Ухвала від 19.06.2025 по справі 200/4491/25

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

19 червня 2025 року Справа №200/4491/25

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Смагар С.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (адреса АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 )

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 16.09.2016 року по 28.02.2018 року включно виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 16.09.2016 року по 28.02.2018 року включно виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення - січень 2008 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з 16.09.2016 року по 28.02.2018 року включно;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з 16.09.2016 року по 28.02.2018 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат індексації грошового забезпечення та з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2017 рік, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2016, 2017 роки та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з 16.09.2016 року по 28.02.2018 року включно;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2017 рік, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2016, 2017 роки та щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з 16.09.2016 року по 28.02.2018 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат індексації грошового забезпечення та з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України яка полягає у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2016, 2017 роки та грошової допомоги на оздоровлення за 2017 рік без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2016,2017 роки та грошову допомогу на оздоровлення за 2017 рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, та з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

Відповідно до положень статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність, має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником), відповідає позовна заява вимогам, встановленим статями 160, 161, 172 цього Кодексу, належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності, позов подано у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними), чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч.1 ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто та (або) через представника.

Відповідно до ч.1 ст.57 Кодексу адміністративного судочинства України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Частиною 4 ст.59 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність.

Згідно з ч.1 ст.20 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.2 ст.60 Кодексу адміністративного судочинства України обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.

Згідно ч.1 ст.26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката (ч.2 ст.26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно ч.3 ст.26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Частиною 4 ст.26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність встановлено, що адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.

Відповідно до пункту 4 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 року № 41 (далі - Положення), ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням.

Згідно з пп. 12.3 та 12.8 п. 12 Положення, ордер містить наступні реквізити, зокрема, посилання на договір про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа; обмеження повноважень, якщо такі передбачені договором про надання правничої (правової) допомоги.

Зазначена норма узгоджується з вимогою ч. 4 ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність положеннями ст. ст. 55, 57 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 237, 240 Цивільного кодексу України, що спрямовані на забезпечення інтересів особи, яка прийняла рішення брати участь у судовому процесі через представника, гарантування захисту її інтересів цим представником у межах наданих йому повноважень, що забезпечує справедливе і ефективне судочинство.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29.05.2019 року у справі № 202/5348/18.

Суд зауважує, що Закон України "Про судоустрій і статус суддів" передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 року №3-рп/99 зроблено висновок, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки.

Суд звертає увагу, що Верховний Суд, зокрема у постанові від 13.02.2020 року у справі №1.380.2019.001004 (ЄДРСР 87560122), в ухвалах від 09.10.2020 у справі № 824/3180/14-а (ЄДРСР 92116461), від 16.09.2020 у справі № 824/877/19-а (ЄДРСР 91571433), від 17.08.2020 у справі № 300/1294/19 (ЄДРСР 91036679), від 20.01.2020 у справі № 440/607/19 (ЄДРСР 87044901) виклав наступний висновок: звернення до суду передбачає, зокрема, надання суду належних доказів дійсної волі учасника справи, на уповноваження певної особи на представництво. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути надані в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень, делегованих представнику. Представник повинен демонструвати повагу до суду, доводячи наявність повноважень на представництво.

Так, позовну заяву підписано адвокатом Чернохатнім Дмитром Анатолійовичем.

У доданих до позову матеріалах наявний ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВН № 1525755 від 06.06.2025 року, виданий на підставі договору про надання правової допомоги від 06.06.2025 року та копія свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю.

При цьому, до позову не додано договору про надання правової допомоги від 06.06.2025 року, що є підставою для видачі зазначеного ордеру, а тому суд приходить до висновку про необхідність повернення позовної заяви, з огляду на підписання її особою, повноваження якої належним чином не підтверджені, зважаючи на наступне.

Ордер не є підтвердженням наявності повноважень адвоката на підпис та звернення до суду із позовною заявою (позовом) від імені та в інтересах позивача, оскільки ордер не вказує на обсяг повноважень, наданих адвокату.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що, по-перше, повноваження представника, яким є адвокат, повинні бути підтверджені оригіналами (належним чином завіреними копіями) ордеру, виданого на ведення справи в суді, або довіреності; по-друге, ордер, на відміну від довіреності, не вказує обсяг повноважень, наданих адвокату. Повноваження адвоката, зокрема, в даному випадку щодо підписання позову, повинно підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленості стосовно обсягу наданих йому повноважень, шляхом окремого визначення такої дії у договорі.

Отже, враховуючи, що адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, а повноваження адвоката, зокрема, в даному випадку щодо підписання позовної заяви, повинно підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленості стосовно об`єму наданих йому повноважень, шляхом окремого визначення такої дії у договорі, суд приходить до висновку, що у матеріалах справи відсутній документ на підтвердження дійсної волі позивача реалізувати своє право на підписання позовної заяви не самостійно, а через адвоката (представника), та, відповідно, обсяг повноважень, наданий такому адвокату (представнику).

Аналізуючи зміст Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність щодо повноважень представляти інтереси позивача адвокатом Чернохатнім Д.А., враховуючи відсутність договору про надання правової (правничої) допомоги, суд дійшов висновку, що даний представник не має повноважень на підписання позовної заяви позивача. Інші докази права підпису позовної заяви від імені позивача, у доданих до позову матеріалах - відсутні.

Таким чином, суд доходить до висновку, що докази права підпису позовної заяви від імені позивача у доданих до позовної заяви матеріалах відсутні.

Згідно із вимогами п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

На підставі наведеного, керуючись статтями 169, 171, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (адреса АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, повернути позивачу.

2.Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

3.Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо розгляд справи було здійснено в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

4.Ухвала суду набирає законної сили у строк та в порядку передбаченому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

5.Повний текст ухвали складений та підписаний 19 червня 2025 року.

Суддя С.В. Смагар