Постанова від 17.06.2025 по справі 910/13093/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/13093/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Власова Л.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,

представників учасників справи:

позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «СРТ» (далі - Товариство, позивач, скаржник) - Федоренко Р.В. (адвокат),

відповідача - Транспортно-виробничого підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Будавтотранс», ЛТД (далі - Підприємство, відповідач) - Ковтун О.О. (адвокатка),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 (головуюча - суддя Смирнова Ю.М.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2025 (головуюча - суддя Руденко М.А., судді: Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А.)

у справі за позовом Товариства

до Підприємства

про стягнення 1767 175,81 грн.

ВСТУП

Спір у справі виник щодо наявності/відсутності підстав для стягнення з відповідача коштів за договорами виконання робіт.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство звернулося до суду з позовом до Підприємства про стягнення 1 767 175,81 грн, з яких: 749 665,20 грн боргу, 104 761,51 грн пені, 198 515,13 грн штрафу, 34 035,80 грн 3 % річних, 226 548,04 грн інфляційних втрат та 453 650,13 грн збитків.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, укладені договори виконання робіт, за якими виконавець виконав роботи у повному обсязі, проте замовник здійснив лише попередню оплату, а залишок вартості робіт не оплатив. Також позивач стверджував, що на підставі договору № МР07/09-2021 від 24.09.2021 ним було передано відповідачу обладнання, яке останній не повернув, чим завдав позивачу збитків у заявленому розмірі.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Господарський суд міста Києва рішенням від 10.10.2024, яке Північний апеляційний господарський суд постановою від 10.04.2025 залишив без змін, позов задовольнив частково. Стягнув з відповідача на користь позивача 314 265,20 грн боргу, 137 797,13 грн штрафу, 25 554,50 грн пені, 15 498,01 грн 3 % річних, 101 828,83 грн інфляційних втрат, 8 924,11 грн судового збору за подання позову та 10 362,75 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині позову відмовив. Також стягнув з позивача на користь відповідача 17 238,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2024, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2025 у справі №910/13093/23, в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором №МР07/09-2021 від 24.09.2021, що складається з: основного боргу в сумі 435 400,00 грн; пені в сумі 79 207,01 грн; штрафу в сумі 60 718,00 грн; 3% річних в сумі 18 537,79 грн; інфляційних втрат в сумі 124 719,21 грн; завданих збитків в сумі 453 650,13 грн та відшкодування судового збору в сумі 16 144,74 грн і витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 387,25 грн, а справу №910/13093/23 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Узагальнені доводи касаційної скарги

4.1. З посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник зазначає про те, що приймаючи оскаржувані рішення суди попередніх інстанцій на порушення норм частини четвертої статті 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин стосовно акта, підписаного однією стороною в межах виконання договору №МР07/09-2021, не врахували висновки щодо застосування норм права - статті 882 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), викладені у постановах Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №910/7446/18, від 22.02.2022 у справі №906/762/20, від 02.06.2023 у справі №914/2355/23, від 06.02.2024 у справі №921/515/20 та у постанові Верховного Суду України від 02.10.2012 №3-42гс12 у справі №23/236.

4.2. З посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункти 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України зазначає, що попередні суди не дослідили і не оцінили зібрані у справ докази та встановили обставини на підставі недопустимих доказів.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу Підприємство заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що прийняті з дотриманням норм права.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Товариство (виконавець) та Підприємство (замовник) 24.09.2021 уклали договір про виконання роботи № МР07/09-2021 (далі - договір № МР07/09-2021), за умовами якого виконавець зобов`язався своїми силами і матеріалами виконати роботи по відновленню корпусу підшипника кресл. И78/2445-45СБ-Тх ЛПЦ-3000 в кількості 1 шт. (код послуги згідно з державним класифікатором продукції та послуг - 33.12.23.00), а замовник зобов`язався надати підготовлений до ремонту ремфонд, а також прийняти і оплатити роботи відповідно до умов цього договору.

