Повістка від 19.06.2025 по справі 909/513/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/513/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Кобецької С.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В, розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" (вх. № 9205/25 від 02.06.2025) про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфабуд"

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго"

про стягнення 675 697,40 грн збитків, завданих незаконним припиненням постачання електричної енергії

представники сторін в судове засідання не з`явились

установив: ТзОВ "Альфабуд" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" 675 697,40 грн. збитків, завданих незаконним припиненням постачання електричної енергії.

Рішенням від 28.05.2025 господарський суд позов ТзОВ "Альфабуд" до ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" про стягнення 675 697,40 грн збитків, завданих незаконним припиненням постачання електричної енергії - задовольнив частково. Стягнув з відповідача на користь позивача збитків, завданих незаконним припиненням постачання електричної енергії, в розмірі 57 147,81 грн. В решті позову відмовив.

02.06.2025 через систему "Елетронний суд" від відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на правову допомогу (вх. № 9205/25 від 02.06.2025). У заяві просить про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 32 000,00 грн.

15.06.2025 через систему Електронний суд позивач подав клопотання (вх.№10098/25) про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якій просить зменшити розмір витрат до 5500,00 грн. Свої заперечення щодо розміру витрат на правничу допомогу обгрунтовує неспівмірністю заявленої суми до відшкодування, посилаючись що даний спір не є складним та, що вартість участі представника є завищеною.

19.06.2025 на адресу суду через систему Електронний суд поступила заява від відповідача (вх.№10367/25), в якій просить розглянути заяву про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням позиції, викладеної у позовній заяві.

В судове засідання представники сторін не з`явились. Про розгляд заяви щодо витрат на правничу допомогу повідомлені належним чином, про що свідчать Довідки від 06.06.2025 про доставку електронного листа (ухвали від 03.06.2025) в їх електронні кабінети.

З урахуванням приписів ч.4 ст.244 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за доцільне розглянути вказану заяву позивача без участі представників сторін.

Розглянувши заяву про відшкодування судових витрат на правничу допомогу, дослідивши докази по ній, надавши доказам належної правової оцінки, суд приходить до висновку про часткове відшкодування відповідачу суми витрат на правничу допомогу.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: - складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); - часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); - обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; - ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Оскільки з ч.1, п.1ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, то відповідно до ч. 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі (ч. 2 ст.169 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому за наявності такої заяви, яка подана у визначений законом строк, докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу можуть бути подані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

У відзиві на позов (вх.№4521/25 від 19.03.2025) відповідач заявив орієнтовні витрати на правову допомогу та заявив клопотання про подання доказів понесення витрат на правничу допомогу по справі у встановленому законодавством порядку та строк, який визначений ч.8 ст.129 ГПК.

Заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, яка є предметом розгляду, а також докази на її підтвердження сформовано в системі "Електронний суд" 02.06.2025 (вх. №9205/25 від 02.06.2025), тобто у строк визначений приписами ч.8 ст. 129 ГПК України.

В обґрунтування розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду копії наступних документів: копію Договору про надання професійної правничої допомоги №2025/13 від 02.01.2025; - копію ордеру серія АТ №1093177 від 13.02.2025; - копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ІФ №1090437 від 16.01.2025; копії Актів приймання-передачі послуг від 28.02.2025, від 29.04.2025, 29.05.2025 за Договором про надання професійної правничої допомоги №2025/13 від 02.01.2025; копії платіжних інструкцій №V48226/1 від 28.02.2025 на суму 25 000,00 грн, №V51200/1 від 29.04.2025 на суму 22000,00 грн, №V52463/1 від 29.05.2025 на суму 17 000,00 грн.

Відповідно до п. 4.2 Договору про надання професійної правничої допомоги №2025/13 від 02.01.2025, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Прикарпаттяобленерго" та адвокатом Кузьмічовою Тетяною Валерівною, сторони погодили, що винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту у судових справах обчислюється у фіксованому розмірі та зазначається в Актах приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

За договором про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару в цьому контексті означає, що в разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 та у постанові Верховного Суду від 24.01.2023 в cправі № 921/628/19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Розглядаючи заяву про компенсацію понесених витрат на професійну правничу допомогу суд досліджує та оцінює додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 905/716/20).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (висновки викладені у постановах від 07.11.2019 Верховного Суду у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19).

За практикою Верховного Суду (пункти 4.12-4.14 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19) під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд має право за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони).

При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 26 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до п.2 ч.5 ст.129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Суд зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу не слід прив`язувати до ціни позову. Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України і Господарського кодексу України та підтверджуються актами приймання виконаних робіт як при мінімальній так і при максимальній сумі позову.

З урахуванням поданих суду Актів приймання-передачі послуг за Договором про надання професійної правничої допомоги №2025/13 від 02.01.2025 між відповідачем та адвокатом Кузьмічовою Т.В. погоджено наступний перелік наданих адвокатських послуг по справі:

- складання та подання відзиву на позовну заяву по справі -10 000,00 грн;

- участь в судовому засіданні 16.04.2025 - 5000,00 грн;

- участь у судових засіданнях 08.2025 та 21.05.2025 - 10 000,00 грн;

- складання та подання по справі додаткових пояснень - 7000,00 грн.

Оцінюючи розмір заявлених відповідачем до стягнення витрат на надання професійної правничої допомоги суд взяв до уваги те, що позов є спором незначної складності, не потребує значного часу для його вивчення та складання позовної заяви, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом та є однотипним спором відповідно до інших спорів. При дослідженні наданих адвокатом послуг судом встановлено про завищений розмір вартості участі представника в судових засіданнях. Зокрема зазначено вартість за одне судове засідання 5000,00 грн, в той час як вартість таких послуг у м. Івано-Франківську складає в середньому 1500-2000 грн. Разом з тим, тривалість судових засідань 16.04.2025 та 21.05.2025 є малотривалими та здійснювались впродовж 4 хв та 26 хв. Тривалість судового засідання 08.05.2025 складала 2 год 7 хв. Загальна тривалість судових засідань становить 2 год 37 хв.

Відповідно неспівмірними є розмір витрат щодо складання та надання відзиву на позов та додаткових пояснень.

Згідно з частинами 1-2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку про неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката заявлених відповідачем, що свідчить про завищений їх розмір до відкодування, а звідси і про підстави зменшення стягнення судових витрат до 11200,00 грн.

Суд зазначає, що загальне правило щодо розподілу судових витрат визначене в частинах 4 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, зокрема з урахуванням результату вирішення спору.

За результатом вирішення спору позовні вимоги у справі задоволені частково, що у відсотковому співвідношенні складають 8,5%, а відмова в його задоволені складає 91,5%.

З аналізу наведеного суд, з урахуванням результату вирішення спору (часткове задоволення позову) та заявленого клопотання позивача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу- приходить до висновку про відшкодування витрат на правничу допомогу розмірі 10248,00 грн.

Керуючись ст.74, 86, 123, 124, 126, 129, 169, 233, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

заяву Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" (вх. № 9235/25 від 02.06.2025) про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфабуд" (вул. Шевченка, 70 б, м. Монастириська, Монастириський район, Тернопілька область, код 32606025) на користь Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" (вул. Індустріальна, 34, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, код 00131564) 10 248,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) додаткового рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Додаткове рішення підписано 19.06.2025.

Суддя С. М. Кобецька