Рішення від 20.06.2025 по справі 927/411/25

РІШЕННЯ

Іменем України

20 червня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/411/25

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження

За позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ»,

код ЄДРПОУ 30859524, вул. Федорова Івана, будинок 32 літ. А, м. Київ, 03038

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «КАІР-1»,

код ЄДРПОУ 31360128, вул. Пирятинська, 129, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500

Предмет спору: про стягнення 1 238 288,68 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ» звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАІР-1», у якому просить стягнути з відповідача кошти в розмірі 1 238 288,68 грн як відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, у порядку суброгації.

Процесуальні дії у справі.

У позовній заяві позивач просив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 30.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, заяви із обґрунтуванням своїх заперечень щодо такого розгляду.

Також ухвалою від 30.04.2025 встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, а саме:

- відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами;

- позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та відповідачу відповіді на відзив з доданими до неї документами;

- відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та позивачу заперечень з доданими до них документами.

Ухвала суду від 30.04.2025 була доставлена відповідачу в його Електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 30.04.2025 о 18:49, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Отже, останнім днем строку для подання відповідачем заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження є 06.05.2025, а відзиву на позов 16.05.2025.

Заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позов у встановлений строк до суду не надходило.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем своєму страхувальнику (ТОВ «ОТП Лізинг») страхового відшкодування згідно з генеральним договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, водіїв і пасажирів від нещасного випадку № 28-0199-00504 від 27.09.2018, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до відповідача, як власника транспортного засобу та працедавця особи, винної у скоєнні ДТП.

Відзиву на позов та інших заяв по суті у встановлений строк до суду не надходило.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Суд встановив, що Північний апеляційний господарський суд розглядав справу №910/5851/23 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 127 400,00 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 у справі №910/5851/23 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 у справі № 910/5851/23 та прийнято нове - про задоволення позову; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» 127 400,00 грн страхового відшкодування, 2 684,00 грн судового збору та 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи те, що у справі №910/5851/23 та у цій справі беруть участь особи, щодо яких встановлено певні обставини, факти, які встановлені постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 у справі №910/5851/23 та входять до предмету доказування в межах даної справи, є преюдиціальними та не підлягають доведенню знову в межах даної справи.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 у справі №910/5851/23 встановлено, що:

«27.09.2018 між Приватним акціонерним товариством «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УСГ» (позивач, страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» (страхувальник) був укладений Генеральний договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, водіїв і пасажирів від нещасного випадку №28-0199-00504, предметом якого є страхування транспортних засобів, зазначених в додатку до Генерального договору №28-0199-00504 (далі - договір страхування), що підтверджується страховим полісом №ЕР/208686926.

Згідно з Бордеро премій №28-0199-00504/13-П від 02.05.2022 (додаток №1 до договору страхування) у позивача був застрахований напівпричіп «SCHMITZ CARGOBULL SKO 18», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Строк дії договору страхування визначений з 00:00 12.05.2022 до 23:59 11.05.2023.

03.10.2022 за адресою - м. Сміла, вул. Комунарська, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «МERCEDES-BENZ ACTROS 1841LS», реєстраційний номер НОМЕР_2 з напівпричепом «SCHMITZ CARGOBULL SKO 18», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «MAN TGX 18/400» реєстраційний номер НОМЕР_3 з напівпричепом «MERCERON M-343RD» реєстраційний номер НОМЕР_4 , яким керував ОСОБА_2 . Наведене підтверджується наявними в матеріалах справи копією схеми з місця ДТП та довідкою від Національної поліції України про ДТП №3022279462389652.

Згідно постанови Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17.01.2023 у справі № 703/3101/22 дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_2 п. 2.3-б, 13.1 Правил дорожнього руху України. Зазначеною постановою закрито провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 12 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено напівпричіп «SCHMITZ CARGOBULL SKO 18», реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахований позивачем - Приватним акціонерним товариством «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УСГ».

Згідно Звіту про оцінку колісного транспортного засобу № 123459, складеного оцінювачем Цурпаленко Є.В. 11.12.2022, вартість відновлювального ремонту КТЗ «SCHMITZ CARGOBULL SKO 18», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з урахуванням ПДВ, становить 1 460 684,60 грн (далі - звіт № 123459 від 11.12.2022).

Вартість запасних частин та робіт, необхідних для проведення відновлювального ремонту напівпричепу «SCHMITZ CARGOBULL SKO 18», реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідно до рахунку №2210223 від 14.11.2022 Товариства з обмеженою відповідальністю «ШМІТЦ КАРГОБУЛ УКРАЇНА» становить 1 365 688,68 грн (далі - рахунок №2210223 від 14.11.2022).

За страховим випадком (ДТП) згідно складеного страхового акту № ДККА-81320 від 21.02.2023 по договору страхування було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 1 365 688,68 грн, виплата якого підтверджується позивачем наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією № 42269 від 21.02.2023.

Відповідно до полісу № ЕР/207030799, судом встановлено, що транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування ПРАТ «СК «ПРОВІДНА» (відповідачем), ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в сумі 130 000,00 грн. Станом на дату спірної ДТП (03.10.2022) поліс № ЕР/207030799 був чинним.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 керував автомобілем «MAN TGX 18/400» реєстраційний номер НОМЕР_3 з напівпричепом «MERCERON M-343RD» реєстраційний номер НОМЕР_4 , на законних підставах».

У вступній частині постанови Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17.01.2023 у справі №703/3101/22 зазначено, що ОСОБА_2 працює водієм ТОВ «КАІР-1».

