Рішення від 09.06.2025 по справі 922/808/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/808/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Чабан А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Бази забезпечення Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) до Фізичної особи-підприємця Жирова Артема Володимировича, с. Мовчани, Харківський район, Харківська область про зобов`язання перерахувати суму штрафних санкцій у розмірі 373008,00 грн. за участю представників:

позивача - Перебудов С.М.

відповідача - Омельницка Т.В.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, База забезпечення Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ), звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи-підприємця Жирова Артема Володимировича, відповідач, в якому просив суд визнати протиправною бездіяльність фізичної особи-підприємця Жирова Артема Володимировича та зобов`язати фізичну особу-підприємця Жирова Артема Володимировича перерахувати на рахунок Бази забезпечення Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) (p/p НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , банк в ДКСУ м. Київ) суму штрафних санкцій у розмірі 373008,00грн. Також, позивач просив суд судові витрати в розмірі 5595,12 грн. покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 17.03.2025 позовну заяву позивача було залишено без руху, встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

21.03.2025 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх.№ 7286), згідно якої останній остаточно просить суд: зобов`язати фізичну особу-підприємця Жирова Артема Володимировича перерахувати на рахунок Бази забезпечення Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) (p/p НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , банк в ДКСУ м. Київ) суму штрафних санкцій у розмірі 373008,00 грн. Судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про закупівлю товарів за бюджетні кошти №190-ПЗ від 12.09.2024.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.03.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін, призначено підготовче засідання.

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.

Відповідач 14.04.2025 за вх.№ 9138 подав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого просить суд: позовні вимоги про стягнення пені в сумі 65207,80 грн. та штрафу в сумі 79800,00 грн. за несвоєчасну поставку товару за договором на закупівлю товарів за бюджетні кошти №190-ПЗ від 12.09.2024 задовольнити частково, зменшивши розмір пені до 13041,56 грн. та штрафу до 15960,00 грн., що становить по 20% від суми заявленого позову; в задоволенні позовних вимог про стягнення 228000,00 грн. штрафу (20% від вартості непоставленого товару за невиконання умов договору) відмовити; судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам. При цьому у відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що він визнає, що ним не було здійснено поставку товару у строк, встановлений заявкою від 13.09.2024 за вих. №375/10/1-910 та в загальних межах визначеного договором про закупівлю строку до 15.10.2024, разом із тим таке порушення пов`язане із поставленням відповідача в такі заздалегідь невигідні умови, які виключали можливість діяти у строгій відповідності до умов такого договору. Також, у відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії, та зазначав, що відсутні підстави для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої підпунктом 8.4.2. пункту 8.4. розділу 4 договору про закупівлю.

Позивач 17.04.2025 за вх.№ 9583 подав до суду відповідь на відзив, згідно якої просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

12.09.2024 між ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (замовник за договором, позивач) та фізичної особою-підприємцем Жировим Артемом Володимировичем (постачальник за договором, відповідач) був укладений договір №190-ПЗ про закупівлю товарів за бюджетні кошти, відповідно до умов якого постачальник зобов`язувався поставити замовнику якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 1) за кодом 03220000-9: Овочі, фрукти та горіхи, Єдиного закупівельного словника ДК 021:2015 (далі - товар), а саме: Морква свіжа першого товарного сорту, 2024 року збору врожаю, а замовник - прийняти і оплатити такі товари. Найменування, номенклатура, асортимент та кількість товару зазначена в додатку № 1 до цього договору (п.п. 1.1, 1.2 договору).

Згідно п. 1.3 договору, постачальник гарантує, що товар, який є предметом цього договору належить йому на праві власності або іншому речовому праві, що надає йому право розпоряджатися товаром, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України.

Відповідно до розділу 4 договору, ціна договору складає 1 140 000,00 грн. (один мільйон сто сорок тисяч гривень 00 коп.), без ПДВ. Погоджена сторонами ціна товару після укладення договору може змінюватись, враховуючи коливання цін на ринку продовольчих товарів, зміни курсу іноземних валют, сезонності вирощування продовольства. Відповідальність за правильність розрахунку ціни товару, обґрунтованість витрат за статтями калькуляції витрат несе постачальник.

Згідно п. 6.1 договору, постачальник письмово повідомляє замовника не менш ніж за 3 (три) робочі дні про готовність товару до здійснення контролю та їх приймання-передачі. Дата, місце та обсяги поставки товару зазначаються у письмовій заявці замовника, яка надсилається рекомендованим листом із повідомленням про вручення або цінним листом з описом вкладеного, направленим на адресу постачальника, або на електронну адресу зазначену в розділі 17 цього договору. У письмовій заявці зазначається найменування товару, місце поставки товару, кількість товару та інша необхідна інформація для поставки товару. Місця поставки можуть бути змінені з урахування потреби замовника. Поставка товару на склад замовника та/або до підрозділів Національної гвардії України, які визначені в заявці, проводиться за рахунок коштів постачальника, власними силами та засобами. У випадку корегування інформації, яка зазначена у заявці. Замовник має право здійснити таке корегування засобами зв`язку з обов`язковим письмовим підтвердженням в подальшому. В разі відсутності письмового підтвердження таке корегування вважається недійсним. Кінцевий термін постачання товару: до 15 жовтня 2024 року.

Згідно п. 7.2.1 договору, у випадку порушення постачальником своїх зобов`язань щодо порядку постачання товару, у тому числі його кількості або якості або термінів або строків або маркування або тари або упаковки, при зміні постачальником в односторонньому порядку умов договору чи відмови від виконання договору, відмови постачальника від зміни на обґрунтовану вимогу замовника істотних умов договору у випадках передбачених статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі", замовник в односторонньому порядку, має право відмовитись від цього договору у повному обсязі або частково.

Про односторонню відмову від договору у повному обсязі або частково замовник повідомляє постачальника рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного, направленим на адресу постачальника, зазначену в цьому договорі, за 5 (п`ять) календарних днів до дати розірвання цього договору. У таких випадках договір вважається відповідно зміненим або розірваним згідно з умовами викладеними в письмовому повідомлені замовника, надісланому на адресу постачальника.

Відповідно до п. 7.3.1 договору, постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 8.3 договору, за порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці замовника, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки понад 30 календарних днів замовник має право в односторонньому порядку відмовитись від цього договору в повному обсязі.

Згідно п. 8.4.2 договору, у разі відмови постачальника від виконання умов цього договору (в тому числі ініціюючи односторонню відмову/невиконання умов договору взагалі), через причини, що не обумовлені чинним законодавством України та цим договором, постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 20% вартості непоставленого товару (у випадку, якщо поставка товару за цим договором не відбулась взагалі - від загальної вартості цього договору).

Згідно п. 14.1 договору, договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 20.12.2024, а в частині оплати за поставлений товар - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань.

Відповідно до п. 15.5 договору, дострокове розірвання цього договору (відмова від цього договору) може бути здійснена в таких випадках: за згодою сторін, оформленою шляхом підписання угоди між сторонами; в односторонньому порядку з ініціативи замовника, у випадках передбачених цим договором. Договір вважається розірваним на вимогу замовника на умовах, передбачених цим договором, з дати розірвання, зазначеної замовником в повідомленні про розірвання договору; у інших випадках, передбачених цим договором або чинним законодавством. У разі дострокового розірвання цього договору (відмови від цього договору) сторони протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня розірвання цього договору (відмови від цього договору) мають погодити усі документи та розрахунки для здійснення остаточного розрахунку за цим договором.

Відповідно до п. 15.6. договору, у разі неможливості виконання зобов`язань щодо поставки товару за даним договором, постачальник зобов`язаний письмово повідомити замовника про обставини, що заважають належному виконанню його обов`язків в строк до 3 (трьох) календарних днів з дати виникнення таких обставин.

13.09.2024 замовником постачальнику була надіслано письмову заявку (вих. № 375/10/1-910) на весь обсяг товару. Відповідно до письмової заявки від 13.09.2024 за №375/10/1-910 за договором 190-ПЗ, поставка мала бути здійснена до таких товароодержувачів:

1) військова частина НГУ 3075 - у кількості 3000 кг, у термін до 17.09.2024;

2) військова частина НГУ 3005 - у кількості 7000 кг, у термін до 17.09.2024;

3) військова частина НГУ 3017 - у кількості 5000 кг, у термін до 17.09.2024;

4) військова частина НГУ 3051 - у кількості 5000 кг, у термін до 18.09.2024;

5) військова частина НГУ 3035 - у кількості 5000 кг, у термін до 18.09.2024

6) військова частина НГУ 3024 - у кількості 10000 кг, у термін до 19.09.2024;

7) військова частина НГУ 3054 - у кількості 5000 кг, у термін до 19.09.2024;

8) військова частина НГУ 3052 - у кількості 5000 кг, у термін до 20.09.2024;

9) військова частина НГУ 3027 - у кількості 5000 кг, у термін до 23.09.2024;

10) військова частина НГУ 3066 - у кількості 5000 кг, у термін до 23.09.2024;

11) військова частина НГУ 3057 - у кількості 3000 кг, у термін до 23.09.2024;

12) військова частина НГУ 3078 - у кількості 2000 кг, у термін до 23.09.2024;

13) військова частина НГУ 3070 - у кількості 5000 кг, у термін до 23.09.2024;

14) військова частина НГУ 4114 - у кількості 5000 кг, у термін до 24.09.2024;

15) військова частина НГУ 3007 - у кількості 5000 кг, у термін до 24.09.2024;

16) військова частина НГУ 3008 -у кількості 5000 кг, у термін до 25.09.2024;

17) військова частина НГУ 3014 - у кількості 5000 кг, у термін до 26.09.2024;

18) військова частина НГУ 3033 - у кількості 10000 кг, у термін до 27.09.2024;

19) військова частина НГУ 3039 - у кількості 5000 кг, у термін до 27.09.2024.

Отже, перше постачання товару, згідно письмової заявки від 13.09.2024 (вих. №375/10/1-910) повинно було бути здійснено до 17.09.2024.

Проте, відповідач поставку товару за договором не виконав. Натомість, 28.09.2024 звернувся до замовника з пропозицією про внесення змін до договору, в якій зазначив, що після укладення договору №190-П3 від 12.09.2024 на продовольчому ринку України та зокрема міста Харкова та Харківської області, відбулося суттєве удорожчання продовольчого товару, який є предметом закупівлі, а саме моркви свіжої першого товарного сорту, 2024 року збору врожаю.

Оскільки кінцевий термін постачання товару, згідно умов договору був визначений до 15.10.2024, а товар постачальником поставлений не був, позивач надіслав до відповідача лист від 07.11.2024 (вих. № 375-1169) щодо розірвання договору та проект додаткової угоди з обґрунтованим розрахунком нарахованих штрафних санкцій.

Натомість, постачальник надав відповідь від 12.11.2024 (вх. № 1040) на лист щодо розірвання договору, де не погодився щодо суми штрафних санкцій (неустойки).

На виконання умов договору, 13.11.2024 позивач надіслав відповідачу лист (вих. № 375/4-1206) про попередження щодо відмови замовника від договору на закупівлю від 12.09.2024 № 190-ПЗ в односторонньому порядку, у зв`язку з порушенням постачальником договірних зобов`язань.

Також, 09.12.2024 позивачем відповідачу був надісланий лист попередження, в якому позивач вимагав від відповідача сплати нарахованих штрафних санкцій через неналежне виконання останнім умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи штрафні санкції відповідачем оплачені не були.

Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, позивачем останньому були нараховані до стягнення: пеня за прострочення поставки товару - 65208,00 грн.; штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару понад 30 днів - 79800,00 грн. та штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого товару за невиконання умов договору - 228000,00 грн.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі цього договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст.193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписи частини 7 статті 193 ГК України та статті 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 202 ГК України та статтею 598 ЦК України, зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Однак, відповідач порушив свої зобов`язання за договором та не поставив товар у встановлені строки.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборогу, вимог розумності та справедливості.

Положеннями статей 11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 598 ЦК України встановлено основне правило щодо можливості припинення зобов`язання лише на підставі договору або закону. При цьому припинення зобов`язання на вимогу однієї зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частиною ст. 615 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Положеннями статті 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Аналогічні положення містить стаття 291 ГК України.

Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

За змістом наведених положень закону одностороння відмова від договору є юридичним фактом, який зумовлює його розірвання, отже є правочином, який має юридичні наслідки у вигляді припинення господарських правовідносин. Розірвання господарського договору може здійснюватися за згодою сторін і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак, окремі види договорів допускають можливість одностороннього розірвання договору. Крім того, право сторони на одностороннє розірвання договору може бути встановлене законом або безпосередньо у договорі.

У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін (частина четвертої статті 188 ГК України).

У разі коли Законом або умовами договору передбачено право сторони на односторонню відмову від договору, сторони вільні у виборі конкретних підстав такої відмови, в межах встановлених нормами законодавства чи умовами договору. Обрану стороною підставу для односторонньої відмови від договору і слід досліджувати під час розгляду справи судом. Так, у кожному випадку особа, яка бажає відмовитись від договору у односторонньому порядку на тій чи іншій підставі має довести фактичну наявність визначених у обраній підставі обставин для такої односторонньої відмови. З огляду на викладене, судам необхідно в кожному конкретному випадку, виходити з встановлених обставин справи, досліджувати підстави, які стали підґрунтям для односторонньої відмови від договору, та обґрунтованість таких підстав з огляду на встановлені обставини справи. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08 жовтня 2020 року у справі № 910/11397/18.

Відповідач у відзиві не спростував обставину розірвання спірного договору.

Отже, ураховуючи лист позивача від 13.11.2024 № 375/4-1206, договір №190-ПЗ про закупівлю товарів від 12.09.2024 є розірваним з 18.11.2024.

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши розрахунок штрафу (7%) у розмірі 79800,00 грн., нарахованого на підставі пункту 8.3 договору, суд встановив, що він зроблений правильно та відповідає вимогам чинного законодавства.

Перевіривши розрахунок пені (0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення) у розмірі 65208,00 грн., нарахованої на підставі пункту 8.3 договору, суд встановив, що він зроблений правильно та відповідає вимогам чинного законодавства (початок строку нарахування пені визначений позивачем з наступного дня після прострочення поставки кожної партії товару до дня розірвання договору - 18.11.2024).

При цьому суд відхиляє доводи відповідача щодо завчасного попередження позивача про неможливість поставки товару за ціною вказаною у договорі, оскільки перша поставка товару, згідно письмової заявки від 13.09.2024 повинна була бути здійсненна до 17.09.2024, а лист з пропозицією внести зміни до договору був направлений відповідачем 28.09.2024, тобто вже мала місце прострочка поставки товару.

Як зазначалося вище по тексту рішення, згідно п. 8.4.2 договору, у разі відмови постачальника від виконання умов цього договору (в тому числі ініціюючи односторонню відмову/невиконання умов договору взагалі), через причини, що не обумовлені чинним законодавством України та цим договором, постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 20% вартості непоставленого товару (у випадку, якщо поставка товару за цим договором не відбулась взагалі - від загальної вартості цього Договору).

З аналізу вказаного пункту договору вбачається, що для застосування відповідальності постачальника, передбаченої цим пунктом, необхідно встановити факт відмови останнього від виконання своїх зобов`язань по договору, а саме поставки товару.

Слід зауважити, що порушення постачальником строків поставки товару (незважаючи на те, що таке порушення мало наслідком дострокове розірвання замовником договору), саме по собі не тотожне відмові від поставки товару.

В іншому випадку, фактично виникає ситуація подвійного притягнення відповідача до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення: стягнення з останнього як штрафу за порушення строків поставки, так і штрафу за відмову від виконання зобов`язань з поставки товару.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність.

Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11).

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина третя статті 651 ЦК України).

У цивільному законодавстві закріплено конструкцію "розірвання договору" (статті 651 - 654 ЦК). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах ЦК досить часто використовується формулювання "відмова від договору" (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782 ЦК). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, необхідно кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків (такий самий правовий висновок викладений в постановах постанови Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 727/898/19, від 24.05.2023 у справі № 756/420/17, від 13 грудня 2023 року у cправі №922/193/23).

Матеріали справи не містять доказів відмови постачальника від виконання своїх зобов`язань по договору з поставки товару, зокрема, розірвання договору з ініціативи постачальника.

28.09.2024 відповідачем на адресу позивача був надісланий лист з пропозицією внести зміни до договору, що за юридичним змістом принципово відрізняється від односторонньої відмови від договору.

Отже, у даному випадку відсутні підстави для застосування до постачальника відповідальності, передбаченої п. 8.4.2 спірного договору, а саме: стягнення штрафу у розмірі 228000,00 грн.

Відповідачем у справі заявлене клопотання про зменшення розміру нарахованих позивачем пені та штрафу.

В обґрунтування клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій відповідач вказує на те, що позивачем не доведено факт понесення та розмір збитків у зв`язку із несвоєчасною не поставкою товару відповідачем. Одночасно зазначене порушення відповідачем умов договору не завдало збитків жодним іншим учасникам. За договором на закупівлю позивач не сплачував на користь відповідача жодних коштів (зокрема, передоплати), оскільки пунктом 5.1. договору передбачено оплату товару лише за фактом поставки. Також, відповідач завчасно попередив позивача про неможливість поставки товару на умовах договору про закупівлю із зазначенням причин. З урахуванням фактичних обставин, вимога про нарахування та сплату пені в сумі 65208,00 грн. та штрафу 79800,00 грн. за несвоєчасну поставку товару за договором про закупівлю є несправедливим та надмірним тягарем для відповідача. Така вимога хоча й формально й відповідає умовам розділу 8 договору, але не ґрунтується на загальних засадах виникнення цивільної відповідальності боржника. Стверджуючи про невиконання відповідачем умов договору про закупівлю та нараховуючи відповідні штрафні санкції, позивач має врахувати факт неповернення ним 57000,00 грн. забезпечувального платежу, правова природа якого направлена саме на відшкодування потерпілій стороні наслідків цивільного правопорушення.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Системний аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання господарським судом оцінки поданим учасниками справи доказам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим з огляду на інтереси сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначність прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайне добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 03.10.2019 р. у справі № 914/2202/18, від 12.09.2019 р. у справі № 910/10427/18, від 11.09.2019 у справі № 905/2149/18.

Як вбачається з матеріалів справи, ціна договору складає 1140000,00 грн., позивачем було нараховано 65208,00 грн. пені та 79800,00 грн. штрафу, що загалом складає лише 12,72% від ціни договору.

Таким чином, нарахована позивачем пеня та штраф не можуть бути віднесені до надмірно великих штрафних санкцій.

Статтею 42 ГК України, яка кореспондується положеннями з ч. 1 ст. 1 Законом України "Про підприємництво", визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

У постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 910/1338/19 викладено правову позицію, відповідно до якої юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, тому, укладаючи договір з визначеним строком поставки, сторона повинна була належним чином планувати з урахуванням виду своєї діяльності та специфіки виробництва можливість виконання зобов`язання у погоджені сторонами строки.

Відповідач не надав належних доказів щодо наявності обставин для зменшення розміру штрафних санкцій, які можуть бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій на підставі наведених норм, а заявлена сума штрафних санкцій з огляду на загальну вартість укладеного договору, суму невиконаного зобов`язання та стратегічною для держави мети в забезпеченні обороноздатності Сил оборони не може бути розцінена як надмірно велика.

За таких обставин, беручи до уваги інтереси обох сторін, суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.

Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 65208,00 грн. пені та 79800,00 грн. штрафу.

У позовній заяві позивач просить суд зобов`язати відповідача перерахувати на рахунок Бази забезпечення Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) суму штрафних санкцій за неналежне виконання умов спірного договору.

За таких обставин суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Якщо зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів чітко вбачається, що позивач прагне отримати грошові кошти (штрафні санкції) від відповідача, то формулювання "зобов`язати перерахувати" по суті означає "стягнути". Суд має ухвалити таке рішення, яке буде зрозумілим, юридично коректним та придатним до примусового виконання. Термін "стягнути" є більш стандартним та юридично точним для означення примусового отримання грошових коштів на підставі судового рішення. Господарський процесуальний кодекс України надає суду повноваження викладати резолютивну частину рішення таким чином, щоб вона відповідала встановленим обставинам справи та нормам права. Згідно зі статтею 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначається, зокрема, задоволення позову або відмова в позові повністю чи частково; розподіл судових витрат. Якщо позовні вимоги по суті є вимогами про стягнення коштів, суд має право сформулювати резолютивну частину відповідним чином.

Суд зазначає, що така заміна формулювання не вважається виходом за межі позовних вимог, оскільки не змінюється предмет позову (стягнення штрафних санкцій) та підстави позову (неналежне виконання договору). Змінюється лише словесне оформлення вимоги для її приведення у відповідність до стандартної юридичної термінології та забезпечення можливості виконання судового рішення. Така зміна не спотворює волевиявлення позивача і не впливає на права та обов`язки сторін у спосіб, не передбачений позовом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суд повинен виходити з реального змісту та суті позовних вимог, а не лише з їхнього буквального формулювання. Якщо зі змісту позовної заяви очевидно, що позивач вимагає примусового отримання грошових коштів (штрафних санкцій), то неточне формулювання способу захисту не повинно бути перешкодою для справедливого вирішення спору. Одним із ключових завдань судочинства є забезпечення ефективного захисту порушених прав. Судове рішення має бути таким, щоб його можна було реально виконати. Формулювання "стягнути" є стандартним для рішень про присудження грошових коштів і безпосередньо передбачає можливість примусового стягнення через виконавчу службу.

Отже, якщо позивач обрав спосіб захисту, який по суті є вимогою про стягнення коштів, але сформулював його як "зобов`язати перерахувати", суд може в резолютивній частині вказати "стягнути" для забезпечення юридичної визначеності.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Відповідно до положеньст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Жирова Артема Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) на користь Бази забезпечення Національної гвардії (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) 65208,00 грн. пені; 79800,00 грн. штрафу та 2175,12 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

Позивач: ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Відповідач: Фізична особа-підприємець Жиров Артем Володимирович ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ).

Повне рішення складено "19" червня 2025 р.

СуддяА.М. Буракова

Справа № 922/808/25