Рішення від 09.06.2025 по справі 907/322/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88605

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

09 червня 2025 р. м. Ужгород Справа №907/322/25

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Опт Системс, м. Запоріжжя

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Альс Компані, с. Тарнівці Ужгородського району Закарпатської області

про стягнення 217 998,34 грн, у тому числі 196 369,20 грн заборгованості за поставлений товар, 14 878,11 грн пені, 5138,58 грн інфляційних нарахувань та 1612,45 грн трьох процентів річних,

Суддя господарського суду Пригара Л.І.

Секретар судового засідання Мацнєва О.В.

представники:

Позивача без виклику

Відповідача без виклику

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю Опт Системс, м. Запоріжжя звернулося до суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Альс Компані, с. Тарнівці Ужгородського району Закарпатської області про стягнення суми 217 998,34 грн, у тому числі 196 369,20 грн заборгованості за поставлений товар, 14 878,11 грн пені, 5138,58 грн інфляційних нарахувань та 1612,45 грн трьох процентів річних.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 09.04.2025 відкрито провадження у справі №907/322/25 в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачеві строк на подання господарському суду відзиву на позовну заяву у порядку ст. 165, 251 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачеві, а доказів надіслання суду, протягом 15-ти днів з дня одержання даної ухвали, а також у цей же строк письмово висловленої позиції щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Встановлено позивачеві строк для надання суду та відповідачеві відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів з дня одержання копії відзиву. Встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив та відповідачем заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) не пізніше 09.05.2025.

Приписами ч. 3, 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справи, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом приписів ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

За змістом частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Позивач просить задовольнити позов у повному обсязі, покликаючись на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки №1207 від 17.05.2023 (із урахуванням укладеного до нього Протоколу узгодження розбіжностей від 17.05.2023) в частині взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого на підставі накладних товару, внаслідок чого у відповідача виникла та рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 196 369,20 грн. Крім того, у зв`язку із простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивачем заявлено до стягнення з останнього 14 878,11 грн пені, 5138,58 грн інфляційних нарахувань та 1612,45 грн трьох процентів річних.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165, 251 Господарського процесуального кодексу України та письмово висловленої позиції щодо розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження не надав, про причини невиконання вимог суду не повідомив. Із заявами, клопотаннями до суду не звертався.

Враховуючи, що про розгляд справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвала суду від 09.04.2025 про відкриття провадження у справі №907/322/25 була доставлена до його електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення із приводу предмета спору, а також докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відповідно до положень ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

17.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю Українська торгова дистрибуційна компанія, яке в подальшому перейменоване на Товариство з обмеженою відповідальністю Опт Системс (п. 1 рішення учасника ТОВ Українська торгова дистрибуційна компанія №19/03/25 від 19.03.2025), (постачальником, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Альс Компані (покупцем, відповідачем у справі) було укладено Договір поставки №1207 (далі Договір), згідно із п. 1.1. якого постачальник зобов`язаний поставити та передати у власність покупцеві товари (надалі товар) в асортименті, упаковці та по цінам, зазначеним у Специфікації та/або видатковій накладній, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим Договором.

Судом встановлено, що вказаний Договір (в окремих його пунктах) укладено сторонами в редакції Протоколу узгодження розбіжностей від 17.05.2023.

Відповідно до п. 1.2. Договору (в редакції Протоколу узгодження розбіжностей від 17.05.2023), поставка товару проводиться у відповідності до заявок, які узгоджуються сторонами у письмовій формі за допомогою електронної пошти.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що ціна на товар встановлюється в гривнях і узгоджується у підписаній обома сторонами Специфікації.

На підставі п. 2.3. Договору (в редакції Протоколу узгодження розбіжностей від 17.05.2023), сторони, підписуючи цей Договір, дійшли до згоди, що загальна сума (ціна) даного Договору складається з сум вартості товару, вказаних в накладних, які сторони підписують упродовж строку дії Договору.

За умовами п. 3.1. Договору, поставка товару зі складу постачальника на склад покупця здійснюється силами та за рахунок постачальника. Постачальник зобов`язаний надати товар не пізніше 5 днів з моменту узгодження заявки покупця (якщо інше не погоджене сторонами). Поставка товару здійснюється на умовах DDP (склад покупця) в розумінні термінів Інкотермс в редакції 2010 року, якщо інші умови поставки окремих партій товару не визначені сторонами у письмовій формі.

За змістом п. 3.2. Договору визначено, що датою поставки вважається дата підписання покупцем видаткових накладних на товар. До здійснення першої поставки товару сторони повинні передати одна одній копії наступних документів: - документи, шо підтверджують державну реєстрацію підприємства, - свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ (якщо сторона є платником ПДВ).

Згідно з п. 4.1. Договору (в редакції Протоколу узгодження розбіжностей від 17.05.2023), остаточний термін оплати отриманої покупцем партії товару складає 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту одержання товару покупцем за накладною.

Відповідно до п. 4.2., 4.3. Договору (в редакції Протоколу узгодження розбіжностей від 17.05.2023), оплата проводиться на банківський рахунок постачальника та виключно у національній грошовій одиниці України (гривні). Сума, що підлягає оплаті, визначається у видаткових накладних на отриманий покупцем товар. Зазначена у видаткових накладних сума оплати має відповідати цінам, визначеним у Специфікації. Якщо зазначена у видаткових накладних сума не відповідає цінам, визначеним у Специфікації, складається акт розбіжностей до накладної.

Пунктом 8.4. Договору (в редакції Протоколу узгодження розбіжностей від 17.05.2023) передбачено, що за порушення строків розрахунків, передбачених даним Договором, покупець сплачує неустойку у вигляді пені в розмірі 0,2% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України) від суми заборгованості за кожний день прострочення розрахунків.

Договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2023. Якщо жодна зі сторін протягом місяця до завершення цього Договору не заявить письмово про його розірвання, він вважається продовженим на кожен наступний рік на тих самих умовах (п. 10.1., 10.5. Договору).

На виконання умов Договору поставки №1207 від 17.05.2023 (із урахуванням укладеного до нього Протоколу узгодження розбіжностей від 17.05.2023) позивачем поставлено, а відповідачем, у свою чергу, отримано товар сукупною вартістю 196 369,20 грн (із ПДВ), що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін без будь-яких зауважень накладними №19776 від 25.10.2024 на суму 3322,20 грн, №19796 від 25.10.2024 на суму 1050,60 грн, №19753 від 25.10.2024 на суму 5698,50 грн, №19772 від 25.10.2024 на суму 7207,74 грн, №19775 від 25.10.2024 на суму 8037,12 грн, №19778 від 25.10.2024 на суму 8502,30 грн, №19770 від 25.10.2024 на суму 9962,28 грн, №19769 від 25.10.2024 на суму 13 202,82 грн, №19774 від 25.10.2024 на суму 14 025,60 грн, №19771 від 25.10.2024 на суму 22 450,32 грн, №19810 від 26.10.2024 на суму 484,50 грн, №19848 від 26.10.2024 на суму 2704,56 грн, №19812 від 26.10.2024 на суму 6041,70 грн, №19808 від 26.10.2024 на суму 6537,60 грн, №20099 від 30.10.2024 на суму 2513,40 грн, №20153 від 31.10.2024 на суму 6317,10 грн, №20156 від 31.10.2024 на суму 8019,30 грн, №20380 від 05.11.2024 на суму 11 855,70 грн, №20464 від 06.11.2024 на суму 1180,80 грн, №20695 від 09.11.2024 на суму 16 889,70 грн, №20791 від 12.11.2024 на суму 5788,80 грн, №20759 від 12.11.2024 на суму 11 325,48 грн, №20789 від 12.11.2024 на суму 18 058,80 грн та №20853 від 13.11.2024 на суму 5192,28 грн, копії яких містяться в матеріалах справи.

Водночас відповідач вартість поставленого на підставі вищевказаних накладних товару не оплатив, тим самим допустивши виникнення заборгованості перед позивачем на суму 196 369,20 грн, стягнення якої у примусовому порядку і виступає предметом заявленого позову в даній справі. Крім того, у зв`язку із простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивачем заявлено до стягнення з останнього 14 878,11 грн пені, 5138,58 грн інфляційних нарахувань та 1612,45 грн трьох процентів річних.

ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Нормою ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Таким чином, станом на день розгляду спору в суді його обставини оцінюються судом із огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Положеннями ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Приписами ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У свою чергу, відповідно до вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Спір у даній справі виник у зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань у частині повної та своєчасної оплати за поставлений на підставі Договору поставки №1207 від 17.05.2023 (із урахуванням укладеного до нього Протоколу узгодження розбіжностей від 17.05.2023) та накладних товар, внаслідок чого у відповідача виникла та рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 196 369,20 грн.

Водночас у матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано суду доказів щодо повної оплати суми заборгованості за поставлений товар у заявленому до стягнення розмірі.

Враховуючи вищевказані обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 196 369,20 грн заборгованості за поставлений товар є законними, документально доведеними та обґрунтованими, а відтак, підлягають задоволенню.

