2025 р. судове засідання не відбулось у зв`язку з неявкою сторін по справі. Представником позивача подано клопотання про розгляд справи без його участі.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 18.06.2025.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги. Просив здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач-1, відповідач-2, відповідач-3, відповідач-4 в судове засідання не з`явились, явку представників не забезпечили.

Частиною 1 ст. 205 КАС України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

У разі повторної неявки повідомленого належним чином відповідача в судове засідання, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

Суд продовжив розгляд справи за відсутності відповідачів, що не суперечить вимогам ч. 1 та ч.3 ст. 205 КАС України.

Дослідивши письмові докази, заслухавши учасників по справі судом встановлено наступне.

29.03.2018 р. рішенням Вищої ради правосуддя №929/0/15-18 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Вищого адміністративного суду України у зв`язку з поданням заяви про відставку.

06.04.2018 р. наказом Вищого адміністративного суду України №178-к відраховано суддю ОСОБА_1 зі штату Вищого адміністративного суду України у зв`язку зі звільненням його у відставку з 06.04.2018.

24.04.2018 позивач подав Вищому адміністративному суду України заяву про виплату вихідної допомоги відповідно до ст. 143 Закону №1402-VIII у розмірі 3 місячних суддівських винагород.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

У преамбулі Закону №1402-VIII, який набрав чинності 30 вересня 2016 року, зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Пунктом 2 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIIІ визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI (далі - Закон №2453-VІ), крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Згідно з пунктом 7 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIIІ з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку. До припинення діяльності статус, структура, повноваження, порядок роботи, права, обов`язки, гарантії суддів цих судів визначаються Законом №2453-VІ.

Як визначалося Законом №2453-VІ, так і відповідно до Закону №1402-VIII, незалежність судді забезпечується, з-поміж іншого, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді, а також правом судді на відставку.

Приписами частин першої, третьої-п`ятої статті 116 Закону №1402-VIIІ закріплено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею до Вищої ради правосуддя, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви ухвалює рішення про звільнення судді з посади. Суддя здійснює свої повноваження до ухвалення рішення про його звільнення. За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.

Відповідно до статті 143 Закону №1402-VIIІ судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою. У разі якщо суддя, відставка якого була припинена у зв`язку з повторним призначенням на посаду, знову подасть заяву про відставку, виплата вихідної допомоги не здійснюється.

Постановою пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 днем початку роботи Верховного Суду визначено 15 грудня 2017 року.

З аналізу викладених норм вбачається, що норми Закону №2453-VII визначають статус, структуру, повноваження, порядок роботи, права, обов`язки, гарантії суддів, зокрема, Вищого адміністративного суду України, до початку роботи Верховного Суду, а саме: до 15 грудня 2017 року.

Таким чином, норми законодавства, що діяли на момент звільнення позивача з посади судді (06.04.2018) передбачали, що права, обов`язки, гарантії суддів вищих спеціалізованих судів після 15 грудня 2017 року визначаються Законом №1402-VIII, тобто норми частини першої статті 143 Закону № 1402-VIII мають бути застосовані до суддів вищих спеціалізованих судів, які вийшли у відставку після 15 грудня 2017 року.

Зазначений висновок у повній мірі відповідає позиції Конституційного Суду України, що викладена в рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99, та передбачає, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Оскільки згідно з рішенням Вищої ради правосуддя від 29.03.2018 позивача звільнено з посади судді Вищого адміністративного суду України у зв`язку з поданням заяви про відставку, суд дійшов висновку, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою, що передбачена ч.1 ст.143 Закону №1402-VIII, який набрав чинності з 30 вересня 2016 року.

Судом встановлено, що згідно з довідкою Вищого адміністративного суду України від 09.08.2018 №172 розмір суддівської винагороди позивача станом на 01.01.2018 становив 37002,00 грн.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними бездіяльності Вищого адміністративного суду та Голови ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України Шевченка О.М. у невжитті заходів для здійснення виплати вихідної допомоги ОСОБА_1 ; стягнення солідарно з Вищого адміністративного суду України та Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 суму вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою у відповідності до ст. 143 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що становить 234549,00 гривень; зобов`язання Голови ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України Шевченка О.М. вжити заходів для організації нарахування та виплати ОСОБА_1 стягнутих судом сум грошових коштів по даній справі підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Вищого адміністративного суду України щодо невиплати вихідної допомоги ОСОБА_1 в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою відповідно до ст. 143 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та стягнення саме Вищого адміністративного суду України (оскільки Вищий адміністративний суд України станом на час розгляду справи відповідно до даних ЄДРПОУ перебуває у стані припинення та не ліквідований) на користь позивача суму вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою відповідно до ст. 143 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що становить 111006,00 грн.

Задоволення вимог саме в такому формулюванні, буде належним способом відновлення порушених прав позивача. Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 21.12.2021 р. по справі №2340/4030/18.

При цьому, твердження позивача, щодо стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 суму вихідної допомоги у розмірі 234549,00 грн суд оцінює критично, оскільки вони жодним чином не обґрунтовані в контексті спірних правовідносин. При цьому, позивач сам надав довідку про суддівську винагороду.

Стосовно позовної вимоги щодо стягнення солідарно з Голови ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України Шевченка О.М. та Вищого адміністративного суду України на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 10000000,00 гривень за протиправну поведінку щодо не здійснення виплати вихідної допомоги

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відшкодування моральної шкоди визначені Цивільним кодексом України.

Частинами 1 та 2 ст. 22 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що особа, якій завдано збитків (майнової шкоди) у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди розмір відшкодування моральної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру та обсягу страждань, немайнових витрат, які зазнав позивач.

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п. 3 вказаної постанови).

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Стверджуючи про те, що відповідачем завдано моральну шкоду, позивачем не доведено факту завдання немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які спричинили негативні зміни у житті особи, як і не доведені самі негативні зміни у житті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Позивачем не обґрунтовано розміру відшкодування шкоди в сумі 10000000,00 грн та не підтверджено її документально.

Отже, суд зазначає, що позовна вимога про відшкодування позивачу моральної шкоди позивачем не доведена з передбачених ст. ст. 23, 1166, 1167 ЦК України обставин і підстав, які зумовлюють наявність такої шкоди. Зокрема, не надано обґрунтованих доказів, які б підтверджували факт заподіяння йому моральної шкоди саме неправомірними діями та рішеннями відповідача.

За сукупністю наведених обставин, суд вважає, що підстави для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди на користь позивача відсутні, тому в цій частині позовних вимог відмовляє.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Стосовно розподілу судових витрат.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Вищого адміністративного суду України щодо невиплати вихідної допомоги ОСОБА_1 в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою відповідно до ст. 143 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

3. Стягнути з Вищого адміністративного суду України на користь ОСОБА_1 суму вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою відповідно до ст. 143 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що становить 111006,00 грн. грн.

4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 );

Відповідачі - Вищий адміністративний суд України (вул. Князів Острозьких, 8, корп. 5, м.Київ, 01029, Код ЄДРПОУ 33235788)

Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01021, Код ЄДРПОУ 26255795)

Голова ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України (вул. Князів Острозьких, 8, корп. 5, м.Київ, 01029)

Верховний суд (вул. П. Орлика, 8, м. Київ, 01043, Код ЄДРПОУ 41721784)

Суддя І.В. Маренич