Рішення від 18.06.2025 по справі 285/1458/25

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/1458/25

провадження у справі № 2/0285/1013/25

18 червня 2025 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді Васильчук Л. Й.,

з участю: секретаря Букши О. В.,

розглянувши цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін

за позовом ОСОБА_1

до Закладу професійної(професійно-технічної)освіти "Звягельськевище професійнеучилище" (далі - Училище)

про стягнення недоплаченої заробітної плати до мінімальної та щорічної грошової винагороди,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просила зобов`язати директора від імені ЗП (ПТ)О Звягельське вище професійне училище забезпечити викладача німецької мови ОСОБА_1 педагогічним навантаженням на 2024-2025 навчальний рік відповідно до вимог положення пункту 63 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом МОУ №102 від 15.04.1993 року; зробити перерахунок нарахування заробітної плати з 01.09.2024; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити премію відповідно до ст. 57 Закону України Про освіту; зобов`язати нарахувати та виплатити премію з нагоди 50 річчю з дня народження.

В обґрунтування позовних вимог зазначила те, що з 01 вересня 2008 року працює в Училищі викладачем німецької мови та виконувала обов`язки класного керівника. 01.09.2009 з неповного педагогічного навантаження викладача німецької мови переведена на повне педнавантаження. З 2022 року, протягом трьох років через упереджене ставлення керівника закладу була незаконно позбавлена повного педагогічного навантаження. Дане рішення відповідачем було обґрунтовано тим, що попередньо її ознайомили із можливим зменшенням педагогічного навантаження, а також учні не бажають вивчати німецьку мову. На неодноразові заяви щодо ненадання повного педнавантаження без її згоди були проігноровані. Відповідач також незаконно притягав до дисциплінарного стягнення та позбавляв її права отримувати премії.

У відзиві на позов представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, крім того застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності. Зазначає, що розподіл педагогічного навантаження у закладі освіти затверджується його керівником відповідно до вимог законодавства. Згідно із п. 63 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої Наказом Міністерства освіти України № 102 від 15.04.1993 навчальне навантаження між вчителями, викладачами та іншими педагогічними працівниками розподіляється керівником установи за погодженням з профспілковим комітетом залежно від кількості годин, передбачених навчальними планами, наявності відповідних педагогічних кадрів та інших конкретних умов, що склались у закладі. Обсяг навчальної та іншої педагогічної роботи, яку може виконувати педагогічний працівник за основним місцем роботи, граничними розмірами не обмежується. Розподіл педагогічного навантаження є прерогативою керівника навчального закладу, який бере до уваги кількість годин, передбачених навчальними планами, наявність відповідних педагогічних кадрів та інші конкретні умови, що склались у закладі.

Щодо вимог про щорічне преміювання та преміювання у зв`язку з її 50-річчям зазначає про наступне.

Кабінет Міністрів України постановою № 898 від 05.06.2000 року затвердив Порядок надання щорічної грошової винагороди педагогічним працівникам навчальних закладів державної та комунальної форми власності за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків.

Згідно п. 3 вказаної Постанови, щорічна грошова винагорода за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків надається відповідно до Положення, яке затверджується керівником навчального закладу за погодженням з профспілковим комітетом.

Відповідно до підпункту 5 пункту 4 наказу Міністерства освіти і науки України від 26.09.2005 р. № 557 Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ, розробленого згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 р. № 1298, керівникам навчальних закладів, установ освіти та наукових установ в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів і видатків, надано права затверджувати порядок і розміри преміювання працівників відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи.

Відповідно до п. 1.3., п. 1.4. Положення про преміювання ЗП (ПТ)О Звягельське ВПУ преміювання працівників здійснюється відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи. Премії працівникам нараховуються в межах кошторисних асигнувань. Відповідно до п. 5.1., п. 5.2., п. 5.3., п. 5. 5., п. 5.6., п. 5.7., п. 6. 1 Положення преміювання працівників здійснюється за результатами роботи в межах фонду заробітної плати, затвердженого кошторисом. Індивідуальний розмір премій співробітникам за виконання показників, зазначених у п. 2 Положення, встановлюється без обмежень і визначається кожному працівнику за поданням керівника відділу.

