Рішення від 19.06.2025 по справі 703/2638/25

Справа № 703/2638/25

2/703/1157/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2025 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Ігнатенко Т.В.

секретар судових засідань Яковенко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаського району Черкаської області, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Смілянської міської ради про зняття арешту з нерухомого майна

встановив:

06 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з вищевказаним позовом до ПАТ «Черкаський шовковий комбінат», в якому просить: зняти арешт із будинку АДРЕСА_1 за реєстраційним номером обтяження: 5023672, яке внесене до Єдиного реєстру заборон 25 травня 2007 року Першою черкаською державною нотаріальною конторою (Архівний номер: 561698CHERKASY1, архівна дата: 18 січня 1999 року, дата виникнення: 07 квітня 1987 року, № реєстра:16551-182, внутр.. №4901B63322F0582C7E47, коментарій стор.40) на підставі повідомлення Смілянської швейної фабрики від 07 квітня 1987 року; понесені витрати залишити за позивачем.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що дівочим прізвищем позивача є « ОСОБА_2 », яке вона змінила у 1969 році, після одруження із ОСОБА_3 . У 1975 році позивач з чоловіком отримали земельну ділянку під забудову за адресою: АДРЕСА_2 , яка у подальшому змінена на №23. В 1978 році, з підстав розірвання шлюбу із ОСОБА_3 , згідно судового рішення, яке було винесено Народним судом м. Сміла у справі №2-378, вказана земельна ділянка разом із частково зведеними на ній нерухомими спорудами перейшла в одноособову власність позивача.

05 травня 1982 року позивач уклала шлюб з ОСОБА_4 , внаслідок чого змінила своє прізвище на « ОСОБА_5 ». 24 листопада 1988 року, по завершенню розпочатого будівництва, позивачем було зареєстровано у БТІ м. Сміла право власності на своє будинковолодіння. У зв`язку з необхідністю реєстрації свого права власності на житловий будинок у Державному реєстрі нерухомого майна, що на даний час є обов`язковим, позивач у березні 2025 року звернулася до державного реєстратора за місцем свого проживання в м. Сміла. Разом з тим, 07 березня 2025 року позивачем було отримано від державного реєстратора рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій щодо його приватного майна, з посиланням на те, що на вказаний будинок накладено заборону на відчуження.

Як було встановлено позивача після відмовити державного реєстратор, згідно до відомостей, які внесені до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного реєстру заборон на об`єкти нерухомості, індекс документа 417542388 від 12 березня 2025 року, на будинок позивача АДРЕСА_1 , в Єдиному реєстрі за реєстраційним номером 5023672 від 25 травня 2007 року, внесено відомості про заборону (архівний напис) реєстратором: Перша черкаська нотаріальна контора, на підставі повідомлення б/н Смілянської швейної фабрики.

З метою встановлення правомірності накладення вказаного обтяження на майно позивача, адже ніяких майнових зобов`язань перед Смілянською швейною фабрикою станом на 07 квітня 1987 року, рівно як і у попередній, так і наступний період часу, позивач не мала, позивачем було проведено ряд правових заходів. Так, згідно відповідей отриманих від Першої черкаської нотаріальної контори та Черкаського обласного державного нотаріального архіву встановлено відсутність самого первинного документа, який ніби-то став правовою підставою для внесення відомостей про арешт на майно позивача, іще у квітні 1987 року. Одночасно встановлено, що підприємство Смілянська швейна фабрика, яка була ініціатором такого процесу накладення арешту на будинок позивача, у 2002 році була реорганізована в ЗАТ «Сміла», яке, у свою чергу, у листопаді 2007 року було визнане банкрутом та ліквідовано у встановленому законом порядку. Правонаступників вказаного товариства немає.

Разом з тим, як вбачається з повідомлення за №01/4548/2025 від 17 квітня 2025 року від Господарського суду Черкаської області, судова справа про банкрутство була відкрита за заявою кредитора ЗАТ «Сміла», акціонерного товариства «Черкаський шовковий комбінат», яке нині має назву ПрАТ «ЧШК». Згідно відповіді ПрАТ «ЧШК» за №375 від 05 травня 2025 року, підтверджено дійсність процесу банкрутства ЗАТ «Сміла», у 2007 році за рішенням Господарського суду Черкаської області, що мало місце на користь вказаного товариства, а також відсутність майнових претензій до позивача.

Таким чином, у позасудовому порядку є неможливим врегулювати питання про скасування (зняття) арешту з нерухомого майна позивача, який внесений до Єдиного реєстру обтяжень на підставі повідомлення Смілянської швейної фабрики.