Із покликанням на положення п. 8.4. Договору (в редакції Протоколу узгодження розбіжностей від 17.05.2023) позивач просить стягнути з відповідача суму 14 878,11 грн пені.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України)

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 230, ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому в договорі.

Статею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За загальним правилом, визначеним частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 8.4. Договору (в редакції Протоколу узгодження розбіжностей від 17.05.2023) передбачено, що за порушення строків розрахунків, передбачених даним Договором, покупець сплачує неустойку у вигляді пені в розмірі 0,2% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України) від суми заборгованості за кожний день прострочення розрахунків.

Як вбачається із викладеного в позовній заяві розрахунку позивача, за неналежне виконання договірних умов ним нараховано відповідачу суму 14 878,11 грн пені за період із 27.11.2024 по 06.03.2025.

Водночас як встановлено судом попередньо, положеннями п. 4.1. Договору (в редакції Протоколу узгодження розбіжностей від 17.05.2023) визначено, що остаточний термін оплати отриманої покупцем партії товару складає 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту одержання товару покупцем за накладною.

За приписами ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відтак, беручи до уваги те, що датою поставки останньої партії товару є 13.11.2024 (накладна №20853 від 13.11.2024), то строк нарахування пені, в розумінні приписів п. 4.1. Договору (в редакції Протоколу узгодження розбіжностей від 17.05.2023), повинен обчислюватися із 28.11.2024 (тобто, починаючи з 15-го календарного дня з моменту одержання товару покупцем).

Таким чином, здійснивши за допомогою калькулятора сертифікованої комп`ютерної програми інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН перерахунок заявленої до стягнення пені в межах відповідного боргового періоду (28.11.2024 06.03.2025), суд встановив, що обґрунтованим та підставним є нарахування пені у розмірі 14 738,63 грн, яка підлягає стягненню з відповідача повністю. У стягненні решти заявленої до стягнення суми пені належить відмовити у зв`язку з невірним визначенням позивачем початку строку її нарахування.

Крім того, покликаючись на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача 5138,58 грн інфляційних нарахувань та 1612,45 грн трьох процентів річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 625 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 09.02.2021 у справі №520/17342/18.

Інфляційні втрати та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Отже вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, постанови Верховного Суду від 13.01.2022 у справі №921/27/21, від 26.03.2025 у справі №910/7475/24).

Вимагати сплату суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

З урахуванням попередньо сформульованого висновку про те, що початком прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання є 28.11.2024, судом за допомогою калькулятора сертифікованої комп`ютерної програми інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН здійснено перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних у межах відповідного боргового періоду та встановлено, що стягненню з відповідача підлягає сума 5138,58 грн інфляційних нарахувань та три проценти річних у розмірі 1596,35 грн. У стягненні решти заявлених до стягнення трьох процентів річних належить відмовити у зв`язку з невірним визначенням позивачем початку строку їх нарахування.

Враховуючи вищевказані обставини та те, що відповідач не надав суду свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористатись відповідними процесуальними правами і надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 217 842,76 грн, у тому числі 196 369,20 грн заборгованості за поставлений товар, 14 738,63 грн пені, 5138,58 грн інфляційних нарахувань та 1596,35 грн трьох процентів річних, є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Позов підлягає задоволенню частково. В решті позовних вимог належить відмовити.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2614,11 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Водночас на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір, cплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, позивачу із Державного бюджету належить також повернути надмірно сплачений судовий збір у сумі 645,54 грн (із урахуванням факту подання позовної заяви через підсистему Електронний суд), однак після подання ним відповідного клопотання в порядку ст. 7 Закону України Про судовий збір.

Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Альс Компані, вул. Горького, будинок 158А, с. Тарнівці, Ужгородський район, Закарпатська область, 89420 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 44038646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Опт Системс, вул. Крива Бухта, будинок 2, офіс 216, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69002 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 44477735) суму 217 842,76 грн (Двісті сімнадцять тисяч вісімсот сорок дві гривні 76 коп), у тому числі 196 369,20 грн (Сто дев`яносто шість тисяч триста шістдесят дев`ять гривень 20 коп) заборгованості за поставлений товар, 14 738,63 грн (Чотирнадцять тисяч сімсот тридцять вісім гривень 63 коп) пені, 5138,58 грн (П`ять тисяч сто тридцять вісім гривень 58 коп) інфляційних нарахувань та 1596,35 грн (Одна тисяча п`ятсот дев`яносто шість гривень 35 коп) трьох процентів річних, а також 2614,11 грн (Дві тисячі шістсот чотирнадцять гривень 11 коп) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

5. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне рішення складено та підписано 20.06.2025.

Суддя Л.І. Пригара