Рішення від 20.06.2025 по справі 759/3741/25

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/3741/25

пр. № 2/759/3118/25

20 червня 2025 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Бетіна М.О., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Компанія «Ю.Ес.Ай.» про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_2 , ТДВ «Страхова Компанія «Ю.ЕС.АЙ.» про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 30 червня 2021 року приблизно о 09 год. 15 хв. в м. Києві, по бульв. Шевченка, 27, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «SUBARU» д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем «SUBARU», д.н.з. НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 21.09.2021 року по справі №761/24449/21 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу.

Позивач вказує, що сукупна вартість ремонту автомобіля «SUBARU», д.н.з. НОМЕР_2 , - вартість відновлювального ремонту автомобіля «SUBARU», д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження внаслідок ДТП, яка сталась 30.06.2021 року, станом на дату ДТП, становить 64 029,49 грн. За складення висновку експерта №222/24 від 20.09.2024 року позивачем було сплачено судовому експерту 7 500,00 грн.

Цивільно-правова відповідальність винуватця на момент ДТП була застрахована згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності ЕР №200959226 від 17.08.2020 року в ТДВ «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.», ліміт відповідальності за полісом 130 000,00 грн. та франшиза 1 000,00 грн.

Позивач після ДТП звернувся до ТДВ «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» для фіксації пошкоджень, заяву ОСОБА_1 прийняли, справа № 21.200959226-4552 09.07.2021 року, автомобіль оглянули, проте страховик не виплатив страхове відшкодування до тепер.

Відповідно до реєстру ЄДРПОУ ТДВ «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» знаходиться у стадії припинення, у зв`язку із чим позивач звернувся до МТСБУ, яке його повідомило, що страхова компанія ТДВ «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» не перейшла в статус банкрута, тому виплати від МТСБУ чекати не потрібно.

В той же час, факт не виплати страхової компанії відповідача, не позбавляє позивача права звернутись до суду, для примусового стягнення матеріальної шкоди, збитків і моральної шкоди.

Позивач вказує, що загальна сума майнової шкоди, завданої внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, становить 71 529,49 гривень.

Крім майнової шкоди внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_1 завдано моральної шкоди, яка полягає у стражданнях і не зручностях через необхідність використання пошкодженого автомобіля, яку позивач оцінює в сумі 10 000,00 грн.

З урахування наведеного ОСОБА_1 просить суд стягнути солідарно з ТДВ «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму матеріальних збитків у розмірі 71 529,49 грн., моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн. Здійснити розподіл судових витрат.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 24 лютого 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.

24 березня 2025 року через систему «Електронний суд» представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Коротею А.Р. подано відзив на позовну заяву, у якому сторона відповідача заперечила проти заявлених позовних вимог, вказуючи на їх безпідставність та необґрунтованість. Вказала, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача до МТСБУ із заявою щодо здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати). Натомість, відповідач отримав від МТСБУ відповідь, у якій останнє повідомило, що здійснює регламентні виплати за договорами ОСЦПВВНТЗ за умовами безпосереднього звернення до Бюро та подачі належних документів, визначених ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Зазначила, що позивач не скористався своїм правом звернення до гаранта, передчасно звернувшись до суду із позовом до неналежного відповідача, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Також сторона відповідача вважає не доведеними твердження позивача щодо завдання йому з вини ОСОБА_2 моральної шкоди, вказали, що до позовної заяви не додано належних доказів вказаному.

Крім того, сторона відповідача вважає, що розмір заподіяної позивачу матеріальної шкоди внаслідок пошкодження належного його транспортного засобу з вини ОСОБА_2 , повинна обраховуватися із урахуванням коефіцієнта фізичного зносу та з вирахуванням ПДВ, що складає 34 615,01 грн.

При здійсненні розподілу судових витрат ОСОБА_2 просив врахувати, що він є особою з інвалідністю ІІ групи та учасником ліквідації наслідків ЧАЕС І категорії, а також заявив попередній орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Відповідачу ТДВ «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» ухвала про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви з додатками направлялись за адресою його місцезнаходження: 04210, м. Київ, проспект В. Івасюка, буд. 4, корп. 6-А.

Відповідно до наявної у матеріалах справи довідки про причини повернення/досилання конверт повернувся до суду із відмітками «повертається» «за закінченням терміну зберігання».

