Рішення від 19.06.2025 по справі 140/2357/25

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2025 року ЛуцькСправа № 140/2357/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мачульського В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ-Логістик 1» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування картки відмови та рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БФ-Логістик 1» (далі ТОВ «БФ-Логістик 1», позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі митниця, відповідач) в якому просить:

1) Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/000215.

2) Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000025/2 від 30.01.2025.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач ТОВ «БФ-Логістик 1» згідно з контрактом №3-2024 BF-1 від 10.12.2024 придбало у Kowala Agrotechnika sp. z o.o. (Польща) Б/У техніку згідно додатків до цього контракту. Загальна сума контракту складала 158 000,00 Євро. З метою доставки товару до місця призначення на митній території України Позивачем було укладено договір-заявку №325-000240 від 14.01.2025 про надання транспортно-експедиційних послуг з ФОП. Зазначений товар з усіма підтверджуючими документами згідно з митною декларацією ТОВ «БФ-Логістик 1» через представника (митного брокера) було подано на митне оформлення і митну вартість декларантом визначено за основним методом, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються в сумі 158 000,00 євро.

Проте відповідачем за результатами перевірки митних декларацій та доданих документів винесені на думку позивача незаконні рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000025/2 від 30.01.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/000215. Вважає, оскаржуваним рішенням безпідставно збільшено вартість Комбайн зернозбиральний Case IH Axial-Flow 6140, б/в з 134 000, 00 Євро до 185 000, 00 Євро, щодо іншого товару, коригування митної вартості не відбулося. Внаслідок прийняття такого рішення та з метою пропуску товару на митну територію України позивач був змушений був доплатити 422 186 грн. 24 коп. митних платежів (що відображено у митній декларації), з яких 722 186 грн. 24 коп. вже перебували на рахунку митного органу у якості переплати, та 415 000 були додатково сплачені.

Позивач не погоджується із вказаним рішенням, зокрема, з тих підстав, що декларант до митного оформлення надав усі обов`язкові документи на підтвердження митної вартості товару, що дають змогу визначити вартість товару за ціною договору. На думку ТОВ «БФ-Логістик 1», подані документи не містили розбіжностей, а сумніви митного органу щодо складових митної вартості товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Зауважує, що у рішенні про коригування митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які беруться за основу для визначення скоригованої митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Проте у спірних рішеннях, окрім номера та дати митних декларацій, на підставі яких здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов не наведено.

З наведених підстав позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву представник відповідача позов не визнала та просить відмовити у його задоволенні з підстав правомірності оскаржуваних рішень.

В обгрунтування своєї позиції зазначає, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, встановлено, що митна вартість товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що подані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та вони містять розбіжності, які є визначальними для сумніву митниці в достовірності заявлених відомостей про митну вартість, та, як наслідок, реалізації права митного органу вимагати додаткові документи, які б спростували ці розбіжності.

Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 53 Митного кодексу України (далі -МК України) декларанту надіслано повідомлення про надання документів на підтвердження митної вартості, проте декларант не надав усіх документів для підтвердження митної вартості, а подані додаткові документи не усували встановлені розбіжності, у зв`язку із чим, за результатом проведеної письмової консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару, Волинською митницею з дотриманням вимог чинного законодавства прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000025/2 від 30.01.2025, де митна вартість товару становить 185000 дол. США/кг, рівень митної вартості визначено за МД №UA209160/2025/000636 від 20.01.2025 та МД №UA101020/2024/029069 від 14.08.2024.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника Волинської митниці про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У відповіді на відзив позивач вважає аргументи відповідача у відзиві необґрунтованими, а позовні вимоги підтримує з підстав, викладених у позовній заяві.

Інших заяв по суті справи від сторін на адресу суду не надходило.

Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що 10.12.2024 року між ТОВ «БФ-Логістик 1» (покупець) та компанією Kowala Agrotechnika sp. z o.o. (Польща) (продавець) було укладено Контракт №3-2024 BF-1. Відповідно до п. 1 Контракту продавець зобов`язувався продати, а покупець купити б/у техніку згідно додатків до цього контракту. Загальна сума контракту складала 158 000,00 Євро. Згідно п.2 Контракту сторони узгодили наступні істотні умови: 100% передоплата в сумі 158 000,00 Євро здійснювалась до 31.01.2025 року. Платіж здійснюється покупцем в Євро на рахунок продавця IBAN: PL54249000050000460050262041. Дата передачі товару покупцю: не пізніше 20.02.2025 року. Умови поставки: EXW Witobel ul.Wroclawska 85, 62-060 Steszew, Польща Покупець організовує та оплачує транспорт від складу навантаження у Польщі до місця СВХ в Україні, м.Луцьк, і також до місця розвантаження в Україні.

Відповідно до Додатку №1 від 10.12.2024 року до Контракту позивач придбавав наступний Товар:

1. Комбайн зернозбиральний Case IH Axial-Flow 6140, б/в, Рік випуску - 2018, Напрацювання - 1133 мт/год, Вага - 17800 кг, Об`єм двигуна - 8,7 л, Потужність двигуна - 265 кВт, Серійний номер - YJG016014, Двигун номер - 000245513, Країна походження - США, Ціна - 134 000,00 Євро.

2. Жатка Case IH 3050, Рік випуску 2018, Вага - 3190 кг, Серійний номер 868138032, Країна походження Польща, Ціна - 20 000,00 Євро.

3. Візок двоосний Techpom: Вага - 1000 кг, Серійний номер 188, Рік випуску 2019, Країна походження Польща, Ціна - 4 000,00 Євро.

30.01.2025 декларантом в інтересах позивача подано МД №25UA205140005702U7 для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України товару, а саме: «Комбайну зернозбиральний Case IH Axial-Flow 6140 б/в, Жатки Case IH 3050 та Візку двоосного Techpom. Митна вартість товару заявлена за основним методом з урахуванням умов поставки EXW PL Witobel та становить 158000,00 Євро.

До митної декларації для підтвердження митної вартості додано перелік документів зазначений в гр. 44 МД №25UA205140005702U7 від 30.01.2025, а саме:

- Митну декларацію країни відправника 25PL391010000VA1B3 від 27.01.202 року;

- Контракт №3-2024 BF-1 від 10.12.2024 року;

- Додатку №1 від 10.12.2024 року до Контракту №3-2024 BF-1 від 10.12.2024 року;

- Платіжну інструкцію №1 від 17.12.2024 року на16 000,00 Євро;

- Платіжну інструкцію №4 від 15.01.2025 року на142 000,00 Євро;

- Fakturu (INVOICE) VAT 9/MAG/01/2025 від 16.01.2025 року;

- Договір-Заявку №325-000240 від 14.01.2025 року про надання транспортноекспедиційних послуг;

- Довідки про транспортні витрати для пред`явлення на митницю від 27.01.2025 року;

- Рахунок на оплату транспортних послуг від 27.01.2025 року;

- Товаро-транспортну накладну (CMR) від 27.01.2025 року;

- Договір №160125-1 про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні від 16.01.2025 року;

- Договір №270125-1 про надання послуг перевезення вантажів від 27.01.2025 року;

- Інформацію з інтернету про вартість відповідного комбайну;

- Фото комбайну;

- Договір-доручення №69 на митно-брокерське обслуговування від 20.06.2022 року;

- Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA 205020/2025/000439 від 29.01.2025 року;

- Митна декларація - UA205090.2019.086001.001 від 15.07.2019 року.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта.

На електронне повідомлення митниці декларант надав відповідачу документи зокрема:

- Fakturu FV/23/2023 від 29.11.2023 року за якою польським партнером Kowala Agrotechnika sp. z o.o. було придбано даний комбайн;

- Договір від 10.12.2024 року №012412-БФ-1 щодо подальшого продажу Товару на території України;

- Лист від польських партнерів Kowala Agrotechnika sp. z o.o. про вартість Товару за який його було куплено, дані контракту та інвойсу;

- Лист від ТОВ «БФ-Логістик 1» від 29.01.2025 року з роз`ясненням щодо кінцевого місця відвантаження Товару.

Також, листом від 30.01.2025 № б/н повідомлено про відсутність інших додаткових документів.

30.01.2025 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000025/2 та сформувала картку відмови №UA205140/2024/000215 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Як зазначено у графі 33 оскаржуваного рішення, під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять наступні розбіжності:

- відповідно п.2 договору-заявки від 14.01.2025 № 325-000240 «оплата по даній заявці здійснюється протягом до вивантаження», однак банківського платіжного документа, що підтверджує факт оплати транспортних послуг не подано до митного оформлення;

- відповідно гр. 3 автотранспортної накладної від 27.01.2025 № Б.Н. місцем розвантаження товару є м. Полтава (Полтавська область), що суперечить місцю доставки товару, зазначеному в Рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від 27.01.2025 № 325-000240 Мигдалинівка, Дніпропетровська область

На вимогу митниці декларантом надано:

1) Закупівельну фактуру від 29.11.2023 № FV/23/2023;

2) Договір від 10.12.2024 №012412-БФ-1;

3) Лист від 29.01.2025 №0301-2025;

4) Лист від експедитора.

Переліку запитуваних митницею документів не надано, листом від 30.01.2025 №1 повідомлено про відсутність інших додаткових документів.

Відповідно закупівельної фактури від 29.11.2023 № FV/23/2023 вартість товарів становить 861 000 злотих (брутто) або 700000 (нетто), що суперечить вартості товарів, зазначених в рахунку-фактурі від 16.01.2025 №9/MAG/01/2025 158 000 євро.

Також зазначаємо, що згідно п. 2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 10.12.2024 №3-2024 BF-1 Покупець організовує та оплачує транспорту від складу навантаження у Польщі.

З огляду на умови поставки EXW та умови пункту 2 Покупець зобов`язується організувати вантажно-розвантажувальні роботи. При цьому, вартість таких витрат не зазначена в графі 21 ДМВ, що свідчить про не включення декларантом таких витрат до заявленої митної вартості.

Рахунок-фактура від 16.01.2025 № 9/MAG/01/2025 виданий на підставі замовлення від 10.12.2024 №169/12/2024, однак даний документ не подано до митного оформлення. Згідно договору-заявки від 14.01.2025 № 325-000240 вартість перевезення становить 6500 євро, відповідно рахунка на оплату від 27.01.2025 № 325- 000240 вартість перевезення 285 480 грн., проте числового розрахунку для перевірки повноти включення до митної вартості заявлених транспортних витрат не надано.

У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта, у зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, а також у зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР, митницею відповідно до положень ст. 55 та ст.57 МКУ з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: товар 1 на рівні 185000 євро/од за ЕМД №UA209160/2025/000636 від 20.01.2025, за ЕМД №UA101020/2024/029069 від 14.08.2024.

Митницею за основу для коригування митної вартості взято вартість товарів «Зернозбиральний комбайн, без жниварки, рік виготовлення 2018р).

Також, для коригування митної вартості здійснено аналіз цінової інформації, а саме:

1) мережі Інтернет (e-farm.com) 225000 євро/од (CASE IH Axial Flow, рік виготовлення 2019) (https://e-farm.com/en/used-farm-machinery/combine harvesters/case-ih/axial-flow-6140/pqdm2xu/);

2) мережі Інтернет (agriaffaires) 225000 євро/од (CASE IH Axial Flow, рік виготовлення2019)(https://www.agriaffaires.com.ua/%D0%B2%D0%B6%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%B9/%D0%B7%D0%B1%D0%B8%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%B1%D0%B0%D0%B9%D0%BD/44946255/case-ih-axial flow-6140.html);

3) за ЕМД UA400040/2024/031417 від 16.12.2024 160 000 євро/од (Case IH Axial Flow6140, рік виготовлення 2017).

Декларантом вказаний товар оформлено у вільний обіг згідно МД №25UA205140005702U7 від 30.01.2025 року з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст.55 МК України.

Позивач, не погоджуючись із рішеннями про коригування митної вартості товару та карткою відмови, у зв`язку з чим звернувся до суду із цим позовом.

При вирішення спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України від 13.03.2012 №4495-VI (далі також - МК України) та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийнято відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Суд зауважує, що оплату суми в розмірі 158000,00 євро за поставку товарів, які визначені у рахунку-фактурі (інвойсі) № 9/MAG/01/2025 від 16.01.2025 підтверджено платіжними інструкціями в іноземній валюті або в банківських металах №1 від 17.12.2024 та №4 від 15.01.2025, де у графі 70 «Призначення платежу» зазначений контракт 3-2024 BF-1 від 10.12.2024. Відсутність у даному платіжному документі посилання на рахунок-фактуру (інвойс) від № 9/MAG/01/2025 від 16.01.2025 не змінює ціну товарів, яка обумовлена в даному рахунку-фактурі (інвойсі). Відтак, вартість задекларованих товарів підтверджена декларантом.

Перевіряючи доводи сторін щодо повноти визначення декларантом митної вартості імпортованого товару (1. Комбайн зернозбиральний Case IH Axial-Flow 6140, 2. Жатка Case IH 3050, 3. Візок двоосний Techpom) за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортуються (вартість операції), суд виходить із того, що до фактурної вартості окремо взятої партії товару (158000 євро) позивач для визначення митної вартості недодав транспортні витрати.

Відповідач встановив розбіжності у поданих до митного оформлення документах, які стосуються документів, які підтверджують транспортні витрати щодо вартості таких витрат.

Саме з наведених підстав відповідач витребовував додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З окремими зауваженнями позивач погодився та надав додаткові документи, що однак не призвело до визнання відповідачем митної вартості товару, визначеної декларантом.

Щодо підтвердження витрат на транспортування товарів суд зазначає наступне.

Як визначено контрактом №3-2024 BF-1 дата передачі товару покупцю: не пізніше 20.02.2025. Умови поставки: EXW Witobel (Польща). Вантажовідправник: Kowala Agrotechnika sp. z o.o. Покупець організовує та оплачує транспорт від складу навантаження у Польщі до місця CBX в України і також до місця розвантаження в Україні.

Як слідує з матеріалів справи, з метою доставки товару до місця призначення на митній території України позивачем було укладено договір-заявку №325-000240 від 14.01.2025 про надання транспортно-експедиційних послуг з ФОП ОСОБА_1 (копія додається). Вартість послуг перевезення становила 6500 Євро або 285 480,00 грн, що підтверджується довідкою про транспортні витрати від 27.01.2025. При цьому ФОП ОСОБА_2 було виставлено рахунок на оплату №325-000240 від 27.01.2025 на суму 285 480,00 гривень. В подальшому за результатом наданих транспортних послуг між позивачем та ФОП ОСОБА_1 було складено акт надання послуг №325-000240 від 03.02.2025 та сплачено 285 480,00 гривень за послуги, що підтверджується платіжної інструкції №31 від 04.02.2025.

Позивач на вимогу митного органу долучив вищевказані документи.

На думку суду, надані позивачем для підтвердження заявленої митної вартості разом із митними деклараціями та додатково на вимогу митного органу документи є достатніми та вони що підтверджують складові митної вартості, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Також, на переконання суду, твердження митниці про те, що числове значення, зазначене закупівельній фактурі від 29.11.2023 №FV/23/2023 становить 861000 злотих (брутто) або 700000 (нетто) не відповідає вартості товару, зазначеній в рахунку - фактурі № 9/MAG/01/2025 від 16.01.2025 - 158000 Євро, є надуманими, адже очевидним є те, що в митній декларації країни відправлення йдеться про статистичну вартість (митну) в національній валюті в державі-члена Євросоюзу, де подається митна декларація, тобто, наведене числове значення у злотих при конвертації валют у митних цілях в Республіці Польща. На думку суду, митний орган не мав труднощів перевірити це числове значення за курсом валют.

Крім того, подання таких додаткових документів, як виписка з бухгалтерської документації; копія митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини передбачене частиною третьою статті 53 МК України - у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Договори (угоди, контракти) з третіми особами позивач не укладав, а тому такі документи не було подані митниці.

Суд вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірних товарів, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення та додатково наданими документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару та інших витрат покупця, ознаки підробки.

Водночас суд не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування таких документів, як висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними установами, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не може братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

З урахуванням наведеного висновки у спірних рішеннях про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митних деклараціях, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

При вирішенні спору суд також враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17.

Між тим у спірних рішеннях митний орган лише вказав номер та дату митних декларацій, на основі яких було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказані рішення обґрунтованими та мотивованими. Варто зауважити, що згідно з митною декларацію, використаною митним органом для коригування митної вартості товару, імпортованого позивачем, умови поставки є відмінними від тих, що мали місце за обставин цієї справи; також митна вартість у наведеній декларації визначалася декларантом за резервним методом. Крім того, в поданих до митного оформлення документах ціна товару визначена за одиницю (штуку), тоді як митний орган в спірних рішеннях визначив відкориговану митну вартість товару не за одиницю товару, а за кілограм.

Можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті рішення про коригування митної вартості товару відповідач використав виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а вже наявною у митного органу ціновою інформацією. Однак формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митниця повинна довести законність свого рішення, яке не може ґрунтуватися на припущеннях та сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу для визначення митної вартості товару.

Отже, підстави вважати, що рішення відповідача №UA205140/2025/000025/2 від 30.01.2025 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованими та мотивованими у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні. Тому це рішення підлягає скасуванню як протиправне.

Відповідно до частин першої, другої статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Отже, враховуючи, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/000215 винесена з причин невизнання митної вартості товарів за вартістю, визначеною декларантом, та прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000025/2 від 30.01.2025, яке судом визнано протиправним та скасовано, тому вказана картка відмови також підлягає визнанню протиправними та скасуванню.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як слідує з матеріалів справи при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в загальній сумі 6 332,79 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №46 від 04.03.2025.

Отже, на користь ТОВ «БФ-Логістик 1» необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 6 332,79 грн.

При вирішенні питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.04.2021, від 08.02.2022 у справах № 640/3098/20 та № 160/6762/21 відповідно, від 18.08.2022 у справі № 540/2307/21.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16.

У постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15 міститься правова позиція щодо застосування частини третьої статті 134 КАС України, відповідно до якої чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 (справа № 815/1479/18), від 15.07.2020 (справа № 640/10548/19), від 21.01.2021 (справа № 280/2635/20), від 03.08.2022 (справа № 280/4264/21).

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 у справі № 520/6658/21).

Як вбачається із наявних у справі письмових доказів, а саме договору про надання правничої допомоги від 04.02.2025 попереднього (орієнтованого) розрахунку витрат, детального опису витрат на правову допомогу, платіжної інструкції №38 від 11.02.2025 адвокат Деркач Д.В. надав позивачу правову допомогу в сумі 42 000,00 грн, які оплачені.

Так, пунктом 4.2 договору про надання правничої допомоги від 04.02.2024 та визначено вартість послуг 42 000,00 грн.

Суд зауважує, що у відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечила щодо обґрунтованості та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу цієї справи, суд зазначає, що предметом позову є рішення митного органу; спірні правовідносини регулюються нормами МК України та великої кількості підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню і застосуванню адвокатом, не передбачають. При цьому такі послуги, як ознайомлення з матеріалами справи та консультування, підготовка заяв, запитів, збір доказів, підготовка клопотань, аналіз законодавства та судової практики охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду.

Відтак, враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, з урахуванням усталеної практики Верховного Суду у цій категорії справ) та значення справи для сторін, час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, зважаючи на заперечення представника відповідача щодо обґрунтованості та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, дійшов висновку про те, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

З урахуванням наведеного, на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати в загальному розмірі 10 332,79 грн (з них: судовий збір в сумі 6 332,79 грн, та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000,00 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 134, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ-Логістик 1» (36020, Полтавська область, місто Полтава, вулиця Котляревського, будинок 1/70, код ЄДРПОУ 41128148) до Волинської митниці (44350, Волинська область, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, код ЄДРПОУ ВП 43958385) про визнання протиправним та скасування картки відмови та рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000025/2 від 30.01.2025.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Волинської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/000215.

Стягнути з Волинської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ-Логістик 1» судові витрати в загальному розмірі 10 332,79 грн (десять тисяч триста двадцять дві гривні 79 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський