Ухвала від 16.06.2025 по справі 910/7341/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

16.06.2025Справа № 910/7341/25Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши

позовну заяву Акціонерного товариства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акорн Трейдінг" (04071, місто Київ, вулиця Ярославська, будинок 28)

про стягнення 6 113 278 грн 47 коп.

ВСТАНОВИВ:

11.06.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акорн Трейдінг" про стягнення 6 113 278 грн 47 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору про постачання електричної енергії споживачу від 18.03.2018 № 01-04/ЕЕ належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання з надання оплачених послуг, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість з повернення сплаченої суми попередньої оплати в розмірі 4 223 451 грн 53 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивачем нараховано 657 377 грн 08 коп. пені, 301 451 грн 61 коп. штрафу, 1852 568 грн 21 коп. 3 % річних та 748 430 грн 04 коп. інфляційних втрат.

Згідно з частиною 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку щодо необхідності залишення позовної заяви без руху на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до позовної заяви не додано доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Пунктом 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" від 19.11.2024 № 4059-IX, з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць становить - 3 028 гривень.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюється в 1 розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У відповідності до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Враховуючи викладене, при зверненні з позовом до суду з вимогою про стягнення 6 113 278 грн 47 коп. позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 73 359 грн 34 коп. Проте, позивачем не надано доказів в підтвердження сплати судового збору.

Водночас, разом з позовною заявою Акціонерним товариством "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" подано клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви, в обґрунтування якого позивач зазначає, що його кошти арештовано на підставі постанов виконавця в межах виконавчого провадження № 66597620 та № 68183998, а коштів на поточних рахунках у позивача недостатньо.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, то самі лише обставини, пов`язані з важким фінансовим становищем не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

З аналізу статті 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Що ж до самих умов, визначених ст. 8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Положення статті 8 Закону України "Про судовий збір" наділяють суд правом на відстрочення сплати судового збору лише за наявності виняткових обставин, а саме з урахуванням того, що в майбутньому, але не довше ніж до ухвалення судового рішення, позивач матиме фінансову можливість сплатити розмір судового збору.

При цьому, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини 1 статті 8, можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини 1 статті 8, то законодавець, застосувавши слово "або", не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.

З аналізу статті 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним та вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 цієї ж норми можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що приписи пункту 1 частини 1статті 8 Закону України "Про судовий збір" поширюються на окремі категорії позивачів, які є фізичними особами та не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.03.2021 у справі № 912/3514/20 та ухвалах від 05.03.2021 у справі № 910/9741/20, від 06.01.2021 у справі № 927/579/19, від 20.08.2020 у справі № 910/6421/19, від 18.05.2020 у справі №910/704/19, від 24.01.2020 у справі № 915/923/15.

У даній справі позивачем є юридична особа - Акціонерне товариство "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль».

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Оскільки позивачем за позовом є юридична особа, а предметом спору у справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, суд не вбачає правових підстав для відстрочення сплати судового збору за подання даного позову, а тому приходить висновку про відмову у задоволенні відповідної заяви позивача.

Таким чином, суд зазначає, що до матеріалів позовної заяви не додано належних доказів сплати судового збору у встановлених Законом України "Про судовий збір" порядку та розмірі.

Керуючись ч. 1 ст. 174, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні клопотання про відстрочення сплати судових витрат у вигляді судового збору до ухвалення судового рішення у справі відмовити.

2. Позовну заяву залишити без руху.

3. Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху дня усунення недоліків позовної заяви.

Попередити позивача, що відповідно до частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Суддя Н.Плотницька