Рішення від 19.06.2025 по справі 336/5511/25

ЄУН: 336/5511/25

Провадження №: 2-о/336/276/2025

19.06.25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19червня 2025 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді: Худіної О.О., за участі секретаря судового засідання: Дорошенко К.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі у порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України,

ВСТАНОВИВ:

13.06.2025 представник заявника адвокат Волошина Євгенія Вячеславівна звернулася до суду із заявою, поданою в порядку окремого провадження, просить встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, місце народження село Маячка, Василівського району, Запорізької області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 74 рік в місті Дніпрорудне, Василівського району, Запорізькій області.

Згідно з довідкою про смерть, ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 74 роки померла ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , причина смерті серцева недостатність та атеросклеротична хвороба серця, смерть настала в місті Дніпрорудне, Василівського району, Запорізькій області, що є тимчасово окупованою територією України. Заявник є сином померлої. За змістом заяви зазначено, що встановлення факту смерті має для заявниці юридичне значення, оскільки необхідне для отримання свідоцтва про смерть в органах ДРАЦС.

Заява мотивована наступним:

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати заявника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка була зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначена особа померла на тимчасово окупованій території, та відповідно органами невизнаної влади було видано відповідне лікарське свідоцтво про смерть.

Згідно ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими ч. 2 цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Згідно ч. 1 ст. 17 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Станом на сьогодні у заявника відсутні документи, які дозволяють зареєструвати смерть на території України згідно вимог національного законодавства та отримати свідоцтво про смерть, встановленого Україною зразка.

Встановлення факту, що має юридичне значення, необхідно заявнику для державної реєстрації смерті померлої особи, проведеної державним органом України для подальшого оформлення спадкових прав після померлого.

Факт смерті особи підтверджується наступними документами: свідоцтво про смерть та довідка про смерть.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022, вся територія Василівського району, є такою, що перебуває у тимчасовій окупації, у зв`язку з чим на вказаній території органи державної влади та органи місцевого самоврядування не здійснюють свою діяльність.

Місто Дніпрорудне Запорізької області знаходиться на тимчасово окупованій території, де державні органи влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження і відповідно заявник немає можливості отримати свідоцтво про смерть своєї матері ОСОБА_2 у відповідності до вимог діючого на території України законодавства, а також підтвердити відповідний факт в позасудовому порядку заявник також не має можливості.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

На підставі наведеного, з посиланням на ст. 293, 317-319 ЦПК України, представниця заявника просить задовольнити заяву.

Ухвалою судді від 13.06.2025 прийнято заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено відкрите судове засідання в порядку окремого провадження, за участі заявника та заінтересованої особи.

Заявник та його представник у судове засідання не з`явилися, скерували заяву про розгляд справи за їхню відсутність.

Представник заінтересованої особи - Шевченківського відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у судовому засіданні присутній не був, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заяв по суті справи після відкриття провадження від сторін не надходило.

Враховуючи невідкладність розгляду, суд вважає за можливе розглядати справу у призначений час за відсутності заявника та представника заінтересованої особи, що не протирічить ч.1 ст.223 ЦПК України.

Внаслідок неявки в судове засідання всіх учасників справи відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши заяву, дослідивши наявні письмові докази, суд дійшов висновку про те, що заява підлягає задоволенню у зв`язку із таким.

Відповідно до ч.7 ст.19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Як врегульовано п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Ч.1 ст.315 ЦПК України визначено перелік фактів, які можуть бути встановлені судом. Так, відповідно до п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Як передбачено ч.2 ст.317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжено. На даний час воєнний стан не скасований та не припинений.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за №1668/39004 місто Дніпрорудне, Василівського району, Запорізькій області, відноситься до тимчасово окупованої Російською Федерацією території України.

Ст.3ЗаконуУкраїни«Про забезпеченняправісвобод громадянтаправовийрежим натимчасовоокупованійтериторії України»встановлено,щодляцілей цьогоЗаконутимчасовоокупованою територієювизначається: 1)сухопутнатериторіяАвтономної РеспублікиКримтаміста Севастополя,внутрішніводиУкраїни цихтериторій; 2)внутрішніморськіводи ітериторіальнемореУкраїни навколоКримськогопівострова,територіявиключної(морської)економічноїзониУкраїни вздовжузбережжяКримськогопівострова таприлеглогодоузбережжя континентальногошельфуУкраїни,наякіпоширюється юрисдикціяорганівдержавноївлади Українивідповіднодонорм міжнародногоправа,Конституціїтазаконів України; 3) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.

Відповідно до ст. 9 зазначеного Закону державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Встановлення зв`язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.

Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . громадянка України (дані паспорта громадянина України серія НОМЕР_1 , виданого Дніпроруднівським МВС Василівського РВ УМВС України в Запорізькій області 19.06.1997) є матір`ю заявника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області (дані паспорта громадянина України серія НОМЕР_2 , виданого Дніпроруднівським МВС Василівського РВ УМВС України в Запорізькій області 19.06.1997). Зазначені обставини підтверджені витягом з актового запису про народження, номер свідоцтва НОМЕР_3 , номер актового запис № 194 (а.с. 12-13)

Згідно з довідкою про смерть № С 00551 від 04.05.2025 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 74 рік, причина смерті серцева недостатність та атеросклеротична хвороба серця, смерть настала в місті Дніпрорудне, Василівського району, Запорізькій області.

За даними копії свідоцтва про смерть НОМЕР_4 , виданого на тимчасово окупованій території так званим територіальним відділом РАЦС Веселовського району Управління РАЦС Запорізької області 04.05.2025, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Дніпрорудне, Василівського району, Запорізькій області, про що складено відповідний актовий запис про смерть керівником самопроголошеної державної установи, що незаконно функціонує на окупованій території України (а.с.19).

Згідно з ч.1 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» №2398-VI від 01.07.2010, державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Відповідно до Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства Юстиції України від 18.10.2000 №52/5, підставою для проведення державної реєстрації смерті є, зокрема, лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 №545, рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.

В судовому засіданні встановлено, що надані заявником докази, видані медичною установою, яка знаходиться на тимчасово окупованій території, а також органом реєстрації актів цивільного стану, де органи державної влади під час окупації не здійснюють свої повноваження.

Оцінюючи вказані документи, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.

Відповідно до ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 р. «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Також, Європейський суд з прав людини у справах «Кіпр проти Туреччини» та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать». При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу. Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]».

Враховуючи викладену практику Європейського суду з прав людини, суд вважає за можливе застосувати названі «намібійські винятки» в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих установою, що знаходиться на окупованій території, як доказів, оскільки суд виходить з того, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування) тощо.

На підставі наданих заявником документів провести державну реєстрацію смерті особи та видати відповідне свідоцтво про смерть в позасудовому порядку не є можливим, оскільки вони видані на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Суд дійшов висновку про те, що обставини, повідомлені заявником, знайшли своє належне підтвердження під час судового розгляду справи, тому наявні підстави для задоволення заяви та встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженки села Маячка, Василівського району, Запорізької області громадянки України, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Дніпрорудне, Василівського району, Запорізькій області, Україна.

Відповідно до ч.4 ст.317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.

Як передбачено ч.5 ст.317 ЦПК України копія судового рішення видається учасникам справи негайно після його ухвалення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження або смерті особи.

Відповідно до ч.7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Керуючись ст. 12-13, 19, 76-80, 95, 223, 247, 258-259, 263-265, 272-273, 293, 315, 317-319 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України - задовольнити.

Встановити факт смерті особи жіночої статі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце народження: села Маячка, Василівського району, Запорізької області, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_3 на території, яка перебуває в тимчасовій окупації місто Дніпрорудне, Василівського району, Запорізькій області, Україна.

Реквізити учасників справи:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), код ЄДРПОУ 04054085, адреса місцезнаходження: м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 64.

Допустити негайне виконання рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 цього Кодексу.

Копію судового рішення невідкладно надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації смерті особи.

Рішення суду складено та підписано 19.06.2025

Суддя О.О. Худіна