Рішення від 20.06.2025 по справі 507/1072/25

Справа № 507/1072/25

Провадження № 2/507/399/2025

Номер рядка звіту 61

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2025 р. селище Любашівка

Любашівський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Вужиловського О.В.,

за участю секретарясудового засідання Войковської І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Любашівка Подільського району Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області про визнання права постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач ОСОБА_1 , звернулася 28 травня 2025 року до суду з позовом до відповідача про визнання права постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства в порядку спадкування за законом. В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що рішенням № 2 Любашівської районної Ради народних депутатів Одеської області від 18 серпня 1994 року заява батька ОСОБА_2 про виділення земельної ділянки для ведення фермерського господарства була задоволена та йому виділено земельну ділянку площею 7.65 га на праві постійного користування для ведення фермерського господарства. На вказану земельну ділянку 12 жовтня 1994 року він отримав Державний акт на право постійного користування №00000001. В подальшому, ІНФОРМАЦІЯ_1 її батько ОСОБА_2 помер, так і не створивши фермерське господарство. Вона являється спадкоємцем першої черги за законом після смерті батька. Вона звернулася до нотаріальної контори з приводу оформлення спадщини після смерті батька, в тому числі і на право постійного користування землею, так як вона особисто бажає створити фермерське господарство та обробляти земельну ділянку, що була виділена для вказаної мети його батьку. Однак, нотаріус їй відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину на право постійного користування земельною ділянкою, так як видача свідоцтва на право користування земельною ділянкою не передбачена Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Тому, просила визнати за нею право постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства площею 7.65 га, що розташована на території Іванівського старостинського округу Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області, яка була виділена ОСОБА_2 на праві постійного користування для ведення фермерського господарства, в порядку спадкування за законом.

Позивач надав заяву про розгляд справи за його відсутності, вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про день, час та місце слухання справи, надав суду заяву про розгляд справи за відсутності представника.

Процесуальні дії у справі.

28 травня 2025 року ухвалою судді Любашівського районного суду Одеської області Вужиловського О.В. провадження по даній справі було відкрито і постановлено провести розгляд справи за правила загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 13 червня 2025 року підготовче провадження по справі закрито та справу призначено для розгляду в судовому засіданні.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею № 00000001 виданого Любашівською районною радою Любашівського району Одеської області 12 жовтня 1994 року ОСОБА_2 надано в постійне користування земельну ділянку площею 7.65 гектари для ведення селянського (фермерського) господарства на території Іванівської сільської ради Любашівського району Одеської області (а.с. 7-11).

З довідки архівного відділу Подільської районної державної адміністрації Одеської області № 08.1-68-02/119 від 17 червня 2025 року видно, що фермерське господарство ОСОБА_2 не реєстрував (а.с. ).

Із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 видно, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 12).

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 та одруження серії НОМЕР_3 видно, що позивач є донькою померлого ОСОБА_2 та являється спадкоємцем першої черги за законом після його смерті (а.с. 14-15)

З листа нотаріуса № 331/01-16 від 22.05.2025 року видно, що у видачі свідоцтва про право на спадщину на право постійного користування земельною ділянкою позивачу відмовлено, так як видача свідоцтва на право користування земельною ділянкою не передбачена Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (а.с. 15)

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ст. 81 КПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістомстатті 11 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

На час надання ОСОБА_2 , права постійного користування земельною ділянкою діяв ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, який у відповідній редакції передбачав таке регулювання відносин щодо права постійного користування земельною ділянкою: постійним визнавалося землекористування без заздалегідь установленого строку. Право постійного користування землею посвідчували державні акти. Їх видавали та реєстрували сільські, селищні, міські, районні Ради народних депутатів.

Громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, земельні ділянки передавалися у власність або надавалися в користування, в тому числі на умовах оренди, включаючи присадибний наділ.Землю у постійне користування надавали Ради народних депутатів, зокрема і для ведення громадянами України селянського (фермерського) господарства.

Громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздив з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подавали до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписував голова створюваного селянського (фермерського) господарства. У заяві зазначали: бажані розмір і місце розташування ділянки, кількість членів селянського (фермерського) господарства, повідомляли про їх досвід роботи в сільському господарстві та наявність кваліфікації або спеціальної підготовки. Можливими були також інші обґрунтування щодо виділення земельної ділянки.

Право користування земельною ділянкою чи її частиною припинялося, зокрема, у разі припинення діяльності селянського (фермерського) господарства.

Після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягало у 30-денний строк державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) й одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набувало статусу юридичної особи, одержувало печатку з його найменуванням і адресою, відкривало розрахунковий та інші рахунки в установах банку, вступало у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнавалося державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України).

Успадкування землі і майна селянського (фермерського) господарства здійснюється відповідно до земельного та цивільного законодавства України (стаття 19 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство»).

Статті 27 і 114 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, а такожстаття 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 рокуне передбачали припинення права постійного користування земельною ділянкою внаслідок смерті особи. Тому право постійного користування (на підставі відповідного державного акта)земельною ділянкою не припиняється зі смертю особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки.

За змістом системного тлумачення статей2,4,5,7,8,10,11 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство», статей1,5,7,8і12 Закону України «Про фермерське господарство», статей 7, 27, 38, 50 і 51 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, статей31,92 ЗК України від 25 жовтня 2001 рокупісля отримання у постійне користування земельної ділянки, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства, та проведення державної реєстрації такого господарства постійним користувачем цієї ділянки є відповідне господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Тому у такій ситуації зазначене право не може бути об`єктом спадкування, а постійним користувачем вказаної ділянки після смерті засновника залишається селянське (фермерське) господарство. Натомість право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, наданою для ведення селянського (фермерського) господарства, за змістом приписів статті 6 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року у редакції, чинній до 16 травня 1992 року, могло належати лише фізичній особі та згідно з частиною першоюстатті 55 цього кодексуу тій же редакції було об`єктом спадкування у випадку смерті громадянина, який вів селянське (фермерське) господарство. Тому, таке право зі створенням селянського (фермерського) господарства до останнього не переходило.

Перелік прав та обов`язків особи, які не входять до складу спадщину визначений устатті 1219 ЦК України. За змістом вказаного переліку право постійного користування земельною ділянкою, яке належало спадкодавцю, не є тим правом, яке не можна успадкувати. А тому таке право за загальним правилом входить до складу спадщини. Проте право постійного користування земельною ділянкою, яку отримав для ведення селянського (фермерського) господарства його засновник, може бути об`єктом спадкування, якщо зазначена особа до її смерті не змогла створити (зареєструвати) селянське (фермерське) господарство. Тільки у такому разі право постійного користування зазначеною ділянкою входить до складу спадщини у разі смерті цієї особи та може бути успадкованим лише для мети, для якої це право отримав спадкодавець.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного суду від 23 червня 2020 року по справі № 179/1043/16-ц

Як встановлено в судовому засіданні відповідно до Державного акту на право постійного користування землею № 00000001 виданого Любашівською районною радою Любашівського району Одеської області ОСОБА_2 надано в постійне користування земельну ділянку площею 7.65 гектари для ведення селянського (фермерського) господарства на території Іванівської сільської ради Любашівського району Одеської області (а.с. 7-11).

З довідки архівного відділу Подільської районної державної адміністрації Одеської області № 08.1-68-02/119 від 17 червня 2025 року видно, що фермерське господарство ОСОБА_2 не реєстрував (а.с. ).

Із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 видно, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 12).

З наведеною слідує, що право постійного користування земельною ділянкою, яке була надана для створення селянського (фермерського) господарства підлягає включенню до спадкового майна, так як ОСОБА_2 отримавши вказану земельну ділянку не створив фермерське господарство, а спадкоємець бажає створити фермерське господарство та використовувати земельну ділянку.

В судовому засіданні встановлено, що позивач дійсно є донькою померлого ОСОБА_2 , що підтверджується її свідоцтвом про народження та про одруження, а тому позивач має право на спадкування після смерті батька відповідно до ст. 1261 ЦК України як спадкоємець першої черги за законом.

Згідно повідомлення нотаріуса спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , не відкривалась, а позивач визнав своє право власності на житловий будинок, який залишився в спадщину після смерті ОСОБА_2 згідно рішення Любашівського районного суду Одеської області від 19 січня 2007 року, тобто позивач прийняв спадщину після смерті батька, однак не отримав свідоцтво по незалежним від нього причинах - так як видача свідоцтва на право користування земельною ділянкою не передбачена Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

За таких обставин, суд вважає, що є всі підстави для визнання за позивачем права постійного користування земельною ділянкою, яка була надана для ведення селянського (фермерського) господарства, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , з метою подальшого створення фермерського господарства позивачем.

Розподіл судовихвитрат міжсторонами.

Відповідно дост. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Сторони не заявляли вимог про стягнення судових витрат, тому судові витрати необхідно залишити за сторонами.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про селянське фермерське господарство», ЗК УРСР (в ред. 1992 року), ст.ст. 1218, 1219, 1261 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 263-268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області про визнання права постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства в порядку спадкування за законом - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , право постійного користування земельною ділянкою площею 7.65 га на території колишньої Іванівської сільської ради Любашівського району Одеської області на теперішній час - Іванівського старостинського округу Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області, яка була виділена для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_2 згідно Державного акту на право постійного користування землею № 00000001 виданого 12 жовтня 1994 року Любашівською районною радою Любашівського району Одеської області, в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , як за спадкоємцем першої черги за законом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду через Любашівський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Вужиловський О.В.