6.2. Згідно з пунктами 1.6, 1.7 договору № МР07/09-2021 роботи виконуються на території ПрАТ "ММК Ім. Ілліча", м. Маріуполь. Доставка обладнання, для виконання ремонтних робіт, а так само його вивезення після закінчення робіт здійснюється транспортом виконавця.

6.3. За умовами пунктів 2.1-2.4 договору № МР07/09-2021 вартість виконання робіт по відновленню корпусу підшипника становить: 867 400,00 грн з ПДВ, яку замовник здійснює в два етапи: 50 % від загальної вартості робіт - попередня оплата та 50 % - остаточна оплата. Оплата здійснюється на розрахунковий рахунок виконавця згідно виставлених ним рахунків. Датою оплати вважається дата перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Попередня оплата виконується протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання договору, остаточна оплата проводиться замовником в строк не пізніше 10-ти банківських днів від дати підписання акту виконаних робіт.

6.4. Згідно з пунктами 3.1, 3.3-3.5, 3.7 договору № МР07/09-2021 терміни виконання робіт складають: 120 календарних днів з моменту передачі ремфонду замовником виконавцю. Виконавець має право на дострокове виконання робіт. Виконавець передає виконані роботи по акту приймання-передачі виконаних робіт. Замовник зобов`язаний прийняти виконані виконавцем роботи з підписанням акту виконаних робіт протягом 3-ох робочих днів після дати закінчення робіт. Факсимільний (скан) копія підписаного акта виконаних робіт з печатками сторін дійсна до моменту отримання оригіналу, скріпленого мокрими печатками. Прийом ремфонду з ремонту здійснюється шляхом візуального огляду ремфонду і проведення замірів відновлених поверхонь відповідним вимірювальним інструментом в присутності відповідальних осіб замовника і виконавця на території замовника. Зобов`язання виконавця за договором вважаються виконаними після виконання робіт відповідно до умов, передбачених пунктами 3.4 і 3.5 цієї угоди.

6.5. За невиконання або неналежне виконання зобов`язань виконавець і замовник несуть відповідальність, зокрема, при затримці оплати замовник сплачує пеню в розмірі 2-й облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки, а при затримці оплати понад 20-ть календарних днів замовник додатково виплачує виконавцю штраф у розмірі 7 % від загальної вартості робіт (пункт 5.2 договору №МР07/09-2021).

6.6. Відповідно до пункту 8.7 договору № МР07/09-2021 він набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

6.7. Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

6.8. Позивач 24.09.2021 виставив відповідачу рахунок на оплату № 35 за договором № МР07/09-2021 на суму 867 400,00 грн, який цього ж дня оплатив відповідач у сумі 432 000,00 грн згідно з банківською випискою з рахунку позивача.

6.9. Згідно з актом № 01/02-22 приймання змінного, механічного обладнання та запчастин з ремонту від 22.02.2022, який складений ПрАТ «ММК ім. Ілліча», Підприємством і Товариством, об`єм робіт відповідає технічному завданню; технічне завдання № 551 на виконання робіт з відновлення (ремонт змінного, механічного обладнання та запчастин) корпус підшипника к. И78/2445-45СБ-Тх ЛПЦ-3000 від 13.01.2020.

6.10. Позивач підписав та скріпив печаткою акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 4 без дати про виконаних робіт за договором №МР07/09-2021 на суму 867 400,00 грн, який 13.07.2023 надіслав супровідним листом №122/07 відповідачу та ним отриманий 26.07.2023 за номером відправлення 5193801641262. Зазначений акт відповідачем не був підписаний.

6.11. Товариство (виконавець) та Підприємство (замовник) 20.10.2021 уклали договір про виконання роботи № МР08/10-2021 (далі - договір № МР08/10-2021), за умовами якого виконавець зобов`язався своїми силами і матеріалами виконати ремонт станини НРВ КВ-2 ПрАТ "ММК ім. Ілліча" (код послуги згідно з державним класифікатором продукції та послуг - 33.12.23.00), а замовник зобов`язався надати підготовлений до ремонту ремфонд, а також прийняти і оплатити роботи відповідно до умов цього договору.

6.12. Зі змісту пунктів 1.6, 1.7 договору № МР08/10-2021 роботи виконуються на території ПрАТ «ММК ім. Ілліча». Доставка обладнання, для виконання ремонтних робіт, а так само його вивезення після закінчення робіт здійснюється транспортом виконавця.

6.13. За умовами пунктів 2.1-2.4 договору № МР08/10-2021 вартість виконання робіт становить 1 968 530,40 грн з ПДВ, яку замовник здійснює в два етапи: 50 % від загальної вартості робіт - попередня оплата та 50 % - остаточна оплата. Оплата здійснюється на розрахунковий рахунок виконавця згідно виставлених їм рахунків. Датою оплати вважається дата перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Попередня оплата виконується на протязі 10-ти банківських днів з моменту підписання договору, остаточна оплата проводиться замовником в строк не пізніше 10-ти банківських днів від дати підписання акту виконаних робіт.

6.14. Згідно з пунктів 3.1, 3.3-3.5, 3.7 договору № МР08/10-2021 терміни виконання робіт складають 12-ть робочих днів з моменту передачі ремфонду замовником виконавцю. Виконавець передає виконані роботи за актом приймання-передачі виконаних робіт. Замовник зобов`язаний прийняти виконані виконавцем роботи з підписанням акту виконаних робіт протягом 3-ох робочих днів після дати закінчення робіт. Факсимільний (скан) копія підписаного акта виконаних робіт з печатками сторін дійсна до моменту отримання оригіналу, скріпленого мокрими печатками. Прийом ремфонду з ремонту здійснюється шляхом візуального огляду ремфонду і проведення замірів відновлених поверхонь відповідним вимірювальним інструментом в присутності відповідальних осіб замовника і виконавця на території замовника. Зобов`язання виконавця за договором вважаються виконаними після виконання робіт відповідно до умов, передбачених пунктами 3.4 і 3.5 цієї угоди.

6.15. За невиконання або неналежне виконання зобов`язань виконавець і замовник несуть відповідальність, зокрема, при затримці оплати замовник сплачує пеню в розмірі 2-й облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки, при затримці оплати понад 20-ть календарних днів замовник додатково виплачує виконавцю штраф у розмірі 7 % від загальної вартості робіт (пункт 5.2 договору № МР08/10-2021).

6.16. Відповідно пункту 8.7 договору № МР08/10-2021 він набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

6.17. Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

6.18. Позивач 25.10.2021 виставив відповідачу рахунок на оплату № 41 за договором № МР08/10-2021 у сумі 1 968 530,40 грн, який відповідач оплатив 17.11.2021 в розмірі 984 265,20 грн та 30.12.2021 в розмірі 670 000,00 грн згідно з банківською випискою з рахунку позивача.

6.19. Згідно з актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 36 від 01.12.2021, який підписаний сторонами без зауважень та заперечень, позивач виконав, а відповідач прийняв роботи за договором № МР08/10-2021 на суму 1 968 530,40 грн.

6.20. Позивач стверджував, що для виконання робіт за договором №МР07/09-2021 він на територію ПрАТ «ММК ім. Ілліча» через відповідача завіз обладнання за товарно-транспортними накладними № 4 від 15.11.2021, № 1101 від 11.01.2022, актом № 01-2022 за період з листопада 2021 року по лютий 2022 року та актом №02-2022 за період з листопада 2021 року по лютий 2022 року про передачу обладнання. Також долучено до матеріалів справи посвідчення про відрядження співробітників виконавця до замовника для виконання робіт по відновленню корпусу підшипника на ПрАТ «ММК ім. Ілліча». Враховуючи, що після закінчення виконавцем робіт замовник повинен був вивезти обладнання та повернути його позивачу, чого ним не було зроблено, тому позивач посилався на бездіяльність відповідача та зазначав, що обладнання залишилось на місці виконання робіт і повернути його не має можливості.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2025 для розгляду касаційної скарги у справі №910/13093/23 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючої, Бенедисюка І.М., Ємця А.А.

7.2. Верховний Суд ухвалою від 22.05.2025 відкрив касаційне провадження у справі №903/13093/23 за вказаною касаційною скаргою на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

7.3. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 12.06.2025 у зв`язку з обранням судді Ємця А.А. до Великої Палати Верховного Суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №903/13093/23, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуюча), Бенедисюк І.М., Власов Ю.Л.

7.4. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.5. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Предметом касаційного перегляду є рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором №МР07/09-2021 від 24.09.2021, що складається з: основного боргу в сумі 435 400,00 грн; пені в сумі 79 207,01 грн; штрафу в сумі 60 718,00 грн; 3% річних в сумі 18 537,79 грн; інфляційних втрат в сумі 124 719,21 грн; завданих збитків в сумі 453 650,13 грн, відшкодування судового збору в сумі 16 144,74 грн і витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 387,25 грн, та постанова апеляційного господарського суду, прийнята за результатом перегляду рішення суду першої інстанції в цій частині. В іншій частині позовних вимог судові рішення не оскаржуються, а тому Верховним Судом не переглядаються.

8.2. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційних скарг, які наведені скаржниками і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.3. Надаючи оцінку наведеним доводам скаржника (див. пункти 4.1., 4.2. цієї постанови), колегія суддів виходить з такого.

8.4. Як встановлено судами попередніх інстанцій, господарські зобов`язання між сторонами виникли на підставі договору МР07/09-2021 від 24.09.2021, який за своєю правовою природою є договором підряду.

8.5. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором №МР07/09-2021 від 24.09.2021, суди попередніх інстанцій виходили з того, що вимоги за вказаним договором є необґрунтованими та такими, що недоведені належними та допустимими доказами щодо виконання робіт в повному обсязі та прийняття їх відповідачем.

8.6. Верховний Суд вважає такі висновки судів передчасними з огляду на таке.

8.7. Нормами статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

8.8. Згідно із статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

8.9. Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

8.10. Відповідності до статті 509 ЦК України, статті 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

8.11. Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

8.12. Згідно зі статтею 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

8.13. Статтею 853 ЦК України встановлюється обов`язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові; якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (частина перша даної статті).

8.14. У частині четвертій статті 879 ЦК України визначено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

8.15. З урахуванням доводів скаржника Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

8.16. У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2023 у справі № 914/2355/21 зазначено, що правова позиція щодо застосування судами частини четвертої статті 882 ЦК України є сталою в судовій практиці Верховного Суду. Так, зокрема, стосовно акта виконаних робіт за договором підряду, підписаного однією стороною, правовий висновок викладено у пункті 6.3. постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №910/7446/18, на неврахування якої посилається скаржник у касаційній скарзі, та інших. Цей висновок полягає в тому, що «передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором».

8.17. Отже, передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності (1) реального виконання робіт за договором у разі (2) неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.

8.18. За загальним правилом при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.

8.19. Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи. Таких висновків також дотрималася і об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.06.2023 у справі №914/2355/21, на неврахування якої посилається скаржник.

8.20. Отже, частина четверта статті 882 ЦК України прямо передбачає можливість оформлення акта приймання виконаних робіт в односторонньому порядку. Ця ж норма надає можливість замовнику захиститись від претензій підрядника, що ґрунтуються на односторонньому акті, шляхом доведення обґрунтованості відмови від підписання акту, що є підставою для визнання його недійсним. Тобто у разі виникнення спору не підрядник повинен доводити факт виконання відповідних робіт, а замовник повинен доводити факт невиконання цих робіт, зокрема, шляхом проведення відповідної експертизи, тощо (пункт 31 постанови Верховного Суд від 22.02.2022 у справі №906/762/20).

8.21. Обґрунтованість мотивів відмови другої сторони від підписання акта, обставини реального (фактичного) виконання робіт за договором та відповідність цих робіт умовам договору є предметом доказування у справі за загальним правилом.

8.22. Також у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2022 у справі №913/703/20 зазначено, що відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника. У такому разі генпідрядник повинен довести, що він надсилав замовнику акт та, у випадку необґрунтованої відмови останнього від його підписання, реальне виконання робіт за договором (такі висновки також наведені і у постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №917/1489/18, від 18.07.2019 у справі №910/6491/18, від 19.06.2019 у справі №910/11191/18).

8.23. У постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18 викладено правовий висновок стосовно того, що якщо замовник в порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 ЦК України, статті 193 Господарського кодексу України.

8.24. Згідно з пунктів 3.1, 3.3-3.5, 3.7. Договору № МР08/10-2021 терміни виконання робіт складають 12-ть робочих днів з моменту передачі ремфонду замовником виконавцю. Виконавець передає виконані роботи по акту приймання-передачі виконаних робіт. Замовник зобов`язаний прийняти виконані виконавцем роботи з підписанням акта виконаних робіт протягом 3-ох робочих днів після дати закінчення робіт. Факсимільний (скан) копія підписаного акта виконаних робіт з печатками сторін дійсна до моменту отримання оригіналу, скріпленого мокрими печатками. Прийом ремфонду з ремонту здійснюється шляхом візуального огляду ремфонду і проведення замірів відновлених поверхонь відповідним вимірювальним інструментом в присутності відповідальних осіб замовника і виконавця на території замовника. Зобов`язання виконавця за договором вважаються виконаними після виконання робіт відповідно до умов, передбачених пунктами 3.4 і 3.5 цієї угоди.

8.25. Отже, виходячи з викладеного, для здійснення відповідачем оплати виконаних позивачем робіт за договором, позивач (виконавець) повинен був передати замовнику визначені умовами договору документи, а саме: акти приймання-передачі виконаних робіт, а замовник зобов`язаний прийняти виконані виконавцем роботи з підписанням акта виконаних робіт протягом 3-ох робочих днів після дати закінчення робіт.

8.26. Водночас у цьому випадку підписання актів приймання-передачі виконаних робіт є формальною необхідністю, яка не змінює суті виконаних робіт та не може ставити під сумнів їх виконання за умови доведення реальності господарської операції іншими належними та допустимими доказами, що не було враховано судами попередніх інстанцій.

8.27. Як убачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, на виконання умов спірного договору позивач посилався на акт № 01/02-22 приймання змінного, механічного обладнання та запчастин з ремонту від 22.02.2022, який складений ПрАТ «ММК ім. Ілліча», ТВП ТОВ «Будавтотранс», ЛТД та ТОВ «НВП «СРТ», за змістом якого об`єм робіт відповідає технічному завданню, та на додане технічне завдання № 551 на виконання робіт з відновлення (ремонт змінного, механічного обладнання та запчастин) корпус підшипника к. И78/2445-45СБ-Тх ЛПЦ-3000 від 13.01.2020.

8.27.1. Однак, суди зазначили, що акт № 01/02-22 від 22.02.2022, як і технічне завдання №551 від 13.01.2020, є внутрішніми документами ПрАТ «ММК ім. Ілліча», і їх складено не за результатами виконання позивачем робіт та прийняття їх відповідачем за договором № МР07/09-2021, у зв`язку з чим вказаний акт не може розглядатися, як підтвердження виконання та прийняття робіт, у визначеному розділом 3 договору № МР07/09-2021 порядку. А переписка з месенджерів, яка долучена позивачем до матеріалів справи, не підтверджує належне виконання позивачем робіт за договором № МР07/09-2021 і їх обсяг, оскільки ідентифікувати осіб та встановити наявність факту виконання робіт з наданої переписки неможливо.

8.27.2. Також суди зазначили, що у зв`язку з цим факт належного виконання позивачем робіт за договором № МР07/09-2021, їх обсяг та вартість не може бути встановлено на підставі наданих позивачем заяв свідків, адже такі обставини потребують відображення у відповідних документах, визначених договором як обов`язкові щодо фіксації певних господарських операцій між сторонами, відомостями бухгалтерського та податкового обліку, тощо. Крім того, з наданих позивачем заяв свідків - співробітників позивача випливає, що акт № 01/02-22 приймання змінного, механічного обладнання та запчастин з ремонту від 22.02.2022, який складений між ПрАТ «ММК ім. Ілліча», ТВП ТОВ «Будавтотранс», ЛТД і ТОВ «НВП «СРТ» був підписаний за допомогою засобів електронного зв`язку, в той же час як відповідач стверджував, що роботи не приймалися, а печатка та підпис з його боку на вказаному акті є підробними, накладеними за допомогою спеціального програмного забезпечення, тобто стосовно підписання акту №01/02-22 приймання змінного, механічного обладнання та запчастин з ремонту від 22.02.2022 матеріали справи містять суперечливі дані.

8.27.3. Як установлено судами, позивач підписав та скріпив печаткою акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 4 без дати про виконаних робіт за договором № МР07/09-2021 на суму 867 400,00 грн, який 13.07.2023 надіслав супровідним листом №122/07 відповідачу та ним отриманий 26.07.2023 за номером відправлення 5193801641262. Зазначений акт відповідачем не був підписаний.

8.27.4. Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір у справі, зазначили про те, що виконавцем не доведено дотримання передбаченого розділом 3 договору №МР07/09-2021 порядку прийомки робіт, тож у відповідача були відсутні підстави для підписання надісланого позивачем 13.07.2023 акта здачі-приймання робіт (надання послуг) № 4 без дати про виконаних робіт за договором №МР07/09-2021 на суму 867 400,00 грн.

8.28. Проте, Верховний Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки вжитим/невжитим сторонами дій, зокрема, позивачем на виконання умов договору в їх сукупності та не з`ясували питання щодо дотримання/недотримання відповідачем приписів статей 525, 526, 853, 882 ЦК України та не встановили дійсний характер спірних правовідносин, ураховуючи доводи скаржника в контексті щодо ПрАТ «ММК ім. Ілліча».

8.29. З урахування встановлених судами фактичних обставин, які склались між сторонами, необхідним для правильного вирішення спору є встановлення дійсного характеру спірних правовідносин за договором №МР07/09-2021 від 24.09.2021, ураховуючи контекст цих відносин ПрАТ «ММК ім. Ілліча», та обставин реального виконання робіт відповідно до умов договору та їх виконання саме в обсязі (розмірі та за ціною), які заявлені позивачем.

8.30. Наведені обставини спочатку суд першої інстанції, а потім і суд апеляційної інстанції, не встановили і не надали їм правової оцінки, також судами попередніх інстанцій поза увагою залишились висновки Верховного Суду щодо можливості оплати виконаних робіт за актом, підписаним в односторонньому порядку, лише у разі наявності реального виконання робіт за договором у строк, визначений у договорі, та у разі, якщо замовник на порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, з урахуванням поданих сторонами доказів у їх сукупності.

8.31. З огляду на зазначене, висновки суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором №МР07/09-2021 від 24.09.2021, є передчасними та такими, що зроблені без урахування приписів статей 853, 882 ЦК України та наведених вище висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм у спірних правовідносинах.

8.32. Оскільки зобов`язання зі сплати пені, штрафу, інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного і залежить від нього, висновки судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості позовних вимог в цій частині за Договором №МР07/09-2021 від 24.09.2021, є також передчасними.

8.33. Колегія суддів також зазначає, що відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, належить до основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

8.34. У статті 123 ГПК України перелічено види судових витрат. Судові витрати складаються і судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

8.35. Загальний порядок розподілу судових витрат визначено у статті 129 ГПК України.

8.36. Таким чином, у зв`язку із скасуванням рішень судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог, що стосуються виконання умов договору МР07/09-2021 від 24.09.2021, в тому числі стягнення пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних, за результатами нового розгляду справи судами має бути вирішено й питання щодо розподілу судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, у сумі, зазначеній у пункті 3.1. цієї постанови.

8.37. Колегія суддів зазначає, що оцінка доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі, є компетенцією судів першої та апеляційної інстанції. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо оцінка доказів зроблена судом першої та/або апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц (провадження №14-446цс18)), що випливає з меж розгляду справи судом касаційної інстанції, що закріплені в частині другій статті 300 ГПК України.

8.38. Ураховуючи викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, в частині відмови у стягненні боргу за Договором №МР07/09-2021 від 24.09.2021, що складається з: основного боргу в сумі 435 400,00 грн, пені в сумі 79 207,01 грн, штрафу в сумі 60 718,00 грн, 3% річних в сумі 18 537,79 грн, інфляційних втрат в сумі 124 719,21 грн; відшкодування судового збору в сумі 16 144,74 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 387,25 грн отримала своє часткове підтвердження під час касаційного провадження.

8.39. Щодо доводів касаційної скарги в частині заподіяних відповідачем збитків, Верховний Суд зазначає таке.

8.40. Відповідно до частини другої статті 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються, зокрема, такий вид господарської санкцій як відшкодування збитків.

8.41. При цьому, статтею 218 ГК України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

8.41.1. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

8.42. Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки, суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

8.43. Згідно зі статтею 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

8.44. Статтею 22 ЦК України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

8.45. За загальним правилом особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611 ЦК України).

8.46. Згідно з частиною другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

8.47. Загальне правило статті 1166 ЦК України встановлює, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Якщо мають місце спеціальні підстави, що надають можливість застосовувати до правовідносин положення інших статей § 1 Глави 82 ЦК, треба застосовувати спеціальні норми. В іншому випадку відшкодування шкоди відбуватиметься за правилами вищезазначеної статті.

8.48. Аналіз положень статті 1166 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що загальною підставою відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв`язок між ними та вина заподіювача шкоди.

8.49. Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

8.50. Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права. Такий елемент як наявність шкоди полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.

8.51. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

8.52. Отже, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо.

8.53. Правові висновки щодо елементів складу цивільного правопорушення; їх визначення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника; а також підстав та умов цивільної відповідальності містяться у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20.

8.54. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №910/20261/16 від 26.11.2019, постанови Верховного Суду у справах №923/1315/16 від 04.09.2018, №910/2018/17 від 04.04.2018, №910/5100/19 від 07.05.2020, №910/21493/17 від 04.12.2018, №914/1619/18 від 27.08.2019, №904/982/19 від 24.02.2021).

8.55. Протиправна поведінка особи може мати прояв у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.04.2020 у справі № 904/3189/19, від 10.12.2018 у справі № 902/320/17.

8.56. Верховний Суд зауважує, що у відповідності до положень статті 74 ГПК України, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.

8.57. Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази. Правова позиція щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17, а також у постановах Верховного Суду від 15.02.2022 у справі №927/219/20, від 14.09.2021 у справі №923/719/17, від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11, від 22.04.2021 у справі №915/1624/16, від 10.03.2020 у справі №902/318/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17, від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11, від 16.02.2023 у справі №910/14588/21, від 25.05.2023 у справі №910/17196/21 тощо).

8.58. Як убачається зі змісту оскаржуваних судових рішень у справі, що переглядається, суди попередній інстанцій не встановили протиправної поведінки відповідача щодо заподіяння позивачу збитків у вигляді вартості втраченого майна та причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками, тому позовні вимоги позивача в частині вимог про стягнення збитків у вигляді вартості втраченого обладнання визнали необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

8.59. Колегія суддів зазначає, що згідно з частинами першою та третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

8.60. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

8.61. При цьому відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

8.62. Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

8.63. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

8.64. Колегія суддів звертає увагу, що із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

8.65. Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

8.66. Іншими словами тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

8.67. Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

8.68. Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

8.69. Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Схожий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 908/1879/17.

8.70. Як убачається зі змісту оскаржуваних судових рішень в частині позовних вимог про стягнення збитків, суди попередніх інстанцій при вирішенні цього питання, дослідили та оцінили за правилами статті 86 ГПК України зібрані у справі докази у їх сукупності, застосувавши статті 76-79 ГПК України, не встановили протиправної поведінки відповідача щодо заподіяння позивачу збитків у вигляді вартості втраченого майна та причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками, а відтак, дійшли заснованого на вимогах закону висновку про відмову в задоволенні позовних вимого в цій частині.

8.71. Доводи касаційної скарги в цій частині висновки судів попередніх інстанцій не спростовують.

8.72. З огляду на те, що суди попередніх інстанцій не встановили обставин, що є визначальними і ключовими у цій справі у вирішенні питання наявності реального виконання робіт за договором та дійсного характеру спірних правовідносин у контексті ПрАТ «ММК ім. Ілліча», неправильно застосували норми матеріального права, а саме: статті 853, 882 ЦК України, ураховуючи доводи касаційної скарги, які є нерозривними у їх сукупності, межі розгляду справи судом касаційної інстанції, імперативно визначені частинами першою, четвертою статті 300 ГПК України, судові рішення попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідача на користь позивача боргу за Договором №МР07/09-2021 від 24.09.2021, що складається з: основного боргу в сумі 435 400,00 грн, пені в сумі 79 207,01 грн, штрафу в сумі 60 718,00 грн, 3% річних в сумі 18 537,79 грн, інфляційних втрат в сумі 124 719,21 грн; відшкодування судового збору в сумі 16 144,74 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 387,25 грн підлягають скасуванню, в частині відмови у стягненні збитків залишенню без змін, а справа у скасованій частині - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

8.73. Верховний Суд вважає частково не прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з огляду на вказані вище міркування Верховного Суду, наведені у цій постанові.

8.74. Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» та у справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010), зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при прийнятті оскаржуваних судових рішень в оскаржуваній частині за результатами перегляду справи в касаційному порядку частково знайшли своє підтвердження з мотивів і міркувань, викладених у розділі 8 цієї постанови.

9.2. Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права унеможливило, з огляду на доводи та докази, надані учасниками справи, встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції передбаченими статтю 300 ГПК України.

9.3. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

9.4. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

9.5. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.6. В силу приписів частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

9.7. Ураховуючи, що спочатку суд першої інстанції порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, а суд апеляційної інстанції не усунув вказані порушення, то за таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Товариства задовольнити частково, судові рішення у справі в частині відмови: у стягненні боргу за Договором №МР07/09-2021 від 24.09.2021, що складається з: основного боргу в сумі 435 400,00 грн, пені в сумі 79 207,01 грн, штрафу в сумі 60 718,00 грн, 3% річних в сумі 18 537,79 грн, інфляційних втрат в сумі 124 719,21 грн; відшкодування судового збору в сумі 16 144,74 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 387,25 грн скасувати, в частині відмови у стягненні збитків залишенню без змін, а справа у скасованій частині - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

9.8. Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у розділі 8 цієї постанови, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону.

10. Судові витрати

10.1. Судовий збір в сумі 13 609,50 грн, сплачений скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції в частині відмови у стягненні збитків, покладається на скаржника, оскільки Суд касаційну скаргу в цій частині залишає без задоволення, а оскаржувані судові рішення в цій частині - без змін.

10.2. Розподіл судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги в частині відмови судами попередніх інстанцій у стягненні коштів за Договором №МР07/09-2021 від 24.09.2021, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, та новий розподіл судових витрат не здійснюється, адже Суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує судові рішення в частині (пункт 9.7. цієї постанови) та передає справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання, зокрема, щодо розподілу судового збору в цій частині.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «СРТ» задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2025 у справі №910/13093/23 в частині відмови: у стягненні боргу за Договором №МР07/09-2021 від 24.09.2021, що складається з: основного боргу в сумі 435 400,00 грн, пені в сумі 79 207,01 грн, штрафу в сумі 60 718,00 грн, 3% річних в сумі 18 537,79 грн, інфляційних втрат в сумі 124 719,21 грн; відшкодування судового збору в сумі 16 144,74 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 387,25 грн скасувати.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2025 у справі №910/13093/23 в частині відмови у стягненні збитків залишити без змін.

4. Справу №910/13093/23 у скасованій частині передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Ю. Власов