Постанова від 19.06.2025 по справі 336/8748/24

Дата документу 19.06.2025 Справа № 336/8748/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №336/8748/24 Головуючий у першій інстанції: Савеленко О.А. Провадження № 22-ц/807/885/25 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2025 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Гончар М.С.,

Трофимової Д.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЧАРІВНА 147" на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2024 року у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЧАРІВНА 147" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И ЛА:

У вересні 2024 року представник ОСББ «Чарівна 147» Карпеєва Л.В. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внескам.

За змістом позову, посилались на наступне.

Протоколом зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 від 17.03.2019 р.№ 1 затверджено розмір обов`язкового щомісячного внеску, а саме 6 грн. 00 коп. за 1 квадратний метр загальної площі квартири. Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , площею 45,5 кв.м. та у зв`язку з несплатою відповідних внесків, відповідач має заборгованість перед ОСББ «Чарівна 147» за період з серпня 2021 року по липень 2024 року за обов`язковими внесками на утримання багатоквартирного будинку в сумі 19882,56 грн., а також за внесками на вивіз твердих побутових відходів 1040 грн., сума яких сформована на підставі договорів №№ № 20160149 від 21.04.2016 р., № 20160160 від 21.04.2016 р. та додаткової угоди до договору № 20160149 від 24.10.2022 р. та протоколу загальних зборів від 21.05.2017 р. й обраховується виходячи з вартості вивозу сміття та оренди контейнерів.

Просили стягнути з відповідача заборгованість по внескам за період з серпня 2021 року по липень 2024 року в сумі 20922,56 грн. та судові витрати.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2024 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чарівна 147» заборгованість по сплаті внесків за період з 01.08.2021 по 31.07.2024 в сумі 10855 гривень 04 копійки, яка складається з наступного: 9815,04 грн. заборгованість зі сплати внесків з управління багатоквартирним будинком; 1040 грн. заборгованість зі сплати внесків з вивозу твердих побутових відходів.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чарівна 147» витрати по сплаті судового збору в сумі 1574 гривень 56 копійок та витрати на правничу допомогу в сумі 4000 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЧАРІВНА 147" подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просили змінити резолютивну частину оскаржуваного рішення в частині стягнення заборгованості та ухвалити в цій частині нове, яким стягнути повну суму заборгованості, окрім цього просили змінити резолютивну частину рішення в частині стягнення судових витрат та стягнути судовий у озмірі 3028 грн.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків про відсутність підстав для задоволення позову в повному обсязі, адже позивачем не пропущено строків для звернення стягнення за весь період.

ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 02.05.2025 року було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення у цій справі без змін, а також стягнути з позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 5 600 гривень 00 копійок.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19ЦПКУкраїни малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

В силу вимог ч. 1ст. 369 ЦПК Україниапеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2025 року це 90 840 грн (відповідно доЗакону України «Про Державний бюджет на 2025 рік»з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3 028, 00 грн (3 028, 00 грн Х 30 = 90 840 грн), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до п.п.1,2 ч. 1, ч.2 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, зокрема: малозначні справи, що виникають з трудових відносин. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Встановлено, що ціна позову в даній справі не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Апеляційний суд урахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зазначена справа відповідно до п. п.1 , 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України може розглядатися в порядку спрощеного провадження, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, не належить до виключень із цієї категорії відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК України.

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Відповідно до ч. 13 ст.7ЦПКУкраїни розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши суддюдоповідача в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скаргазадоволенню не підлягаєз наступних підстав.

Згідно зст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1ст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятоїстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам відповідає.

Рішення суду мотивоване тим, що внаслідок неналежного виконання зобов`язань відповідач порушив встановлений ОСББ порядок оплати по внескам та платежам співвласників об`єднання, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення вказаної суми заборгованості частково ґрунтуються на законі та підлягають частковому задоволенню з врахуванням періоду нарахування та періоду вимоги встановленого позивачем.

З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується, виходячи з наступного.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першоїстатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зістаттею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першоюстатті 15 ЦК Українипередбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першоюстатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Судом встановлено, ОСББ «Чарівна 147» зареєстроване як юридична особа, про що свідчить Витяг з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, діє на підставі Статуту.

Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 .

21.04.2016 між ТОВ «Умвельт-Запоріжжя» та ОСББ «Чарівна 147» укладений договір № 20160149 щодо вивезення та захоронення побутових відходів.

На підставі договору оренди майна № 20160160 від 21.04.2016 ОСББ «Чарівна 147» отримало від ТОВ «Умвельт-Запоріжжя» в оренду 2 контейнери сміттєві, за що договором визначено орендну плату щомісячну.

Додатковою угодою від 24.10.2022 змінено тарифи, визначені у договорі № 20160149 від 21.04.2016, зазначено, що послуги з поводження з побутовими відходами (вивезення та захоронення) надаються згідно тарифів, затверджених рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 21.10.2022 року за № 398 «Про встановлення тарифів на послуги з поводження з побутовими відходами», вартість вивезення ТПВ становить 147,88 грн. за 1 куб. м. (з ПДВ), вартість послуги з захоронення становить 255,55 грн. за 1 т. (з ПДВ). Для розрахунку тарифу на захоронення ТПВ в куб.м. використовується щільність для конкретної групи суб`єкта господарювання згідно «Норми надання послуг з вивезення побутових відходів», що затверджені рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 23.02.2018 № 47.

Протоколом № 2 Загальних зборів ОСББ встановлено, що сплата за вивіз сміття нараховується на кількість проживаючих осіб або від загальної площі квартири.

Відповідач у період часу з 01.04.2019 по 31.07.2024 не здійснював оплату внесків на утримання багатоквартирного будинку та внесків на вивіз твердих побутових відходів, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 17488,98 грн. заборгованість щодо сплати внесків з управління будинком, 1955 грн. щодо вивезення твердих відходів.

Зі змісту п.2.1 розділу 2 Статуту ОСББ «Чарівна 147», вбачається, що метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.

Пунктами 4.1, 42.2 розділу 4 Статуту зазначено, що органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління та ревізійна комісія (ревізор) об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори.

П.4.5 визначено повноваження Загальних зборів.

Пунктом 8.1, 8.2 визначено, що у разі прийняття на власний баланс об`єднання всього житлового комплексу та вибору форми управління неподільним та загальним майном через статутні органи об`єднання між об`єднанням та кожним власником житлового чи нежитлового приміщення, укладається договір на основі Типового договору, затвердженого спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань житлово- комунального господарства. Договір повинен містити істотні умови, визначені законодавством. У разі відмови власника приміщення укладати договір або сплачувати обов`язкові платежі на утримання та ремонт неподільного майна та відповідної частки загального майна об`єднання має право звернутися до суду для стягнення нарахованих платежів у судовому порядку.

Згідно зі статтею 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відповідно до Рішення КонституційногоСуду Українивід 01грудня 2004року №18-рп/2004 щодо поняття порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то Конституційний Суд України зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

У пункті 3.4 вказаного Рішення КонституційногоСуду Українивід 01грудня 2004року №18-рп/2004 зазначено, що виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України,

охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою.

Одним з проявів верховенства права, - підкреслюється у підпункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004, - є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються.

З огляду на приписи та правила статей 15, 16ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом із тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року).

У справі "Беллет проти Франції" ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії").

ЄСПЛ зазначав, що право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (§ 22, рішення ЄСПЛ у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).

Згідно зі сталою практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на доступ до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд.

ЄСПЛ розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першастатті 15 ЦК України, частина першастатті 16 ЦК України).

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», співвласник зобов`язаний: виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Згідно з ч.3 ст. 20 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», частка участі співвласника квартири та/або нежитлового приміщення визначається відповідно до його частки як співвласника квартири та/або нежитлового приміщення.

У відповідності до ст.ст.526,530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином та у встановлені строки відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Прийняті загальними зборами ОСББ рішення щодо затвердження розміру внесків на утримання будинку та прибудинкової території не визнані незаконними та скасовані, тобто, ці рішення є чинними і відповідачі як співвласники спільного майна ОСББ зобов`язані їх виконувати.

Суд першої інстанції звернув увагу, що у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача заборгованість, яка утворилась за період з серпня 2021 року по липень 2024 року в сумі 20922,56 грн.

Однак, згідно наданого позивачем розрахунку, який не спростований відповідачем, як співвласник багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , за період з 01.08.2021 по 31.07.2024 наявна заборгованість: 9815,04 грн. заборгованість зі сплати внесків з управління багатоквартирним будинком; 1040 грн. заборгованість зі сплати внесків з вивозу твердих побутових відходів.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 ЦПК України визначені завдання та основні засади цивільного судочинства, зокрема, змагальність та диспозитивність.

Частина п`ята статті 12 ЦПК України передбачає, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до положень частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

ЦПК України не надає суду такого права, як вихід за межі позовних вимог з власної ініціативи, оскільки норми матеріального права не повинні суперечити нормам процесуального права, якими суд керується при вирішенні спору (стаття 3 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Позовна вимога сформована позивачем наступним чином: «стягнути з відповідача заборгованість, яка утворилась за період з серпня 2021 року по липень 2024 року у розмірі 20 922,56 грн», однак, як правильно встановлдено судом першої інстанції, заборгованість за вказаний період складає 10855,04 грн (9815,04 грн. заборгованість зі сплати внесків з управління багатоквартирним будинком; 1040 грн. заборгованість зі сплати внесків з вивозу твердих побутових відходів за період з 01.08.2021 по 31.07.2024).

Враховуючи зазначене, колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна заява підлягає задоволенню частково, а стягненню підлягає заборгованість за період з серпня 2021 року по липень 2024 року у розмірі 10 855,04 грн.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність стягнути судовий збір з відповідача на користь позивача в розмірі 1574,56 грн, що є пропорційним розміру задоволених позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги щодо періоду стягнення, строків та вимоги чинного законодавства стосовно їх продовження на час карантину та воєнного стану є помилковими, оскільки відмова в задоволенні стягнення заборгованості не пов`язана з застосуванням строку позовної давності.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Таким чином, доводи, наведені в апеляційній скарзі, суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

При цьому апеляційний суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaariv. Finland, № 49684/99, § 2)).

Суд першої інстанції вірно врахував вказані обставини та норми права та ухвалив законне та обґрунтоване рішення про часткове задоволення позову.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Щодо вимог відповідача про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в апеляційному порядку, необхідно зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст.133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000 та від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Компенсація витрат на правову допомогу у цивільних справах здійснюється виходячи із часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді, при складанні процесуальних документів, наданні інших необхідних для представництва та захисту прав замовника послуг.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням.

Згідно із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З 15 грудня 2017 року ЦПК України запроваджено нові правила компенсації витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

1. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

2. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

3. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч.3 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною другою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин четвертої, п`ятої та дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами четвертою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, згідно з статтею 81 Цивільного процесуального кодексу України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

Факт надання адвокатом правової допомоги позивачу підтверджується копіями: договору про надання правничої допомоги (юридичних послуг) від 28 березня 2025 року, додатку №1 до договору про надання правничої допомоги (юридичних послуг) від 28 березня 2025 року; акту здачі-приймання виконаних послуг №1 до договору про надання правничої допомоги (юридичних послуг) від 28 березня 2025 року від 02 травня 2025 року;ордером на надання правничої допомоги №1215560 від 02.05.2025 року.

Вирішуючи це питання, суд виходить з того, що в межах розгляду цієї справи в суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_1 отримував правову допомогу адвоката Черкашина І.І. та сплатив за це 5 600 гривень, з яких: консультація та вироблення стратегії захисту з клієнтом 600 гривень; ознайомлення з матеріалами справи 2500 гривень; складання відзиву на апеляційну скаргу та направлення його до суду 2500 гривень.

Колегія суддів вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є не співмірним із складністю справи, разом із цим, колегія суддів дійшла висновку про доцільність стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЧАРІВНА 147" на користь відповідача понесених витрат на правову допомогу у зв`язку з розглядом справи в апеляційному суді у розмірі 3000,00 гривень

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргуОб`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЧАРІВНА 147" залишити без задоволення.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2024 року залишити без змін.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЧАРІВНА 147" на користь ОСОБА_1 понесені ним додаткові витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 гривень 00 копійок (три тисячі гривень 00 копійок).

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбаченихст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 19 червня 2025 року.

Головуючий

Судді: