Постанова від 18.06.2025 по справі 380/24446/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/24446/24 пров. № А/857/21141/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіКузьмича С. М.,

суддівКачмара В.Я., Онишкевича Т.В.,

за участю секретаряБерезюка Д.О.,

представників апелянта Назарко В.Г., Мовчан С.І.,

представників відповідача Теплюка Б.В., Шевченко М.І.,

представника третьої особи Баркар Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Західного офісу Держаудитслужби на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року (постановлену головуючим суддею Морською Г.М. у м. Львові) з питань призначення експертизи у справі № 380/24446/24 за адміністративним позовом Західного офісу Держаудитслужби до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради , треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: ЛКП «Львіватодор», ЛКП «Львівелектротранс», ЛКП «Муніципальна варта» про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, у якому просив стягнути з Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради у дохід загального фонду бюджету Львівської міської територіальної громади за кодом бюджетної класифікації доходів 24060300 «Інші надходження» кошти в сумі 29970800,66 грн.

Відповідач Департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради подав до суду першої інстанції клопотання про призначення судово-економічної експертизи, просив на вирішення якої поставити питання: « 1. Чи підтверджується документально висновок Західного офісу Держаудитслужби, викладений в акті ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради за період з 01.10.2021 по 31.03.2024 від 12.07.2024 № 131306-24/7 та вимозі «Щодо усунення порушень законодавства» від 14.08.2024 року № 131306-14/6380-2024 про те, що в порушення вимог ч.4 ст. 20 Бюджетного кодексу України, п.2 п.20, п.29 Порядку № 228, п.п.3.3 Програми здійснення Львівською міською радою внесків до статутних капіталів комунальних підприємств, установ та організацій у 2017 - 2025 роках, затвердженої ухвалою Львівської міської ради від 26.12.2016 № 1356, зі змінами, внесеними ухвалою Львівської міської ради від 23.12.2021 № 1801, недотримання принципів бюджетної системи, визначених п.5, 6 ч. 1 ст. 7 БКУ призвело до завдання збитків (матеріальної шкоди) бюджету Львівської міської територіальної громади на загальну суму 29 970,8 тис. гривень?».

Клопотання мотивоване наступним: «… З огляду на те, що у даній справі предметом позову є стягнення коштів на підставі висновків Західного офісу Держаудитслужби, відображених у акті ревізії від 12.07.2024 № 131306-24/7, та з урахуванням вимоги від 14.08.2024 року № 131306-14/6380-2024, підлягає дослідженню правильність та документальна обґрунтованість розрахунків, проведених Західним офісом Держаудитслужби та відображених у акті ревізії від 12.07.2024 № 131306-24/7 та вимозі від 14.08.2024 року № 131306-14/6380- 2024, задля чого необхідні спеціальні знання у сфері економіки, без яких встановити обставини, що мають значення для справи, неможливо…».

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 клопотання Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про призначення експертизи задоволено.

Призначено у справі судово-економічну експертизу, проведення якої доручити Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (місце знаходження: 79024, Львівська обл., місто Львів, вулиця Липинського, будинок 54; ідентифікаційний код юридичної особи: 23272864).

Визначено питання, з яких експерт має надати суду висновок при вирішенні судово-економічної експертизи:

1. Чи підтверджується документально висновок Західного офісу Держаудитслужби, викладений в акті ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради за період з 01.10.2021 по 31.03.2024 від 12.07.2024 № 131306-24/7 та вимозі «Щодо усунення порушень законодавства» від 14.08.2024 року № 131306-14/6380- 2024 про те, що в порушення вимог ч.4 ст. 20 Бюджетного кодексу України, п.2 п.20, п.29 Порядку № 228, п.п.3.3 Програми здійснення Львівською міською радою внесків до статутних капіталів комунальних підприємств, установ та організацій у 2017 - 2025 роках, затвердженої ухвалою Львівської міської ради від 26.12.2016 № 1356, зі змінами, внесеними ухвалою Львівської міської ради від 23.12.2021 № 1801, недотримання принципів бюджетної системи, визначених п.5, 6 ч. 1 ст. 7 БКУ призвело до завдання збитків (матеріальної шкоди) бюджету Львівської міської територіальної громади на загальну суму 29 970,8 тис. гривень?

2. Чи підтверджується документально суми залишків не використаних за призначенням коштів, перерахованих Департаментом міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради на поповнення внесків у статутні фонди ЛКП «Львіватодор», ЛКП «Львівелектротранс», ЛКП «Муніципальна варта» у межах бюджетної програми КПКВК 1917670 «Внески до статутного капіталу об`єктів господарювання» окремо у розрізі кожного підприємства та періоду (2021, 2022, 2023, 2024), що відображені у акті ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради за період з 01.10.2021 по 31.03.2024 від 12.07.2024 № 131306-24/7, складеному Західним офісом Держаудитслужби.

Надано Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України для проведення експертизи матеріали адміністративної справи № 380/24446/24.

Попереджено експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Зобов`язано експерта після проведення експертизи невідкладно надіслати на адресу Львівського окружного адміністративного суду висновок експерта та матеріали справи.

Зупинено провадження у даній справі до одержання результатів судової експертизи.

Зобов`язано відповідача провести попередню оплату витрат по проведенню експертизи відповідно до виставленого рахунку.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що без спеціальних економічних знань, що є спеціальними знаннями у сфері іншій, ніж право, неможливо встановити правильність обрахунку сум, які позивач просить стягнути із відповідача.

Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційні скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Представники апелянта в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу та надали пояснення, просять апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В судовому засіданні представники відповідача та третьої особи, заперечили проти задоволення апеляційної скарги та надали пояснення, просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За змістом частин 1 та 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст.90 КАС України).

Слід зазначити, що правові, організаційні і фінансові основи судово-експертної діяльності з метою забезпечення правосуддя України незалежною, кваліфікованою і об`єктивною експертизою, орієнтованою на максимальне використання досягнень науки і техніки визначає Закон України «Про судову експертизу» від 25.02.1994 № 4038 (далі - Закон № 4038), відповідно до ст.1 якого судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Також, згідно з частинами 1 та 2 ст. 101 КАС України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

За правилами ч. 1 ст. 102 КАС України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності.

З аналізу наведеного вище слідує, що підставою для призначення судової експертизи є сукупність таких обставин, як необхідність з`ясування обставин, які мають важливе значення для справи і потребують спеціальних знань, та відсутність чи суперечливість наданих сторонами експертних висновків.

Відповідно до ст. 108 КАС України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що на виконання п.1.2.4.8 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Західного офісу Держаудитслужби на ІІ квартал 2024 року проведена ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради (далі Департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури ЛМР, Департамент) за період з 01.10.2021 по 31.03.2024, якою встановлено порушення, що відображено в акті ревізії від 12.07.2024 №131306-24/7. Ревізією виявлено зайве виділення бюджетних коштів одержувачам внаслідок завищення потреби в бюджетних коштах в сумі 29 970 800 гривень.

Фінансування бюджетної програми КПКВК МБ 1917670 «Внески до статутного капіталу об`єктів господарювання» здійснювалось на виконання ухвали Львівської міської ради від 26.12.2016 № 1356 «Про затвердження Програми здійснення Львівською міською радою внесків до статутних капіталів комунальних підприємств, установ та організацій у 2017-2025 роках» зі змінами та доповненнями.

Відповідно до паспортів бюджетної програми КПКВК 1917670 «Внески до статутного капіталу об`єктів господарювання» зі змінами, затверджених наказами Департаменту мобільності та вуличної інфраструктури ЛМР від 14.02.2022 №12, від 19.01.2023 №2 Департамент мобільності та вуличної інфраструктури ЛМР є головним розпорядником коштів та відповідальним виконавцем даної бюджетної програми.

У межах даної справи досліджуються суми коштів, виділені як Внески до статутного капіталу ЛКП «Львіватодор», ЛКП «Львівелектротранс», ЛКП «Муніципальна варта» за період з 01.10.2021 по 31.03.2024 та не використані за призначенням.

Позивач стверджує, що відповідачем були зайво виділені кошти в сумі 29970800 грн, оскільки такі кошти залишились невикористаними ЛКП «Львіватодор», ЛКП «Львівелектротранс», ЛКП «Муніципальна варта» на виділені цілі.

Відповідач стверджує, що сума залишку обрахована неправильно, оскільки самі розрахунки суми 29970800 грн, що стягується відсутні у акті ревізії, та ставить під сумнів методику обрахунку, посилаючись на те, що на рахунках третіх осіб у залишках наявні були не лише невикористані кошти, що виділені за програмою КПКВК 1917670 «Внески до статутного капіталу об`єктів господарювання», а і власні кошти підприємства від здійснення господарської діяльності.

Відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу III Інструкції затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.11.1998 за № 705/314, основними завданнями експертизи документів бухгалтерського обліку, оподаткування і звітності є визначення: документальної обґрунтованості розміру нестачі або надлишків товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів на підприємствах, в установах, організаціях і їх структурних підрозділах (далі - підприємство) періоду їх утворення; документальної обґрунтованості оформлення операцій з одержання, зберігання, виготовлення, реалізації товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, основних засобів, надання послуг; документальної обґрунтованості відображення в обліку операцій з основними засобами, товарно-матеріальними цінностями, грошовими коштами, цінними паперами та іншими активами; документальної обґрунтованості відображення в обліку операцій з нарахування та виплати заробітної плати, інших виплат; документальної обґрунтованості, задекларованої платником податку бази оподаткування податком на прибуток підприємств, та суми податку, що підлягає сплаті за певний звітний період, визначеної органом податкового контролю; документальної обґрунтованості формування платником податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті, та суми податку на додану вартість, заявленої до бюджетного відшкодування; документальної обґрунтованості окремих елементів податків та зборів, визначених платником у відповідних деклараціях (розрахунках, звітах).

Згідно з п. 2.1 глави 1 розділу III Інструкції №53/5 основними завданнями експертизи документів про економічну діяльність підприємств й організацій є: 1) проведення аналізу: показників фінансово-економічного стану (платоспроможності, фінансової стійкості, прибутковості тощо) підприємства/організації; структури майна та джерел його придбання; 2) визначення: документальної обґрунтованості розрахунків з дебіторами і кредиторами; документальної обґрунтованості аналізу складу витрат; документальної обґрунтованості розрахунків плати за оренду майна; документальної обґрунтованості розрахунків частки майна у разі виходу учасника зі складу засновників підприємства; документальної обґрунтованості розрахунків втраченого заробітку (від несвоєчасної виплати компенсації заподіяної шкоди у разі втрати працездатності та в інших випадках); документальної обґрунтованості цільового витрачання бюджетних коштів; документальної обґрунтованості розрахунків втраченої вигоди; документальної обґрунтованості розрахунків економічного показника майнової шкоди (збитки, втрачена вигода), проведених суб`єктами фінансово-господарського контролю, органами досудового розслідування або заявлених у позовних вимогах; документальної обґрунтованості здійснених фінансово-господарських операцій із придбання товарів, робіт, послуг за бюджетні кошти.

Зважаючи на наведене вище та враховуючи предмет спору, суть спірних правовідносин та доводи учасників справи, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що для повного та всебічного розгляду справи та для з`ясування всіх обставин необхідні спеціальні знання у економічній сфері, а тому наявні підстави для призначення судово-економічної експертизи, та зупинення провадження у даній справі згідно з п. 4 ч. 2 ст. 236 КАС України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Західного офісу Держаудитслужби залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року з питань призначення експертизи у справі № 380/24446/24 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді В. Я. Качмар Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 19 червня 2025 року