Рішення від 20.06.2025 по справі 910/4616/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.06.2025Справа № 910/4616/25За позовом Державного підприємства «Дорожній науково-технічний центр»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК ПРОМІНВЕСТ»

про стягнення 54 545,25 грн,

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Дорожній науково-технічний центр» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК ПРОМІНВЕСТ» (надалі-відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 54 545, 25 грн, з яких: 52 200,00 грн основний борг, 1 847,75 грн інфляційні втрати та 497,50 грн 3% річних.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договорами про надання науково-технічних послуг №054/24 від 06.02.2024 та №069/24 від 13.02.2024, в частині своєчасної оплати наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі №910/4616/25, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

21.05.2025 від представника позивача, на виконання вимог ухвали, надійшла оборотно-сальдова відомість по рахунку за період з 01.01.2025 - 21.05.2025, а також письмове підтвердження, що ціна позову не змінилась.

Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Про розгляд даної справи відповідач був повідомлений ухвалою суду від 21.04.2025, яка відповідно до повідомлення про доставку електронного листа була отримана відповідачем - 21.04.2025 18:14 год.

Частиною 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Згідно з абз. 2 ч. 6 цієї статті, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Беручи до уваги наведене вище та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

06.02.2024 між виконавцем та замовником укладено договір про надання науково-технічних послуг №054/24 (надалі - договір-1), за умовами п.1.1. якого замовник доручає, а виконавець бере на себе виконання науково-технічних послуг з: «Проведення обстеження машини дорожньої розмічальної «Шмель 11АН», атестації на відповідність вимогам нормативної документації».

Відповідно до п. 1.2. договору-1 приймання результатів наданої послуги за цим договором здійснюється відповідно акту надання послуг.

Згідно п. 2.1. ціна договору-1 становить 19 200 грн (дев`ятнадцять тисяч двісті гривень) 00 коп., в тому числі ПДВ - 3200 грн (три тисячі двісті гривень) 00 коп. у відповідності із протоколом про договірну ціну.

Відповідно до п. 2.2. договору-1 до початку надання послуги за цим договором замовник перераховує на поточний рахунок виконавця грошові кошти, у розмірі 100% від вартості послуги, вказаної в п. 2.1., що становить 19 200 грн (дев`ятнадцять тисяч двісті гривень) 00 коп., в тому числі ПДВ - 3200 грн (три тисячі двісті гривень) 00 коп.

Згідно з п. 3.1. договору-1, зміст і строки виконання послуги визначаються календарним планом, який міститься в додатку №1.

Відповідно до п. 3.3. договору-1 виконавець приступає до роботи безпосередньо після отримання заявки на виконання робіт та попередньої оплати вартості послуги за цим договором, вказаної у п. 2.2. цього договору. Тому сторони домовились, що у випадку відмови Замовника від надання послуги протягом строку дії договору, рішення щодо повернення передоплати приймає виконавець.

Згідно до п. 4.1. договору-1 по закінченню надання послуги за цим договором виконавець передає замовнику акт надання послуг та комплект документів, зазначених у календарному плані (додаток 1).

Відповідно до п. 7.1. договір-1 вважається укладеним і набирає чинності з дати, вказаної у правому верхньому куті першої сторінки договору.

Згідно з п. 7.2. строк дії цього договору-1 починає свій перебіг з дати, визначеної у п. 7.1. цього договору та закінчується 31.12.2024, а в частині оплати до повного розрахунку.

Так, на виконання умов договору-1 позивачем надано відповідачу послуги на загальну суму 19 200,00 грн, що підтверджується підписаними між сторонами актом наданих послуг №731 від 16.12.2024 на суму 19 200,00 грн.

Вказаний акт підписаний сторонами без будь-яких зауважень та скріплені печатками. Проте, як зазначає позивач відповідачем вказані послуги оплачені не були.

13.02.2024 між виконавцем та замовником укладено договір про надання науково-технічних послуг №069/24 (надалі - договір-2), за умовами п.1.1. якого замовник доручає, а виконавець бере на себе виконання науково-технічних послуг з: «Проведення атестації машин моделі «REMONTER STRASSMAYR STP 1008/6000» та «MADROG MADPATHER MPA 6,5W», для проведення ямкового ремонту пневмоструменевим методом на відповідність вимогам нормативної документації».

Відповідно до п. 1.2. договору-2 приймання результатів наданої послуги за цим договором здійснюється відповідно акту надання послуг.

Згідно п. 2.1. ціна договору-2 становить 33 000,00 грн (тридцять три тисячі гривень) 00 коп., в тому числі ПДВ - 5 500 грн (п`ять тисяч п`ятсот гривень) 00 коп. у відповідності із протоколом про договірну ціну (додаток №2).

Відповідно до п. 2.2. договору-2 до початку надання послуги за цим договором замовник перераховує на поточний рахунок виконавця грошові кошти, у розмірі 100% від вартості послуги, вказаної в п. 2.1., що становить 33 000 грн (тридцять три тисячі гривень) 00 коп., в тому числі ПДВ - 5 500 грн (п`ять тисяч п`ятсот гривень) 00 коп.

Згідно з п. 3.1. договору-2, зміст і строки виконання послуги визначаються календарним планом, який міститься в додатку №1.

Відповідно до п. 3.3. договору-2 виконавець приступає до роботи безпосередньо після отримання заявки на виконання робіт та попередньої оплати вартості послуги за цим договором, вказаної у п. 2.2. цього договору. Тому сторони домовились, що у випадку відмови Замовника від надання послуги протягом строку дії договору, рішення щодо повернення передоплати приймає виконавець.

Згідно до п. 4.1. договору-2 по закінченню надання послуги за цим договором виконавець передає замовнику акт надання послуг та комплект документів, зазначених у календарному плані (додаток 1).

Відповідно до п. 7.1. договір-2 вважається укладеним і набирає чинності з дати, вказаної у правому верхньому куті першої сторінки договору.

Згідно з п. 7.2. строк дії цього договору-2 починає свій перебіг з дати, визначеної у п. 7.1. цього договору та закінчується 31.12.2024, а в частині оплати до повного розрахунку.

Так, на виконання умов договору-2 позивачем надано відповідачу послуги на загальну суму 33 000,00 грн, що підтверджується підписаними між сторонами актом наданих послуг №732 від 16.12.2024 на суму 33 000,00 грн.

Вказаний акт підписаний сторонами без будь-яких зауважень та скріплені печатками. Проте, як зазначає позивач відповідачем вказані послуги оплачені не були.

Предметом розгляду даної справи є вимоги позивача про стягнення з відповідача 52 200,00 грн основного боргу, 1 847,75 грн інфляційних втрат та 497,50 грн 3% річних.

В силу положень ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договори укладені між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є договорами надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Положеннями ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У силу положень ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що позивач свої зобов`язання за договорами виконав у повному обсязі, надав відповідачу послуги на загальну суму 52 000,00 грн, що підтверджується підписаними між сторонами актами наданих послуг №731 від 16.12.2024 на суму 19 200,00 грн (за договором-1) та №732 від 16.12.2024 на суму 33 000,00 грн (за догвором-2).

У пункті 2.2. договорів сторони домовились, що замовник перераховує на поточний рахунок виконавця грошові кошти, у розмірі 100% від вартості послуги, вказаної в п. 2.1. договорів.

Разом з тим, доказів сплати відповідачем вказаних сум грошових коштів матеріали справи не містять та відповідачем, у порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, суду таких доказів надано не було.

Згідно ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за надані послуги за договорами 1 та 2 в розмірі 52 000,00 грн є обґрунтованими.

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача 497,50 грн 3% річних за загальний період з 16.12.2024 по 10.04.2025 та 1 847,75 грн інфляційних втрат за загальний період з січня 2025 року по березень 2025 року.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 №910/13071/19.

Перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем у розмірі 497,50 грн за загальний період з 16.12.2024 по 10.04.2025, судом встановлено, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку з чим, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також перевіривши розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем у розмірі 1 847,75 грн за загальний період з січня 2025 року по березень 2025 року, судом встановлено, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку з чим, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 52 200,00 грн основного боргу, 497,50 грн 3% річних та 1 847,75 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК ПРОМІНВЕСТ» (03035, місто Київ, вулиця Шаповала Генерала, будинок 2а, офіс 211, ідентифікаційний код 39523286) на користь Державного підприємства «Дорожній науково-технічний центр» (02155, місто Київ, вулиця Каунаська, будинок 3, ідентифікаційний код 21476215) 52 200 (п`ятдесят дві тисячі двісті) грн 00 коп. основного боргу, 1 847 (одна тисяча вісімсот сорок сім) грн 75 коп. інфляційних витрат, 497 (чотириста дев`яносто сім) грн 50 коп. 3% річних та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя Я.А. Карабань