Постанова від 27.05.2025 по справі 204/9551/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 204/9551/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І. Д. - головуючої, суддів: Губенко Н. М., Студенця В. І.,

за участю секретаря судового засідання - Гнідобор А. В.,

представники учасників справи у судове засідання не з`явилися,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2024

(суддя Ліпинський О. В.)

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.02.2025

(колегія суддів: Чередко А. Є., Іванов О. Г., Парусніков Ю. Б.)

у справі за позовом ОСОБА_1

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Каверіна-1"

про визнання дій такими, що порушують право на отримання якісних та в повному обсязі послуг, зобов`язання здійснити перерахунок і відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Каверіна-1" (далі - ОСББ), у якому просила:

- визнати дії ОСББ під керівництвом голови ОСОБА_2 такими, що порушують права ОСОБА_1 та її родини, як споживачів послуг і співвласників квартири АДРЕСА_1 на отримання якісних та в повному обсязі послуг з управління будинком і прибудинковою територією й утримання будинку та прибудинкової території. Вона зауважила, що документально не встановлені особи членів правління;

- визнати дії ОСББ такими, що порушують права мешканців названого багатоквартирного будинку, які підписали акт-претензію від 24.10.2018, на отримання якісних та в повному обсязі послуг з управління будинком і прибудинковою територією й утримання будинку та прибудинкової території;

- скасувати внесені 13.11.2016 зміни до статуту ОСББ, які суперечать вимогам чинного законодавства України, і зобов`язати ОСББ з дня його утворення привести статут у відповідність до типових статутів, зокрема з 02.10.2007 по день ухвалення рішення у цій справі, здійснити перереєстрацію статуту;

- зобов`язати ОСББ привести штат за період з 01.06.2014 по день ухвалення рішення у цій справі у відповідність із Законами України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", "Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку", "Про житлово-комунальні послуги", класифікатора професій ДК 003:2010 Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 № 327, довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, випуск № 1 "Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності", затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 № 336, довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, випуск № 87 "Житлове та комунальне господарство населених пунктів", затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 17.06.1999 № 144;

- скасувати із загального розміру внесків до ОСББ, затвердженого загальними зборами від 13.11.2016, послуги, які фактично не виконані виконавцями робіт, і послуги за укладеними з ОСББ договорами про надання послуг і підряду, та послуги, яких не повинно бути у загальному розмірі внесків до ОСББ згідно із названими вище нормативно-правовими актами;

- зобов`язати ОСББ здійснювати нарахування за послуги з утримання будинку і прибудинкової території за площею місць загального користування у будинку і прибудинкової території, поділену рівними частинами між усіма співвласниками будинку, а не за площею, яка знаходиться у приватній власності співвласників будинку, на підставі роз`яснень щодо статусу власників спільного майна, наведеного у листі Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.04.2011 № 7/15-4687;

- зобов`язати ОСББ здійснити родині ОСОБА_1 , як співвласникам названої вище квартири, перерахунок за період з 01.06.2014 по 24.04.2023, тобто по день подання позову з уточненими вимогами до суду, за фактично надані послуги з управління будинком і прибудинковою територією й утримання будинку і прибудинкової території (із загального розміру внесків до ОСББ виключити роботи та послуги, які не виконані та яких не повинно бути у загальному розмірі внесків до ОСББ, через те, що ці послуги включені до калькуляції внесків всупереч Закону України "Про житлово-комунальні послуги"), станом на 24.04.2023 орієнтовна сума, яка підлягає поверненню у разі перерахунку, складає 6 427 грн;

- зобов`язати ОСББ скасувати співвласникам названої вище квартири з нарахувань за послуги з утримання будинку та прибудинкової території пеню за період карантину (COVID-19) і воєнного стану;

- зобов`язати ОСББ не нараховувати співвласникам названої вище квартири за виконавчим провадженням між ОСББ та Комунальним підприємством "Теплоенерго" з 01.06.2014 у зв`язку з тим, що ця квартира повністю відключена від централізованого опалення й гарячого водопостачання, а місця загального користування у під`їзді № 5 будинку АДРЕСА_2 з 22.05.2014 не облаштований системою централізованого опалення;

- зобов`язати ОСББ включити до загального розміру внесків ОСББ витрати на управління будинком;

- зобов`язати ОСББ здійснити перерахунок за фактично надані послуги з управління будинком і прибудинковою територією й утримання будинку та прибудинкової території мешканцям багатоквартирного будинку за названою вище адресою, які підписали акт-претензію від 24.10.2018, за період з 01.06.2014 та по 24.04.2023, при цьому ОСОБА_1 звернула увагу на те, що перерахунки по цим квартирам не здійснила за відсутності початкових даних від їх співвласників, але орієнтовна сума повернення коштів співвласникам будинку складає 189 965 грн (282 квартири АДРЕСА_3 орендарів ) * 6 427 грн;

- визнати дії голови ОСББ ОСОБА_2 й інших членів такими, що порушують право ОСОБА_1 перебувати у складі правління ОСББ;

- зобов`язати ОСББ за період з 01.06.2014 по теперішній час підготувати договір доручення для укладання його зі співвласниками названої вище квартири і згоду на обробку персональних даних. До цього договору доручення підготувати калькуляції внесків до ОСББ за 2014, 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 роки і надати ОСОБА_1 для підписання;

- установити реальних виконавців, які надавали житлово-комунальні послуги та виконували роботи за договорами підряду замовнику ОСББ на підставі укладених договорів, вартість цих послуг за період з 01.06.2014 по теперішній час для визначення частки сплати внесків до ОСББ родиною ОСОБА_1 як співвласників квартири;

- зобов`язати ОСББ здійснити офіційне та належне оформлення перебування ОСОБА_1 у складі правління на посаді члена згідно з вимогами чинного законодавства на підставі Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та Законів України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", а також зобов`язати ОСББ внести до трудової книжки працівника ОСОБА_1 записи про працевлаштування та звільнення, подати до податкової інспекції, пенсійного фонду, фонду соціального страхування, Дніпровського міського центру зайнятості дані фактичного працевлаштування;

- стягнути з ОСББ на користь позивача ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за листопад 2016 року у розмірі 856,82 грн, за грудень 2016 року 5 913 грн, на рівні показника середньої заробітної плати із загального розміру заробітної плати за листопад і грудень 2016 року у розмірі 6 769,82 грн за утриманням податків, зборів й обов`язкових платежів у розмірах ПДФО 18 %, що дорівнює 1 218,57 грн, 5 %, що дорівнює 101,55 грн, на фактично виплачену заробітну плату нарахувати ЄСВ 22 % = 1 198,93 грн;

- стягнути з ОСББ на користь ОСОБА_1 у порядку статей 44, 116, 117, 235, 236 КЗпП України вихідну допомогу час вимушеного прогулу та інші передбачені законодавством України про працю виплати за період з 01.01.2017 по день її звільнення з ОСББ (унесення запису у трудову книжку) і вручення наказу про звільнення з посади члена правління на рівні встановлених Міністерством фінансів України щомісячних показників середніх заробітних плат по Україні. Станом на день подання уточненої позовної заяви цей розрахунок складає 854 808 грн. З загального розміру вихідної допомоги з утриманням податків, зборів й обов`язкові платежів у розмірах ПДФО 18 % = 155 084,81 грн, ВС 1,5% = 13 012,36 грн, на фактично виплачену працівнику заробітну плату у сумі 698 330,11 грн нарахувати ЄСВ 22% = 153 632,62 грн;

- стягнути з ОСББ на користь ОСОБА_1 та її чоловіка ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 40 000 грн за розгляд цієї справи, зокрема по 5 000 грн в одній інстанції (5000 грн * 8 = 40 000 грн), а саме за:

- ігнорувальну поведінку голови ОСББ та небажання ОСОБА_2 урегульовувати договірні відносини з родиною ОСОБА_4 , як споживачами послуг з управління будинком та прибудинковою територією та утримання будинку та прибудинкової території;

- небажання здійснювати співвласникам названої вище квартири перерахунок по внескам до ОСББ;

- втручання в інші договірні відносини між співвласниками названої вище квартири та виконавцями житлово-комунальних послуг, які надають послуги у межах приватної власності співвласникам будинку;

- порушення прав співвласників названої вище квартири родини ОСОБА_4 на отримання якісних та в повному обсязі послуг з управління будинком та прибудинковою територією та утримання будинку та прибудинкової території;

- порушення права ОСОБА_1 на перебування у складі правління ОСББ та невиконання заходів щодо належного оформлення її у складі правління ОСББ згідно з вимогами КЗпП України, що призвело до значних хвилювань стосовно відсутності доходів на існування й утримання дитини з інвалідністю, зростання кредитної заборгованості у банку та відсутності можливості сплати відсотків за користування кредитом, позбавило можливості працевлаштуватися на нове місце роботи за допомогою Дніпровського міського центру зайнятості, оскільки ОСОБА_1 не звільнена з посади члена правління ОСББ відповідно до Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та КЗпП України;

- стягнути з ОСББ на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 2797,30 грн, витрачену на судовий процес по вирішенню проблемних питань з ОСББ станом на 07.05.2019, ОСОБА_1 зауважила, що решту боргу розрахує по закінченню розгляду цієї справи, що розглядатиметься в іншому провадженні як позов про відшкодування збитків;

- через протизаконні дії в ОСББ заборонити ОСОБА_2 і деяким особам з правління ОСББ ( ОСОБА_5 і чоловік похилого віку, який не вміє рахувати заробітну плату) перебувати у складі правління та виконувати будь-які обов`язки;

- визнати протиправним перебування ОСОБА_2 на посаді голови ОСББ через те, що вона не має власності у названому вище будинку;

- зобов`язати ОСББ переобрати правління і голову правління.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

2. 11.09.2007 на зборах співвласників квартир і вбудованих приміщень багатоквартирного будинку, розташованого за названою вище адресою, прийняті рішення про створення ОСББ, затвердження статуту, обрання правління і голови, а 02.10.2007 зареєстровано ОСББ.

3. 22.05.2014 ОСОБА_3 , перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_1 , за договором купівлі-продажу придбав названу вище квартиру, яка є їх спільною сумісною власністю, відповідно, остання є співвласником названого вище багатоквартирного будинку.

4. ОСОБА_1 у позові заявила вимоги, які структуровані судом першої інстанції, стосовно такого: права на отримання послуг з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території (пункти 1, 2 прохальної частини позову), оскарження статутних документів об`єднання (пункт 3 прохальної частини позову), штату працівників об`єднання (пункт 4 прохальної частини позову), установлення розміру, нарахування та сплати внесків на утримання будинку і прибудинкової території (пункти 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 14 прохальної частини позову), права на участь у роботі у статутних органах об`єднання (пункт 12 прохальної частини позову), зобов`язання укласти договір доручення (пункт 13 прохальної частини позову), оформлення перебування позивача у складі правління згідно з вимогами КЗпП України, а також виплату заробітної плати, стягнення вихідної допомоги та інших передбачених законодавством України про працю виплат (пункти 15, 16, 17 прохальної частини позову), стягнення моральної та матеріальної шкоди (пункти 18, 19 прохальної частини позову), заборони особам перебувати у складі виконавчого органу об`єднання, визнання протиправним перебування на посаді голови виконавчого органу за зобов`язання переобрати виконавчий орган об`єднання (пункти 20, 21, 22 прохальної частини позову).

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

5. 13.02.2024 Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив рішення про відмову в позові з огляду на таке.

6. Відмовив у задоволенні позовних вимог з підстав обрання неефективного способу захисту щодо визнання дій ОСББ такими, що порушують права ОСОБА_1 і мешканців будинку на отримання якісних та в повному обсязі послуг, а також визнання дій голови ОСББ та інших членів правління такими, що порушують право ОСОБА_1 перебувати у складі правління.

7. Вимоги про скасування внесених 13.11.2016 змін до статуту ОСББ і зобов`язання привести його у відповідність до редакції типових статутів, здійснити перереєстрацію статутів суд також залишив без задоволення, оскільки вони не є належним способом захисту прав і законних інтересів осіб.

8. Вимоги про зобов`язання ОСББ привести штат за період з 01.06.2014 по день ухвалення рішення у цій справі у відповідність до законів суд залишив без задоволення, оскільки Закон України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" не обмежує у праві вибору форми працевлаштування потрібних для обслуговування будинку працівників.

9. Щодо вимог, які стосуються внесків на утримання будинку та прибудинкової території, суд мотивував відсутністю права втручатися у питання, віднесені законом до компетенції загальних зборів ОСББ, оцінювати обґрунтованість розміру внесків, якщо він затверджений рішенням зборів співвласників, яке не визнано недійсним, тоді як вимог про скасування відповідних рішень зборів ОСОБА_1 не заявила.

10. Вимоги про зобов`язання ОСББ оформити з родиною ОСОБА_1 договірні відносини з надання послуг з управління будинком та прибудинковою територією суд залишив без задоволення на тій підставі, що ОСББ не є виконавцем послуги з управління багатоквартирним будинком і не надає їх співвласникам, що виключає необхідність укладення договорів між ними й ОСББ.

11. Суд не задовольнив вимоги про зобов`язання ОСББ оформити ОСОБА_1 у складі правління, а також стягнення на її користь невиплаченої заробітної плати та вихідної допомоги на тій підставі, що у справі відсутні докази, які підтверджують прийняття вищим органом управління ОСББ рішень про визначення розміру матеріального й іншого заохочення членів правління, тоді як ці особи виконують ці функції на безоплатній основі і це виключає підстави для оформлення з ОСОБА_1 трудових відносин і виплати їй заробітної плати та вихідної допомоги.

12. Відмова у стягненні з ОСББ моральної шкоди мотивована недоведенням наявності незаконних дій або бездіяльності останнього.

13. Відмова у стягненні 2 979,30 грн судових витрат, які ОСОБА_1 назвала матеріальною шкодою, мотивована тим, що вони не є збитками у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України, а підлягають розподілу за правилами Глави 8 ГПК України. Проте, враховуючи, що у позові відмовлено, то відсутні підстави для їх покладення на ОСББ.

14. Вимоги про заборону голови правління та деяких осіб з правління ОСББ перебувати у складі виконавчого органу, визнання протиправним перебування ОСОБА_2 на посаді голови, а також зобов`язання ОСББ переобрати виконавчий орган також залишені без задоволення на тій підставі, що це є компетенцією загальних зборів і суд не вправі вирішувати ці питання.

15. 04.02.2025 Центральний апеляційний господарський суд ухвалив постанову про скасування рішення місцевого господарського суду у відмовлених частинах позову про зобов`язання ОСББ оформити перебування ОСОБА_1 у складі правління на посаді члена й унести до її трудової книжки записи про працевлаштування та звільнення, подання до податкової інспекції, пенсійного фонду, фонду соціального страхування, Дніпровського міського центру зайнятості інформації щодо фактичного її працевлаштування; стягнення з ОСББ на користь ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу невиплаченої заробітної плати та вихідної допомоги; закрив провадження у справі у цих частинах, позаяк такі вимоги підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства; у решті рішення залишив без змін, мотивування відмови у задоволенні інших частин позову полягає у правильності висновків суду першої інстанції.

Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

16. ОСОБА_1 оскаржила ці судові рішення і в касаційній скарзі просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Підставами касаційного оскарження визначила пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

17. На переконання ОСОБА_1 , суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, не дослідив зібрані докази і не надав оцінку кожному з них, не врахував висновки Верховного Суду (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України), викладені у постановах від 08.10.2018 у справі № 553/954/17 та від 16.01.2018 у справі № 350/403/16-ц, щодо розгляду її клопотання про виклик свідків.

18. ОСОБА_1 також вважає, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена неповноважним складом суду (пункт 1 частини першої статті 310 ГПК України); оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без участі у судових засіданнях зазначених нею у позові третіх осіб (пункт 5 частини першої цієї ж статті); суди проігнорували та не розглянули її заяви та клопотання (пункт 3 частини третьої цієї ж статті).

19. Крім того, ОСОБА_1 не погоджується з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2023 (про зловживання нею процесуальними правами щодо повторного подання клопотання про огляд доказів) та протокольними ухвалами цього ж суду від 02.11.2023 та 06.02.2024 (про відхилення її клопотання про витребування доказів по земельній ділянці, на якій розташований названий вище будинок і прибудинкова територія, й виклик і допит свідків), визначає їх підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

20. Узагальнено доводи касаційної скарги зводяться до такого:

- ухвалення постанови суду апеляційної інстанції неповноважним складом суду мотивує неодноразовою зміною складу суду, що не відповідає положенням статті 32 ГПК України, оскільки, на переконання ОСОБА_1 , справа має розглядатися лише постійною колегією суддів відповідного суду, до складу якої входить визначений Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою суддя-доповідач. При цьому стверджує про порушення процесуальних норм, оскільки суд апеляційної інстанції після зміни колегії суддів не розпочинав розгляд справи спочатку ані зі стадії підготовчого судового засідання, ані зі стадії розгляду справи по суті;

- на переконання ОСОБА_1 , наказом або розпорядженням керівника апарату суду повинні бути призначені конкретні секретарі судових засідань, у разі проведення колегіального розгляду суддями апеляційного господарського суду, й обраним належним секретарем повинен бути секретар, який закріплений за головуючим суддею, а не за суддею, який є у складі колегії суддів. ОСОБА_1 зауважила, що таке розпорядження або наказ керівника апарату суду не опублікований на сайті Центрального апеляційного господарського суду, оприлюднена лише таблиця щодо закріплення за суддями. Тому вважає, що судові засідання цього суду проведені неуповноваженим секретарем судових засідань і оскаржувана постанова має бути скасована на підставі пункту 1 частини першої статті 310 ГПК України;

- судові рішення ухвалені без участі у судових засіданнях учасників справи, які зазначені ОСОБА_1 у позовній заяві як треті особи, суди не постановили ухвал щодо їх залучення, не повідомили їх про час, дату і місце проведення судових засідань. Тому остання вважає, що оскаржувані судові рішення мають бути скасовані на підставі пункту 5 частини першої статті 310 ГПК України;

- ОСОБА_1 вважає істотним порушенням судами Інструкції з діловодства у місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814, та Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30, і вважає підставою для скасування оскаржуваних судових рішень відповідно до частин першої, третьої статті 310 ГПК України і направлення справи № 204/9551/18 на новий розгляд до місцевого господарського суду, адже суди ухвалили оскаржувані судові рішення у справі, у якій не зазначено номера провадження, яке також не визначено протоколами розподілу судової справи між суддями або передачі її раніше визначеному складу суду. На етапі реєстрації цієї справи Центральний апеляційний господарський суд також допустив помилку, не присвоївши їй провадження із зазначенням коду суду та поточного року, у яких розглядалася справа;

- усі ухвали та рішення у цій справі не мають штампу суду, тоді як видані ОСОБА_6 мають відповідні штампи суду і належним чином прошиті. Вважає, що невідповідність виданих їй ухвал та рішень оригіналам, які містяться у справі, є істотним порушенням частини шостої розділу XI "Засвідчення та видавання копій судових рішень і документів" Інструкції з діловодства у місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814;

- оскільки Центральний апеляційний господарський суд постановив ухвалу про відкриття апеляційного провадження у цій справі 27.03.2024, то строк завершення апеляційного розгляду мав бути 27.05.2024, а не 04.02.2025, що є істотним процесуальним порушенням;

- звернула увагу на порушення обома судами норм процесуального права, оскільки вони протягом розгляду цієї справи не направляли учасникам судові повістки;

- у судових рішеннях не мотивовано, які докази досліджені, які прийняті до уваги чи відхилені, не надана оцінка кожному доказу, який досліджувався у судовому засіданні і вплинув на результат ухвалених рішень, не визначено, які докази визнані недопустимими. Тому вважає, що оскаржувані судові рішення мають бути скасовані на підставі пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України;

- проігноровані, не розглянуті або протизаконно відхилені подані ОСОБА_1 заяви і клопотання, у зв`язку з цим вона вважає, що оскаржувані судові рішення мають бути скасовані на підставі пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України. Вважає незаконною ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2023 про зловживання ОСОБА_1 процесуальними правами шляхом повторного подання нею клопотання про огляд доказів за місцезнаходженням, протокольні ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2023, від 06.02.2024, ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2024 у частині відмови у відкритті апеляційного провадження на ці ухвали;

- з описовою частиною рішення місцевого господарського суду щодо поділу позовних вимог на категорії ОСОБА_1 згодна, тоді як незгодна із позицією судів щодо обрання нею неефективного способу захисту щодо вимоги про визнання дій ОСББ такими, що порушують її право на отримання якісних та в повному обсязі послуг, дій голови ОСББ та інших членів правління такими, що порушують її право на перебування у складі правління, у касаційній скарзі висловила власну позицію з цього приводу;

- звернула увагу на те, що заявила вимоги про скасування внесених 13.11.2016 змін до статуту ОСББ, оскільки вони суперечать чинному законодавству України, та вимоги про зобов`язання привести статут у відповідність до редакції типового статуту і здійснити перереєстрацію статуту, оскільки мешканці будинку за них не голосували. До того ж наявність відповідних розділів у статуті відповідно до статті 7 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" не свідчить про те, що їх зміст відповідає змісту редакцій типового статуту. Тому вважає, що невідповідність змісту типовому статуту дає підстави для скасування статуту ОСББ повністю та приведення його до редакції типового статуту;

- не погоджується із висновком суду про те, що суд не повинен втручатися у питання, віднесені законом до компетенції загальних зборів ОСББ, і оцінювати обґрунтованість розміру внесків, затвердженого рішенням зборів співвласників, яке не визнано недійсним в установленому законом порядку. Посилається при цьому на те, що статтею 20 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що спори про визначення частки співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, експлуатацію, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку вирішуються в судовому порядку;

- ОСОБА_1 не згодна із судами, які не задовольнили позовні вимоги, що стосуються встановлення розміру, нарахування та сплати внесків на утримання будинку, вважає, що не витребувані судами усі докази і вона не змогла остаточно заявити позовні вимоги до ОСББ;

- заперечує проти висновків судів, які відмовили у задоволенні позовних вимог про зобов`язання ОСББ оформити з родиною ОСОБА_1 договірні відносини з надання послуг з управління будинком та прибудинковою територією, вважає, що у цьому випадку застосуванню підлягають положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги";

- стверджує, що, відмовляючи у задоволенні вимог по трудовому спору між ОСББ, як роботодавцем, та ОСОБА_1 , як працівником, та вимог про стягнення невиплаченої заробітної плати, суд першої інстанції не врахував положення частини першої статті 73 ГПК України, яка визначає поняття доказів, і не оцінив докази, що підтверджують виконання нею роботи, зокрема листування між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 шляхом електронної пошти, скриншоти якої навела у касаційній скарзі. ОСОБА_1 вважає, що обрала належний спосіб захисту порушеного права у цій частині і надала необхідні докази наявності трудових відносин, але суд залишив поза увагою клопотання ОСОБА_1 про виклик свідків, які ставили підписи у документах ОСББ. У цьому контексті стверджує, що місцевий господарський суд залишив поза увагою висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2018 у справі № 553/954/17, про те, що допит свідків (дитини позивача і працівників магазину) показує, що позивач виконувала обов`язки продавця, прибирала в магазині, збирала інкасаторську сумку, зачиняла магазин, це свідчить про існування між сторонами трудових правовідносин. А також висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16.01.2018 у справі № 350/403/16-ц, про те, що доказом існування трудових відносин став той факт, що позивач на власному автомобілі неодноразово привозив працівників до місця проведення ремонтних робіт, забезпечував їх будівельними матеріалами й обладнанням для робіт (дошками для влаштування настилів та поручнів, металевим риштуванням). Разом з тим ОСОБА_1 згодна з апеляційним господарським судом у скасованих ним частинах рішення місцевого господарського суду (щодо трудового спору), але наполягає на скасуванні постанови цього суду повністю на тій підставі, що вона ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального права;

- ОСОБА_1 не згодна з кваліфікацією суду як судовими витратами заявленої нею суми 2 979,30 грн, яку вважає матеріальною шкодою;

- ОСОБА_1 не згодна з відмовою судів у задоволенні позовної вимоги про заборону голові правління та деяким особам з правління ОСББ перебувати у складі виконавчого органу, визнання протиправним перебування ОСОБА_2 на посаді голови виконавчого органу, а також зобов`язання ОСББ переобрати виконавчий орган. Вважає незаконним висновок судів про те, що ці питання віднесені до компетенції загальних зборів об`єднання і суд не вправі приймати рішення щодо розгляду цих питань, наполягає на тому, що це обумовлено статтею 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку";

- оскільки ОСББ не має ліцензії на виконання робіт, які має право виконувати управитель, то ОСОБА_1 у касаційній скарзі поставила суду касаційної інстанції питання, чому у штаті перебувають такі посади, як електрик, сантехнік, прибиральник під`їздів, двірник і відсутні такі посади як член правління, член ревізійної комісії, передбачені статтею 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку";

- ОСОБА_1 у касаційній скарзі навела суперечливі аргументи щодо оскарження судових рішень у відмовленій частині позову про визнання дій ОСББ такими, що порушують її і мешканців будинку права на отримання якісних та в повному обсязі послуг. З одного боку вона погодилася з висновками судів попередніх інстанцій, які, урахувавши правові позиції Верховного Суду у постановах від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, відмовили у позові у цій частині (аркуш касаційної скарги 61-62) унаслідок обрання нею неефективного способу захисту, а з іншого боку наполягає на тому, що така позовна вимога відновить порушене право;

- ОСОБА_1 не згодна з позицією судів про відмову у задоволенні її позовних вимог про визнання дій голови ОСББ та інших членів правління такими, що порушують право ОСОБА_1 на перебування у складі правління, заборону голові правління та деяким особам з правління ОСББ перебувати у складі виконавчого органу об`єднання, визнання протиправним перебування ОСОБА_2 на посаді голови виконавчого органу, а також зобов`язання ОСББ переобрати виконавчий орган. Вважає помилковим висновки судів, які звернули увагу на те, що це є виключно компетенцією загальних зборів;

- ОСОБА_1 не згодна з позицією судів, які відмовили у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання ОСББ оформити з родиною ОСОБА_4 договірні відносини з надання послуг з управління будинком та прибудинковою територією, а також відмовили у стягненні моральної і матеріальної шкоди, адже вона наполягає на тому, що перебуває у стражданнях щодо не вирішення спору у цій справи, питань з фактичними виконавцями послуг у названому будинку, їй спричинені моральні страждання, що негативно вплинуло на нормальний життєвий ритм, можливість офіційно працевлаштуватися й отримувати заробітну плату на своє утримання, доньки та інших родичів. З урахуванням подання нею касаційної скарги стверджує про необхідний до відшкодування ОСББ розмір моральної шкоди 55 000 грн;

- ОСОБА_1 наголошує на тому, що станом на день подання касаційної скарги існують нові обставини, які мають бути установлені судом, а саме: право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_4 , легітимність перебування її на посаді голови правління ОСББ; фактичні витрати ОСББ за період з 01.06.2014 по 24.04.2023; за чий рахунок виконані роботи по заміні старих дерев`яних вікон на нові металопластикові і встановлення нових металопластикових дверей у місцях загального користування будинку по програмі народного депутата Максима Курячого , за чий рахунок ці роботи повинні бути виконані; за чий рахунок фактично виконані роботи по облаштуванню прибудинкової території у будинку тротуарною плиткою, лавочками та огорожами клумб, за чий рахунок ці роботи повинні бути виконані; які саме роботи виконувалися у будинку за рахунок депутата Краснова Загіда; необхідність встановлення осіб, які фактично виконували роботи в ОСББ; необхідність допиту свідків, які підписали документи в ОСББ щодо наклепу на її чоловіка ОСОБА_3 і її майна у садовому товаристві "Цветок", розташованому поза межами м. Підгороднього Дніпропетровської області; щодо відсторонення ОСОБА_1 з посади члена правління ОСББ і встановлення осіб на предмет наявності власності у цьому багатоквартирному будинку, необхідність установлення, чи це не шахрайські дії, виконані сторонніми особами по відношенню до родини ОСОБА_1; необхідність дослідження доказів, які будуть зібрані органом досудового розслідування у межах кримінальних проваджень від 27.01.2018 № 12018040640000216, від 13.04.2019 № 12019040440000533, від 12.07.2019 № 12019040680001428;

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

21. Відзиву на касаційну скаргу від ОСББ не надходило.

Позиція Верховного Суду

22. Відповідно до частин першої - третьої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

23. Слід зауважити, що 20.02.2025 ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою (обсягом сторінок 133) на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2024, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.02.2025, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2023 про зловживання процесуальними правами та залишення без розгляду клопотання ОСОБА_1 про огляд доказів за їх місцезнаходженням, протокольні ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2023, 06.02.2024 у цій справі, ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2024 у частині відмови у відкритті апеляційного провадження на ці ухвали.

24. 12.03.2025 Верховний Суд постановив ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у частині оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2023 і протокольних ухвал цього ж суду від 02.11.2023 та від 06.02.2024, оскільки скаржниця виділила їх як окремі судові рішення і просила скасувати поряд із рішенням суду першої інстанції, ухваленим по суті спору, та постанови суду апеляційної інстанції, ухваленої за наслідком його перегляду, тоді як вони не підлягають касаційному оскарженню окремо від судових рішень по суті спору. Крім того, Верховний Суд залишив без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 у частині оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2024 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 04.02.2025 у справі № 204/9551/18, установив скаржниці строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги. Адже у касаційній скарзі скаржниця, хоч і процитувала норми частини другої статті 287 ГПК України, які визначають підстави касаційного оскарження, однак не визначила конкретні передбачені цією нормою підстави (підстав) касаційного оскарження судових рішень та не навела відповідного їх обґрунтування. При цьому Верховний Суд зауважив на тому, що він у порядку частини першої статті 300 ГПК України переглядає судові рішення лише у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції зауважив на необхідності визначення скаржником підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 287 ГПК України, задля дотримання пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, який передбачає, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). До того ж звернув увагу скаржниці на те, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України, як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

25. 23.03.2025 скаржниця надіслала до Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги, до якої додала уточнену редакцію касаційної скарги обсягом 136 сторінок. Визначила підставами касаційного оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2024 й постанови Центрального апеляційного господарського суду від 04.02.2025 пункти 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2023, протокольні ухвали цього ж суду від 02.11.2023 та від 06.02.2024 і ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2024 у частині відмови у відкритті апеляційного провадження на ці ухвали визначила як підставу для скасування оскаржуваних судових рішень.

26. 21.04.2025 Верховний Суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження у цій справі на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2024 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 04.02.2025.

27. Слід звернути увагу на те, що уточнена редакція касаційної скарги ОСОБА_1 має значний обсяг (136 сторінок), проте викладені нею доводи лише частково охоплюються підставами касаційного оскарження, передбаченими пунктами 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України, за якими відкрито касаційне провадження. Також подана касаційна скарга не містить правової позиції, а здебільшого є дублюванням змісту мотивувальних частин оскаржуваних судових рішень, наведенням своїх пояснень щодо висновків судів, переважна частина тексту касаційної скарги зводиться до міркувань скаржника щодо правильності ходу судового процесу і застосування судами норм процесуального права, наведенням фактичних обставин справи, а також особливостей господарської діяльності відповідача, інша частина містить значні обсяги витягів із законодавчої бази без їх обґрунтування наведених скаржником підстав касаційного оскарження, які він визначив у касаційній скарзі, як пункти 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

28. Незважаючи на те, що право на касаційне оскарження не є безумовним, адже законодавцем у статті 287 ГПК України установлені процесуальні фільтри доступу до касаційного суду, що викликано особливим статусом Верховного Суду, і розгляд скарг покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду", однак ОСОБА_1 забезпечено право на доступ до суду. Касаційне провадження у цій справі відкрито і судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій переглядаються у касаційному порядку у межах доводів касаційної скарги.

29. Водночас слід зауважити, що суд касаційної інстанції виконує функцію "суду права", що розглядає справи, та не є "судом фактів", він не переоцінює докази та не встановлює нові обставини справи, оскільки це знаходиться поза межами його повноважень. Встановлення обставин справи, дослідження й оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц). Тому сама по собі незгода скаржника з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою доказів та встановленими обставинами справи не може бути підставою для касаційного оскарження, скасування судових рішень з передачею справи на новий розгляд. Суд касаційної інстанції не може посилатися на нез`ясування обставин, що мають значення для справи, як підставу для скасування судового рішення, самостійно встановлювати порушення норм процесуального права і визначати обставини, які необхідно встановити.

30. Як зазначалося раніше, касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України і колегія суддів звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

31. Верховний Суд неодноразово наголошував, що для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, недостатньо наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

32. Суд також враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

33. Як зазначалося раніше, стосовно позовних вимог про зобов`язання ОСББ здійснити офіційне та належне оформлення перебування ОСОБА_1 у складі правління ОСББ на посаді члена правління, зобов`язання ОСББ унести записи про працевлаштування та звільнення до трудової книжки ОСОБА_1 , подати до відповідних органів інформацію про її роботу; стягнення з ОСББ на користь ОСОБА_1 невиплаченої заробітної плати, вихідної допомоги час вимушеного прогулу та інші передбачені законодавством України про працю виплати за визначений період суд першої інстанції ухвалив рішення про відмову у їх задоволенні.

34. Натомість апеляційний господарський суд скасував рішення місцевого господарського суду у цій частині і закрив провадження у справі, позаяк такі вимоги підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства. Мотивував тим, що відносини сторін щодо оформлення працевлаштування ОСОБА_1 , стягнення заробітної плати та інших виплат регулюються нормами КЗпП України, такі спори є трудовими спорами, розглядаються за правилами Цивільного процесуального кодексу України, факт звільнення ОСОБА_1 з посади члена правління ОСББ, припинення її повноважень не оскаржуються, як і відповідні документи/рішення, отже спір не стосується управління діяльністю юридичної особи. Характер і предмет спору свідчать про те, що інтерес ОСОБА_1 у цій частині позову не пов`язаний з її правами щодо участі в ОСББ, а спрямований на вирішення трудового спору, ці правовідносини не мають ознак господарсько-правових.

35. В аспекті заявлення передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження ОСОБА_1 стверджує, що, відмовляючи їй у задоволенні позовних вимог по трудовому спору між ОСББ, як роботодавцем, та ОСОБА_1 , як працівником, та вимоги про стягнення невиплаченої заробітної плати, суд першої інстанції не врахував положення частини першої статті 73 ГПК України, яка визначає поняття доказів, і не оцінив докази, що підтверджують виконання нею роботи, зокрема листування між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 шляхом електронної пошти, скриншоти якої навела у касаційній скарзі. ОСОБА_1 підкреслює, що надала необхідні докази наявності трудових відносин, але суд залишив поза увагою клопотання ОСОБА_1 про виклик свідків, які ставили підписи у документах ОСББ.

36. Утім у касаційній скарзі ОСОБА_1 навела суперечливі міркування щодо правильності вирішення судами попередніх інстанцій спору у зазначеній вище частині. Адже, аргументуючи касаційну скаргу у частині оскарження рішення місцевого господарського суду щодо її вимог по трудовому спору, ОСОБА_1 висловила свою незгоду з судом першої інстанції, тоді як згодом по тексту касаційної скарги погодилася із апеляційним господарським судом, який скасував рішення місцевого господарського суду у цій частині (аркуш касаційної скарги 126).

37. У цьому контексті ОСОБА_1 також стверджує, що суди залишили поза увагою висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2018 у справі № 553/954/17, про те, що допит свідків (дитини позивача і працівників магазину) показують, що позивач виконувала обов`язки продавця, прибирала в магазині, збирала інкасаторську сумку, зачиняла магазин, це свідчить про існування між сторонами трудових правовідносин. А також висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16.01.2018 у справі № 350/403/16-ц, про те, що доказом існування трудових відносин став той факт, що позивач на власному автомобілі неодноразово привозив працівників до місця проведення ремонтних робіт, забезпечував їх будівельними матеріалами й обладнанням для робіт (дошками для влаштування настилів та поручнів, металевим риштуванням).

38. Водночас, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

39. Звертаючись до правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 08.10.2018 у справі № 553/954/17 та від 16.01.2018 у справі № 350/403/16-ц, ОСОБА_1 не навела норм процесуального права, які порушив суд апеляційної інстанції, закривши провадження у справі у скасованій частині, до того ж, як зазначено раніше, скаржниця у касаційній скарзі погодилася із апеляційним господарським судом у цій частині. Крім того, справи №№ 553/954/17, 350/403/16-ц, на які посилається скаржниця, демонструють очевидну різноманітність обставин (підстав та чинників), які бралися судами до уваги і були враховані Верховним Судом під час прийняття постанов за наслідками перегляду оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій, вони не корелюються з обставинами, встановленими судами у справі, яка розглядається.

40. Додатково слід звернути увагу скаржниці на те, що відповідно до процесуального закону рішення місцевого господарського суду переглядається у касаційному порядку лише за наслідком його перегляду апеляційним судом. У цьому випадку Центральний апеляційний господарський суд виправив допущену місцевим господарським судом помилку у вирішенні трудового спору між ОСОБА_1 і ОСББ, визначивши правильність його розгляду у порядку цивільного судочинства.

41. Тому, зважаючи на згоду ОСОБА_1 з апеляційним господарським судом у цій частині, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови у цій частині.

42. Крім того, ОСОБА_1 визначила пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України як підставу касаційного оскарження, посилаючись на таке.

43. Вважає, що суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржувану постанову неповноважним складом суду, мотивує неодноразовою зміною складу суду, що не відповідає положенням статті 32 ГПК України, оскільки, на переконання ОСОБА_1 , справа має розглядатися лише постійною колегією суддів відповідного суду, до складу якої входить визначений Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою суддя-доповідач. При цьому стверджує про порушення процесуальних норм, оскільки суд апеляційної інстанції після зміни колегії суддів не розпочинав розгляд справи спочатку ані зі стадії підготовчого судового засідання, ані на стадії розгляду справи по суті.

44. 27.03.2024 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді - доповідача Чередка А. Є., суддів Мороза В. Ф., Коваль Л. А. постановив ухвалу про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2024 у справі № 204/9551/18, розгляд апеляційної скарги призначив у судовому засіданні на 17.06.2024.

45. 30.05.2024 ця ж сама колегія суддів постановила ухвалу про зупинення провадження у цій справі до розгляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2024 та повернення справи до суду.

46. 05.07.2024 ця ж сама колегія суддів постановила ухвалу про поновлення провадження у справі, розгляд апеляційної скарги призначила на 23.09.2024.

47. 20.09.2024 у зв`язку з перебуванням на лікарняному судді Коваль Л. А. призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у судовій справі і за результатами розподілу для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач), суддів Мороза В.Ф., Іванова О.Г.

48. 23.09.2024 у судовому засіданні оголошена перерва до 18.11.2024, а в останній раз також оголошена перерва до 04.02.2025.

49. 04.02.2024 у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Мороза В. Ф. призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у судовій справі і за результатами розподілу для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Чередка А. Є. (доповідач), суддів Іванова О. Г., Паруснікова Ю. Б.

50. Відповідно до частини першої статті 32 ГПК України визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 6 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.

51. Справа, розгляд якої відповідно до цього Кодексу здійснюється колегією суддів в обов`язковому порядку, розглядається постійною колегією суддів відповідного суду, до складу якої входить визначений Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою суддя-доповідач. Персональний склад постійних колегій суддів визначається зборами суддів відповідного суду (частини друга, третя статті 32 ГПК України).

52. Частинами першою - третьою статті 6 ГПК України визначено, що у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до господарського суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов`язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в день надходження документів. Визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою у порядку, визначеному цим Кодексом (автоматизований розподіл справ).

53. Відповідно до підпункту 17.4 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи такі дії вчиняються в такому порядку: визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється до приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із цією редакцією Кодексу в частині порядку визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи, але не довше, ніж три місяці з дня набрання чинності цією редакцією Кодексу, - за допомогою автоматизованої системи документообігу суду за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу; після приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із цією редакцією Кодексу в частині порядку визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи - за допомогою автоматизованої системи документообігу суду за правилами, встановленими цією редакцією Кодексу.

54. Відповідно до пункту 2.3.2. підрозділу 2.3. "Розподіл судових справ між суддями" розділу ІІ "Порядок функціонування автоматизованої системи" Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 (зі змінами) (далі - Положення) визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється шляхом розподілу судових справ; шляхом передачі судової справи раніше визначеному у судовій справі судді; повторного автоматизованого розподілу судових справ; визначення складу суду з метою заміни судді (суддів). Збори суддів відповідного суду мають право визначати особливості автоматизованого розподілу судових справ у випадках, прямо передбачених цим Положенням.

55. Частиною другою статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. На розподіл судових справ між суддями не може впливати бажання судді чи будь-яких інших осіб.

56. Згідно із частиною четвертою статті 15 цього ж Закону визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою у порядку, визначеному процесуальним законом.

57. За частиною шістнадцятою статті 32 ГПК України результати автоматизованого розподілу (повторного розподілу) справи оформлюються протоколом.

58. Тобто законодавець передбачив формування колегії суддів для розгляду справ, так само як і заміну судді, який з поважних причин не може брати участі у розгляді справи (перебування судді у відпустці, на лікарняному, у відрядженні чи закінчення терміну повноважень), із залученням інших суддів цього суду, виключно автоматизованою системою документообігу за принципом вірогідності.

59. Тож судді не мають будь-яких нормативно встановлених механізмів формування складу суду для розгляду конкретної справи, що спрямовано на забезпечення реалізації учасниками справи права на судовий захист незалежним та безстороннім судом, встановленим законом, як складової права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

60. Згідно із пунктом 21 розділу VIII "Автоматизований розподіл судових справ" Положення передача судової справи (матеріалів кримінального провадження) раніше визначеному судді, колегії суддів, палаті або об`єднаній палаті проводиться модулем автоматизованого розподілу щодо: апеляційних та касаційних скарг, що надійшли до суду апеляційної чи касаційної інстанцій після визначення судді-доповідача у цій судовій справі.

61. Проведення автоматизованого розподілу судової справи між суддями (зміна складу колегії) зумовлювалося перебуванням на лікарняному судді Коваль Л. А. й відпустці судді Мороза В. Ф.

62. Отже сукупність наведеного свідчить, що визначення складу колегії суду для розгляду цієї справи, у тому числі змін складу суду, здійснено автоматизованою системою документообігу суду автоматично за загальним правилом у порядку передбаченому чинним процесуальним законодавством та відповідно до вимог Положення про автоматизовану систему документообігу суду затвердженого рішенням Ради суддів України 26.11.2010 за № 30 (зі змінами та доповненнями).

63. Тому доводи скаржника про прийняття судом апеляційної інстанції постанови у цій справі неповноважним складом суду є безпідставними.

64. Так само безпідставними є доводи скаржника щодо розгляду судом апеляційної інстанції справи без участі у судових засіданнях учасників справи, які зазначені ОСОБА_1 у позовній заяві як треті особи, позаяк суди не постановили ухвал щодо їх залучення, не повідомили їх про час, дату і місце проведення судових засідань. ОСОБА_1 вважає, що оскаржувані судові рішення мають бути скасовані на підставі пункту 5 частини першої статті 310 ГПК України. З цього приводу ОСОБА_1 зверталася до суду апеляційної інстанції з клопотанням про залучення третіх осіб ( ОСОБА_3 , народного депутату України Курячого Максима Павловича , Дніпровську міську раду, Східний офіс Державної аудиторської служби України в Дніпропетровській області, Відділ поліції № 6 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, Західну окружну прокуратуру).

65. Однак суд аргументовано відхилив це клопотання позивача на тій підставі, що залучення таких осіб є необхідним у разі, коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Позивач зі свого боку не вказав, яким чином рішення у справі вплине на права визначених осіб. З цих же підстав і не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_1 про неповідомлення цих осіб про час, місце і розгляд справи. До того ж за вимогами процесуального законодавства скаржник вправі посилатися на неналежне повідомлення саме його про розгляд справи, а не інших учасників справи.

66. Не заслуговують також на увагу аргументи скаржника щодо порушення обома судами норм процесуального права, оскільки вони протягом розгляду цієї справи не направляли учасникам судові повістки, адже у ГПК України не передбачає повідомлення учасників справи про її розгляд у такий спосіб.

67. Ще одним доводом касаційної скарги є те, що усі ухвали та рішення у цій справі не мають штампу суду, тоді як видані ОСОБА_6 мають відповідні штампи суду і належним чином прошиті. Вважає, що невідповідність виданих їй ухвал і рішень оригіналам, які містяться у справі, є істотним порушенням частини шостої розділу XI "Засвідчення та видавання копій судових рішень і документів" Інструкції з діловодства у місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814.

68. Утім, ці аргументи скаржниці не беруться до уваги, оскільки, по - перше, це не є підставою для скасування судових рішень, а по - друге, відповідно до вимог названої скаржницею частини шостої зазначеної Інструкції копія судового рішення повинна відповідати оригіналу. Оскільки матеріали справи містять оригінали судових рішень, а позивачеві надсилалися їх копії, то відповідно вони засвідчувалися у передбаченому Інструкцією порядку.

69. Аргументи касаційної скарги про порушення Центральним апеляційним господарським судом строку розгляду справи, як підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, неприсвоєння справі провадження, участі у судовому засіданні секретаря, закріпленого саме за головуючим суддею, а не будь-якого секретаря суддів з колегії, що розглядає справу, колегія суддів відхиляє з таких мотивів.

70. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини перша, друга статті 300 ГПК України).

71. Утім, порушення строків розгляду справи, неприсвоєння їй номера провадження, участі у судовому процесі секретаря, лише закріпленого за головуючим суддею, не є підставою для повного або часткового скасування рішень і передачі справи повністю або частково на новий розгляд або для продовження розгляду, ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення чи закриття провадження у справі.

72. Додатково слід зауважити на тому, що єдиним унікальним номером цієї справи є 204/9551/18. Згідно з пунктом 2.2.4 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30, кожній судовій справі надається єдиний унікальний номер, який формується автоматизованою системою автоматично в суді першої інстанції та залишається незмінним незалежно від проходження судової справи в інстанціях чи надходження судової справи за підсудністю з іншого суду будь-якої юрисдикції, в тому числі в разі повторного надходження судової справи після її належного оформлення, та який повинен обов`язково вказуватися судами всіх інстанцій в судовому рішенні. Структура єдиного унікального номера судової справи є такою: код суду першої інстанції (три цифри)/номер судової справи за порядком у поточному році/рік реєстрації (дві цифри). Наприклад: 512/362/15.

73. Автоматизованою системою може автоматично формуватися номер провадження судової справи, необхідний для діловодства відповідного суду. Цей номер може містити, зокрема, індекс, код суду, номер судової справи за порядком у поточному році, рік реєстрації, інші дані, необхідні для діловодства відповідного суду (пункт 2.2.5 названого Положення). У цьому ж пункті Положення використовується вставне слово "може", яке вказує на вірогідність певної дії. З цього положення не вбачається обов`язковість формування саме номеру провадження на відміну від формування унікального номеру справи.

74. Тому аргументи ОСОБА_1 про відсутність номера провадження не може бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, адже саме лише посилання на приписи названого Положення не свідчить про їх порушення судами.

75. Крім того, норми ГПК України не передбачають участі у судовому засіданні секретаря, лише закріпленого саме за головуючим суддею, адже секретар судового засідання є посадовою особою апарату суду, статус якої визначається Законом України "Про державну службу", він є самостійним учасником цивільного процесу, який виконує повноваження у порядку компетенції цього Кодексу, безпосередньо підпорядковується керівнику апарату суду та судді, з яким працює відповідно до внутрішнього розподілу обов`язків.

76. Скаржник також вважає незаконною ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2023 про зловживання ОСОБА_1 процесуальними правами шляхом повторного подання нею клопотання про огляд доказів за їх місцезнаходженням, на переконання скаржника, суд незаконно залишив її клопотання без розгляду. Зазначає, що 13.09.2023 вона повторно подала до суду клопотання про огляд доказів, виправивши зауваження, допущені у попередньому клопотанні, і це не є зловживанням процесуальними правами, а усуненням недоліків, допущених у попередньому клопотанні. Вважає також безпідставною відмову Центрального апеляційного господарського суду у відкритті апеляційного провадження (ухвала від 27.03.2024) на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2023 про зловживання ОСОБА_1 процесуальними правами шляхом повторного подання клопотання про огляд доказів.

77. Натомість, 14.06.2024 Верховний Суд ухвалив постанову про залишення без змін ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2024, яка оскаржувалася до суду касаційної інстанції ОСОБА_1 у частині ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2023 і протокольних ухвали цього ж суду від 02.11.2023, від 06.02.2024. Мотивував тим, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2023 та протокольні ухвали від 02.11.2023, від 06.02.2024, позаяк вони не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, а мають оскаржуватися як один із доводів апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2024. Тому за наслідком перегляду в касаційному порядку ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2024 повторний її касаційний перегляд не допускається.

78. В оскаржуваній постанові Центральний апеляційний господарський суд разом з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2024 переглянув в апеляційному порядку ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2023 і протокольні ухвали цього ж суду від 02.11.2023, від 06.02.2024, як доводи апеляційної скарги, і не знайшов порушень процесуального законодавства, про які стверджував скаржник.

79. Так, 20.04.2023 ОСОБА_1 звернулася до місцевого господарського суду з клопотанням про огляд доказів за їх місцезнаходженням, просила суд призначити огляд доказів ОСББ у приміщенні названого вище будинку, а також під час ознайомлення з ними дозволити користуватися власними технічними засобами для фотографування та аудіозапису.

80. 21.04.2023 суд постановив ухвалу про відмову у задоволенні цього клопотання, а 13.09.2023 ОСОБА_1 повторно звернулася до суду з аналогічним клопотанням, яке не містило посилань на нові підстави або обставин щодо необхідності огляду доказів за їх місцезнаходженням, крім тих, які вже визначені ОСОБА_1 у попередньому клопотанні. Тому суд першої інстанції залишив його без розгляду. Ці процесуальні дії відповідають положенням пункту 1 частини другої статті 43 ГПК України і підстав для скасування ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2023, переглянутої в апеляційному порядку у постанові від 04.02.2025, немає.

81. Крім того, ОСОБА_1 вважає незаконними протокольні ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2023, від 06.02.2024. Стверджує, що 02.11.2023 у судовому засіданні суд розглянув клопотання ОСОБА_1 від 02.11.2023 про витребування у ОСББ первинних документів, щорічних кошторисів і бухгалтерських звітів, відклав прийняття рішення по ньому до наступного судового засідання, роз`яснивши, що ОСОБА_1 має звернутися до ОСББ із заявою про надання їй документів і надати суду докази про це. 18.11.2023 вона також звернулася з клопотанням, але суд не постановив ухвали за наслідком його розгляду. 07.05.2023 ОСОБА_1 подала клопотання про виклик і допит свідків після ознайомлення 28.04.2023 з протоколом загальних зборів співвласників від 09.06.2018, складеним без скликання зборів і запрошення на них родини ОСОБА_4 , тоді як "вирішувалася доля ОСОБА_1 , як члена правління ОСББ". Утім, 06.02.2024 у судовому засіданні суд відхилив це клопотання без виходу до нарадчої кімнати. На переконання ОСОБА_1 , зазначені у клопотанні особи мали бути допитані, оскільки вони підписували протоколи від 13.11.2016 та від 09.06.2018. Натомість суд помилково зазначив, що допит не обов`язковий, оскільки у справі достатньо доказів.

82. За наслідком перегляду в апеляційному порядку протокольних ухвал Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2023, від 06.02.2024 Центральний апеляційний господарський суд у постанові від 04.02.2025 з`ясував, що посилання ОСОБА_1 про те, що її клопотання від 02.11.2023 про витребування доказів залишилося невирішеним не відповідає дійсності, позаяк за даними протоколу судового засідання від 02.11.2023 суд відхилив це клопотання, а повторно ОСОБА_1 не заявляла, тоді як 18.11.2023 подала лише клопотання про долучення доказів звернення її до ОСББ із заявами про ознайомлення з документацією за період з 30.09.2023 по 18.11.2023.

83. ОСОБА_1 у касаційній скарзі також не погоджується з відмовою Господарського суду Дніпропетровської області (протокольна ухвала від 06.02.2024) у задоволенні її клопотання від 07.05.2023 про виклик і допит свідків. За наслідком перегляду цієї ухвали в апеляційному порядку Центральний апеляційний господарський суд у постанові від 04.02.2025 не знайшов порушень норм частини першої статті 89 ГПК України, позаяк у справі відсутні письмові заяви свідків, яких ОСОБА_1 просила викликати, відповідно відсутні підстави для їх допиту.

84. За приписами названої вище норми процесуального закону свідок може бути викликаний у судове засідання якщо: особа обізнана про будь-які обставини, що стосуються справи; обставини, про які відомо свідку, не можуть бути відображені у відповідних документах; обставини, викладені свідком у заяві, суперечать доказам або викликають сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти. Тобто виклику судом свідка для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи має передувати долучення до матеріалів справи у строк, установлений судом для подання доказів, письмової заяви свідка, підпис якого на заяві посвідчено нотаріусом. Крім того, такою передумовою є також суперечливість обставин, викладених свідком у заяві, іншим доказам, або наявність у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

85. Утім, ці обставини (будь-які заяви свідків) у справі відсутні, тому колегія суддів не вбачає порушень судами процесуального закону за наслідком постановлення оскаржуваних ухвал.

86. Частина третя статті 310 ГПК України визначає, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

87. Отже, суд касаційної інстанції має право направити справу на новий розгляд, якщо має місце одночасно декілька умов: по-перше, скаржник у касаційній скарзі посилався на порушення норм процесуального права; по-друге, скаржник у касаційній скарзі обґрунтував, що наслідком такого порушення норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; по-третє, порушення процесуальних норм є одним з випадків, виключний перелік яких наведений у пунктах 1 - 4 частини третьої статті 310 ГПК України.

88. Крім того, згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

89. Оскільки підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України не підтвердилася, про що зазначено вище, то оскаржувані судові рішення не підлягають скасуванню у порядку пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України.

90. Стосовно інших доводів касаційної скарги ОСОБА_1 про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

91. У пункті 27 цієї постанови вже зазначалося, що уточнена редакція касаційної скарги ОСОБА_1 має значний обсяг (136 сторінок), проте викладені нею доводи лише частково охоплюються підставами касаційного оскарження, передбаченими пунктами 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України, за якими відкрито касаційне провадження. Також подана касаційна скарга не містить правової позиції, а здебільшого є дублюванням змісту мотивувальних частин оскаржуваних судових рішень, наведенням своїх пояснень щодо висновків судів, переважна частина тексту касаційної скарги зводиться до міркувань скаржника щодо правильності ходу судового процесу і застосування судами норм процесуального права, наведенням фактичних обставин справи, а також особливостей господарської діяльності відповідача, інша частина містить значні обсяги витягів із законодавчої бази без їх обґрунтування наведених скаржником підстав касаційного оскарження, які він визначив у касаційній скарзі, як пункти 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

92. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2024 у справі № 554/154/22 сформулювала висновки щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції у порядку касаційного перегляду у зв`язку з оскарженням рішень судів першої та апеляційної інстанцій, які встановлено: "1) межами позовних вимог; 2) межами касаційної скарги, тобто межами доводів, які можуть стосуватися винятково питань правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, та вимог, викладених заявником у такому процесуальному зверненні; 3) у межах касаційного перегляду перебувають винятково питання права, не вирішуються питання факту. Законодавець, визначаючи межі розгляду справи судом касаційної інстанції, мав на меті, передовсім, створити умови, за яких суд касаційної інстанції реалізовуватиме одне із основних завдань його функціонування - формування єдиної правозастосовної практики, а не здійснення нового розгляду справи судом касаційної інстанції саме тоді, як спір по суті вимог має бути вирішений за результатами повного та всебічного його розгляду з оцінкою усіх доказів, наданих сторонами, судами першої та/або апеляційної інстанції. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції пов`язані з підставами касаційного оскарження судових рішень. Натомість усі підстави касаційного оскарження судових рішень стосуються неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно суд касаційної інстанції має проаналізувати застосування судами попередніх інстанцій саме певних норм права, на яких акцентує увагу заявник, й співставити таке правозастосування з наявними висновками Верховного Суду в інших справах щодо застосування тих самих норм права. Межі касаційної скарги визначаються викладеними у ній заявником доводами та вимогами. Доводи касаційної скарги - це логічно побудовані та викладені аргументи на користь тієї правової позиції, яку обстоює заявник у своєму зверненні до суду касаційної інстанції на обґрунтування вимог скарги про зміну або скасування ухвалених у справі судових рішень у зв`язку з порушенням його прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків такими судовими актами. Вихід судом касаційної інстанції за межі доводів та вимог касаційної скарги є можливим винятково як реалізація принципу законності як засади функціонування національного суду та застосування цим судом приписів закону, якими прямо передбачено таку процесуальну дію суду".

93. Суд касаційної інстанції під час розгляду справи є, безумовно, обмеженим доводами та вимогами касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Вихід за межі таких доводів та вимог є можливим лише у виняткових, прямо передбачених процесуальним законодавством випадках (правові висновки, сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 201/15228/17).

94. З огляду на викладене і на чітко окреслені в процесуальному законі межі розгляду справи судом касаційної інстанції, а також ураховуючи, що касаційна скарга ОСОБА_1 містить цитати із нормативно-правових актів, що не охоплені підставами касаційного оскарження, передбаченими частиною другою статті 287 ГПК України, колегія суддів дійшла переконання про відсутність підстав для касаційного перегляду інших доводів скаржника. Відповідно підстав для скасування оскаржуваних судових рішень також немає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

95. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

96. Згідно з вимогами статті 309 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

97. Переглянувши оскаржувані судові рішення у межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, колегія суддів вважає, що вони ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.02.2025 у справі № 204/9551/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча І. Кондратова

Судді Н. Губенко

В. Студенець