Преміювання може здійснюватись за результатами праці, квартал, семестр, рік та до державних, професійних свят, особистих ювілейних дат. Преміювання всіх здійснюється наказом директора за погодженням з профспілковим комітетом Для визначення розміру премій враховується виконання основних показників, викладених у розділі 2 Положення. Конкретний розмір премії працівників визначається у вигляді фіксованої суми або відсотках відповідно до їх особистого внеску в загальному результаті роботи.

Відповідно до п. 6.1., п. 7.1. Положення, преміювання за виконання особливо важливої роботи або з нагоди ювілейних та святкових дат здійснюється в кожному конкретному випадку за наказом керівника училища.

У відповіді на відзив позивачка підтримує свої позовні вимоги, направлені на поновлення умов трудового договору без обмежень.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

Суспільні відносини в галузі професійної (професійно-технічної) освіти регулюються Законом України «Про професійну (професійно-технічну) освіту». Згідно ст.18 вказаного закону до закладів професійної (професійно-технічної) освіти належить зокрема вище професійне училище.

Вище професійнеучилище -це навчальнийзаклад професійно-технічноїосвіти третьогоатестаційного рівня, головним завданнямякого єпідготовка робітникависокої кваліфікації зінтегрованих татехнологічно складнихробітничих професій абопрофесій зіскладною організацієюпраці.Випускнику ВПУ,який закінчивповний курснавчання заступеневою професійно-технічноюосвітою,може присвоюватиськваліфікація "молодший спеціаліст".

Встановлено, що позивач на підставі наказу №98-ВК від 01.09.2008 прийнята на роботу викладача німецької мови з неповним педагогічним навантаженням.

Наказом відповідача №106-ВК від 01.09.2009 ОСОБА_1 переведено з неповного педагогічного навантаження викладача німецької мови на повне педагогічне навантаження.

Директором ДНЗ «Новоград-Волинського вищого професійного училища» повідомлено ОСОБА_1 про те, що попереднє педнавантаження на 2024/25 навчальний рік, в кількості 398 годин, було доведено на засіданні педагогічної ради 20 червня 2024 року(у вашій присутності) з розрахунку на 6 груп регіонального замовлення на 2024-й рік. У зв`язку із зменшенням регіонального замовлення (група 15, 3 роки навчання, професії Опоряджувальник будівельний), педнавантаження з предмету Зарубіжна література стало 365 годин. На ІІ-ІІІ курсах в минулі роки німецька мова не вивчалась. Новоприйняті учні виявили бажання, із 2-х іноземних мов, вивчати англійську. Тому встановити повне педнавантаження не в змозі(а. с. 14).

Відповідно до ст.28 Закону України «Про професійно-технічну освіту» робочий час, окрім інших, викладача професійно-технічного навчального закладу визначається згідно з обсягом навчального навантаження та позаурочної навчально-методичної, організаційної та виховної роботи серед учнів, слухачів, граничні обсяги якого визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного і соціального розвитку, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин.

Умови оплати праці, ставки заробітної плати, посадові оклади працівників освіти визначає Інструкція про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затверджена наказом Міністерства освіти від 15.04.1993 №102, зазначені тарифні розряди в якій є державними гарантіями мінімальних рівнів оплати праці для конкретних професійно-кваліфікаційних груп працівників, які перебувають у трудових відносинах з установами та закладами освіти всіх форм власності, при додержанні встановленої законодавством про працю тривалості робочого часу та виконанні працівником посадових обов`язків (норм праці).

