Постанова від 19.06.2025 по справі 260/976/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2025 року

м. Київ

справа №260/976/25

адміністративне провадження № К/990/22286/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стеценка С.Г.,

суддів: Єзерова А.А., Рибачука А.І.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №260/976/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМЕКСПО»

до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці

про визнання протиправними та скасування постанов

за касаційною скаргою Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 (головуючий суддя: Гаврилко С.Є.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2025 (колегія у складі: головуючого судді Качмара В.Я., суддів - Гудими Л.Я., Онишкевича Т.В.), -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 13.02.2025 Товариство з обмеженою діяльністю «ІМЕКСПО» (далі - позивач, ТОВ «ІМЕКСПО») звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі також - відповідач), в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати постанови Держпраці: від 07.10.2024 №№3X/3K/24503/PH/293/318-ЗХ/ЗК/27762/П293/ПЗ18/ПТ/01/ПС/01; 3X/3K/24503/PH/293/318-ЗХ/ЗК/27762/П293/ПЗ18/ПТ/01/ПС/02; 3X/3K/24503/PH/293/318-ЗХ/ЗК/27762/П293/ПЗ18/ПТ/01/ПС/03; 3X/3K/24503/PH/293/318-ЗХ/ЗК/27762/П293/ПЗ18/ПТ/01/ПС/04; 3X/3K/24503/PH/293/318-ЗХ/ЗК/27762/П293/ПЗ18/ПТ/01/ПС/05; 3X/3K/24503/PH/293/318-ЗХ/ЗК/27762/П293/ПЗ18/ПТ/01/ПС/06; 3X/3K/24503/PH/293/318-ЗХ/ЗК/27762/П293/ПЗ18/ПТ/01/ПС/07; 3X/3K/24503/PH/293/318-ЗХ/ЗК/27762/П293/ПЗ18/ПТ/01/ПС/08; 3X/3K/24503/PH/293/318-ЗХ/ЗК/27762/П293/ПЗ18/ПТ/01/ПС/09; 3X/3K/24503/PH/293/318-ЗХ/ЗК/27762/П293/ПЗ18/ПТ/01/ПС/10; 3X/3K/24503/PH/293/318-ЗХ/ЗК/27762/П293/ПЗ18/ПТ/01/ПС/11; 3X/3K/24503/PH/293/318-ЗХ/ЗК/27762/П293/ПЗ18/ПТ/01/ПС/12; 3X/3K/24503/PH/293/318-ЗХ/ЗК/27762/П293/ПЗ18/ПТ/01/ПС/13; 3X/3K/24503/PH/293/318-ЗХ/ЗК/27762/П293/ПЗ18/ПТ/01/ПС/14; 3X/3K/24503/PH/293/318-ЗХ/ЗК/27762/П293/ПЗ18/ПТ/01/ПС/15; 3X/3K/24503/PH/293/318-ЗХ/ЗК/27762/П293/ПЗ18/ПТ/01/ПС/16.

2. 03.03.2025 позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчих провадженнях ВП НОМЕР_1, ВП НОМЕР_2, ВП НОМЕР_3, ВП НОМЕР_4, ВП НОМЕР_5, ВП НОМЕР_6, ВП НОМЕР_7, ВП НОМЕР_8, ВП НОМЕР_9, ВП НОМЕР_10, ВП НОМЕР_11, ВП НОМЕР_12, ВП НОМЕР_13, що відкритті головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби міста Ужгород Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ярешко Д.В. (далі також - державний виконавець) на підставі оскаржуваних постанов, до набрання законної сили рішення суду у даній справі.

3. В обґрунтування вказаної заяви про забезпечення позову, позивач вказав, що державним виконавцем на підставі спірних постанов про накладення штрафу було відкрито зазначені вище виконавчі провадження. Здійснення примусового виконання, на думку заявника, може завдати очевидної шкоди правам та інтересам позивача, а тому, у випадку невжиття судом заходів забезпечення позову, примусове виконання оскаржуваних постанов про накладення штрафу може призвести до значної шкоди інтересам позивача та негативних наслідків.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.03.2025, яка залишена без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2025, заяву ТОВ «ІМЕКСПО» про забезпечення позову у справі за позовом ТОВ «ІМЕКСПО» до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправними та скасування постанов - задоволено та зупинено стягнення на підставі виконавчих документів - постанов Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 07.10.2024 про накладення штрафу:

№ 3X/3K/24503/PH/293/318- ЗХ/ЗК/27762/П293/ПЗ18/ПТ/01 /ПС/01;

№ 3X/3K/24503/PH/293/318- ЗХ/ЗК/27762/П293/ПЗ18/ПТ/01 /ПС/02;

№ 3X/3K/24503/PH/293/318- ЗХ/ЗК/27762/П293/ПЗ18/ПТ/01 /ПС/03;

№ 3X/3K/24503/PH/293/318- ЗХ/ЗК/27762/П293/ПЗ18/ПТ/01 /ПС/04;

№ 3X/3K/24503/PH/293/318- ЗХ/ЗК/27762/П293/ПЗ18/ПТ/01 /ПС/05;

№ 3X/3K/24503/PH/293/318- ЗХ/ЗК/27762/П293/ПЗ18/ПТ/01 /ПС/06;

№ 3X/3K/24503/PH/293/318- ЗХ/ЗК/27762/П293/ПЗ18/ПТ/01 /ПС/07;

№ 3X/3K/24503/PH/293/318- ЗХ/ЗК/27762/П293/ПЗ18/ПТ/01 /ПС/08;

№ 3X/3K/24503/PH/293/318- ЗХ/ЗК/27762/П293/ПЗ18/ПТ/01 /ПС/09;

№ 3X/3K/24503/PH/293/318- ЗХ/ЗК/27762/П293/ПЗ18/ПТ/01 /ПС/10;

№ 3X/3K/24503/PH/293/318- ЗХ/ЗК/27762/П293/ПЗ18/ПТ/01 /ПС/11;

№ 3X/3K/24503/PH/293/318- ЗХ/ЗК/27762/П293/ПЗ18/ПТ/01 /ПС/12;

№ 3X/3K/24503/PH/293/318- ЗХ/ЗК/27762/П293/ПЗ18/ПТ/01 /ПС/13;

№ 3X/3K/24503/PH/293/318- ЗХ/ЗК/27762/П293/ПЗ18/ПТ/01 /ПС/14;

№ 3X/3K/24503/PH/293/318- ЗХ/ЗК/27762/П293/ПЗ18/ПТ/01/ПС/15;

№ 3X/3K/24503/PH/293/318-ЗХ/ЗК/27762/П293/ПЗ18/ПТ/01/ПС/16 до набрання судовим рішенням в справі № 260/976/25 законної сили.

5. Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що за наявності відкритих виконавчих проваджень належним способом забезпечення адміністративного позову є зупинення стягнення за виконавчими документами. При цьому, вжиття заходів забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами. Вказаний захід забезпечення адміністративного позову відповідає предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття такого заходу не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямований лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. 23.05.2025 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2025 у справі №260/976/25, та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заяви ТОВ «ІМЕКСПО» про забезпечення позову відмовити повністю.

7. В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначає, що позивачем, окрім того, що у позовній заяві лише вказано на протиправність постанов про накладення штрафу, не наведено істотних обставин та не надано жодних доказів, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, або ж вказували на наявність очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення у зв`язку із цим прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. 23.05.2025 в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.

9. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді Єзеров А.А., Рибачук А.І.

10. Ухвалою Верховного Суду від 26.05.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2025 у справі за вищевказаним позовом.

11. Ухвалою Верховного Суду від 18.06.2025 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, враховуючи межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

13. Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

14. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина друга статті 150 КАС України).

15. Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

16. Згідно із Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

17. Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

18. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

19. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

20. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

21. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

22. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17.

23. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник обґрунтував необхідність застосування таких заходів тим, що державним виконавцем на підставі спірних постанов відкрито виконавчі провадження та накладено арешт на розрахункові рахунки та майно позивача, чим створено перешкоди у користуванні коштами на рахунках, майном. Такі дії дають підстави державному виконавцю, за відсутності ухвали суду про забезпечення позову, стягнути кошти з арештованих рахунків позивача та перерахувати їх на користь стягувача, який є відповідачем у цій справі, що на думку заявника, значно ускладнить, у разі задоволення судом позову, поворот виконання такого рішення та повернення належних ТОВ «ІМЕКСПО» коштів на його розрахункові рахунки. Також заявник наголошував на тому, що внаслідок арешту на рахунки позивач позбавлений можливості користуватись коштами, зокрема і здійснювати платежі.

24. У цій справі оскаржуваними постановами накладено на позивача адміністративний штраф у зв`язку з порушенням вимог Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

25. Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за заявою стягувача про примусове виконання рішення виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

26. Пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

27. Згідно зі статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

28. Частиною першою статті 12 цього Закону передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

29. Отже оскаржувані постанови є самостійними виконавчими документами, примусове виконання яких здійснюється у порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

30. Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 01.06.2022 (справа №380/4273/21) зазначила таке:

« 47. …суд при розгляді заяви про забезпечення позову у справах про оскарження постанов Держпраці про накладення штрафу має оцінювати всі обставини у сукупності. Суди мають враховувати суму штрафу, майновий стан позивача, чи було пред`явлено постанову Держпраці до виконання, чи відкрито виконавче провадження тощо.

48. Також мають досліджуватися достатньо обґрунтовані припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

49. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

50. Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

51. З аналізу наведених процесуальних норм слідує, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти.».

31. З матеріалів справи вбачається, що головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби міста Ужгород Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ярешко Д.В. на підставі спірних постанов про накладення штрафу відкрито виконавчі провадженні ВП НОМЕР_1, ВП НОМЕР_2, ВП НОМЕР_3, ВП НОМЕР_4, ВП НОМЕР_5, ВП НОМЕР_6, ВП НОМЕР_7, ВП НОМЕР_8, ВП НОМЕР_9, ВП НОМЕР_10, ВП НОМЕР_11, ВП НОМЕР_12, ВП НОМЕР_13, а також накладено арешт на рахунки та майно позивача.

32. За висновками судів попередніх інстанцій, оскаржувані постанови, законність та обґрунтованість яких є предметом спору у цій справі, є виконавчими документами та за цими виконавчими документами відкрито виконавче провадження, у зв`язку з чим невжиття заходів забезпечення позову у цій справі, у разі задоволення такого позову, призведе до не ефективного захисту порушеного права позивача, оскільки позивачу доведеться докласти значних зусиль для відновлення того становища, яке він мав до виконання в порядку виконавчого провадження оскаржуваних постанов.

33. Проте колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій хибними, оскільки саме по собі відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом без наведення позивачем обставин, які обґрунтовано свідчать про неможливість відновлення прав та інтересів у разі задоволення позову, не є беззаперечним свідченням настання тяжких негативних наслідків для позивача, та, відповідно, не свідчить про наявність обставин, за яких допускається вжиття заходів забезпечення позову

34. Водночас судами не наведені обставини, які впливають на співмірність та необхідність забезпечення позову з метою уникнення негативних наслідків які, в свою чергу, можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист прав позивача.

35. Зокрема при прийнятті оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій не досліджений фінансовий стан позивача, та його співвідношення із можливими санкціями та наслідками для здійснення господарської діяльності.

36. Так, ТОВ «ІМЕКСПО» до заяви про забезпечення позову не додало документи, які б містили відомості щодо його поточних фінансових показників, обсягу оборотних коштів (активів), розміру грошових коштів, розміщених, в тому числі на банківських рахунках, інформацію про наявність або відсутність інших активів тощо.

37. Матеріали справи також не містять доказів неможливості позивачем, з урахуванням розміру накладеного штрафу, продовжувати здійснювати господарську діяльність.

38. Крім того, щодо посилання позивача на ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту чи поновлення порушених прав та інтересів без вжиття запропонованих ним заходів забезпечення позову, Верховний Суд звертає увагу, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше. Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте Суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є беззаперечними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

39. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 22.09.2022 у справі №160/1609/22 та від 29.09.2022 у справі №380/3826/21.

40. В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням положень частини другої статті 150 та частини другої статті 151 КАС, Верховний Суд визнає висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для забезпечення позову помилковими, та вважає, що відсутні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.

41. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

42. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити, рішення судів попередніх інстанцій скасувати та відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці задовольнити.

Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2025 скасувати.

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМЕКСПО» про забезпечення позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.Г. Стеценко

А.А. Єзеров

А.І. Рибачук ,

Судді Верховного Суду