Ухвала від 20.06.2025 по справі 369/20667/24

Справа № 369/20667/24

Провадження № 2/369/4863/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2025 м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченко А.В., розглянувши заяву представника позивача Громадської організації Об`єднання жителів, забудовників та землевласників села Гатне - адвоката Педенка Дмитра Володимировича про забезпечення позову у цивільній справі № 369/20667/24 за позовом Громадської організації Об`єднання жителів, забудовників та землевласників села Гатне до Гатненської сільської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення Гатненської сільської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ГромадськаорганізаціяОб`єднанняжителів,забудовниківтаземлевласників селаГатне звернулося до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до Гатненської сільської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення Гатненської сільської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації земельної ділянки.

19.06.2025 до суду через підсистему «Електронний суд» до суду було подано заяву представника позивача Громадської організації Об`єднання жителів, забудовників та землевласників села Гатне - адвоката Педенка Дмитра Володимировича про забезпечення позову у цивільній справі № 369/20667/24.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача зазначив, що Фактично, предметом позовних вимог є визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації земельної ділянки, тобто встановлення незаконності передачі у приватну власність земельної ділянки, що за Генеральним планом с. Гатне належить до територій загального користування та земель водного фонду, а також на території якої здійснено забудована садибного типу, та щодо якої вже здійснено державну реєстрацію права власності.

На думку позивача, існує реальна загроза, що до моменту ухвалення судового рішення по суті, спірна земельна ділянка, яка належить до земель водного фонду, може бути остаточно забудована та відчужена Відповідачем-2, як власником земельної ділянки та розташованого на ній житлового будинку садибного типу, що призведе до незворотних наслідків, унеможливить фактичне виконання судового рішення в майбутньому та порушить права членів Позивача - жителів села Гатне.

Фактично, наразі Відповідач-2 намагається продовжувати здійснювати будівельні роботи на земельній ділянці та ймовірно відчужити дану земельну ділянку на користь іншої особи, у зв`язку з чим виникає обґрунтована підстава для забезпечення позову. Метою забезпечення позову в даному випадку є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів Позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідачів, щоб забезпечити Позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення втому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Однією з причин звернення до суду за захистом порушених прав є протиправне відчуження земельної ділянки на користь Відповідача-2 та проведення робіт з будівництва на земельних ділянках, яка належить до земель водного фонду, що є предметом розгляду в даній справі. В свою чергу зазначені протиправні дії призводять до порушення прав власників суміжних з вказаними вище земельними ділянками земельних ділянок та нерухомого майна членів Позивача оскільки, безпосереднє проведення будівельних робіт здійснюється на земельній ділянці, що фактично належить до земель водного фонду.

Зазначили, що небезпека підтоплення суміжних земельних ділянок повністю підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: Експертним висновком за результатами проведення експертизи з питань землеустрою фахівцями Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНІДІСЕ) №10652/17 41/1180-1187/18-41 від 17.01.2018 року, Експертним земельно-технічном дослідження №4/17 від 24.04.2017 року, Листом Державного агентства водних ресурсів України №134/164 від 20.05.2014 року, копія яких наявна в матеріалах справи.

Здійснення будь-яких будівельних робіт у межах даної території, на думку позивача, становить реальну загрозу пошкодження об`єктів нерухомого майна та земельних ділянок, які належать членам Позивача та розміщені на суміжних ділянках. Окрім того, призводить до порушення екологічної рівноваги у межах села, знищення зелених насаджень, перекриття природного водовідведення; створює небезпеку підтоплення та техногенних ризиків для прилеглих будинків, оскільки проводяться земляні роботи на території, яка вкрита ґрунтами водонасиченої структури (землі водного фонду); порушує право користування та доступу до земель загального користування, що належать усій територіальній громаді відповідно до ст. 83 ЗК України.

До того ж, відповідно до норм чинного законодавства України, Відповідач-2, що володіє земельною ділянкою, яка є предметом спору в даній справі та має можливість розпоряджатися земельною ділянками на власний розсуд, в тому числі продовжувати здійснювати будівництво на вказаній вище земельній ділянці, що у випадку задоволення позовних вимог ускладнить виконання рішення суду та призведе до неможливості відновлення та ефективного захисту порушених прав та інтересів, за захистом яких звернувся Позивач.

З вищевикладеного видно, що здійснення будівельних робіт введення в експлуатацію та реєстрації права власності на новостворені об`єкти будівництва, що розташовані на земельних ділянках, що є предметом розгляду в даній справі до моменту набрання законної сили рішення суду у даній справі, у випадку задоволення позовних вимог призведе до неможливості ефективного захисту порушених прав членів Позивача, що, як зазначено вище та підтверджено матеріалами справи є власниками суміжних земельних ділянок з земельними ділянками, які є предметом розгляду в даній справі. Окільки навіть виконання рішення суду не призведе до скасування права власності на вже збудовані та введені в експлуатацію об`єкти нерухомого майна, а отже рішення суду жодним чином не захистить інтереси Позивача.

Таким чином, на думку позивача, у випадку не відмови у задоволенні даної заяви, суд жодним чином не захистить порушені інтереси та призведе до порушення конституційних прав членів Позивача.

Тому на підставі вище наведеного заявник просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер 3222481601:01:051:5072, площею 0,1202 га, що належить громадянину ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );

- заборони вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження земельної ділянки кадастровий номер 3222481601:01:051:5072, площею 0,1202 га, що належить громадянину ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та заборонити будь-яке будівництво на земельній ділянці та прилеглій до неї території;

- заборони будь-яким юридичним та фізичним особам вчиняти дії по підготовці та видачі документів, які дають право на початок виконання будівельних робіт на земельній ділянці кадастровий номер 3222481601:01:051:5072, площею 0,1202 га, що належить громадянину ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

За правилами ч. 1 ст. 153 ЦПК України суд проводить розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали цивільної справи та заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Виходячи з зазначених норм чинного законодавства України, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до п. 6 вказаної Постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких може бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вживати негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Відповідно до ч. 1ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого королівства") положення статті 1 Першого протоколу містять три окремих правила, які не застосовуються окремо: перше правило проголошує принцип мирного володіння майном, друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у власність правомірним, третє правило визнає за державами контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Також, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання в право власності принципу правомірного та допустимого втручання, слід оцінити, чи є захід законним, чи переслідує втручання суспільний інтерес, чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям.

Між тим, суд не вбачає підстав для задоволення вказаної заяви з огляду на те, що позивач просить забезпечити позов у визначений ним спосіб без надання жодних доказів того, що в разі невжиття заходів забезпечення може бути утрудненим та неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову, зважаючи на зміст позовних вимог.

Таким чином, заявником не наведено і судом не встановлено, що невжиття таких заходів забезпечення позову про які ними заявлено може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду у цій справі, тому в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Також зважаючи на наведені норми, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд насамперед має дослідити, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи є така небезпека реальною, та чи співмірні запропоновані заходи забезпечення позову позовним вимогам. При цьому єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є ризик ускладнення виконання або неможливості виконання рішення суду у справі.

Позивачем не надано суду доказів, підтверджуючих те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, не надано доказів забезпеченння позову, є співмірним із заявленими позивачем вимогам. Суд не вбачає необхідності у забезпеченні позову, так як доводи позивача не знайшли свого підтвердження, а тому безпідставне вжиття заходів забезпечення позову порушить права інших осіб.

Крім того, заявником не доведено вжиття заходів щодо відчуження майна, та письмових доказів на підтвердження зазначених фактів до заяви про забезпечення позову суду не надано.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову за безпідставністю.

Одночасно суд роз`яснює, що ця відмова не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленомуЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

За таких обставин, аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів представника позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд приходить до висновку, що вказана заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки на даний час судом не встановлено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову, а також заявником належним чином не обґрунтовано свої вимоги щодо забезпечення позову, та співмірності відносно заявлених вимог ціні позову.

На підставі викладеного та керуючись вимогами ст. ст. 149-154, 157, 258, 261, 353 ЦПК України, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника позивача Громадської організації Об`єднання жителів, забудовників та землевласників села Гатне - адвоката Педенка Дмитра Володимировича про забезпечення позову у цивільній справі № 369/20667/24 за позовом Громадської організації Об`єднання жителів, забудовників та землевласників села Гатне до Гатненської сільської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення Гатненської сільської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації земельної ділянки, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя А.В. Янченко