Оплата праці педагогічних працівників установ і закладів освіти провадиться виходячи із встановлених ставок заробітної плати (посадових окладів) з урахуванням підвищень, фактичного обсягу педагогічної роботи, доплат та надбавок.

Навчальне навантаження між вчителями, викладачами та іншими педагогічними працівниками розподіляється керівником установи за погодженням з профспілковим комітетом залежно від кількості годин, передбачених навчальними планами, наявності відповідних педагогічних кадрів та інших конкретних умов, що склались у закладі з дотриманням КЗпП.

Обсяг навчальної та іншої педагогічної роботи, яку може виконувати педагогічний працівник за основним місцем роботи, граничними розмірами не обмежується.

Навчальне навантаження викладачам вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладів визначається один раз на рік до початку навчального року. Ставка заробітної плати (посадові оклади) викладачів виплачується за 3 години викладацької роботи в середньому в день (720 годин на рік): викладачам та старшим викладачам вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних постійно діючих курсів, курсів по підготовці до вступу в вищі навчальні заклади I-II рівнів акредитації.

Таким чином, законодавством гарантовано мінімальний рівень оплати праці викладача професійно-технічного закладу, виходячи із 720 годин на рік педагогічного навантаження, а тому встановлення навантаження менше зазначеної норми є зміною істотних умов праці.

Зменшення педагогічного навантаження тягне за собою зміну режиму роботи викладача, і як наслідок відповідне зменшення заробітної плати, що в силу вимог п.3 ст.32 КЗпП України є зміною істотних умов праці.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; належні, безпечні і здорові умови праці; на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Частинами 3 і 4 ст.32 КЗпП України передбачено, що у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за п.6 ст.36 КЗпП.

Закон детально не регламентує порядок відмови працівника від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці і не встановлює, що передбачена п.6 ч.1 ст.36 КЗпП України незгода працівника продовжувати роботу з такими змінами в нових умовах має бути у письмовій формі.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у воєнний час, а тому аналіз об`єктивно необхідних дій відповідача слід розглядати з урахуванням законодавства щодо врегулювання трудових правовідносин в умовах воєнного стану, а саме Закону України від 15.03.2022 №2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі по тексту Закон України №2136-ІХ), який діє у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (пункт 3 Прикінцевих положень Закону України № 2136-ІХ).

На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених ст.ст.43, 44 Конституції України (ст.1 Закону №2136-ІХ).

Тлумачення положень ст.3 згаданого вище Закону дозволяє зробити висновок, що у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених ч.3 ст.32 та ст.103 КЗпП, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.

Зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці. Така позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 в справі №582/1001/15-ц.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (статті 12 ЦПК України), який забезпечує повнотудослідження обставинсправи.Цей принциппередбачає покладаннятягаря доказуванняна сторони.Одночасно цейпринцип непередбачає обов`язкусуду вважатидоведеною тавстановленою обставину,про якусторона стверджує.Така обставинапідлягає доказуваннютаким чином,аби задовольнити,як правило,стандарт перевагибільш вагомихдоказів,тобто коливисновок проіснування стверджуваноїобставини зурахуванням поданихдоказів видаєтьсябільш вірогіднимніж протилежний. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі. Тобто, обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Згідно із ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивачу станом на 01.09.2024 було відомо про встановлення їй неповного педнавантаження на 2024/25 навчальний рік. Однак позивач погодилась на продовження роботи в нових умовах, оскільки КЗпП України чітко передбачає, що якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється.

Суд зазначає, що розподіл педагогічного навантаження у загальноосвітньому навчальному закладі є дискрецією виключно керівника такого навчального закладу з урахуванням вимог закону. Відповідач був вправі впроваджувати зміни в організації праці як в цілому по Училищу, так і по відношенню до окремих працівників, які вважає за доцільне для покращення ефективності навчального процесу.

Зменшення встановленого законом педагогічного навантаження ОСОБА_1 було зумовлене із зменшенням регіонального замовлення, про які вона була повідомлена і, незважаючи на таку зміну істотних умов праці, продовжила працювати у новому навчальному році, а тому суд приходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язати відповідача забезпечити педагогічним навантаженням на 2024-2025 навчальний рік та зробити перерахунок нарахування заробітної плати з 01.09.2024.

Що стосується вимог позивача в частині зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити премію відповідно до ст. 57 Закону України Про освіту та зобов`язати нарахувати та виплатити премію з нагоди 50 річчю з дня народження суд зазначає про таке.

Відповідно до абз. 9 ч.1 ст. 57 Закону України «Про освіту», держава забезпечує надання педагогічним працівникам щорічної грошової винагороди в розмірі до одного посадового окладу (ставки заробітної плати) за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків.

Дана норма вперше введена в законодавство Законом України «Про внесення змін і доповнень до Закону Української PCР «Про освіту» від 23.03.1996р. № 100/96-ВР, який набув чинності 25.04.1996р.

Згідно наданих позивачем довідок про доходи за 2022-2024 роки ОСОБА_1 виплачувалась премія (а.с.51-52).

Умови оплати щорічної винагороди педагогічним працівникам регулюються Порядком надання щорічної грошової винагороди педагогічним працівникам навчальних закладів державної та комунальної форми власності за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 898 від 05.06.2000 року.

Відповідно до пунктів 2-5 зазначеного Порядку, щорічна грошова винагорода педагогічним працівникам надається за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків за умови досягнення ними успіхів у вихованні дітей, навчанні, вихованні, професійній підготовці учнівської та студентської молоді, методичному забезпеченні, відсутність порушень виконавчої і трудової дисципліни та здійснюється в межах загальних коштів, передбачених кошторисом навчального закладу чи методичної установи на оплату праці.

Щорічна грошова винагорода за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків надається відповідно до положення, яке затверджується керівником навчального закладу чи методичної установи за погодженням з профспілковим комітетом і може включати в себе додаткові критерії, крім визначених у пункті 2 цього Порядку, з урахуванням специфіки навчального закладу чи методичної установи.

Щорічна грошова винагорода педагогічним працівникам видається на підставі наказу керівника навчального закладу чи методичної установи, а керівникам - за наказом вищестоящої організації.

Розмір щорічної грошової винагороди не може перевищувати одного посадового окладу (ставки заробітної плати) з урахуванням підвищень.

Згідно ст. 2 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Суд зауважує, що премія та одноразова винагорода є виплатами індивідуального характеру, розмір яких залежить від особистого внеску та результатів роботи конкретно визначеного працівника, встановлення премії та винагороди є диспозитивним правом, а не обов`язком керівника, яке реалізується останнім, виходячи із якості роботи конкретного працівника, його продуктивності праці, результатів роботи працівника державного службовця, а також встановлюється у межах фонду оплати праці.

Вказане узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 10.02.2023 по справі № 480/6208/21.

Отже, премія та винагорода є правом роботодавця, а не його обов`язком.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити премію відповідно до ст. 57 Закону України Про освіту та зобов`язати нарахувати та виплатити премію з нагоди 50 річчю з дня народження, задоволенню не підлягають.

Щодо заяви сторони відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, передбаченого статтею 233 КЗпП України, суд зазначає, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. У разі, коли суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги, є необґрунтованими, суд повинен відмовити у задоволенні такого позову саме з цієї підстави (постанова Верховного Суду від 12.04.2021 № 564/2227/17).

Керуючись статтями 76-81, 259, 263-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Закладу професійної(професійно-технічної)освіти "Звягельськевище професійнеучилище" про стягнення недоплаченої заробітної плати до мінімальної та щорічної грошової винагороди відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку оскарження, рішення набирає законної сили за результатом апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги на нього безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення або з дня його складення, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Повний текст рішення складено 18.06.2025.

Головуюча суддя Л. Й. Васильчук