Рішення від 19.06.2025 по справі 182/473/25

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 182/473/25

Номер провадження 2/213/898/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2025 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Алексєєва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Довгої А.В.,

за участі представника позивача Шикун О.Є.,

заочно розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань №3 в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу №182/473/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, виконавчий комітет Інгулецької районної у місті ради як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог:

Представник позивача звернулася до суду із зазначеним позовом, в обґрунтування якого зазначає, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З матір`ю дитини позивач проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Через тиждень після народження дочки відповідачка залишила її на позивача та виїхала у невідомому напрямку. З народження дитини відповідачка свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не бере участі у вихованні дитини та догляді за нею, не турбується про здоров`я, фізичний, психічний і моральний розвиток дочки. Позивач звертався до суду із позовом про позбавлення відповідачки батьківських прав стосовно малолітньої дочки та стягнення з неї аліментів на дитину, проте рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 березня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 липня 2023 року рішення в частині відмови у стягненні аліментів скасовано, задоволено позовні вимоги про стягнення аліментів, в іншій частині рішення залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 22 листопада 2023 року рішення від 22 березня 2023 року та постанову від 05 липня 2023 року в частині позовних вимог про позбавлення батьківських прав залишено без змін. З листопада 2023 року позивач разом із дочкою та своєю бабусею проживали в м. Кривий Ріг, були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи. Проте ОСОБА_2 весь цей час не проживала разом з ними. Її місце проживання або знаходження невідомо, хоча позивач намагався знайти матір дитини, оскільки вважав, що дитині потрібна любов і турбота матері, звертався до поліції з метою розшуку та встановлення місцезнаходження відповідачки, однак проведеними заходами місцезнаходження ОСОБА_4 не встановлено. У травні 2024 року позивач із дочкою переїхали до м. Чернівці, де взяті на облік як внутрішньо переміщені особи. З метою встановити зв`язок з відповідачкою позивач також звертався до Чернівецького РУП із заявою про встановлення місця перебування ОСОБА_2 . У ході перевірки встановлено, що відповідачка перебуває в м. Нікополь Дніпропетровської області, конкретне місце проживання у телефонній розмові надати відмовилася. Зазначене свідчить про відсутність бажання відповідачки спілкуватися та дбати про дитину. Крім того, позивач звертався до органу опіки та піклування Чернівецької міської ради з метою отримати висновок про доцільність/недоцільність позбавлення відповідачки батьківських прав стосовно дочки, проте у зв`язку з неможливістю з`ясувати причини відсутності батьківського піклування надано висновок без зазначення позиції з окресленого питання. Крім того, відповідачка вже позбавлена батьківських прав стосовно іншої своєї дитини. Викладене підтверджує, що відповідачка не змінила свого ставлення до дитини, навмисно та свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не піклується про дитину, не цікавиться її долею, успіхами, станом здоров`я, фізичним і духовним розвитком, з дитиною не спілкується, не бачила її протягом кількох років. Незважаючи на стягнення з неї аліментів, матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, має заборгованість з аліментів. Батько займається вихованням дочки, дбає про неї, намагається максимально забезпечувати її потреби, проявляє турботу. У зв`язку із байдужим ставленням відповідачки до долі дочки, її ухиленням від виконання своїх батьківських обов`язків з виховання та утримання малолітньої дочки позивач просить позбавити ОСОБА_4 батьківських прав стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Процесуальні дії у справі.

21 лютого 2025 року позовна заява, передана за підсудністю, надійшла до суду.

25лютого 2025року позивачазвільнено відсплати судовогозбору;відкрито провадження у справі; залучено до участі у справі третю особу. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження. Витребувано докази.

10 квітня 2025 року постановлено проводити підготовче засідання у режимі відеоконференції.

14 квітня 2025 року закрито підготовче провадження; призначено справу до розгляду по суті.

12 травня 2025 року постановлено проводити судове засідання у режимі відеоконференції.

Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювались.

Заяви, клопотання.

Позивач у судове засідання не з`явився.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, підтвердила обставини, викладені у позові, не заперечує проти заочного розгляду справи. Суду пояснила, що позивач і відповідачка до 2022 року проживали разом, а потім вона відмовилася від дитини та зникла, навіть писала відмову від дитини, але цей документ не зберігся. Пояснень з цього приводу вона не надавала. Вже будучи вагітною, відповідачка не хотіла цієї дитини, але позивач наполіг на пологах, сподіваючись, що відповідачка передумає. Після пологів вона через деякий час вона пішла. ОСОБА_2 не бере участі у вихованні дитини, не цікавиться її життям та здоров`ям, на зв`язок не виходить, її місце перебування невідоме, позивач здійснював спроби розшукати відповідачку, але безрезультатно. Розшукував також через органи поліції, останній раз вдалося її повідомити про її розшук і про те, що її хочуть позбавити батьківських прав, але вона не захотіла вийти на зв`язок і висловити свою думку з цього питання. Відповідачка вже позбавлена батьківських прав стосовно двох інших дітей. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, оскільки відповідачка з самого народження дитини самоусунулася від виконання батьківських обов`язків, не цікавиться життям та здоров`ям дитини, не бере участі у її вихованні, повністю усім вихованням та утриманням займається позивач.

Представники третіх осіб надали заяви про розгляд справи без їхньої участі.

Порядок виклику відповідача до суду, передбачений ЦПК України, дотримано, однак у судове засідання вона не з`явилася, про причини неявки не повідомила, правом на подання відзиву на позов не скористалася, будь-яких заяв, клопотань від неї не надходило.

За таких обставин суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, що відповідає положенням ч.4 ст.223та ст.280 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом.

ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_3 , батьками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 листопада 2022 року ОСОБА_2 позбавлена батьківських прав стосовно малолітньої дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стягнуто з неї аліменти на утримання дитини.

Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 березня 2023 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 липня 2023 року рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 березня 2023 року в частині відмови у стягненні аліментів скасовано, задоволено позовні вимоги про стягнення аліментів, в іншій частині рішення залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 22 листопада 2023 року рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 березня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 липня 2023 року в частині позовних вимог про позбавлення батьківських прав залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, за наявності вини у діях батьків. Позивачем не доведено такі обставини.

17 листопада 2023 року ОСОБА_1 та його малолітня дочка ОСОБА_3 взяті на облік як внутрішньо переміщені особи, фактичним місцем проживання яких визначено: АДРЕСА_1 . Законним представником, який супроводжує малолітню дитину, зазначено ОСОБА_1 .

Відповідно до акту № 3-413 від 20 лютого 2024 року ОСОБА_2 з сином ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 03 грудня 2019 року. З моменту реєстрації в кімнаті не мешкає, її місцезнаходження невідоме.

Згідно з актом про фактичне місце проживання від 21 лютого 2024 року за адресою: АДРЕСА_1 з 01 жовтня 2023 року проживали позивач, його дочка та ОСОБА_8 .

Відповідно до довідки від 26 лютого 2024 року, виданої старшим оперуповноваженим сектору кримінальної поліції ВП №1 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області, ОСОБА_1 звертався до ВП№1 КРУП з метою встановлення місцезнаходження ОСОБА_2 . Проведеними заходами місцезнаходження відповідачки не встановлено.

01 березня 2024 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_3 .

Листом від 12 березня 2024 року начальник ВП №7 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області повідомив позивача, що його звернення щодо допомоги встановити зв`язок або місце мешкання ОСОБА_2 зареєстровано до журналу єдиного обліку та розглянуто згідно із Законом України «Про звернення громадян». Здійснено перевірку за наявними базами НПУ. Встановлено, що відповідачка мала номер телефону, але зараз абонент знаходиться поза мережею. Факт смерті відповідачки в України не реєструвався, офіційно кордон України вона не перетинала. Поновити зв`язок не вдалося, додатковою причиною чого є відсутність активного номеру мобільного телефону та інших засобів зв`язку, а також відсутність її документів та фотокарток.

Станом на 24 квітня 2024 року розмір заборгованості відповідачки зі сплати аліментів на утримання ОСОБА_3 становить 73255,74 грн.

Згідно з листом від 29 квітня 2024 року позивачем в інтересах ОСОБА_3 23 лютого 2023 року та 15 квітня 2024 року укладені декларації з лікарями в КНП «ЦПМСД №4» КМР. За інформацією лікаря ОСОБА_9 до неї на прийом мати дитину жодного разу не супроводжувала.

26 травня 2024 року позивач і його дочка взяті на облік як внутрішньо переміщені особи, фактичним місцем проживання яких є: АДРЕСА_3 . Законним представником, який супроводжує малолітню дитину, зазначено позивача.

Відповідно до довідки № 107 від 28 листопада 2024 року, виданої директором ЗДО №47 «Колосок», з 16 серпня 2024 року ОСОБА_3 зарахована в списки ЗДО № 47 «Колосок» Чернівецької міської ради та є вихованкою групи дітей раннього віку № 1. За період відвідування дитячого садка приводив у садок та забирав дитину її батько. Батько постійно цікавиться дитиною під час перебування у закладі, брав участь у забезпеченні дитини всім необхідним для навчального процесу. За період перебування дитини в закладі освіти мати дитини жодного разу не приходила у садок та не брала участі у садковому житті дитини.

На звернення ОСОБА_1 до Чернівецького районного управління поліції ГУНП в Чернівецькій області від 17 вересня 2024 року щодо встановлення місця перебування ОСОБА_2 заступник начальника управління листом від 14 жовтня 2024 року повідомив позивача, що у ході перевірки встановлено, що відповідачка перебуває у м. Нікополь Дніпропетровської області, конкретне місце проживання в телефонній розмові надати відмовилася. Прийнято рішення про припинення подальшої перевірки, оскільки відсутні ознаки складу кримінального або адміністративного правопорушення.

ОСОБА_1 звернувся до служби у справах дітей Чернівецької міської ради з питання надання висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно ОСОБА_3 .

На підставі звернення позивача службою у справах дітей 18 листопада 2024 року проведено обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 , за результатами якого встановлено, що батько створив належні умови для проживання своєї дочки. Дитина забезпечена всім необхідним. У будинку проживають ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10

22 листопада 2024 року відбулося засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Чернівецької міської ради з приводу звернення позивача.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 855/25 від 12 грудня 2024 року ОСОБА_2 , місце проживання/перебування якої невідоме, фактично самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків стосовно ОСОБА_3 , аліменти не сплачує, однак встановити причину відсутності батьківського піклування (винної поведінки) неможливо. Вирішено надати висновок щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_3 без зазначення позиції з окресленого питання (доцільності/недоцільності).

Відповідно до висновку від 12 грудня 2024 року, який є додатком до вищезазначеного рішення, виконавчий комітет як орган опіки та піклування не може визначити позицію з окресленого питання.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради від 19 березня 2025 року №85 визнано доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно її малолітньої дочки ОСОБА_3 . Рішення мотивовано тим, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків з виховання дочки, а саме: вихованням та утриманням дитини не займається, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, не цікавиться життям та здоров`ям дочки. ОСОБА_2 самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків та протягом тривалого часу не бере участі в житті своєї дочки, не проявляє до неї батьківського піклування та турботи.

Зміст спірних правовідносин.

Викладеними обставинами відповідають правовідносини з приводу наслідків невиконання батьківських обов`язків.

Норми права, які застосовує суд.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, поважати дитину.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХII (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитини такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 зазначеної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки та інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Отже, з урахуванням положень Конвенції про права дитини пріоритети повинні надаватися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Основним законом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток, встановлює основні засади державної політики у цій сфері є Закон України «Про охорону дитинства». За змістом статей 11, 18 вказаного Закону кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Відповідно до вимог ст.ст. 150, 155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов`язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, усупереч яким не можуть здійснюватися батьківські права.

Згідно з положеннями п.2 ч.1ст.164 СК України- мати, батько дитини можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно дост.165СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Висновок суду.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

На підставі аналізу вищезазначених норм суд дійшов висновку, що в усіх рішеннях стосовно дітей їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому, найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру та серйозності, перевищувати інтереси батьків.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, підставами для позбавлення батьківських прав є ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоке поводження з дитиною; хронічний алкоголізм або наркоманія батьків; здійснення будь-яких видів експлуатації дитини, примушення її до жебракування та бродяжництва; а також небезпека для життя дитини, її здоров`я і морального виховання.

Позбавлення батьківських прав необхідно розглядати як винятковий захід, застосування якого дозволяється лише з метою захисту інтересів дитини.

Декларацією прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати з батьками.

Позивачем та його представником доведено факт ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків з виховання та утримання своєї малолітньої дочки, байдужого ставлення до її долі. Відповідачка не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, дочкою не опікується, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не створює умови для спокійного та безпечного життя.

Судом встановлено, що відповідачка свою поведінку та ставлення до дитини не змінила, не вчинила будь-які дії для спілкування з дитиною, повідомити органам поліції своє місце проживання відмовилася, самостійних спроб зв`язатися з батьком дитини не вжила, демонструє байдуже ставлення до дочки. Заходи, вжиті позивачем для розшуку матері дитини, свідчить про відсутність з його боку перешкод у спілкуванні відповідачки з дочкою та її участі у вихованні.

Судом враховується, що ОСОБА_2 позбавлена батьківських прав стосовно малолітньої дочки ОСОБА_11 , на розгляді в Інгулецькому районному суді міста Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває справа за позовом органу опіки та піклування до неї про позбавлення батьківських прав стосовно сина ОСОБА_12 . Зазначене характеризує відповідачку як особу, байдужу до долі своїх дітей.

Суд вважає, що позивачем та його представником доведено неможливість зміни поведінки матері дитини у кращу сторону та наявність вини у діях відповідачки.

З огляду на вищевикладене, з метою захисту інтересів дитини суд вважає, що позовні вимоги є законними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд вважає за необхідне зазначити, що застосовуваний захід не є виключно безстроковим і відповідачка має право у разі зміни своєї поведінки на поновлення батьківських прав в порядку, передбаченому статтею 169 СК України.

При цьому суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Щодо розподілу судових витрат.

З огляду на те, що відповідач звільнений від сплати судового збору, з відповідачки підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 81, 89, 95, 141, 223, 263, 265, 274, 279, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, виконавчий комітет Інгулецької районної у місті ради як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав стосовно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований як ВПО за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивача: ОСОБА_13 , адреса: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа: Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, юридична адреса: пл. Центральна, 9, м. Чернівці, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 45265077.

Третя особа: виконавчий комітет Інгулецької районної у місті ради як орган опіки та піклування, юридична адреса: пл. Гірницької Слави,1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 04052548.

Дата складення повного судового рішення 19 червня 2025 року.

Суддя О.В. Алексєєв