Постанова від 17.06.2025 по справі 400/6863/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2025 р. Категорія: 105000000м. ОдесаСправа № 400/6863/24Перша інстанція: суддя Лісовська Н. В.,

час і місце ухвалення: спрощене провадження,

м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Семенюка Г.В.,

суддів Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.,

при секретаріВишневській А.В.

за участю сторін: Пред-к Ковтуненко В.В.Мутьєв Д.В. (договір, адвокат) розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Миколаївкомунтранс" на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 р. у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства "Миколаївкомунтранс" до Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області, треті особи: Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування припису, -

встановиВ:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області (далі по тексту Відповідач), за участю третіх осіб - Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради (третя особа 1 на боці позивача) та ОСОБА_1 (третя особа 2 на боці Відповідача) про визнання протиправним та скасування припису № 4/000006 від 05.07.2024, мотивуючи його тим, що за результатами проведеної перевірки на підставі скарги гр. ОСОБА_1 на предмет правомірності нарахування КП Миколаївкомунтранс плати за вивезення побутових відходів та приєднання ОСОБА_1 до публічного договору про надання послуг з поводження з побутовими відходами (вивезення побутових відходів), Відповідачем проведено перевірку та складено Акт перевірки на підставі якого керівникові КП Миколаївкомунтранс було вручено Припис № 4/000006 від 05.07.2024 р Про припинення порушень прав споживачів (далі - Припис), яким зобов`язано в термін до 22 липня 2024 року скасувати борг з оплати за послуги з поводження з побутовими відходами в сумі 5 493, 16 грн. нарахований за період з 01.02.2022 р. по 31.05.2024 р. гр. ОСОБА_2 . До таких висновків дійшов контролюючий орган через відсутність договірних відносин КП Миколаївкомунтранс із Споживачем ОСОБА_1 . Позивач не згоден з винесеним приписом, вважає його таким що суперечить нормам чинного законодавства, яке регулює житлово-комунальну сферу, а від так вважає Припис незаконним та таким що належить скасуванню. Позивач зазначає, що оскільки КП "Миколаївкомунтранс" є фактично єдиним офіційним виконавцем послуг по поводженню з побутовими відходами (вивезення побутових відходів), то ОСОБА_1 приєдналася до виконання цього публічного договору шляхом мовчання - мовчазна згода (не надання офіційного листа у встановленні строки на розірвання договірних відносин), а від так ОСОБА_1 (як споживач послуги) несе зобов`язання за цим договором в повній мірі. Оскільки з 01.02.2022 року по 31.05.2024 року ОСОБА_3 не оплачувала послуги КП Миколаївкомунтранс по вивезенню побутових відходів, то відповідач правомірно нарахував їй заборгованість за період з 01.02.2022 року про 31.05.2023 року у сумі 5483 грн. відповідно тарифів зазначених у договорі.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року у позові відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Комунальне підприємство "Миколаївкомунтранс" подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відмовляючи у позові, суд першої інстанції не врахував, що оскільки КП Миколаївкомунтранс є єдиним офіційним виконавцем послуг по поводженню з побутовими відходами (вивезення побутових відходів), то ОСОБА_1 приєдналася до виконання цього договору шляхом мовчання-мовчазна згода (не надання офіційного листа у встановленні строки на розірвання договірних відносин). Позивач наголошує, що у ОСОБА_1 відсутня можливість не приєднатися до цього публічного договору, окрім як тільки подання своєчасної заяви про відмову від надання послуг, через невиконання умов договору. ОСОБА_1 з Актом претензій до КП Миколаївкомунтранс не зверталася. А від так факт приєднання ОСОБА_1 до публічного договору відбувся за її мовчазної згоди, що надає КП Миколаївкомунтранс права на нарахування оплати за наданні послуги. Оскільки існує публічний договір з єдиним офіційним виконавцем послуг по поводженню з побутовими відходами (вивезення побутових відходів), то ОСОБА_1 не може не користуватися цими послугами за власним бажанням. На підставі вищевикладеного, позивач вважає, що контролюючий орган під час проведення перевірки дійшов хибних висновків та просить визнати припис протиправним та скасувати його.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до направлення № 7 від 25.06.2024 року в період з 25 червня 2024 року по 05 липня 2024 року працівниками Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області проводилась позапланова перевірка на підставі скарги гр. ОСОБА_1 на предмет правомірності нарахування КП Миколаївкомунтране плати за вивезення побутових відходів та приєднання її до публічного договору про надання послуг з поводження з побутовими відходами (вивезення побутових відходів).