Вважає, що відповідачем слід залучити ПрАТ «Черкаський шовковий комбінат», як потенційного кредитора у справі про банкрутство ЗАТ «Сміла», яке мало б бути належним відповідачем у цій справі за ознаками правонаступництва Смілянської швейної фабрики. ЗАТ «Сміла» понад 18 років як припинило свою господарську діяльність та виключене з державного реєстру суб`єктів господарювання без правонаступництва, тому залучити цю юридичну особу як відповідача у справі неможливо, оскільки відсутня її цивільна процесуальна правоздатність, а також не має і її правонаступників, які могли бути залучені до судового розгляду.

З врахуванням вищевказаних обставин, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 08 травня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі за вказаним позовом, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання та відповідачу встановлено строк для поданні відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідачем ПрАТ «Черкаський шовковий комбінат», в особі голови правління Мицик Н.П., до суду подано відзив на позовну заяву, який надісланий представником відповідача - адвокатом Чирським Ю.В. через систему «Електронний суд». У даному відзиві відповідач вказує, що позивач обґрунтовує позовні вимоги до ПрАТ «Черкаський шовковий комбінат» тим, що Смілянська швейна фабрика, яка була ініціатором процесу накладення арешту на будинок позивача, у 2002 році була реорганізована в ЗАТ «Сміла», яке в свою чергу в листопаді 2007 року було визнане банкрутом та ліквідовано у встановленому законом порядку. На думку позивача, оскільки за заявою ПАТ «Черкаський шовковий комбінат» була відкрита судова справа про банкрутство ЗАТ «Сміла», то ПрАТ «Черкаський шовковий комбінат», як потенційний кредитор ЗАТ «Сміла», має ознаки правонаступництва Смілянської швейної фабрики. Однак, вказане твердження не базується на діючих нормах права. Згідно ухвали господарського суду Черкаської області від 09 жовтня 2007 року у справі №01/1684 закрите акціонерне товариство «Сміла» вул. Перемоги, 39, м. Сміла Черкаської області, код ЄДРПОУ 05468009, ліквідовано як юридичну особу, в зв`язку із банкрутством. Суд затвердив звіт ліквідатора Бойко Л.І. та ліквідаційний баланс закритого акціонерного товариства «Сміла» м. Сміла Черкаської області.

З врахуванням положень ст.104 ЦК України, вказує, що закон не визначає, що внаслідок ліквідації ЗАТ «Сміла, ініціюючий кредитор у справі про банкрутство набуває прав та обов`язків банкрута.

Вважає, що позивач не довів наявність спору з відповідачем щодо заявлених позовних вимог, що свідчить про відсутність спору між сторонами та неможливість суду захистити права позивача за рахунок відповідача. Відсутність спору передусім виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Такі вимоги до відповідача не підлягають судовому розгляду. ПрАТ «Черкаський шовковий комбінат» вважає, що позивач не навів даних про існування спору між позивачем та відповідачем, а тому провадження у справі має бути закрите судом.

Відповідач зазначив, що він користується послугами адвоката Чирського Ю.В. на підставі договору про надання правової допомоги. На цей час, у зв`язку з розглядом цієї справи відповідач отримав послуги правової допомоги на суму 7500 гривень. Зазначені витрати відповідач просить суд покласти на позивача.

14 травня 2025 року позивачем ОСОБА_1 до суду подано відповідь на відзив відповідача ПрАТ «Черкаський шовковий комбінат», у якому позивач зазначає, що нею правильно визначено відповідача у справі, яким є ПрАТ «Черкаський шовковий комбінат», оскільки в дійсності цей суб`єкт господарювання був зацікавленою стороною у припиненні діяльності ЗАТ «Сміла», як правонаступника Смілянської швейної фабрики, і тому за умов відсутності інших правонаступників, є тим, до якого позивач заявила свої законні вимоги про зняття арешту. Звертає увагу, що жодних майнових претензій як в процесі проведення процедури банкрутства, так і після того, вже 18 років, ні від Смілянської швейної фабрики, ні від її кредитора ПрАТ «Черкаський шовковий комбінат» не отримувала. Більше того, не має жодних судових рішень чи нотаріальних написів чи інших виконавчих документів, з яких вбачаються правові підстави для накладення арешту на майно позивача. Однак, в порушення конституційних прав позивача на вільне володіння, користування та розпорядження своїм будинком, вона безпідставно обмежена у вільному володінні своїм майном та скасувати ці незаконні дії, виявляється вона не може. Зазначає, що незрозумілим є на підставі яких зобов`язань позивача, у 1987 році, тобто більше 38 років тому, було подане до нотаріальної контори незрозуміло якесь повідомлення, що ніхто не може його знайти, від давно вже неіснуючого підприємства.

Вказує, що суттєвим є і той момент, що в процесі банкрутства ЗАТ «Сміла» жодних майнових вимог до позивача не було заявлено, як до ймовірного боржника підприємства банкрута і це мало місце за участі відповідача кредитора. Жодних майнових претензій до відповідача позивач не заявляє та і в неї їх немає, рівно як і до інших учасників процедури внесення відомостей до реєстру обтяжень щодо її будинку, як то і нотаріусів також. Однак, це не значить, що вона позбавлена правового захисту в судовому порядку, порушеного права власності, по причині того, що ліквідовано фабрику, яка колись безпідставно ініціювала обмеження її прав. Просить визнати необґрунтованими вимоги сторони відповідача щодо відмови у задоволенні позовних вимог, а також і в частині закриття провадження у справі по причині ніби-то відсутності предмету спору. Відповідно вважає, що за таких обставин є недоведеними вимоги сторони відповідача в частині покладення на позивача фінансових витрат, понесених ним на подання відзиву до суду. Розрахунок судових витрат суттєво завищений з огляду на обсяг наданих послуг адвокатом, а також і за відсутності належних доказів про проведений розрахунок з останнім.

За вказаних обставин, позивач просила суд доводи, зазначені у відзиві ПрАП «Черкаський шовковий комбінат» визнати непереконливими та не приймати їх до уваги, а відповідно на підставі викладених нею доводів у позовній заяві та підтверджених доказами, вимоги про зняття арешту з її будинку задовольнити, а понесені судові витрати залишити за нею.

Ухвалою суду від 03 червня 2025 року задоволено заяву позивача про заміну відповідача у даній цивільній справі, замінено неналежного відповідача ПАТ «Черкаський шовковий комбінат» на належного відповідача Смілянську міську раду, роз`яснено належному відповідачу право на подання відзиву на позовну заяву та встановлено для цього відповідний строк.

16 червня 2025 року, через систему «Електронний суд», на адресу суду надійшов відзив представника відповідача Смілянської міської ради Возного С.І. на позовну заяву, в якому останній зазначає, що не погоджується із заявленими позовними вимогами, пред`явленими до Смілянської міської ради, а також із визначеним позивачем суб`єктним складом сторін у справі. Вказує, що предметом спору в цій справі є зняття арешту (за матеріалами справи значиться як обтяження у вигляді заборони) на будинку АДРЕСА_1 , який перебуває у приватній власності позивача ОСОБА_1 . Вказане обтяження зареєстроване Першою черкаською державною нотаріальною конторою за повідомленням Смілянської швейної фабрики. В обґрунтування залучення Смілянської міської ради як відповідача у справі позивач вказує на те, що вказаний органі місцевого самоврядування здійснює свої повноваження на території м. Сміла, тобто за місцем розташування майна позивача, а також з огляду на те, що Смілянська швейна фабрика та її правонаступник ЗАТ «Сміла» припинили свою діяльність. Позивач зазначає, що, на її думку, за таких обставин Смілянська міська рада має бути опосередковано визначена належним відповідачем у справі, оскільки відповідно до ч.1 ст.18 та ст.40 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (які стосуються побудови відносин з організаціями на договірній основі та повноважень виконавчих органів ради, але не самої ради), на неї було покладено повноваження щодо контролю за реєстрацією створення та припинення юридичних осіб. Крім того, позивач зазначає, що орган місцевого самоврядування потенційно може бути набувачем права власності на майно, яке знаходиться на території міста, у передбачених законом випадках. Однак, такі висновки є помилковими та не ґрунтуються на нормах законодавства. Так, позивач не оспорює жодних дій або бездіяльності з боку Смілянської міської ради, не заявляє до неї майнових чи немайнових вимог, а також не доводить наявність у міської ради речових прав чи правового інтересу щодо майна, право власності на яке зареєстровано за позивачем. Крім того, відсутні докази існування правового чи фактичного зв`язку між міською радою та реєстрацією обтяжень на майно. Навпаки, встановлено, що заборона була ініційована Смілянською швейною фабрикою, яка, за власними ж доводами позивача, припинила своє існування без правонаступництва. Така ситуація виключає можливість автоматичного перекладання відповідності за наявність обтяження на орган місцевого самоврядування виключно за територіальною ознакою чи потенційністю набуття права власності на майно. Отже, Смілянська міська рада є неналежним відповідачем у цій справі, сама лише обставина, про наявність обтяження на майно розташоване на території м. Сміла, не надає міській раді статусу особи, в інтересах якої накладено арешт, або суб`єкта, який може бути відповідачем у позовні про зняття арешту. Законодавство не передбачає автоматичного переходу прав та обов`язків від ліквідованих суб`єктів господарювання (згідно позову) до органу місцевого самоврядування за ознакою територіального розташування майна або за місцем здійснення господарської діяльності.

