Ухвала від 19.06.2025 по справі 260/551/24

УХВАЛА

19 червня 2025 року

м. Київ

справа №260/551/24

адміністративне провадження № К/990/23282/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Бившевої Л.І., Юрченко В.П.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2025 у справі №260/551/24 за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області до Фонду державного майна України, третя особа - Державне підприємство «Агропромислова фірма «Леанка» про звернення стягнення податкового боргу,

УСТАНОВИВ:

До Верховного Суду 30.05.2025 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2025 у справі №260/551/24.

Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2025, відмовлено в задоволенні позову Головного управління ДПС у Закарпатській області до Фонду державного майна України, третя особа: Державне підприємство «Агропромислова фірма «Леанка» про звернення стягнення податкового боргу у розмірі 3502389,92 грн на кошти Фонду державного майна України. Справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження.

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.

Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина 3 статті 2 КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

За правилами пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Частиною 6 статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Такий перелік не є вичерпним. Відповідно до пункту 10 частини 6 статті 12 КАС України суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Пунктом 4 частини 4 статті 12 КАС України визначено перелік категорій справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження. Положення вказаної правової норми процесуального закону узгоджуються з приписами статті 257 КАС України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині 4 цієї статті.

Суд першої інстанції, врахувавши вимоги статей 12, 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.

За таких обставин, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.

Скаржником зазначено, що відповідно до підпункту «в» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України дана справа має виняткове значення для відповідача, який подає касаційну скаргу, оскільки пов`язана погашенням податкового боргу у винятковий та крайній спосіб згідно статті 96 Податкового кодексу України.

Оцінивши доводи скаржника, колегія суддів вважає, що вони мають загальний характер та не містять достатніх обґрунтувань, тому не можуть сприйматись судом, як виключний випадок, обґрунтовані посилання на існування обставин передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.

Також контролюючим органом вказано підставою касаційного оскарження пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено про відсутність висновку Верховного Суду щодо належного застосування та визначення достатності розуміння поняття приватизації майна державного підприємства як виключної підстави для незастосування такої до випадку у даній справі. Скаржником зазначено про бланкетний та декларативний намір приватизації майна боржника без жодного його впровадження та реалізації та відтягнення моменту сплати податкового боргу. На думку контролюючого органу, суди попередніх інстанцій не з`ясувавши жодних обставин та не витребувавши жодних доказів у Фонду, неправильно застосували до оскаржуваних відносин норми пункту 96.2 статті 96 ПК України та процесуальні норми права згідно статей 9, 80 КАС України та прийшли до передчасних висновків з вказаного питання.

Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що застосування пункту 96.2 статті 96 ПК України у даній справі неможливо з тієї підстави, що майно ДП «Агропромислова фірма «Леанка» не є об`єктом застосування цієї статті, оскільки щодо Державного підприємства «Агропромислова фірма «Леанка» прийнято рішення про приватизацію (Наказ Фонду державного майна України від 21.03.2024 № 568).

Верховний Суд зауважує, що, як встановлено зі змістом оскаржуваних судових рішень, в межах розгляду даної справи вирішувалось питання правильності застосування пункту 96.3 статті 96 Податкового кодексу України. Так, Шостим апеляційним адміністративним судом зазначено, що, виходячи із приписів пункту 96.3 статті 96 ПК України, контролюючий орган звертається до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу в управлінні якого перебуває підприємство боржник, лише у разі неотримання відповіді у визначений строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні вимог контролюючого органу. Матеріалами справи підтверджено, що на кожен лист позивача Фондом надавалась аргументована відповідь. Зокрема, Фонд повідомляв позивача про здійснення заходів, щодо підготовки Державного підприємства «Агропромислова фірма «Леанка» до приватизації, а також запропонував позивачу погасити податкову заборгованість Державного підприємства «Агропромислова фірма «Леанка» за рахунок дебіторської заборгованості державного підприємства, строк погашення якої настав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди враховували правові висновки Верховного Суду, щодо застосування положень статті 96 Податкового кодексу України, викладені в постановах від 23.01.2018 у справі №2а-16646/12/2670, від 24.04.2018 у справі №821/1295/17, від 31.07.2018 у справі №820/2916/17, від 06.11.2018 у справі № 807/903/15, від 20.12.2018 у справі №826/10168/15, від 28.01.2019 у справі №810/2322/17.

Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм Податкового кодексу України, переоцінки доказів, що виходить за межі касаційного перегляду відповідно до приписів статті 341 КАС України.

Верховний Суд зазначає, що допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення.

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23.10.1996, заява №21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19.12.1997, заява №26737/95).

Відтак, скаржником не обґрунтовано наявність обставин, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 12, 257, 328, 333, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2025 у справі №260/551/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіІ.А. Васильєва Л.І. Бившева В.П. Юрченко