Рішення від 10.06.2025 по справі 927/391/25

РІШЕННЯ

Іменем України

10 червня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/391/25

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Тарасевич А. М.

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепла енергетична компанія»,

код ЄДРПОУ 39624119, вул. Ірининська, 5/24, м. Київ, 01001

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АПБ-Цегла»,

код ЄДРПОУ 03588301, вул. Чернігівська, 33, м. Борзна, Ніжинський район, Чернігівська область, 16400

Предмет спору: про стягнення 6 555 773,78 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тепла енергетична компанія» звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АПБ-Цегла», у якому просить стягнути з відповідача 6 555 773,78 грн, з яких 5 923 928,01 грн заборгованості за поставлену електричну енергію, 572 370,65 грн пені та 59 475,12 грн - 3% річних.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 28.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження; призначено підготовче засідання на 27.05.2025 на 11:10; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, зокрема, відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами.

За клопотанням представника позивача ухвалою суду від 16.05.2025 постановлено підготовче засідання 27.05.2025 проводити в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку (https://vkz.court.gov.ua).

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, але у підготовче засідання 27.05.2025 не з`явився.

До початку підготовчого засідання від представника відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв`язку з тим, що договір про правову допомогу укладений з ТОВ «АПБ-Цегла» 26.05.2025, а тому він не мав достатньо часу для вивчення матеріалів справи та подання заперечень проти позову.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Суд встановив, що ухвала суду від 28.04.2025 була доставлена відповідачу в його Електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 28.04.2025 о 15:44, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Отже, останнім днем для подання відповідачем відзиву є 13.05.2025.

Суд вважає, що залучення адвоката Ковалюха В. М. як представника відповідача лише 26.05.2025, тобто майже через місяць після отримання ухвали про відкриття провадження у справі, та покладення питань, пов`язаних з розглядом судової справи, лише на нього, мають суб`єктивний характер, залежать від волевиявлення відповідача та не свідчать про існування поважних причин неможливості явки у це підготовче засідання.

Відтак суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання 27.05.2025 проводилось за відсутності відповідача (його представника).

У підготовчому засіданні 27.05.2025 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 10.06.2025 на 11:30, яке провести в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку (https://vkz.court.gov.ua).

Ухвалою суду від 27.05.2025 повідомлено сторін про час та місце проведення судового засідання 10.06.2025.

28.05.2025 представник позивача через підсистему «Електронний суд» подав до суду заяву, у якій просить сягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвокат а у розмірі 15 900,00 грн.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, але у судове засідання з розгляду справи по суті 10.06.2025 не з`явились.

До початку судового засідання від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності.

До початку судового засідання від представника відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з тим, що 10.06.2025 о 12:30 він буде брати участь у розгляді кримінального провадження в Бахмацькому районному суді Чернігівської області.

Доказів, які підтверджують те, що представник відповідача 10.06.2025 буде брати участь у судовому засіданні в Бахмацькому районному суді Чернігівської області, суду не надано.

Відтак суд визнав неповажними причини неявки відповідача у судове засідання 10.06.2025, а також враховуючи повторну неявку відповідача, який був належним чином повідомлений про це судове засідання, суд відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно з п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України судове засідання 10.06.2025 проводилось за відсутності сторін (їх представників).

У зв`язку з неявкою усіх учасників справи у судове засідання на підставі ч. 6 ст. 233 та ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України 10.06.2025 суд підписав скорочене рішення без його проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про постачання електричної енергії споживачу № 01/12/23-2 від 01.12.2023 в частині оплати вартості поставленої позивачем електричної енергії, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 5 923 928,01 грн.

Відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень у встановлений строк до суду не надходило.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

01.12.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Тепла енергетична компанія» (далі Постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «АПБ-Цегла» (далі Споживач) уклали договір про постачання електричної енергії споживачу № 01/12/23-2 (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору цей договір про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції Споживачу постачальником електричної енергії (далі - Постачальник) та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання Споживача до умов цього договору.

За цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Інформація про об`єкти Споживача, постачання електричної енергії на потреби яких здійснюється на умовах цього Договору, та точки комерційного обліку, в яких відбувається зміна власника електричної енергії, наведена в заяві-приєднання, яка є Додатком №1 до цього Договору (п. 2.1 Договору).

Згідно з п. 3.1 Договору початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є Додатком №1 до цього Договору. Споживач разом із заявою до Договору та не пізніше 01 грудня кожного поточного року, надає Постачальнику на погодження відомості про розмір очікуваного щомісячного споживання електричної енергії на відповідні розрахункові періоди наступного року (Додаток 3).

Відповідно до п. 3.9, 3.10 Договору на підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Постачальника послуг комерційного обліку (Оператора комерційного обліку) Постачальник до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки складає, підписує і скріплює печаткою Акт приймання-передачі електричної енергії та направляє його Споживачу.

Споживач протягом 2 (двох) робочих днів з дати одержання Актів приймання-передачі електричної енергії зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання Акту приймання-передачі.

За умовами п. 5.1, 5.2, 5.3, 5.5, 5.6 Договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком №2 до цього Договору.

Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника, яка є Додатком №2 до цього Договору.

Для одного об`єкта споживання застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії.

Ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її можливої зміни.

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок Постачальника із спеціальним режимом використання (далі - спецрахунок).

При цьому, Споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим Договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ та в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок Постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього Договору. Спецрахунок Постачальника зазначається у платіжних документах Постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Пунктом 5.7 Договору визначено, що порядок оплати за електричну енергію встановлюється згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком №2 до цього Договору. Оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку. При цьому, Споживач не обмежується у праві здійснювати попередню оплату, оплату авансових та/або планових платежів за цим Договором без отримання рахунку Постачальника. З даними щодо складових ціни на електричну енергію, необхідними для визначення величин авансових та/або планових платежів,

Споживач може ознайомитися на веб-сайті Постачальника. Неотримання Споживачем рахунку Постачальника не звільняє Споживача від виконання зобов`язань з оплати електричної енергії згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією.

Всі платіжні документи, що виставляються Постачальником Споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені Сторонами цього Договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Згідно з п. 5.8 Договору у разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором, Постачальник має право вимагати сплату пені.

Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати.

Споживач сплачує за вимогою Постачальника пеню у розмірі, що визначається цим Договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є Додатком №2 до цього Договору.

Відповідно до п. 6.2 Договору Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.

Цей Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви-приєднання, яка є Додатком №1 до цього Договору, та сплаченого рахунку (квитанції) Постачальника. Термін дії даного Договору не може бути більшим за термін дії Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, що укладений Споживачем з Оператором системи розподілу (п. 13.1 Договору).

У заяві-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу, яка є Додатком №1, зазначені адреси об`єктів та ЕІС-коди точок комерційного обліку за об`єктами споживання; початок постачання з 01.12.2023.

Відповідно до Комерційної пропозиції « 2Б/Р ФАКТ», що є додатком №2 до Договору:

- ціна за 1 кВт*год електричної енергії визначається шляхом ділення загальної вартості електричної енергії на обсяг фактично спожитої у розрахунковому періоді електроенергії.

Для Споживача по площадці (-ках) вимірювання, віднесеній до групи «Б», загальна вартість електричної енергії за результатами розрахункового періоду (місяця) визначається як:

Вф = Уф * (Ц + М + Тосп + Тоср), де

Вф - вартість спожитого місячного обсягу електричної енергії у розрахунковому місяці постачання, грн без ПДВ;

Уф - фактичний обсяг споживання електричної енергії за місяць постачання, кВт*год;

Ц - середньозважена ціна закупівлі електричної енергії, що фактично склалася для Постачальника на ринку «на добу наперед» у відповідний період постачання, з врахуванням вимог пункту 5.1. Правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку. Така ціна зазначається на сайті Оператора ринку: http://www.oree.com.ua. Ціна закупівлі електричної енергії включає всі обов`язкові податки (крім ПДВ, що обліковується окремо), збори та платежі, що передбачені законодавством та іншими нормативними документами, грн/кВт*год;

М - маржа Постачальника, що складає 0,15 грн/кВт*год;

Тосп - тариф на послуги з передачі електричної енергії, який встановлюється Регулятором відповідно до затвердженої ним методики та оприлюднюється оператором системи передачі на власному сайті в мережі Інтернет у триденний термін після затвердження його Регулятором, грн/кВт*год;

Тоср - тариф на послуги з розподілу електричної енергії, який встановлюється Регулятором відповідно до затвердженої ним методики та оприлюднюється ОСР на власних веб-сайтах в мережі Інтернет у триденний термін після затвердження їх Регулятором, грн/кВт*год;

- Споживач здійснює оплату за електроенергію грошовими коштами на рахунок Постачальника до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, за фактичним обсягом споживання електричної енергії. До вартості електричної енергії додається ПДВ - 20% відповідно до Податкового кодексу України. Після закінчення розрахункового періоду остаточний розрахунок (перерахунок) здійснюється. Якщо строк оплати припадає на вихідний (неробочий) день, то відповідна оплата повинна проводитись не пізніше останнього робочого (банківського) дня, який передує такому вихідному (неробочому) дню (строку оплати);

- у разі несвоєчасної оплати обумовлених даною Комерційною пропозицією платежів, Постачальник електричної енергії проводить Споживачу нарахування за весь час прострочення:

- пені у розмірі 0,5% за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюються нарахування;

- 3% річних від простроченої суми.

При цьому сума боргу повинна бути сплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Пеня, 3% річних та інфляційні нарахування сплачуються на поточний рахунок Постачальника електричної енергії, який вказується в рахунках, протягом 5 робочих днів з дня їх отримання.

- Договір про постачання електричної енергії споживачі набирає чинності з моменту подання (акцептування) Споживачем заяви-приєднання, яка є Додатком 1 до Договору. Договір вважається продовженим кожний наступний календарний рік, якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії, і так щоразу.

Договір на умовах цієї Комерційної пропозиції виконується з моменту підписання Споживачем Комерційної пропозиції та внесення попереднього платежу протягом строку дії цієї Комерційної пропозиції, а в частині розрахунків - до повного їх виконання

У випадку, якщо за 5 днів до завершення строку дії цієї Комерційної пропозиції будь-яка із Сторін не заявить про бажання її припинити, дія цієї Комерційної пропозиції автоматично продовжується на наступний квартал, і так щоразу.

У період з грудня 2023 року по березень 2025 року ТОВ «Тепла енергетична компанія» передало ТОВ «АПБ-Цегла» електроенергію у кількості 995 615 кВт/год на загальну суму 8 278 693,52 грн, на підтвердження чого надано акти приймання-передачі електричної енергії №ТЕК00003987 від 31.12.2023, №ТЕК00000256 від 31.01.2024, №ТЕК00000618 від 29.02.2024, №ТЕК00000981 від 31.03.2024, №ТЕК00001428 від 30.04.2024, №ТЕК00001897 від 31.05.2024, №ТЕК00002041 від 30.06.2024, №ТЕК00002816 від 31.07.2024, №ТЕК00003255 від 31.08.2024, №ТЕК00003378 від 30.09.2024, №ТЕК00003969 від 31.10.2024, №ТЕК00004897 від 30.11.2024, №ТЕК00005393 від 31.12.2024, №ТЕК00000347 від 31.01.2025, №ТЕК00000873 від 28.02.2025, №ТЕК00001090 від 31.03.2024. Вказані акти підписані відповідачем.

ТОВ «АПБ-Цегла» сплатило ТОВ «Тепла енергетична компанія» кошти за передану за Договором електричну енергію у загальному розмірі 2 354 765,51 грн, на підтвердження чого надано платіжні інструкції №1843 від 18.03.2024 на суму 151 940,82 грн, №1845 від 22.04.2024 на суму 55 624,02 грн, №1851 від 27.05.2024 на суму 73 476,12 грн, №1862 від 18.07.2024 на суму 35 509,97 грн, №1876 від 22.07.2024 на суму 19 900,13 грн, №1930 від 29.08.2024 на суму 18 314,45 грн, №205 від 13.09.2024 на суму 100 000,00 грн, №1234298602598 від 27.11.2024 на суму 100 000,00 грн, №1234298602615 від 28.11.2024 на суму 100 000,00 грн, №1234298602628 від 29.11.2024 на суму 100 000,00 грн, №1234298602639 від 02.12.2024 на суму 50 000,00 грн, №1234298602657 від 04.12.2024 на суму 100 000,00 грн, №1234298602660 від 05.12.2024 на суму 100 000,00 грн, №1234298602700 від 13.12.2024 на суму 100 000,00 грн, №1234298602703 від 13.12.2024 на суму 150 000,00 грн, №1234298602809 від 30.12.2024 на суму 100 000,00 грн, №1234298602855 від 03.01.2025 на суму 200 000,00 грн, №1234298602889 від 10.01.2025 на суму 400 000,00 грн, №1234298602912 від 17.01.2025 на суму 200 000,00 грн, №1234298602969 від 24.01.2025 на суму 200 000,00 грн.

Отже, залишок заборгованості відповідача за отриману електроенергію становить 5 923 928,01 грн.

ТОВ «Тепла енергетична компанія» та ТОВ «АПБ-Цегла» підписали акти звірки взаємних розрахунків, згідно з якими заборгованість відповідача за Договором станом на 31.12.2023 становила 72 154,46 грн, станом на 31.12.2024 4 600 653,63 грн.

Також позивач склав акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача за Договором станом на 16.04.2025 становить 5 923 928,01 грн, проте вказаний акт не підписаний відповідачем.

Позивач на електронні адреси відповідача направи вимогу про сплату заборгованості у розмірі 5 923 928,01 грн та повідомлення про припинення постачання електричної енергії з 01.05.2025.

Відповідач доказів сплати позивачу коштів у розмірі 5 923 928,01 грн суду не надав.

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (надалі енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Учасники ринку електричної енергії згідно статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 затверджені Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі Правила).

У п. 2 вказаної постанови зазначено, що укладання договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

Відповідно до п. 1.2.15 Правил для укладення договору шляхом приєднання до умов договору, друга сторона підписує заяву-приєднання.

Договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником (п. 3.1.7 Правил, у редакції, чинній на дату укладення Договору).

Частиною 4 ст. 63 Законом України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 5 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Положення ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України передбачають, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з п. 4.12 Правил розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо заявленої до стягнення основної заборгованості.

Як встановив суд, позивач у період з грудня 2023 року по березень 2025 року передав відповідачу електроенергію у кількості 995 615 кВт/год на загальну суму 8 278 693,52 грн, що підтверджується наданими актами приймання-передачі електричної енергії, які підписані відповідачем без будь-яких заперечень щодо кількості та вартості електроенергії.

Відповідач частково виконав взяті на себе зобов`язань щодо оплати вартості переданої йому електричної енергії, сплативши позивачу кошти у загальному розмірі 2 354 765,51 грн.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем становить 5 923 928,01 грн.

Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов`язань не виконав та не сплатив позивачу кошти за передану ним електричну енергію на загальну суму 5 923 928,01 грн у встановлений у Договорі строк, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену електричну енергію у розмірі 5 923 928,01 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявленої до стягнення пені.

Враховуючи порушення відповідачем строків оплати вартості електричної енергії, позивач заявив до стягнення 572 370,65 грн пені, нарахованої за період з 16.02.2024 по 21.04.2025, з урахуванням здійснених відповідачем оплат.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Зі ст. 230 Господарського кодексу України випливає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Сторони у Комерційній пропозиції встановили відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату отриманої електричної енергії у вигляді сплати пені у розмірі 0,5% за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення. Постачальник проводить нарахування Споживачу пені за весь час прострочення.

Отже, сторони встановили більшу тривалість періоду нарахування пені, ніж визначено ч. 6 статті 232 ГК України.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку заявленої до стягнення пені, з урахуванням визначеного позивачем періоду, дійшов висновку про правильне її нарахування.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 572 370,65 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення 3 % річних.

Позивач також просить стягнути з відповідача 59 475,12 грн - 3% річних, нарахованих за період з 16.02.2024 по 21.04.2025, з урахуванням здійснених відповідачем оплат.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку 3% річних, заявлених до стягнення позивачем, дійшов висновку про їх правомірне нарахування, а відтак позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 78 669,28 грн підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Частиною 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як докази витрат на професійну правничу допомогу позивач надав: копію договору про надання правової допомоги №01/11/2024 від 01.11.2024, укладений з адвокатом Рябовою Г. В. (далі Договір від 01.11.2024); копію додатка №6 від 15.04.2025 до Договору від 01.11.2024; копію акта приймання-передачі наданих послуг №6 від 28.04.2025.

Відповідно до п. 1 Договору від 01.11.2024, укладеного між ТОВ «Тепла енергетична компанія» (далі - Клієнт) та адвокатом Рябовою Ганною Валеріївною (далі Адвокат), Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання надати правову допомогу Клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, у тому числі здійснювати захист інтересів Клієнта у якості його представника.

Згідно з п. 4.1 Договору від 01.11.2024 за надання правової допомоги Клієнт сплачує Адвокату винагороду (гонорар) у строки та розмірі, визначених цим Договором. Вартість послуг, що надаються Адвокатом, в залежить від обсягу та складності правової допомоги та визначається Сторонами в Додатках до Договору.

Оплата за даним Договором здійснюється протягом 3-х банківських днів з моменту підписання Сторонами Акту наданих послуг (п. 4.2 Договору від 01.11.2024).

За результатами надання правової допомоги складається Акт наданих послуг, що підписується Сторонами. В Акті вказується обсяг наданої Адвокатом юридичної допомоги та її вартість (п. 4.3 Договору від 01.11.2024).

У Додатку №6 до Договору від 01.11.2024 сторони встановили, що вартість послуг Адвоката є фіксованою та становить 15 900,00 грн.

Факт надання Адвокатом позивачу правничої допомоги на загальну суму 15 900,00 грн підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг №6 від 28.04.2025.

Заяви про неспівмірність або клопотання про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу від відповідача не надходило.

Таким чином, розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, який підтверджений належними доказами, становить 15 900,00 грн та підлягає стягненню з відповідача.

Усього розмір судових витрат позивача, які підлягають стягнення з відповідача, становить 94 569,28 грн (78 669,28 + 15 900,00).

Керуючись ст. 13, 14, 42, 46, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АПБ-Цегла» (код ЄДРПОУ 03588301, вул. Чернігівська, 33, м. Борзна, Ніжинський район, Чернігівська область, 16400) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепла енергетична компанія» (код ЄДРПОУ 39624119, вул. Ірининська, 5/24, м. Київ, 01001) 5 923 928,01 грн заборгованості за поставлену електричну енергію, 572 370,65 грн пені, 59 475,12 грн - 3% річних та 94 569,28 грн судових витрат.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 20.06.2025.

Суддя В. В. Шморгун