Позивач обґрунтовує свої вимоги посиланням на те, що арешт нерухомого майна був накладений в інтересах Смілянської швейної фабрики, проте в уточнюючій позовній заяві відсутні будь-які належні та допустимі докази чи відомості на підставі яких відбулась її реорганізація в ЗАТ «Сміла», а також правонаступництва між цими суб`єктами. Посилання позивача на провадження у справі про банкрутство ЗАТ «Сміла» не підтверджує ліквідацію чи реорганізацію тієї юридичної особи, в інтересах якої накладено арешт. Лист Господарського суду Черкаської області від 17 квітня 2025 року №01/4548/2025 свідчить, що Смілянська швейна фабрика не була стороною у справі про банкрутство, отже твердження про її ліквідацію без правонаступництва є не підтвердженим.

Щодо способу захисту, форми звернення до суду, представник відповідача зазначає, що якщо припустити, що Смілянська швейна фабрика дійсно припинена шляхом реорганізації та ліквідації, що виключає можливість залучення її або правонаступника як належного відповідача у позові про припинення обтяження, за таких обставин особа, права якої зачіпає обтяження, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення припинення або скасування відповідного обтяження. Посилаючись на висновок Верховного Суду, який викладений у постанові від 13 вересня 2023 року у справі №295/7291/20 представник відповідача стверджує, що у разі припинення юридичної особи шляхом ліквідації та відсутності її правонаступника, на користь якого було накладено обтяження на майно ОСОБА_1 , а також за відсутності матеріально-правового спору, притягнення Смілянської міської ради до участі у справі як відповідача є необґрунтованим та не правильним. Водночас, чинне законодавство та судова практика допускають можливість встановлення факту припинення зобов`язання в порядку окремого провадження без залучення належного відповідача. У таких справах заінтересованою особою може виступати відповідний структурний підрозділ територіального органу Міністерства юстиції України як орган, що забезпечує формування та реалізує державну політику в тому числі у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та обтяжень, нотаріату, організації примусового виконання рішень судів та інших органів тощо, або інший суб`єкт державної реєстрації відповідно до вимог законодавства, як учасники чия сфера прав/обов`язків може бути зачеплена. Водночас, хоча вибір способу захисту та форма звернення до суду є дискреційним правом позивача, звернення з вимогами до неналежного відповідача є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

За вказаних обставин, представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пред`явленням позову до неналежного відповідача.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, звернулася до суду із заявою, в якій просила розгляд справи проводити без її участі, позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні.

Представник відповідача Смілянської міської ради у судове засідання не з`явився, у відзиві на позовну заяву просив розгляд справи провести без його участі.

Враховуючи, що розгляд справи відбувався за відсутності учасників судового процесу, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось, що відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, врахувавши доводи сторін, які викладені у завах по суті справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, приходить до наступного.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч.1 ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1, 5 та 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 10 травня 1969 року між ОСОБА_3 , 1946 року народження, та ОСОБА_6 , 1950 року народження, укладено шлюб, про що в книзі записів актів громадянського стану про одруження зроблено відповідний запис за №11, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 (а.с.5).

Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради депутатів трудящих від 14 листопада 1975 року за №586 «Про надання земельних ділянок громадянам міста для будівництва індивідуальних жилих будівників» вирішено надати земельну ділянку для індивідуального будівництва ОСОБА_3 площею 600 кв.м. по АДРЕСА_2 . Зареєстровано в Смілянському міському відділі комунального господарства 02 липня 1976 року під №97 (а.с.7).

Як вбачається з договору надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку на право особистої власності від 10 лютого 1976 року, який посвідчений нотаріусом Смілянської нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за №2841, відділ комунального господарства виконавчого комітету Смілянської міської ради депутатів трудящих, на підставі рішення виконавчого комітету Смілянської міської ради депутатів трудящих №586 від 14 листопада 1975 року про виділення земельної ділянки, надав ОСОБА_3 («забудовник»), на праві безстрокового користування земельну ділянку по АДРЕСА_2 , загальною площею 600 кв.м. Зареєстровано в Смілянському міському відділі комунального господарства 02 липня 1976 року під №97 (а.с.8-9).

Згідно п.2 вищевказаного Договору, на наданій ділянці «Забудовник» зобов`язується, зокрема: а) побудувати жилий будинок; б) сарай; в) вбиральню і вигрібну яму; г) огорожу.

Відповідно до п.4 зазначеного Договору, до будівництва будинку «Забудовник» зобов`язаний приступити не пізніше одного року з дня підписання даного договору і здійснювати будівельні роботи з таким розрахунком, щоб все будівництво було закінчено у проміжку часу не більше 3 років, тобто 14 листопада 1978 року.

Рішенням Народного суду м. Сміла Черкаської області від 28 вересня 1978 року у справі №2-378, за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та розподілі майна, вирішено, зокрема: розірвати шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 ; виділити ОСОБА_7 жилий будинок, який будується, та прибудову до будинку, що розташовані в АДРЕСА_1 (а.с.10-11).

14 лютого 1989 року Смілянським бюро технічної інвентаризації проведено реєстрацію жилого будинку, що розташований по АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 , записаний в реєстрову книгу №56 та зареєстрований за №9954 (а.с.11-зворот).

Згідно Інформації про зареєстроване право власності №19-0 від 09 січня 2025 року, яка надана Комунальним підприємством «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації», станом на 01 січня 2013 року право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 зареєстровано у Комунальному підприємстві «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» за ОСОБА_1 , на підставі рішення народного суду м. Сміла Черкаської області від 28 вересня 1978 року (а.с.12).

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»: п.1 - державній реєстрації прав підлягає, зокрема право власності на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на майбутній об`єкт нерухомості; п.3 - обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, зокрема заборона відчуження та/або користування.

Згідно ч.4 ст.334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

07 березня 2025 року державним реєстратором прав на нерухоме майно виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області Дем`яненко І.А. прийнято рішення за №77684013 про відмову в проведенні реєстраційних дій (а.с.15).

Як вбачається з вищевказаного рішення, державний реєстратор, розглянувши заяву від 03 березня 2025 року за реєстраційним номером 65578938 відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, та Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1141, встановив наявність обставин, які є підставою для відмови в проведенні реєстраційних дій наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно, а саме згідно інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстровано заборону, де об`єктом обтяження є будинок за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим вирішено відмовити у проведенні реєстраційних дій за заявою.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна від 12 березня 2025 року за №417542388, у розділі «Відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна» наявні відомості: тип обтяження заборона (архівний запис), реєстраційний номер обтяження 5023672, зареєстровано 25 лютого 2007 року 15:53:41 за №5023672 реєстратором Перша черкаська державна нотаріальна контора, підстава обтяження повідомлення, б/н, Смілянська швейна фабрика, об`єкт обтяження будинок, адреса: АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_1 , додаткові дані архівний номер: 561698CHERKASY1, архівна дата: 18.01.1999, дата виникнення: 07.04.1987, № реєстра: 16551-182, внутр. №4901В63322F0582C7E47, коментар: стор. 40*, все майно (а.с.14).

Згідно п.149 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої Наказом Міністерства юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року №45/5 (чинної станом на 07 квітня 1987 року), державний нотаріус за місцем знаходження жилого будинку накладає заборону відчуження жилого будинку (частини будинку) або квартири в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників:

1) за повідомленням установи банку, госпрозрахункового підприємства, організації про видачу громадянину позички на будівництво, капітальний ремонт і купівлю жилого будинку (частини будинку) або квартири в будинку житлово-будівельного коллективу індивідуальних забудовників;

2) при посвідченні договору довічного утримання або договору про заставу жилого будинку (частини будинку), квартири в будинку житлово-будівельного колективу;

3) в усіх інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.150 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої Наказом Міністерства юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року №45/5 (чинної станом на 07 квітня 1987 року), накладення заборони провадиться шляхом напису про це за встановленою формою на повідомленні установи банку, госпрозрахункового підприємства або організації про видачу позички. Примірник повідомлення з написом державного нотаріуса про накладення заборони надсилається виконавчому комітету відповідної Ради депутатів трудящих за місцем знаходження жилого будинку, якщо останній знаходиться в населеному пункті, де немає державної нотаріальної контори, примірник - у відповідну установу банку, госпрозрахункове підприємство чи установу, що видали позичку, і примірник повідомлення залишається в державній нотаріальній конторі.

Згідно п.151 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої Наказом Міністерства юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року №45/5 (чинної станом на 07 квітня 1987 року), накладення заборони реєструється в реєстрі для реєстрації заборон.

Про накладення заборони чи арешту робиться запис в алфавітній книзі обліку заборон і арештів.

Відповідно до п.152 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої Наказом Міністерства юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року №45/5 (чинної станом на 07 квітня 1987 року), державний нотаріус, одержавши повідомлення установи банку, госпрозрахункового підприємства чи організації про погашення позички або повідомлення про припинення договору про заставу чи про припинення або розірвання договору довічного утримання, знімає заборону відчуження жилого будинку (частини будинку) або квартири.

Про зняття заборони повідомляється виконавчий комітет відповідної Ради депутатів трудящих за місцем знаходження жилого будинку, якщо останній знаходиться в населеному пункті, де немає державної нотаріальної контори, і робиться відмітка в реєстрі для реєстрації заборон і арештів та алфавітній книзі до нього.

Згідно п.137 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 року №18/5, одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позички, повідомлення про припинення договору застави, а також припинення (у зв`язку зі смертю відчужувача чи набувача жилого будинку, за винятком випадку успадкування цього будинку спадкоємцями набувача) чи розірвання договору довічного утримання, державний нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Про зняття заборони, а також про зняття судовими або слідчими органами накладеного ними арешту на нерухоме майно державний нотаріус робить відповідні відмітки в реєстрі для реєстрації заборон і арештів та в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна. Повідомлення судових або слідчих органів про зняття арешту залишається у справах державної нотаріальної контори.

Відповідно до п.253 Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 03 березня 2004 року №20/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 березня 2004 року за №283/8882, нотаріус знімає заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, за заявою: банку, іншої юридичної особи про погашення позики (кредиту); заставодавця (іпотекодавця) та заставодержателя (іпотекодержателя) про припинення договору застави (іпотеки) або лише заставодавця (іпотекодавця) у разі подання ним безспірних доказів виконання зобов`язання; заставодавця (іпотекодавця) у разі визнання рішенням суду договору застави (іпотеки) недійсним; заставодержателя (іпотекодержателя) у зв`язку з відкриттям виконавчого провадження про звернення стягнення на предмет застави

(іпотеки) на підставі виконавчого напису нотаріуса; набувача у разі смерті відчужувача за договором довічного утримання (догляду), спадковим договором; відчужувача за спадковим договором у разі смерті набувача; набувача або відчужувача на підставі рішення суду про розірвання договору довічного утримання (догляду) або спадкового договору чи визнання їх недійсними; фізичної особи, щодо якої скасовано рішення суду про оголошення її померлою, або за заявою спадкоємців після закінчення п`ятирічного строку з часу відкриття спадщини після особи, оголошеної померлою; спадкоємця про смерть другого з подружжя, що склали спільний заповіт.

Згідно п.4.1 п.4 глави 15 «Накладання та зняття заборони відчуження майна» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, нотаріус у випадках, встановлених законодавством, знімає заборону відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації, частки у праві власності на таке майно, а також рухомого майна.

Нотаріус, який знімає заборону, накладену іншим нотаріусом, направляє за місцем зберігання справи, що містить відомості про накладання заборони, повідомлення про її зняття.

Так, як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна від 12 березня 2025 року за №417542388, обтяження у виді заборони на будинок АДРЕСА_1 , який на праві власності належить позивачу ОСОБА_1 , було зареєстроване Першою черкаською державною нотаріальною конторою, на підставі повідомлення Смілянської швейної фабрики від 07 квітня 1987 року, тобто таке обтяження накладено в інтересах останньої.

Однак, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які містять на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, а також на веб-сайті «Опендатабот», у даному реєстрі наявні відомості про юридичну особу, а саме ТОВ «Смілянська швейна фабрика», код ЄДРПОУ 32033718, юридична адреса: Черкаська область, Черкаський район, м. Сміла, вул. Перемоги, буд.39, державна реєстрація якої проведена 08 липня 2002 року. Відомості про те, що дане товариство є правонаступником будь-якої юридичної особи, відсутні.

Враховуючи, що обтяження у виді заборони на будинок АДРЕСА_1 , який на праві власності належить позивачу ОСОБА_1 , виникло на підставі повідомлення Смілянської швейної фабрики, яке складено 07 квітня 1987 року, та приймаючи до уваги, що ТОВ «Смілянська швейна фабрика» зареєстроване як юридична особа 08 липня 2002 року та не є правонаступником будь-якої юридичної особи, суд приходить до висновку, що вищевказана заборона не могла виникнути на підставі повідомлення ТОВ «Смілянська швейна фабрика», код ЄДРПОУ 32033718, та дане товариства і Смілянська швейна фабрика, на підставі повідомлення якого від 07 квітня 1987 року було накладення обтяження на будинковолодіння, яке на праві власності належить позивачу, є різними юридичними особами.

При цьому, відомості про Смілянську швейну фабрику як про юридичну особу, а також про її правонаступників, у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відсутні.

Вищевказані обставини надають суду підстави для висновку, що Смілянська швейна фабрика, на підставі повідомлення якого від 07 квітня 1987 року було накладення обтяження на будинковолодіння, яке на праві власності належить позивачу, як юридична особа є припинено, а доказів наявності у неї правонаступників під час судового розгляду не встановлено.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року, справа №149/289/21, провадження №61-4983св23, врахувавши висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19) та від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц (провадження № 14-445цс19), дійшов висновку у справі, яку переглядав, про те, що спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та стосовно якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, належним відповідачем за вимогою про зняття арешту з будинку АДРЕСА_1 , власником якого є позивач, є Смілянська швейна фабрика, яка, як встановлено судом, припинена та наявність у якої правонаступників під час судового розгляду не встановлено.

У Єдиному реєстрі боржників та Автоматизованої системи виконавчого провадження відомості щодо виконавчих проваджень, боржником в яких є позивач ОСОБА_1 , відсутні.

При цьому, будь-яких доказів невиконання позивачем ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань перед Смілянською швейною фабрикою, у зв`язку з якими, на підставі повідомлення Смілянської швейної фабрики від 07 квітня 1987 року було накладення обтяження на будинковолодіння, яке на праві власності належить позивачу, матеріали справи не містять.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що зобов`язання перед Смілянською швейною фабрикою, у зв`язку з якими, на підставі повідомлення Смілянської швейної фабрики від 07 квітня 1987 року було накладення обтяження на будинковолодіння, яке на праві власності належить позивачу, виконане позивачем, однак запис про реєстрацію вищевказаного обтяження до даного часу, тобто більше 38 років, не скасований, так як Смілянською швейною фабрикою, до свого припинення, повідомлення про виконання позивачем умов договору позички до нотаріуса не подано, чим порушено право позивача як власника будинковолодіння, на яке за повідомленням Смілянської швейної фабрики накладено обтяження.

Верховний суд у постанові від 13 вересня 2023 року у справі №295/7291/20 зазначив наступне:

«Тлумачення, як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (див. зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону) (частина перша статті 8 ЦК України).

Тлумачення частини першої статті 8 ЦК України свідчить:

законодавець визначив порядок усунення прогалин в приватному праві. Приватні відносини є різноманітними, а соціальне життя - рухливе. У зв`язку з цим може виникнути необхідність визначення певного правила, яке не закріплено в приватно-правових нормах безпосередньо;

умовами застосування аналогії закону є те, що: відносини, до яких застосовується аналогія, охоплюються предметом цивільно-правового регулювання (статті 1, 9 ЦК); наявність прогалини в їх регулюванні (прогалини в праві); відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників приватних відносин (норми акту цивільного законодавства або договору); існують правові норми, що регулюють подібні за змістом відносини; застосування аналогії закону не повинно суперечити суті цих відносин.

Касаційний суд зауважує, що можуть існувати випадки, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації).

Касаційний суд констатує, що в ЦК України є прогалина та відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників приватних відносин для випадку, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто, бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації). Подібною нормою є абзац третій частини четвертої статті 277 ЦК України, відповідно до якої, якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, то фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування (абзац третій частини четвертої статті 277 ЦК України).

Тому Касаційний Суд підкреслює, що коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації), то особа (іпотекодавець) може звернутися із заявою про встановлення факту припинення іпотеки, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку згідно з абзацом третім частини четвертої статті 277 ЦК України, яка підлягає застосуванню на підставі аналогії закону».

Суд звертає увагу, що представник відповідача Смілянської міської ради Возний С.І. посилаючись на висновки Верховного Суду, які викладені у вищевказаній постанові, не врахував, що Верховний Суд, за результатами розгляду касаційної скарги, скасував рішення судів першої та апеляційної інстанції, якими у задоволенні позовних вимог було відмовлено, у тому числі з підстав визначення позивачем неналежного відповідача, та вважав за можливе встановити факт припинення договору та скасувати запис про заборону відчуження. При цьому, Верховний Суд не констатував обов`язку суду щодо необхідності відмови у задоволенні позовних вимог у разі, якщо під час судового розгляду буде встановлено, що позов хоча і подано до неналежного відповідача, однак «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути належним відповідачем.

За вказаних обставин, суд не приймає до уваги доводи представника відповідача Смілянської міської ради Возного С.І., як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, про те, що Смілянська міська рада є неналежним відповідачем у даній справі, а також посилання на висновки Верховного суду, які викладені у постанові від 13 вересня 2023 року у справі №295/7291/20.

Крім того, якщо позивач заявляє вимогу, яка за належної інтерпретації може ефективно захистити його порушене право, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань, оскільки це призведе до необхідності повторного звернення позивача до суду за захистом його прав (які за наведених умов могли бути ефективно захищені), що не відповідатиме принципам верховенства права та процесуальної економії (див. mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 117-118 постанови від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20)).

Згідно ч.1 та ч.3 ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч.1 ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З врахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги, що юридична особа, на підставі повідомлення якої нотаріусом було зареєстроване обтяження за номером 5023672, є припиненою та докази наявності його правонаступника відсутні, не виконання позивачем зобов`язання, у зв`язку з яким юридичною особою було винесено вищевказане повідомлення, під час судового розгляду не встановлено, суд приходить до висновку, що існуюче обтяження, запис якого здійснено за номером 5023672 та з часу його вчинення минуло більше 38 років, порушує право власності позивача, зокрема на розпорядження цим майном.

Статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі: 1) судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, що набрало законної сили; 2) рішення державного виконавця, приватного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості; 3) визначеного законодавством документа, на якому нотаріусом вчинено напис про накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості; 4) рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об`єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; 5) договору, укладеного в порядку, визначеному законом, яким встановлюється обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, чи його дубліката; 5-1) договору купівлі-продажу неподільного об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта нерухомості (перший продаж), договору про участь у фонді фінансування будівництва, на виконання яких сплачено частково ціну майбутнього об`єкта нерухомості; 5-2) заяви про первинну державну реєстрацію спеціального майнового права на всі майбутні об`єкти нерухомості, що є складовими частинами подільного об`єкта незавершеного будівництва, та обтяження речових прав на майбутні об`єкти нерухомості, включені до гарантійної частки; 5-3) заяви про зміну гарантійної частки (у тому числі у зв`язку із зміною проектної документації на будівництво); 6) закону, яким встановлено заборону користування та/або розпорядження нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості; 7) інших актів органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.

Таким чином, обтяження припиняються на підставі відповідних документів, які свідчать про припинення причини/обставини/підстави існування обтяження. Відповідно, документом, що є підставою для державної реєстрації припинення обтяження нерухомого майна може бути рішення суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ч.1-3 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З врахуванням вищевикладеного, з метою ефективного захисту порушенного права позивача, суд вважає за можливе скасувати обтяження: 5023672, яке внесене до Єдиного реєстру заборон 25 травня 2007 року Першою черкаською державною нотаріальною конторою (Архівний номер: 561698CHERKASY1, архівна дата: 18 січня 1999 року, дата виникнення: 07 квітня 1987 року, № реєстра:16551-182, внутр. №4901B63322F0582C7E47, коментарій стор.40) на підставі повідомлення Смілянської швейної фабрики від 07 квітня 1987 року.

Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно квитанції до платіжної інструкції №0.0.4348721558.1 від 06 травня 2025 року, позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 1211 гривень 20 копійок.

Приймаючи до уваги позицію позивача ОСОБА_1 щодо розподілу судових витрат у даній справі, відповідно до якої остання просить такі витрати віднести на її рахунок, суд не вбачає підстав для покладення на відповідача Смілянську міську раду судових витрат, які понесені позивачем на сплату судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.4, 12, 13, 76-82, 89, 258-259, 263-265, 268, 274-279, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Смілянської міської ради про зняття арешту з нерухомого майна - задовольнити.

Скасувати обтяження за реєстраційним номером 5023672, зареєстроване 25 лютого 2007 року реєстратором Перша черкаська державна нотаріальна контора, підстава обтяження повідомлення, б/н, Смілянська швейна фабрика, об`єкт обтяження будинок, адреса: АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_1 , додаткові дані архівний номер: 561698CHERKASY1, архівна дата: 18.01.1999, дата виникнення: 07.04.1987, № реєстра: 16551-182, внутр. №4901В63322F0582C7E47, коментар: стор. 40*, все майно.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

Відповідач Смілянська міська рада, адреса: 20701, Черкаська область, Черкаський район, м. Сміла, вул. Незалежності, буд.37, код ЄДРПОУ 25874705.

Головуючий Т.В. Ігнатенко