05.07.2024 р. за результатами поведеної перевірки відповідачем було складено АКТ №00 00 06, де перевіряючи дійшли висновків про неправомірність дій КП Миколаївкомунтранс в частині нарахування ОСОБА_1 оплати за послуги з вивезення побутових відходів за період з 01.02.2022 р. по 31.05.2024 р., в розмірі 5493, 16 грн.

Спеціалісти Головного управління Держпродспоживслужби під час проведення перевірки з`ясували, що послуги з вивезення побутових відходів за період з 01.02.2022 р. по 31.05.2024 р. КП Миколаївкомунтране ОСОБА_1 не надавалися, та що приєднання гр. ОСОБА_1 до публічного договору фактично не відбулося, оскільки мало місце не неналежне інформуванням про місце розміщення публічного договору про надання послуг з поводження з побутовими відходами (вивезення побутових відходів).

05.07.2024 р. за результатами складеного Акту, винесено Припис про припинення порушень прав споживачів № 4/000006.

05.07.2024 р. керівнику КП Миколаївкомунтранс було вручено під підпис Припис № 4/000006 від 05.07.2024 р про припинення порушень прав споживачів (далі - Припис), яким зобов`язали в термін до 22 липня 2024 року скасувати борг з оплати за послуги з поводження з побутовими відходами в сумі 5 493, 16 грн. нарахований за період з 01.02.2022 р. по 31.05.2024 р. гр. ОСОБА_2 , яка мешкає по вул. Левського, 20, у місці Миколаїв, Комунальним підприємством Миколаївкомунтранс, за відсутності із Споживачем договірних відносин.

Не погоджуючись із вищевказаним, позивач звернувся до суду.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що Головне управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області дійшло обґрунтованого висновку про відсутність правомірних підстав для нарахування Позивачем споживачу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) в період з 01.02.2022 до 31.05.2024 оплати за послуги з поводження з побутовими відходами через відсутності договірних відносин КП Миколаївкомунтранс з ОСОБА_1 та через те, що ОСОБА_1 не користувалася послугами КП Миколаївкомунтранс, а як наслідок Відповідач правомірно та в межах своєї компетенції виніс оскаржуваний Припис № 4/000006 від 05.07.20024 року.

П`ятий апеляційний адміністративний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке:

Як вбачається з позовної заяви Позивач не оскаржує повноваження відповідача щодо проведення заходу контролю також не оскаржує й процедуру проведення перевірки. Таким чином в силу положень ч. 1 ст. 78 КАС України, обставини які визнаються учасниками справи не підлягають доказуванню.

Позивач фактично не згоден з висновками до яких дійшов контролюючий орган під час здійснення перевірки, а саме що договір на вивезення побутових відходів між КП Миколаївкомунтранс та ОСОБА_1 є фактично не укладений та підприємство не надавало послуги на виконання цього договору ОСОБА_1 , а від так у ОСОБА_1 відсутній обов`язок на оплату послуг КП Миколаївкомунтранс по вивезенню мусора за період з 01.02.2022 по 31.05.2023 року.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та КП Миколаївкомунтранс письмовий договір на вивезення побутових відходів ніколи не укладався,- цей факт не оскаржується й Позивачем.

Між ПП Евеко та ОСОБА_1 з 01.02.2022 року існує діючий договір на вивезення побутових відходів (т.1 а.с. 161).

З показань свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , пояснень самої ОСОБА_1 та доданих доказів до матеріалів справи, судом встановлено, що з 01.02.2022 року по теперішній час вивіз побутових відходів за адресою м. Миколаїв вул. Левського, 20 (будинок ОСОБА_1 ) здійснюється ПП Евако кожного четверга. Договір по вивезенню побутових відходів реалізується таким порядком: мешканці домогосподарств кожного четверга виносять побутові відходи за брами свого подвір`я, а машина ПП Евако їздить по вулиці на забирає виставлений мусор. Оплата за послуги проводилася мешканцями на користь ПП Евако весь час з моменту укладення договору п о теперішній час , як в готівковій так й безготівковій формі.

Про здійснення оплати ОСОБА_1 за вивезення побутових відходів ПП Евеко свідчать квитанції про оплату.

В матеріалах справи міститься рахунки повідомлення за березень 2024 року та за червень 2024 року, виписані КП Миколаївкомунтранс за послугу поводження з побутовими відходами на адресу АДРЕСА_1 . ( т. 1 а.с.165,166)

Суд звертає увагу , що рахунки - повідомлення виписані КП Миколаївкомунтранс виключно на адресу будинку виходячи з кількості мешканців (4 особи), що свідчить про відсутність договірних відносин між фізичною особою (володаркою домогосподарства) споживачем та виконавцем.

Рахунки повідомлення за наданні послуги по вивезення побутових відходів у 2002, 20223 роках КП Миколаївкомунтранс ні на ім`я ОСОБА_1 ні на домоволодіння ( АДРЕСА_1 ) не виписувалися та Третій особі ОСОБА_1 не направлялися.

Під час розгляду справи в суді Позивач не надано до суду жодних доказів , що ОСОБА_1 на протязі 01.02.2022 року по 31.05.2024 року користувалася послугами КП Миколаївкомунтранс по вивезенню побутових відходів.

Так , частина перша статті 12 Закону України Про житлово-комунальні послуги №2189-У11І від 09.11.2017, - із змінами (далі - Закон №2189) встановлює, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону (частина друга статті 12 Закону №2189).

Згідно з частиною третьою статті 2 Закону № 2189 норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 351 Закону України Про відходи №187/98-ВР від 05.03.1998, - із змінами, який діяв станом на 01.02.2022 (втрата чинності від 09.07.2023) (далі - Закон № 187) Виконавця послуг з вивезення побутових відходів визначає орган місцевого самоврядування на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Виконавець послуг з вивезення побутових відходів укладає договори про надання послуг з поводження з побутовими відходами із споживачами.

Таким Виконавцем згідно з Наказом Департаменту ЖКГ Миколаївської міськради від 15.06.2021 №171 визначено з КП Миколаївкомунтранс

Відповідно до пункту 3 Типового індивідуального договору про надання послуг з поводження з побутовими відходами (Додатку 2 до Правил надання послуг з поводження з побутовими відходами, затверджених постановою КМ України від 10.12.2008 №1070) (далі - Типовий індивідуальний договір), Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток до договору), сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Послуга з вивезення побутового сміття Позивачем за адресою: вул. Левського, 20, м. Миколаїв, гр. ОСОБА_1 не надавалась - фактично сміття за цією адресою Позивачем не вивозилось через фізичну відсутність такого сміття по вівторках (день тижня, визначений затвердженим графіком вивезення побутового сміття з вул. Левського для Виконавця), тому як споживач ОСОБА_1 , (далі - Споживач) за адресою: вул. Левського, 20, виставляє сміття для вивезення у четвер, яке по четвергах забирає та вивозить автотранспорт, належний ПП Евако, з яким у Споживача існують договірні відносини на підставі укладеного 01.02.2022 наявного письмового Договору на вивіз твердих побутових відходів. Відповідно до статті 204 ЦК України Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. До того ж, Споживач систематично з лютого 2022 сплачує за вказаним договором за отриману/надану послугу з вивезення побутового сміття.

