Рішення від 11.06.2025 по справі 916/855/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/855/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Мусієнко О.О.

за участі секретаря судового засідання Дробиш К.А.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства «Сенс Банк» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100)

до відповідачів: 1) Приватного підприємства «Престиж» (65000, м. Одеса, пров.

Пржевальського, буд. 7)

2) Приватного підприємства «Південьдортех» (67832, Одеська обл.,

Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Радісна, буд. 11)

про стягнення заборгованості 348 984, 02 грн

у відкритому судовому засіданні за участю

представників сторін:

від позивача: Байрамов О.В. (брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду);

від відповідача 1): не з`явився;

від відповідача 2): не з`явився.

Судове засідання 11.06.2025 проведено в порядку ст. 197 ГПК України в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог.

06.03.2025 Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі АТ «Сенс Банк», позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою, сформованою в системі «Електронний суд» (вх. № 880/25 від 06.03.2025), з урахуванням уточнення від 13.03.2025, в якій просить:

- стягнути солідарно з відповідачів: Приватного підприємства «Престиж» (далі ПП «Престиж», відповідач 1) та Приватного підприємства «Південьдортех» (далі ПП «Південьдортех», відповідач 2) на його користь заборгованість за кредитним договором № 08-690/087-303 від 03.06.2008, розраховану на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за невиконання грошового зобов`язання, встановленого рішенням суду, яка станом на 23.02.2022 становить 348 984, 02 грн та складається з: суми заборгованості за ставкою 3 % на кредитну заборгованість 89 575, 45 грн, суми заборгованості за інфляційними витратами на кредитну заборгованість 259 408, 57 грн;

- покласти судові витрати на відповідачів ПП «Престиж» та ПП «Південьдортех».

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

У судовому засіданні 28.04.2025 судом оголошено протокольно ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в засіданні суду на 19.05.2025 об 11 год. 00 хв., про що оформлено відповідну ухвалу окремим документом після закінчення судового засідання у відповідності до ч. 5 ст. 233 ГПК України.

У судовому засіданні 19.05.2025 оголошено перерву до 11.06.2025 о 15 год. 00 хв. у відповідності до ст. 216 ГПК України.

У судовому засіданні 11.06.2025 після судових дебатів суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, у зв`язку з чим оголосив перерву до 15:20 цього ж дня.

11.06.2025 після перерви судом оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

3. Позиція учасників справи.

Доводи позивача АТ «Сенс Банк».

Позовні вимоги обґрунтовані укладеним між позивачем та відповідачем договором кредиту № 08-690/087-303 від 03.06.2008, заборгованість за яким в розмірі 1 075 502, 95 грн було стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача відповідно до наказу Господарського суду міста Києва від 02.08.2010 № 14/276; дане рішення відповідачами не виконано.

Таким чином, в результаті невиконання рішення суду та умов договору, у відповідача виникла заборгованість розрахована на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка станом на 23.02.2022 становить 348 984, 02 грн та складається з: суми заборгованості за ставкою 3 % на кредитну заборгованість 89 575, 45 грн; суми заборгованості за інфляційними витратами на кредитну заборгованість 259 408, 57 грн.

На забезпечення умов виконання кредитного договору № 08-690/087-303 від 03.06.2008 з ПП «Дорлідер» (ПП «Південьдортех») було укладено договір поруки № 06-09/1330 від 03.06.2008, відповідно до умов якого поручитель поручається за виконання боржником умов кредитного договору власними коштами та у випадку невиконання чи неналежного виконання ним взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, разом з відповідачем 1 солідарно відповідає перед позивачем у повному обсязі зобов`язань, передбачених кредитним договором. Вказує, що у зв`язку з невиконанням боржником свого обов`язку по сплаті кредиту, у кредитора виникло право задовольнити свої вимоги також і за рахунок поручителя.

Позивач повідомив, що рішенням АТ «Укрсоцбанк» від 15.10.2019 №5/2019 було припинено АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк» та п. п. 1.2. якого визначено, що з 15.10.2019 правонаступником всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк» є АТ «Альфа-Банк». 12.08.2022 позачерговими Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» було прийнято рішення про зміну найменування банку з АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк», а також про внесення змін до Статуту АТ «Альфа-Банк» шляхом затвердження його в новій редакції. 30.11.2022 були внесені зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме змінено найменування банку з АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк».

Позивачем надано додаткові пояснення, сформовані в системі «Електронний суд» 14.04.2025 (вх. № 11942/25 від 14.04.2025), в яких зазначає, що відповідно до договору поруки № 06-09/1330 ПП «Дорлідер» (код ЄДРПОУ 32893396), є поручителем за кредитним договором 08-960/087-303 від 03.06.2008 та боржником відповідно до наказу Господарського суду міста Києва про примусове виконання рішення від 02.08.2010 у справі № 14/276. При підготовці позовної заяви здійснено запит до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом юридичної особи 32893396 та виявлено, що ПП «Дорлідер» змінило назву на ПП «Південьдортех», а також його адресою реєстрації після внесених змін є: 67832, Одеська обл., Овідіопольський р-н, селище міського типу Великодолинське, вул. Радісна, буд. 11, але без зміни коду ЄДРПОУ 32893396. Вважає, що за таких підстав ПП «Дорлідер» код ЄДРПОУ 32893396 і є ПП «Південьдортех» ЄДРПОУ 32893396. Зазначає, що відомості про те, коли було змінено назву до АТ «Сенс Банк» не надходили, а тому позивач керується відомостями наявними у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідачі ПП «Престиж» та ПП «Південьдортех» відзивів не надали, представників у судове засідання не направили, про причини неявки суду не повідомили.

Ураховуючи відсутність у відповідачів електронних кабінетів в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС ухвала суду про відкриття провадження у справі та подальші ухвали в справі направлені відповідачам рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місця знаходження відповідачів, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 65033, м. Одеса, провулок Пржевальського, буд. 7 (ПП «Престиж») та 67832, Одеська обл., Овідіопольський р-н, селище міського типу Великодолинське, вул. Радісна, буд. 11 (ПП «Південьдортех»).

Проте, конверти з копіями ухвал суду повернуто на адресу суду підприємством поштового зв`язку без вручення відповідачам із вказівкою причини такого повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Положеннями статей 89, 93 ЦК України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи та здійснення управління і обліку. Відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом, вносяться до єдиного державного реєстру.

Таким чином, направлення ухвал суду здійснено за відповідною адресою місцезнаходження відповідачів, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Отже, ухвали суду в справі направлялися за адресою місцезнаходження відповідачів згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за відсутності заяви про зміну його місцезнаходження.

За приписами ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі Правила № 270), у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

При цьому, згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Відтак, відповідачі мали право та можливість ознайомитися з ухвалами суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Також, з метою додаткового повідомлення учасників справи, судом здійснювалася публікація на сайті «Судова влада України», що підтверджується наявними в матеріалах справи роздруківками.

Тобто, станом на дату ухвалення рішення відповідачі відзивів не надали, будь-яких пояснень по суті спору не представили.

Приймаючи до уваги те, що господарським судом вжито всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення відповідачів 1 та 2 про розгляд справи та забезпечення реалізації ними своїх прав на судовий захист, в т.ч. шляхом надання відповідних заяв по суті справи, спір вирішено за наявними матеріалами в порядку норм ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України.

4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Згідно з протоколом № 2/2022 позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк», проведених 12.08.2022 (дата складення протоколу 18.08.2022) було вирішено змінити найменування банку з АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк», внести зміни до Статуту Акціонерного товариства «Альфа-Банк», виклавши його в новій редакції.

В п. 2 Статуту АТ «Сенс Банк», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2024 № 1010, зокрема, визначено, що АТ «Сенс Банк» є правонаступником усіх прав та обов`язків АТ «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ 23494714; усього майна, прав і обов`язків АТ «Укрсоцбанк» на підставі рішення єдиного акціонера акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (рішення від 15.10.2019 № 5/2019) та рішення загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» (протокол від 15.10.2019 № 4/2019); АТ «Укрсоцбанк» на Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» (на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 20.06.1991 про виключення з найменування банку слова «Республіканський»).

03.06.2008 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ПП «Престиж» був укладений договір кредиту № 08-690/087-303, п. 1.1. якого передбачено, що кредитор зобов`язується надати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, у сумі 131 340 дол. США, зі сплатою 14, 5% річних та комісій, в розмірі та порядку, визначеними тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в додатку № 1 до цього договору, що є невід`ємною складовою частиною цього договору та порядком повернення кредиту щомісячно рівними частинами, в сумі 2189 дол. США, не пізніше 05 (п`ятого) числа, починаючи з липня 2018 по червень 2013 та з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 02.06.2013, на умовах, визначених цим договором.

03.06.2008 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», ПП «Престиж» та ПП «Дорлідер» був укладений договір поруки № 06-09/1330, п. 1.1. якого передбачено, що поручитель зобов`язується перед кредитором солідарно відповідати за виконання позичальником у повному обсязі зобов`язань за договором кредиту № 08-690/087-303 від 03.06.2008, а саме: повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісій, а також можливої неустойки (пені, штрафу) у розмірі та у випадках, передбачених договором кредиту.

Відповідно до п. 2.1., 2.1.1., 2.1.2., 2.1.3., 2.1.4. договору зміст забезпеченого порукою зобов`язання: повернення кредиту в сумі 131 340 дол. США з графіком погашення відповідно до умов договору кредиту та з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 02.06.2013, або в інший термін дострокового погашення у випадках, передбачених договором кредиту. Сплата процентів за користування кредитом у розмірі 14, 5% річних та комісій, визначених договором кредиту. Сплата можливої неустойки (пені, штрафу), визначеної договором кредиту; інші витрати щодо задоволення вимог кредитора за договором кредиту.

Згідно Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2010 по справі № 14/276 ухвалено здійснити процесуальне правонаступництво заявника: замінити заявника Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» його правонаступником Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк»; заяву про видачу виконавчого документа задоволено; ухвалено видати наказ на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 03.03.2010 у справі № 1376/09 наступного змісту:

«Стягнути солідарно з Приватного підприємства «Престиж» (юридична адреса: 65033, м. Одеса, пров. Пржевальського, 7, ідентифікаційний код 3120962, п/р НОМЕР_1 в Балківському відділені Одеської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк", МФО 328016) та Приватного підприємства «Дорлідер» (юридична адреса: 67562, Одеська область, Комінтернівський район, с. Крижанівка, 3-ій провулок Котовського, 4, ідентифікаційний код 32863369, п/р НОМЕР_2 Балківському відділені Одеської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк", МФО 328016) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, ідентифікаційний код 00039019) заборгованість за договором кредиту в сумі 1 075 502, 95 грн.

Стягнути солідарно з Приватного підприємства «Престиж» (юридична адреса: 65033, м. Одеса, пров. Пржевальського, 7, ідентифікаційний код 3120962, п/р НОМЕР_1 в Балківському відділені Одеської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк", МФО 328016) та Приватного підприємства «Дорлідер» (юридична адреса: 67562, Одеська область, Комінтернівський район, с. Крижанівка, 3-ій провулок Котовського, 4, ідентифікаційний код 32863369, п/р НОМЕР_2 Балківському відділені Одеської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк", МФО 328016) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, ідентифікаційний код 00039019) третейський збір в сумі 11 155, 03 грн.

На виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 03.03.2010 у справі № 1376/09, яке набрало законної сили 03.03.2010 та ухвали Господарського суду міста Києва від 02.08.2010, яка набрала законної сили 02.08.2010 видано наказ від 02.08.2010 про примусове виконання рішення у справі № 14/276.

Постановою Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ВП № 23429051 від 27.06.2012 виконавчий документ № 14/276 Господарського суду м. Києва повернуто стягувачеві на підставі ст. 47 п. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

5. Позиція суду.

Ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір є видом правочину, що вбачається зі змісту ч. 2 ст. 202 ЦК України.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З положень ст. ст. 610, 611 ЦК України слідує, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України зокрема визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18) зазначено, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання; наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Зазначена позиція підтверджена Верховним Судом у постанові від 29.11.2023 по справі № 753/1527/22, де суд зазначив, що оскільки кредитор вже скористався судовим захистом та рішенням суду з боржника стягнуто суму основного боргу, то таке зобов`язання вже не є натуральним, а кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України. Таке прострочення є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання, підтвердженого судовим рішенням, до моменту його повного виконання і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Відповідні висновки неодноразово висловлювалися Верховним Судом, зокрема містяться і в постановах Верховного Суду від 19.01.2022 по справі № 204/3530/17, від 17.02.2021 по справі № 303/7132/18.

Саме лише прийняття судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, від 10.04.2018 та 27.04.2018 у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16.11.2018 у справі № 918/117/18, від 30.01.2019 у справах № 905/2324/17 та №922/175/18, від 13.02.2019 у справі №924/312/18, від 11.03.2020 у справі № 910/5587/19.

Частиною 1 статті 546 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 ЦК України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 543 ЦК України солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3, 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не погодився забезпечувати виконання зобов`язання іншим боржником у договорі поруки чи при переведенні боргу. Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Закон не пов`язує припинення поруки з прийняттям судом рішення про стягнення з боржника або поручителя боргу за зобов`язанням, забезпеченим порукою. Рішення суду про стягнення заборгованості, у тому числі з поручителя, не змінює змісту відповідного правовідношення характер та обсяг прав і обов`язків сторін залишаються незмінними, додається лише ознака безпосередньої можливості примусового виконання. До моменту здійснення такого виконання або до припинення зобов`язання після ухвалення судового рішення з інших підстав (наприклад, унаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог) відповідне зобов`язання продовжує існувати. Отже, саме по собі набрання законної сили рішенням суду про стягнення з боржника або поручителя заборгованості за кредитним договором не змінює та не припиняє ані кредитного договору, ані відповідного договору поруки, доки не виникне договірна чи законна підстава для такого припинення.

Наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором кредиту солідарно як з боржника так і з поручителів, яке не виконане останніми, не звільняє їх від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України.

Отже право кредитора на звернення до суду із позовом на підставі статті 625 ЦК України про стягнення трьох процентів річних та інфляційних витрат за весь період прострочення виконання рішення суду виникає як до боржника, так і до поручителя, оскільки останній, у зв`язку з ухваленням судового рішення про стягнення заборгованості також набув статусу боржника.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

За приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Преюдиційність обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Як зазначено судом вище та підтверджується матеріалами справи, між сторонами був укладений договір кредиту № 08-690/087-303 від 03.06.2008.

На виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 03.03.2010 у справі № 1376/09, яке набрало законної сили 03.03.2010 та ухвали Господарського суду міста Києва від 02.08.2010, яка набрала законної сили 02.08.2010 видано наказ від 02.08.2010 про примусове виконання рішення у справі № 14/276 про солідарне стягнення з ПП «Престиж» та ПП «Дорлідер» на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором кредиту в сумі 1 075 502, 95 грн.

Тобто, встановлено факт наявності основної заборгованості відповідачів перед позивачем у розмірі 1 075 502, 95 грн.

За умовами договору поруки № 06-09/1330 від 03.06.2008 поручитель (ПП «Дорлідер») зобов`язується перед кредитором солідарно відповідати за виконання позичальником у повному обсязі зобов`язань за договором кредиту № 08-690/087-303 від 03.06.2008, а саме: повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісій, а також можливої неустойки (пені, штрафу) у розмірі та у випадках, передбачених договором кредиту.

Жодної з підстав, визначених ст. 559 ЦК України, для припинення дії поруки, за договором поруки, укладеним між банком та поручителем (відповідачем 2), судом не встановлено.

Відповідачі доказів протилежного суду не надали. Докази виконання зобов`язань і перерахування позивачу стягнутої суми заборгованості у розмірі 1 075 502, 95 грн в матеріалах справи відсутні.

З ухваленням ухвали суду від 02.08.2010 у справі № 14/276 та видачі наказу від 02.08.2010 на її примусове виконання про солідарне стягнення з ПП «Престиж» та ПП «Дорлідер» на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за договором кредиту в розмірі 1 075 502, 95 грн, зобов`язання відповідачів сплатити позивачеві не припинилося та триває до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання.

Суму несплаченої заборгованості за кредитом, стягнутої за наказом, на момент її розгляду ані позичальник, ані поручитель перед кредитором не сплатили.

Таким чином, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом вимагати сплати відповідачами відсотків річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати суми 1 075 502, 95 грн, погашення якої не було здійснено відповідачами до теперішнього часу.

У постанові від 08.02.2024 по справі № 303/9999/21 Верховний Суд дійшов висновку, що при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні.

Зазначена позиція підтверджена у постановах Верховного суду від 24.10.2018 у справі № 296/12238/15-ц, провадження № 61-29294св18, від 31.07.2024 у справі № 161/11703/22.

За висновком Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003. Порядок індексації грошових коштів визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 Постанови КМУ №1078). Отже, при обчисленні інфляційних збитків за наступний період, до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період. З огляду на таке, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з методикою розрахунку інфляційних збитків відповідно до статті 625 ЦК України, яка передбачає такий математичний підхід, що дозволяє включення інфляційних збитків попереднього періоду до загальної суми боргу, яка обраховується із застосуванням індексів інфляції, визначених Держстатом України на наступні періоди, без переривання ланцюга розрахунку у випадку зниження інфляції менше 100% (дефляції) (п. п. 40, 41).

З наданого позивачем до матеріалів справи розрахунку вбачається, що ним заявлені до стягнення 3% річних за період з 23.02.2019 по 23.02.2022 в загальному розмірі 89 575, 45 грн та інфляційні втрати за лютий 2019 по лютий 2022 в загальному розмірі 259 408, 57 грн.

При перевірці здійсненого позивачем розрахунку 3 % річних у сумі 89 575, 45 грн встановлено його обґрунтованість та арифметичну правильність.

При перевірці здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат у сумі 259 408, 57 грн встановлено його обґрунтованість та арифметичну правильність

Жодних заперечень стосовно правильності розрахунку інфляційних втрат та 3% річних та своїх контррозрахунків відповідачі не надали.

За таких обставин, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про солідарне стягнення з відповідачів суми 349 984, 02 грн заборгованості.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 123, 129, 219, 232, 233, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути солідарно з Приватного підприємства «Престиж» (65033, м. Одеса, провулок Пржевальського, буд. 7; ідентифікаційний код юридичної особи: 31209562), Приватного підприємства «Південьдортех» (67832, Одеська обл., Овідіопольський р-н, селище міського типу Великодолинське, вул. Радісна, буд. 11; ідентифікаційний код юридичної особи: 32863396) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100; ідентифікаційний код юридичної особи: 23494714) 3% річних у розмірі 89 575, 45 грн (вісімдесят дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят п`ять гривень, сорок п`ять копійок), інфляційні втрати у розмірі 259 408, 57 грн (двісті п`ятдесят дев`ять тисяч чотириста вісім гривень, п`ятдесят сім копійок) та судовий збір у розмірі 4187, 81 грн (чотири тисячі сто вісімдесят сім гривень, вісімдесят одна копійка).

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст. 256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 20 червня 2025 року.

Суддя О.О. Мусієнко