Рішення від 19.06.2025 по справі 927/374/25

РІШЕННЯ

Іменем України

19 червня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/374/25

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін матеріали справи

за позовом: Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області,

вул. Решетилівська, 53, м. Полтава, 36007, код 08804689

до відповідача: Дочірнього підприємства Приватного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Надра України Чернігівнафтогазгеологія

вул. Шевченка, 15, м. Чернігів, 14000, код 01431535

про стягнення 132098,79 грн

без виклику сторін

встановив:

17.04.2025 Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області звернувся з позовом до суду через систему Електронний суд до Дочірнього підприємства Приватного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Надра України Чернігівнафтогазгеологія про стягнення 132098,79 грн, з яких: 62313,09 грн боргу, 11436,07 грн пені, 12701,81 грн 3% річних, 41285,90 грн інфляційних втрат та 4361,92 грн штрафу.

Поданий позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем Договору №547/548-юр на постійне та обов?язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об?єктів та окремих територій від 26.04.2017 в частині своєчасної оплати.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 22.04.2025 у справі №927/374/25 позовну заяву Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області залишено без руху на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 28.04.2025 відкрите спрощене позовне провадження у справі № 927/374/25 без повідомлення сторін у справі; встановлено учасникам справи строки для подачі письмових заяв по суті позовних вимог (ухвала суду доставлена позивачу та відповідачу до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 28.04.2025, 11:49, що підтверджується довідками про доставку електронного листа).

12.05.2025 від відповідача через систему «Електронний суд» у встановлений судом процесуальний строк надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає про те, що спірний Договір діяв до 31.12.2018; відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Несвоєчасність оплати пояснює складним фінансовим становищем, відкриттям виконавчих проваджень та накладенням арештів на його рахунки в установах банків та на все рухоме і нерухоме майно. Беручи до уваги здійснення часткових оплат та відсутність в діях відповідача умислу, спрямованого на порушення зобов?язання, відповідач вважає наявність підстав для зменшення розміру неустойки (штрафу, пені).

12.05.2025 відповідачем через систему «Електронний суд» подано заяву про застосування строків позовної давності з посиланням на те, що Договором №547/548-юр не встановлено спеціальних строків позовної давності та не визначено строків нарахування штрафних санкцій інших ніж передбачено законом (п.6 ст. 232 Господарського кодексу України), у зв?язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позову.

19.05.2025 від позивача через систему «Електронний суд» у встановлений судом процесуальний строк надійшла відповідь на відзив від 16.05.2025, у якій позивач вказує про те, що ним 15.04.2019 направлялася відповідачу претензія №6 про сплату заборгованості. 02.05.2020 за вхідним номером 1871 позивачем отримано відповідь на претензію про визнання основного боргу в сумі 62313,09 грн та пропозицією реструктуризації заборгованості. 25.10.2018 сторонами укладено Договір реструктуризації заборгованості №1277/1277, але боржник свої зобов?язання не виконав. На повторно направлену претензію №35 від 30.09.2020 відповідач листом №2861 від 12.10.2020 повідомив про визнання боргу, несплату пояснив загальнодержавним карантином, що спричинив зупинку виробництва. Щодо застосування позовної давності позивач посилається на те, що під час дії карантину строки, визначені ст. 257, 258 Цивільного кодексу України та ст. 232 Господарського кодексу України продовжуються на строк дії карантину. Крім того, ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 27.08.2019 у справі №927/605/19 затверджено план санації відповідача до відкриття провадження у справі про банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, що позбавило позивача права стягнути заборгованість. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 09.02.2023 у справі №927/605/19 припинено процедуру санації відповідача та скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів. Позивач наголошує, що розділом 6 спірного Договору передбачена відповідальність відповідача у вигляді нарахування пені та штрафу; інфляційні та 3% річних нараховані на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

21.05.2025 відповідачем через систему «Електронний суд» подано заперечення на відповідь на відзив, у якій відповідач вказує на те, що позивачем порушено строки подання доказів, які були подані позивачем разом з відповіддю на відзив та без обґрунтованого клопотання про його поновлення, а тому вказані позивачем докази не можуть бути враховані судом. Наголошує на тому, що стягнення заборгованості за спірним Договором №547/548-юр від 26.04.2017 визначено Договором реструктуризації заборгованості №1277/1277 від 25.10.2018, у зв?язку з чим позивачем обрано неналежний спосіб захисту, що є підставою для відмови у позові. Відповідач просить суд відмовити у залученні поданих позивачем доказів та відмовити у задоволенні позову.

Судом встановлено, що відзив на позов, заява відповідача про застосування строків позовної давності, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив подані сторонами у встановлений судом процесуальний строк, а тому приймаються судом до розгляду та залучаються до матеріалів справи.

Заперечення відповідача про порушення позивачем строків подання доказів судом до уваги не приймаються, оскільки вказані докази подано позивачем разом з відповіддю на відзив, яка подана у встановлений судом процесуальний строк, і докази, на які посилається позивач, зокрема, Договір реструктуризації заборгованості №1277/1277 від 25.10.2018, є додатковим аргументом позивача на підтвердження основної заборгованості відповідача за спірним Договором.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін (статті 13, 14 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Відповідно до п. 1.1. статуту Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (нова редакція, ідентифікаційний код 08804689), Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області є правонаступником Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Територіального управління МНС України у Полтавській області та Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління ДСНС України у Полтавській області.

26.04.2017 між Державною аварійно-рятувальною службою Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (далі Аварійно-рятувальна служба) та Дочірнім підприємством Національної акціонерної компанії Надра України Чернігівнафтогазгеологія (далі замовник) укладено Договір №547/548-юр на постійне та обов?язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об?єктів та окремих територій, предметом якого є організація та здійснення аварійно-рятувального обслуговування об?єктів замовника згідно з ДК 016:2010 (84.22.1), що включає в себе: забезпечення готовності їх органів управління, сил і засобів до дій за призначенням; виконання аварійно-рятувальних робіт; виконання профілактичної роботи із запобігання виникненню надзвичайних ситуацій (далі Договір №547/548-юр від 26.04.2017).

Згідно з п. 4.12. Договору №547/548-юр від 26.04.2017 замовник зобов?язаний оплачувати відповідно до умов договору аварійно-рятувальне обслуговування «Аварійно-рятувальною службою» об`єкта та відшкодовувати фактичні витрати, що пов`язані з проведенням рятувальних робіт і ліквідацією надзвичайних ситуацій відповідно до законодавства.

За умовами п. 5.1.-5.3. Договору №547/548-юр від 26.04.2017 вартість функціонування структурних підрозділів «Аварійно-рятувальної служби» у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення (згідно п. 2.2.1. договору) у кількості однієї оперативної одиниці складає 624,11 грн на місяць, в т.ч. ПДВ. Ця вартість встановлена сторонами на основі калькуляції, яка є невід`ємною частиною договору, виконана згідно з вимогами Порядку визначення розмірів оплати послуг з обслуговування об`єктів та окремих територій державними аварійно-рятувальними службами (додаток №6).

Вартість виконання аварійно-рятувальних робіт (згідно п. 2.2.2. договору) визначається «Аварійно-рятувальною службою» за фактом проведення рятувальних робіт і ліквідації надзвичайних ситуацій на об`єкті «замовника» на підставі довідки про виконані роботи. Ця вартість визначається згідно з вимогами Порядку визначення розмірів оплати послуг з обслуговування об?єктів та окремих територій державними аварійно-рятувальними службами (наказ МНС України від 15.12.2003 № 495/369).

Вартість виконання профілактичної роботи із запобігання виникненню надзвичайних ситуацій (згідно п. 2.2.3 Договору) зазначено в калькуляціях, які є невід`ємною частиною Договору (додаток № 2, Додаток № 3, Додаток № 4, Додаток № 5).

Пунктами 5.4., 5.5. Договору №547/548-юр від 26.04.2017 визначено, що оплата замовником за виконання аварійно-рятувального обслуговування здійснюється помісячно, не пізніше п?яти днів з моменту отримання рахунку і Акту виконання умов Договору. Акти виконання умов Договору та рахунок надаються «Аварійно-рятувальною службою» до 5-го за звітним місяцем числа рекомендованою з повідомленням кореспонденцією на адресу замовника вказану в Договорі чи вручаються замовнику.

Замовник зобов?язаний в 3-х денний термін розглянути та підписати Акти виконання умов Договору і повернути «Аварійно-рятувальній службі» рекомендованим листом чи особисто. У разі не повернення Актів виконання умов Договору і при відсутності письмових претензій з обґрунтуваннями та підтверджуючими документами, Акти виконання умов Договору вважаються підписаними. У випадку відмови від отримання замовником рахунку та Акту виконання умов Договору і повернення поштового відправлення, рахунок і Акт виконання умов договору вважаються отриманими замовником і підлягають оплаті.

Відповідно до п. 6.1., 6.3. Договору №547/548-юр від 26.04.2017 за невиконання або неналежне виконання зобов?язань за цим Договором Аварійно-рятувальна служба та замовник несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

За порушення терміну оплати замовник сплачує Аварійно-рятувальній службі пеню у розмірі 0,1 % вартості робіт і послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості. На прострочену суму заборгованості нараховуються 3 % річних та індекс інфляції.

За п. 7.1. Договору №547/548-юр від 26.04.2017 сторони домовилися, що Договір набуває чинності 12.04.2017 та діє до 31.12.2018 включно, після його підписання та скріплення печатками сторін, за умови його погодження правлінням Національної акціонерної компанії «Надра України».

Додатком до Договору №547/548-юр від 26.04.2017 сторони погодили перелік об`єктів відповідача, що підлягають постійному та обов`язковому обслуговуванню Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення ГУ ДСНС у Полтавській області.

Додатками № 2, № 3, № 4, № 5, № 6 до Договору №547/548-юр від 26.04.2017 сторони погодили калькуляцію вартості робіт.

На виконання умов Договору №547/548-юр від 26.04.2017 позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками Актами виконання умов Договору №547/548-юр від 26.04.2017 за вересень 2017 року на суму 6055,64 грн; за листопад 2017 року на суму 6055,64 грн; за грудень 2017 року на суму 3682,84 грн; за січень 2018 року на суму 3682,84 грн; за лютий 2018 року на суму 6055,64 грн; за березень 2018 року на суму 4869,24 грн; за квітень 2018 року на суму 3682,84 грн; за травень 2018 року на суму 4869,24 грн; за червень 2018 року на суму 6055,64 грн; за липень 2018 року на суму 3682,84 грн; за серпень 2018 року на суму 4869,24 грн; за вересень 2018 року на суму 4869,24 грн; за листопад 2018 року на суму 6055,64 грн; за грудень 2018 року на суму 3682,84 грн (а.с.15-28).

За доводами позивача відповідач за надані послуги розрахувався частково, заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги становить 62313,09 грн.

01.10.2020 позивач направив відповідачу претензію №35 від 30.09.2020 з вимогою сплатити заборгованість за Договором №547/548-юр від 26.04.2017, у відповіді на яку відповідач зазначив, що вживає всі заходи на погашення заборгованості у сумі 62313,09 грн за Договором №547/548-юр від 26.04.2017, проте у зв?язку з карантинним обмеженнями підприємство перебуває у тяжкому фінансовому стані (а.с. 12-14).

Додатково позивач зазначає про те, що ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 27.08.2019 у справі №927/605/19 затверджено план санації відповідача до відкриття провадження у справі про банкрутство, визнано заборгованість, яка виникла перед позивачем у сумі 381000,00 грн та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника (в межах вказаних сум), що виникли до затвердження плану досудової санації боржника. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 09.02.2023 у справі №927/605/19 припинено процедуру санації відповідача до відкриття провадження у справі про банкрутство та скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Крім суми основної заборгованості у розмірі 62313,09 грн, позивачем заявлено до стягнення 11436,07 грн пені, 12701,81 грн 3% річних, 41285,90 грн інфляційних втрат та 4361,92 грн штрафу.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, всебічно та повно дослідивши обставини справи, надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з наведених нижче підстав.

За частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 901 та частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтями 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом.

Щодо стягнення боргу суд зазначає таке.

Суд установив факт укладення сторонами Договору №547/548-юр на постійне та обов?язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об?єктів та окремих територій від 26.04.2017, на виконання якого позивачем надано послуги з організації та здійснення аварійно-рятувального обслуговування об?єктів відповідача, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками сторін Актами виконання умов Договору №547/548-юр від 26.04.2017 за вересень 2017 року на суму 6055,64 грн; за листопад 2017 року на суму 6055,64 грн; за грудень 2017 року на суму 3682,84 грн; за січень 2018 року на суму 3682,84 грн; за лютий 2018 року на суму 6055,64 грн; за березень 2018 року на суму 4869,24 грн; за квітень 2018 року на суму 3682,84 грн; за травень 2018 року на суму 4869,24 грн; за червень 2018 року на суму 6055,64 грн; за липень 2018 року на суму 3682,84 грн; за серпень 2018 року на суму 4869,24 грн; за вересень 2018 року на суму 4869,24 грн; за листопад 2018 року на суму 6055,64 грн; за грудень 2018 року на суму 3682,84 грн, копії яких додано до матеріалів справи.

Виходячи з умов п. 5.4. Договору №547/548-юр від 26.04.2017 оплата замовником за виконання аварійно-рятувального обслуговування здійснюється помісячно, не пізніше п?яти днів з моменту отримання рахунку і Акту виконання умов Договору. Акти виконання умов Договору та рахунок надаються «Аварійно-рятувальною службою» до 5-го за звітним місяцем числа рекомендованою з повідомленням кореспонденцією на адресу замовника вказану в Договорі чи вручаються замовнику.

Вищезазначені Акти виконання умов Договору №547/548-юр від 26.04.2017 підписані відповідачем та скріплені його печаткою, що свідчить про їх отримання відповідачем та відсутність претензій з його сторони щодо змісту Актів, у зв?язку з чим підлягали оплаті відповідачем не пізніше п?яти днів з моменту отримання такого Акту.

Матеріали справи не містять доказів направлення відповідачу рахунків на оплату наданих послуг, проте судом враховано, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто носить інформаційний характер.

Ненадання рахунку не є відкладальною умовою в розумінні приписів ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, а значить не звільняє від обов`язку оплатити надану послугу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №915/641/19.

За доводами позивача відповідач за надані послуги розрахувався частково, заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги становить 62313,09 грн.

Відповідач не заперечує факт часткової оплати отриманих ним послуг, з сумою заборгованості у розмірі 62313,09 грн погоджується у відповіді на претензію №19/459/873 від 06.10.2020, у якій просить на цю суму заборгованості укласти Договір реструктуризації боргу з помісячною сплатою заборгованості рівними частинами.

Позивачем разом з відповіддю на відзив додано до матеріалів справи копію укладеного між сторонами Договору №1277/1277юр про реструктуризацію заборгованості від 25.10.2018, проте за його доводами Договір №1277/1277юр про реструктуризацію заборгованості від 25.10.2018 відповідачем не виконано, заборгованість не сплачена.

Відповідач у відзиві на позов фактично визнає наявність заборгованості, але її несплату пояснює скрутним фінансовим становищем, відсутністю прибутків, накладенням арештів на рахунки в установах банків та на все рухоме і нерухоме майно, що пов?язано з відкриттям виконавчих проваджень про стягнення грошових коштів з відповідача на користь інших юридичних осіб та органів державної влади. Одночасно у запереченнях на відповідь на відзив зазначає проте, що стягнення основної заборгованості за спірним Договором №547/548-юр від 26.04.2017, порядок та строки її погашення вже визначено Договором реструктуризації заборгованості №1277/1277 від 25.10.2018.

Суд наголошує, що Договір реструктуризації заборгованості №1277/1277 від 25.10.2018 є лише погодженим сторонами способом та порядком виконання Договору №547/548-юр від 26.04.2017 в частині погашення основної заборгованості, а також додатковим аргументом позивача на підтвердження основної заборгованості відповідача за спірним Договором, та визнання її відповідачем.

Належних доказів сплати заборгованості за отримані послуги за спірним Договором №547/548-юр від 26.04.2017 відповідач суду не надав, контрозрахунок оспорюваної суми відповідачем не надано.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за отримані послуги за спірним Договором №547/548-юр від 26.04.2017 в розмірі 62313,09 грн підлягають задоволенню.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань суд зауважує таке.

Позивачем заявлено до стягнення 12701,81 грн 3% річних за період з 07.10.2017 по 17.03.2025 та 41285,90 грн інфляційних втрат за період з жовтня 2017 року по лютий 2025 року, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла в постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Умовами п. 6.3. Договору №547/548-юр від 26.04.2017 сторони погодили, що на прострочену суму заборгованості нараховуються 3% річних та індекс інфляції.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за заявлені періоди, суд установив, що він є арифметично правильним, відтак за підтвердження порушення відповідачем виконання грошового зобов`язання, позов в частині вимог про стягнення 12701,81 грн 3% річних за період з 07.10.2017 по 17.03.2025 та 41285,90 грн інфляційних втрат за період з жовтня 2017 року по лютий 2025 року, є правомірним та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідач власного контрозрахунку 3% річних та інфляційних втрат суду не надав.

Щодо стягнення пені та штрафу суд зазначає таке.

Позивачем заявлено до стягнення 11436,07 грн пені за період прострочки з 07.10.2017 по 10.07.2019 та 4361,92 грн штрафу, нарахованих на підставі п. 6.3. відповідно до поданого розрахунку (а.с.57-60).

За визначенням статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 4, 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються в розмірі, передбаченому в договорі.

За частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлене законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 61 Конституції України встановлює заборону на притягнення особи до подвійної юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки за статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки та не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, так як відповідальність настає лише один раз у вигляді сплати неустойки, яка включає в себе і пеню, і штраф як форми її сплати.

Відповідно до п. 6.3. Договору №547/548-юр від 26.04.2017 за порушення терміну оплати замовник сплачує Аварійно-рятувальній службі пеню у розмірі 0,1 % вартості робіт і послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем грошових зобов`язань та прострочка відповідачем оплати вартості отриманих послуг, суд перевірив розрахунок позивача та дійшов висновку про правомірність нарахування пені виходячи з умов Договору за період прострочки з 07.10.2017 по 10.07.2019 в сумі 11436,07 грн.

Заперечення відповідача про те, що позивачем не враховано приписи п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України судом до уваги не приймаються, оскільки як вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку пені, розрахунок пені позивачем здійснено за кожним окремим Актом, період розрахунку пені за якими здійснено в межах шестимісячного строку, визначеного п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відповідач власного контрозрахунку пені суду не надав.

Вимоги про стягнення 11436,07 грн пені підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судом встановлено факт прострочення оплати послуг понад 30 днів, а тому вимога позивача про стягнення 4361,92 грн штрафу (7% вартості 62313,09 грн) є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідач у відзиві на позов, з огляду на приписи ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України та ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України, зазначає про наявність підстав для зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) посилаючись на здійснення часткових оплат, об?єктивні обставини справи та відсутність в діях відповідача умислу, спрямованого на порушення зобов?язання, а також те, що нарахована неустойка є надмірним тягарем для відповідача та значно перевищує збитки. При цьому клопотання про зменшення неустойки (штрафу, пені) відповідачем ні в прохальній частині відзиву на позов, ні окремо не подавалося. На підтвердження складного фінансового стану та неможливості своєчасної оплати відповідачем надано лише виписку про наявність виконавчих проваджень та накладення арешту на майно (кошти) боржника.

Виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України, неустойка є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання); захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання; стимулювання належного виконання договірних зобов`язань; обов`язковий характер для учасників правовідносин.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічна норма міститься в ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України.

Зі змісту наведених норм вбачається, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен врахувати інтереси обох сторін.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, і господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та його розмір.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №902/855/18; від 27.01.2020 у справі №916/469/19.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Аналогічна норма міститься в ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Всупереч приписів ст. 74, 76, 77, 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не надано суду жодних належних доказів на підтвердження наведених обставин для зменшення пені; доказів, які підтверджують неможливість здійснення відповідачем своєчасної оплати за послуги за Договором №547/548-юр на постійне та обов?язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об?єктів та окремих територій від 26.04.2017; не доведено, що розмір неустойки (пені) є надмірно великим порівняно зі збитками кредитора.

Суд зауважує, що укладаючи Договір №547/548-юр на постійне та обов?язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об?єктів та окремих територій від 26.04.2017 відповідач діяв на власний ризик, а тому повинен був усвідомлювати наслідки несвоєчасної здійснення оплати за надані послуги у вигляді нарахування та стягнення штрафних санкцій.

Таким чином, дії відповідача щодо несвоєчасної оплати послуг є порушенням положень спірного Договору та норм чинного законодавства, що є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 546, 549, 625 Цивільного кодексу України.

За таких обставин суд не вбачає наявності підстав для зменшення розміру неустойки (штрафу, пені).

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності суд зазначає таке.

Відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності до позовних вимог позивача до відповідача у справі №927/374/25 з посиланням на те, що спірним Договором №547/548-юр не встановлено спеціальних строків позовної давності та не визначено строків нарахування штрафних санкцій інших ніж передбачено законом (п.6 ст. 232 Господарського кодексу України), у зв?язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позову.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу.

Виходячи з приписів ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, строк якого неодноразово продовжувався.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 №383 строк дії карантину продовжено до 30.06.2023.

Згідно із Законом України від 30.03.2020 № 540-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено п. 12 такого змісту: "12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

У п. 12 розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України в редакції Закону № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину.

Враховуючи норми права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, п. 12 Перехідних і прикінцевих положень Цивільного кодексу України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених, зокрема, статтями 257, 258 цього Кодексу, підлягає застосуванню з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22).

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 відмінено на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 27.08.2019 у справі №927/605/19 затверджено план санації відповідача до відкриття провадження у справі про банкрутство, визнано заборгованість, яка виникла перед позивачем у сумі 381000,00 грн та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника (в межах вказаних сум), що виникли до затвердження плану досудової санації боржника. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 09.02.2023 у справі №927/605/19 припинено процедуру санації відповідача до відкриття провадження у справі про банкрутство та скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Виходячи з приписів ст. 263 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності зупиняється, зокрема: якщо пред`явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); у разі відстрочення виконання зобов`язання (мораторій) на підставах, встановлених законом. У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин.

Крім того, суд зауважує, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації на території України введено воєнний стан з 24.02.2022, термін якого неодноразово продовжено відповідними указами Президента України.

Відповідно до п. 19 Перехідних і прикінцевих положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного, надзвичайного стану в Україні строки, визначені, зокрема, статтями 257-259 Цивільного кодексу України продовжуються на строк його дії.

Таким чином, якщо на спір поширюється правила позовної давності, передбачені статтями 257-259 Цивільного кодексу України (в т.ч. і правило про загальну позовну давність), особа може звернутися за їх захистом як під час так і після закінчення дії воєнного стану. Продовження строку позовної давності гарантується законом.

Отже, з огляду на приписи статей 256, 257, пункту 12 «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України та встановлені судом обставини, строк позовної давності не сплив.

Зазначене спростовує доводи відповідача про пропуск позовної давності на звернення з даним позовом до суду. Суд не вбачає правових підстав для застосування наслідків спливу позовної давності до заявлених вимог. Порушене право позивача підлягає захисту у судовому порядку.

З урахуванням вищевикладеного суд доходить висновку про те, що заява відповідача про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.

За статтею 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

За приписами частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи зі змісту статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.

Матеріалами справи підтверджено правомірність вимог позивача, відтак позов підлягає задоволенню повністю, а саме в частині стягнення з відповідача 62313,09 грн боргу, 11436,07 грн пені, 12701,81 грн 3% річних, 41285,90 грн інфляційних втрат та 4361,92 грн штрафу.

Щодо судових витрат.

При ухваленні рішення в справі суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до п. 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що судом задоволені позовні вимоги в повному обсязі, судовий збір у розмірі 2422,40 грн підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, статтями 233, 238, 241, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Приватного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Надра України Чернігівнафтогазгеологія (вул. Шевченка, 15, м. Чернігів, 14000, код 01431535) на користь Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (вул. Решетилівська, 53, м. Полтава, 36007, код 08804689) 62313,09 грн боргу, 11436,07 грн пені, 12701,81 грн 3% річних, 41285,90 грн інфляційних втрат, 4361,92 грн штрафу та 2422,40 грн судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Рішення складено та підписано 19.06.2025.

Суддя М.О. Демидова