З чого вбачається, що фактично Споживач за адресою: вул. Левського, 20, м. Миколаїв, послугу з вивезення побутового сміття від Позивача не отримувала та її не споживала з об`єктивних причин. Крім того, гр. ОСОБА_1 не надавала підписаної заяви-приєднання із зазначенням своїх персональних даних та інформацією щодо фактичної кількості осіб, які постійно проживають у приватному будинку Виконавцю, не сплачувала за послугу, яку фактично не отримувала від Позивача та про яку їй не було відомо (з її слів) до травня 2024, через ненадходження за адресою місця проживання щомісячних рахунків на оплату послуг від Позивача в паперовому вигляді. Що суперечить нормам пункту 17 Типового індивідуального договору, відповідно до яких Виконавець формує на підставі норм надання послуг рахунок на оплату послуг та надає споживачеві у строк не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги. Рахунок надається на паперовому носії.

Зазначимо, що рахунок на оплату послуг слугує для своєчасного інформування споживача про: розмір плати за надану послугу у відповідному розрахунковому періоді, розмір плати за абонентське обслуговування, назву офіційного веб-сайту органу місцевого самоврядування та/або веб-сайту виконавця, де опубліковано зміст Публічної оферти Позивача до Типового індивідуального договору про надання послуг з поводження з побутовими відходами (далі - Публічний договір).

Виконавець надсилає повідомлення, документи та інформацію, що передбачені цим договором, на поштову адресу нерухомого майна споживача або іншими засобами зв`язку, зазначеними споживачем, (друге речення пункту 34 Типового індивідуального договору), чого не було зроблено стосовно Споживача (суб`єкт господарювання під час проведення перевірки цей факт не заперечував).

Отже, вищевикладене свідчить про відсутність факту приєднання Споживача до умов Публічного договору (акцептування договору Споживачем) - відсутність укладеного Договору про надання послуг з поводження з побутовими відходами із Позивачем. Як наслідок, неукладений Договір не може породжувати для Споживача будь-яких юридичних наслідків, в тому числі щодо оплати безпідставно нарахованого (поза межами договірних правовідносин) боргу Позивачем.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 №145/2047/16-ц).

Відповідно до частини першої статті 25 Закону № 2189 Споживачі зобов`язані укласти договір про управління побутовими відходами з виконавцем послуги з управління побутовими відходами, визначеним у встановленому законодавством порядку. Але такий обов`язок споживача, визначений законом, не нівелює його право на вільне волевиявлення учасника правочину, яке повинне відповідати його внутрішній волі, та не передбачає автоматичного

режиму приєднання споживача до умов оприлюдненого Публічного договору без усвідомленого ним акцептування, на підставі отриманої від Виконавця необхідної та своєчасної інформації іншим способом ніж через мережу Інтернет та ЗМІ, що гарантує доведення такої інформації до Споживача, за допомогою адресного поштового зв`язку чи в інший спосіб.

Крім того , згідно з частиною першою статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу, зокрема правочинів, які можуть вчинятися усно, якщо вони повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення.

Згідно зі статтею 207 ЦК України Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). - наприклад, заява-приєднання.

Відповідно до частини першої статті 633 ЦК України Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Даний припис норми права також вказує на неможливість мовчазного, Заочного приєднання Споживача до Публічного договору за його мовчазної згоди.

Згідно з частиною першою статті 640 ЦК України Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору (частина п`ята статті 633 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України Про захист прав споживачів №1023-ХІІ від 12.05.1991, - із змінами (далі - Закон № 1023) Законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону №1023 Крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь- якому разі порушеними, якщо:

1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції;

2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення;

8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого с споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Отже, на підставі вищевикладеного, та з урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи, суд приходить висновку, що Головне управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області дійшло обґрунтованого висновку про відсутність правомірних підстав для нарахування Позивачем споживачу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) в період з 01.02.2022 до 31.05.2024 оплати за послуги з поводження з побутовими відходами через відсутності договірних відносин КП Миколаївкомунтранс з ОСОБА_1 та через те що ОСОБА_1 не користувалася послугами КП Миколаївкомунтранс, а як наслідок Відповідач правомірно та в межах своєї компетенції виніс оскаржуваний Припис № 4/000006 від 05.07.20024 року.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Миколаївкомунтранс", - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року по справі № 400/6863/24, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст Постанови виготовлено та підписано 18 червня 2025 року.

Суддя-доповідач Г.В. СеменюкСудді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький