Постанова від 18.06.2025 по справі 160/20687/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 червня 2025 року м. Дніпросправа № 160/20687/24Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної транспортної служби Українського державного університету науки і технологійна рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.12.2024р. у справі № 160/20687/24за позовом:ОСОБА_1 до: про:Кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної транспортної служби Українського державного університету науки і технологій визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

24.07.2024р. ОСОБА_1 за допомогою засобів поштового зв`язку звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної транспортної служби Українського державного університету науки і технологій про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, судом першої інстанції позов зареєстровано 31.07.2024р. /а.с. 1-6/.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду 06.08.2024р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження у справі №160/20687/24 та справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін / а.с. 18/.

Позивач, посилаючись в адміністративному позові на те, що відповідач протиправно під час проходження ним служби не здійснював йому нарахування та виплату грошового забезпечення у повному обсязі, тому просив: - визнати протиправною бездіяльність Кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної транспортної служби Українського державного університету науки і технологій щодо не проведення нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2019р. по 20.12.2022р. з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року; - зобов`язати відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2019р. по 20.12.2022р., виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, що встановлені шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних громадян, встановленого законом на 01.01.2019р., на 01.01.2020р., на 01.01.2021р. та на 01.01.2022р. на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1-14 до Постанови №704 та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.12.2024р. у справі №160/20687/24 позовні вимоги задоволені частково; визнано протиправними дії Кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної транспортної служби Українського державного університету науки і технологій щодо застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних громадян станом на 01.01.2018р. для визначення розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 29.01.2020р. по 20.12.2022р; зобов`язано відповідача здійснити позивачу перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 29.01.2020р. по 20.12.2022р., виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, що встановлені шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних громадян, встановленого законом на 01.01.2020р., на 01.01.2021р. та на 01.01.2022р. на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1-14 до Постанови №704 та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено /а.с. 23-25/.

Відповідач, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, 31.12.2024р. за допомогою поштового зв`язку подав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, яка зареєстрована судом 12.03.2025р.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.03.2025р. у справі №160/20687/24 вищезазначена апеляційна скарга була залишена без руху та відповідачу надано строк для усунення зазначених судом недоліків апеляційної скарги.

У межах наданого судом апеляційної інстанції строку на усунення недоліків, з урахуванням ухвали суду апеляційної інстанції від 13.03.2025р. у цій справі, відповідачем недоліки апеляційної скарги були усунуті та ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.03.2025р. у справі №160/20687/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної транспортної служби Українського державного університету науки і технологій на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.12.2024р. у справі №160/20687/24 та з метою забезпечення апеляційного розгляду вищезазначеної апеляційної скарги з суду першої інстанції витребувано матеріали адміністративної справи №160/20687/24.

Матеріали адміністративної справи №160/20687/24 надійшли до суду апеляційної інстанції 28.03.2025р.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.04.2025р. у справі №160/20687/24 справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 27.05.2025р., про що судом апеляційної інстанції у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб та порядок було повідомлено учасників справи.

Відповідач Кафедра військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної транспортної служби Українського державного університету науки і технологій, посилаючись у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного законодавства, просив скасувати рішення суду першої інстанції від 05.12.2024р. в частині задоволених позовних вимог та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Позивач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час розгляду справи, як судом першої інстанції так і апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 , позивач у справі, у період з 04.06.2010р. по 20.12.2022р. проходив службу на Кафедрі військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної транспортної служби Українського державного університету науки і технологій.

Наказом від 20.12.2022р. №294 з 20.12.2022р. полковника ОСОБА_1 , звільненого з військової служби наказом від 08.12.2022р. №101, виключено зі списків особового складу Кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної транспортної служби Українського державного університету науки і технологій, всіх видів грошового забезпечення, продовольчого забезпечення з 21.12.2022р. та направлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 для зарахування на військовий облік.

20.06.2024р. позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати інформацію про нарахування та виплату за період служби грошового забезпечення, а також виплатити недоплачену різницю, але відповіді на своє звернення так і не отримав.

Позивач, вважаючи, що відповідачем порушено порядок проведення нарахування та виплати грошового забезпечення, звернувся до суду із цим позовом за захистом свого порушеного права.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до положень частин 1, 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця, та підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Розмір грошового забезпечення військовослужбовців, зокрема, визначається постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704).

Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

У первісній редакції п. 4 Постанови № 704, було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Постанова Кабінету Міністрів України №704 набрала чинності з 01.03.2018р.

На момент набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 704 п. 4 цього нормативно-правового акту був викладений у редакції згідно з п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 втратив чинність у зв`язку із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18.

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин діє п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 у первісній редакції, який визначає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

У свою чергу додатки 1, 12, 13, 14 до п.4 постанови Кабінету Міністрів України №704 також містять примітки, у яких в якості розрахункової величини зазначений розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).

Застосування цих нормативних актів у подібних правовідносинах вже було предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 Верховний Суд дійшов наступних висновків:

« 21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову №103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у Постанові №704 пункт 4 викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Тобто, на момент набрання чинності Постановою №704 (01.03.2018р.) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 Постанови №103, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Отже, станом на 01.03.2018р. пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

При цьому, пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон № 294-IX) та Закон № 1082-IX таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020 та 2021 роки, відповідно, не містять.

Тобто, положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020р. - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

Відповідно до ст. 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

З огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України положення, а також враховуючи на те, що починаючи з 01.01.2020р. положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, то положення постанови КМУ №704 підлягають застосуванню в частині, які не суперечать Законам про Державний бюджет.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 22.08.2024р. у справі №580/12209/23.

З матеріалів справи вбачається, що грошове забезпечення позивачу у спірний період нараховувалось із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних громадян станом на 01.01.2018р.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що відповідач, застосувавши розмір прожиткового мінімуму для працездатних громадян станом на 01.01.2018р. для визначення позивачу розміру посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 29.01.2020р. по 20.12.2022р., діяв протиправно.

При цьому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог в частині періоду з 01.01.2019р. по 28.01.2020р. включно.

Також суд першої інстанції зробив правильний висновок стосовно того, що відповідачем не була допущена бездіяльність, оскільки останній вчинив саме дії, які полягають у застосуванні розміру прожиткового мінімуму для працездатних громадян станом на 01.01.2018р. для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 29.01.2020р. по 20.12.2022р. у зв`язку із чим судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про протиправність таких дій відповідача.

Приймаючи до уваги вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про визнання протиправними дій відповідача та обґрунтовано з метою ефективного відновлення порушеного права позивача зобов`язав відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 29.01.2020р. по 20.12.2022р., виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, що встановлені шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних громадян, встановленого законом на 01.01.2020р., на 01.01.2021р. та на 01.01.2022р. на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1-14 до Постанови №704 та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи, і оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 05.12.2024р. в оскаржуваній частині у цій справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної транспортної служби Українського державного університету науки і технологій залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.12.2024р. у справі №160/20687/24 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 329, 331 КАС України.

Постанову виготовлено та підписано 18.06.2025р.

Головуючий - суддяА.О. Коршун

суддяД.В. Чепурнов

суддяС.В. Сафронова