Ухвала від 19.06.2025 по справі 756/7903/25

19.06.2025 Справа № 756/7903/25

Унікальний № 756/7903/25

Провадження № 2-о/756/393/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2025 року суддя Оболонського районного суду м. Києва Майбоженко А.М., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМС КОНСАЛТИНГ», заінтересована особа ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И В:

Заявник, через свого представника звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просить встановити факт наявності права власності у ТОВ «ІМС КОНСАЛТИНГ» на виробничо-складську базу: літ. (А,Б,б,В,в,в1,Г) загальною площею 333,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності: 19025489, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1105907780000.

Положеннями Цивільного процесуального кодексу України встановлено принцип диспозитивності цивільного судочинства, а саме передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини першої ст. 12, частини першої ст. 20 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у тому числі, реалізовує своє право на захист.

Слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Частиною 1 ст.315 ЦПК України визначено перелік категорій справ, які розглядає суд про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Згідно із пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов`язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Для розгляду справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян, але тільки якщо воно не пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право і якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення (пункт 30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2020 року в справі № 287/167/18-ц, провадження № 14-505цс19).

Статтею 392 ЦК України безпосередньо передбачено право власника майна пред`являти позов про визнання його права власності у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності.

Як вбачається з матеріалів заяви, заявник ТОВ «ІМС КОНСАЛТИНГ» просить встановити факт наявності права власності на виробничо-складську базу для подальшого оформлення права оренди земельної ділянки під об`єктом нерухомого майна.

Тобто, заявник фактично ставить питання про визнання права власності, що згідно ст. 16 ЦК України є одним із способів захисту права і застосовується під час вирішення спору в позовному провадженні.

У зв`язку з вищезазначеним, з поданої заяви вбачається спір про право на майно, для якого визначений інший порядок вирішення, як в позасудовому порядку, так і в порядку позовного провадження.

Відповідно до ч.4 ст.315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заява ТОВ «ІМС КОНСАЛТИНГ», про встановлення факту, що має юридичне значення, не може розглядатися в порядку окремого провадження, оскільки з вимог заяви та обставин, якими вона обґрунтовується, вбачається спір про право.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1-13, 19, 43, 49, 186, 293, 294, 347, 354, ЦПК України, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМС КОНСАЛТИНГ», заінтересована особа ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з моменту її підписання суддею.

Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя А.М.Майбоженко