У відповіді від НПУ вказано, що транспортний засіб MAN TGX 18/400, реєстраційний номер НОМЕР_3 , та напівпричіп MERCERON M-343RD, реєстраційний номер НОМЕР_4 , належать ТОВ «КАІР-1», а винуватцем ДТП, яка сталася 03.10.2022, є ОСОБА_2

ПрАТ «СК «УСГ» надіслало ТОВ «КАІР-1» претензію №50013 від 19.12.2023, у якій просило сплатити суму у розмірі 1 238 288,68 грн як відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

У відповіді від 04.01.2024 на претензію №50013 від 19.12.2023 ТОВ «КАІР-1» просило ПрАТ «СК «УСГ» надати документи, якими підтверджується вина водія ОСОБА_2 у скоєнні адміністративного правопорушення або у настанні матеріальних збитків.

ПрАТ «СК «УСГ» надіслало ТОВ «КАІР-1» відповідь від 09.01.2024 №50184, у якій повідомило, що Північний апеляційний господарський суд у справі за позовом ПрАТ «СК «УСГ» до ПрАТ «СК «Провідна» дійшов висновку про те, що ДТП сталася внаслідок порушення ОСОБА_2 ПДР України та просило прийняти рішення щодо виплати страхового відшкодування відповідно до надісланої претензії від 19.12.2023.

Відповідач доказів сплати спірних коштів позивачу суду не надав.

Оцінка суду.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» (у редакції, чинній на дату укладення Генерального договору) договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 979 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на дату укладення Генерального договору), якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За приписами ст. 980 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на дату укладення Генерального договору) предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з:

1) життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);

2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування);

3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування» (у редакції, чинній на дату укладення Генерального договору) страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» (у редакції, чинній на дату укладення Генерального договору) передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 988 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на дату укладення Генерального договору) страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.

Як встановив суд, позивач ПрАТ «СК «УСГ» виплатило своєму страхувальнику ТОВ «ОТП Лізинг» як потерпілому у ДТП страхове відшкодування у розмірі 1 365 688,68 грн.

Статтею 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» (у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 та ст. 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, страховик потерпілого внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває прав кредитора в межах фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому деліктне зобов`язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває її страховик.

Перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов`язанні до страховика в порядку статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» є суброгацією.

Отже, факт виплати страховиком страхового відшкодування обумовив перехід до нього від страхувальника відповідних прав у порядку суброгації до особи, відповідальної за завдані збитки, в межах понесених ним витрат на виплату страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним свої трудових (службових) обов`язків.

Також згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки.

Постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17.01.2023 у справі №703/3101/22 закрито провадження у справі щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

З правового аналізу ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.02.2018 у справі № 910/18319/16, від 16.04.2019 у справі № 927/623/18.

Отже, за змістом ч. 1 ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення закриття провадження на зазначеній підставі можливе за одночасної наявності таких умов: вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення та спливу встановленого законом строку.

Відтак, для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, можливо лише за умови встановлення факту вчинення особою протиправної дії чи бездіяльності, що підпадають під визначені законом ознаки адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевказане, суд вважає, що факт закриття адміністративного провадження за ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу, не є обставиною, яка спростовує наявність вини особи в скоєнні ДТП, а застосовується у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення.

Таким чином, суд доходить висновку, що вина водія ОСОБА_2 у вказаній вище ДТП є належним чином доведеною.

На момент вчинення ДТП ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ТОВ «КАІР-1» та керував службовим автомобілем.

Отже, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки потерпілому у ДТП.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно з п. 9 ч. 1 статті 7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим.

Відносини у цій сфері регулює Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Спеціальні норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (п. 22.1 ст. 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (ст. 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 ст. 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з п. 12.1 ст. 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 у справі №910/5851/23 стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (страховика ТОВ «КАІР-1») на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» 127 400,00 грн страхового відшкодування.

Отже, різниця між сплаченим потерпілій стороні страховим відшкодуванням та страховим відшкодуванням, стягнутим судом зі страховика відповідача, становить 1 238 288,68 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідач як володілець транспортного засобу, водій якого є винним у ДТП, в силу положень статей 1172, 1187, 1188, 1194 ЦК України, зобов`язаний відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1 238 288,68 грн шкоди є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 14 859,46 грн підлягає стягненню з відповідача.

Згідно з ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

У позовній заяві позивач зазначив попередній розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких складає 7000,00 грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У позовній заяві позивач зазначив, що додатками до неї, зокрема, є копія договору про надання правничої допомоги; копія Акта виконаних робіт до Договору про надання правничої допомоги; копія платіжного доручення про оплату витрат на професійну правничу.

Проте до позовної заяви позивач додав лише перші дві сторінки договору про надання правничої допомоги №20-12/24-ЮП від 26.12.2024; копії акта виконаних робіт та копії платіжного доручення про оплату витрат на професійну правничу взагалі не надано, про що відділ документального забезпечення (канцелярією) Господарського суду Чернігівської області склав акт про відсутність документа №28/2025 від 01.05.2025.

Вказаний акт про відсутність документа був доставлений позивачу в його Електронний суд 01.05.2025 о 18:49, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Однак до ухвалення судом рішення у цій справі позивач не надав суду договору про надання правової (правничої) допомоги, укладеного з адвокатом, де встановлено розмір та/або порядку обчислення таких витрат, а також доказів фактичного надання адвокатом послуг з правничої допомоги у цій справі.

Відповідної заяви про подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду матеріали справи також не містять.

Відтак підстави для здійснення розподілу судових витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката у суду відсутні.

Керуючись ст. 14, 73-80, 86, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАІР-1» (код ЄДРПОУ 31360128, вул. Пирятинська, 129, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (код ЄДРПОУ 30859524, вул. Федорова Івана, будинок 32 літ. А, м. Київ, 03038) 1 238 288,68 грн шкоди та 14 859,46 грн витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В. В. Шморгун