Ухвала від 18.06.2025 по справі 911/1991/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"18" червня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1991/25

Суддя Мальована Л.Я., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Забір`я" про вжиття заходів забезпечення позову

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Забір`я", Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Забір`я

до Калинівської селищної ради, Київська обл., Фастівський р-н., смт. Калинівка

про визнання права, скасування акту індивідуальної дії та зобов`язання вчинити дії

Без виклику представників сторін.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Забір`я" звернулось до суду з позовом до Калинівської селищної ради про: визнання за товариством права постійного користування земельними ділянками з кадастровими номерами 3221482003:02:022:0110, 3221482003:02:022:0109, 3221482001:01:029:0022, 3221482001:01:030:0011, 3221482001:01:028:0030 та 3221482002:04:005:0018 відповідно до державного акту серії П-КВ №000184-265; скасування рішення Калинівської селищної ради від 11.04.2025 №743-52-VIII; зобов`язання відповідача прийняти рішення про передачу у власність позивача шляхом викупу земельних ділянок з цільовим призначенням "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", з кадастровими номерами: 3221482003:02:022:0110, площею 6, 1095 га, 3221482003:02:022:0109, площею 8,5995 га, 3221482001:01:029:0022, площею 3,6255 га, 3221482001:01:030:0011, площею 39, 3507 га, 3221482001:01:028:0030, площею 2, 2383 га, 3221482002:04:005:0018, площею 14, 5596 га, що розташовані на території Калинівської селищної ради Фастівського району Київської області.

Разом із позовною заявою позивачем подана заява про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Калинівській селищній раді та її виконавчому органу вчиняти дії, спрямовані на передачу у власність або надання в користування будь-яким особам земельних ділянок з кадастровими номерами 3221482003:02:022:0110, 3221482003:02:022:0109, 3221482001:01:029:0022, 3221482001:01:030:0011, 3221482001:01:028:0030 та 3221482002:04:005:0018, а також здійснювати зміну цільового призначення даних земельних ділянок до набрання рішенням по справі законної сили.

В обґрунтування поданої заяви позивач посилається на те, що невжиття заходів до забезпечення позову у даній справі може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду та поновлення прав позивача, у разі, якщо судом будуть задоволені вимоги позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Позивач звертає увагу суду на те, що прийняття відповідачем рішення №743-52-VIII від 11.04.2025 свідчить не тільки про невизнання ним права постійного користування позивачем спірних земельних ділянок, а й про намір розпоряджатися цими ділянками на власний розсуд без врахування наявних прав та законних інтересів позивача.

Позивач зазначає, що Калинівській селищній раді відомо про те, що земельні ділянки із зазначеними в позовній заяві кадастровими номерами обтяжені правом постійного користування, яке належить позивачу на підставі державного акту про право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 000184-265. Право постійного користування позивача на спірні земельні ділянки у встановленому законом порядку не припинялось.

Судом надано належну правову оцінку наведеним доводам, що на думку суду, може в результаті призвести до утруднення або неможливості виконання судового рішення.

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до усталеної практики господарських судів, при вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (Рішення ЄСПЛ у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні ЄСПЛ у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

З урахуванням наведених висновків, заходи забезпечення позову повинні стосуватися та ґрунтуватися на достатньо обґрунтованих припущеннях, що невжиття їх може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду щодо стягнення заборгованості.

Заявник, з огляду на положення частини 1 статті 74 ГПК України, повинен довести відповідні обставини наявності безпосередніх дій щодо здійснення реальних заходів щодо позбавлення спірного майна, або приховування інформацію про місце розташування, умови збереження, використання та стан такого майна. У даному випадку заявник, в якості підтвердження щодо можливого неналежного виконання рішення суду у майбутньому посилається на невизнання відповідачем права постійного користування на земельні ділянки за позивачем.

Таким чином, дослідивши збалансованість інтересів сторін, надавши оцінку поданим матеріалам щодо забезпечення позову в їх сукупності, з огляду на вказані вище вимоги чинного законодавства, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки заявником не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову, зазначених у заяві, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду.

Частиною 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України визначено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Враховуючи, що заяву про забезпечення позову судом розглянуто, тому витрати Товариству з обмеженою відповідальністю "Забір`я" по сплаті судового збору за положеннями статті 129 ГПК України та Закону України Про судовий збір відшкодуванню та поверненню не підлягають.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст. 129, 136, 140, 234 ГПК України, суд

постановив:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Забір`я" в задоволені заяви про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили у порядку визначеному Господарським процесуальним кодексом України та може бути оскаржена у встановленому порядку.

Ухвалу підписано - 18.06.2025.

Суддя Л.Я. Мальована