Частина 1 ст. 131 ЦПК України зобов`язує учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У постановах від 14.08.2020 року та від 13.01.2020 року у справі № 910/22873/17 Верховний Суд зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Зазначене також узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 13.05.2024 по справі №755/4829/23.

Судом також враховується рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011, згідно яких у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема позовній заяві), яка відповідає місцю реєстрації відповідача, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене йому належним чином.

Суд зауважує, що наразі у суду відсутні можливості сповіщення відповідача за допомогою інших засобів зв`язку, а подальші додаткові дії щодо направлення виклику відповідачу до суду призведуть лише до несвоєчасності розгляду справи.

Правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідач ТДВ «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» не скористався, про наслідки ненадання учасником справи заяв по суті справи у встановлений судом строк Товариство повідомлене в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зважаючи на те, що відповідач ТДВ «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» належним чином повідомлений про розгляд справи, відзив на позовну заяву не подав, суд дійшов висновку про можливість вирішення питання про відшкодування шкоди.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні або з викликом сторін учасниками справи не подавались.

З підстав наведених вище, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв`язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) сторін.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.

За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 30 червня 2021 року приблизно о 09 год. 15 хв. в м. Києві, по бульв. Шевченка, 27, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «SUBARU» д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем «SUBARU», д.н.з. НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 21.09.2021 року по справі №761/24449/21 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу.

Вказана постанова набрала законної сили.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Судом встановлено, що на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 була застрахована в ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності ЕР №200959226 від 17.08.2020 року.

У відповідності до Поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності ЕР №200959226 від 17.08.2020 року розмір франшизи становить 1 000,00 грн., ліміт відповідальності за завдану матеріальну шкоду 130 000,00 грн.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль марки «SUBARU», д.н.з. НОМЕР_2 - належить ОСОБА_1 .

Згідно з Висновком експерта № 222/24 від 20.09.2024 року, складеного судовим експертом Ковалем І.М. за результатами проведення експертного транспортно-товарознавчого дослідження з визначення матеріального збитку, завданого власникові автомобіля, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «SUBARU», д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження внаслідок ДТП, яка сталася 30.06.2021 року, станом на дату ДТП, становить 34 615,01 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля «SUBARU», д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження внаслідок ДТП, яка сталася 30.06.2021 року, станом на дату ДТП становить 64 029, 04 грн.

Таким чином, різниця між заподіяними з вини відповідача позивачу матеріальними збитками (вартістю відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу) у розмірі 64 029,04 грн. та сумою страхового відшкодування, що склала 33 615,01 грн. (за вирахуванням франшизи 1 000,00 грн.), становить 30 414, 48 грн. (з урахуванням ПДВ).

08.07.2021 року ОСОБА_1 звернувся до ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 30.06.2021 року за участю автомобілів «SUBARU», д.н.з. НОМЕР_2 , та «SUBARU» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 .

Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 вказує на те, що ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» не здійснило йому виплату страхового відшкодування.

Таким чином, спір між сторонами виник з приводу невиплати ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» позивачу, як потерпілій від ДТП, страхового відшкодування в порядку ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з огляду на те, що цивільно-правова відповідальність винної особи була застрахована у відповідача ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай».

Виплата страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (порядок, умови, розмір, тощо) регулюється положеннями Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та умовами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності - полісом.

Статтею 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулюються дії осіб у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати).

Відповідно до п. 33.1.4 ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Відповідно до п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до п. 35.2 ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до заяви додаються: а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа; б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником; в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа; г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну; ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого; д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого; е) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв`язку із смертю годувальника; є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) (п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Таким чином, враховуючи викладене, для отримання страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування потерпілий повинен подати страховику за договором обов`язкового страхування заяву на виплату страхового відшкодування у порядку, передбаченому п. 35.1. ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Як вбачається з положень п. 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, з моменту скоєння ДТП.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів виконання ним усіх покладених на нього Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язків, а саме не надано доказів звернення ОСОБА_1 до ТДВ СК «Ю.Ес.Ай» із заявою про виплату страхового відшкодування та подання необхідного переліку документів до ТДВ СК «Ю.Ес.Ай» для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування.

Відповідно до відповіді МТСБУ від 09.01.2024 року №3-01б/226 на дату одержання запиту відомостей про звернення ОСОБА_1 внаслідок ДТП, яка сталася 30.06.2021 року не виявлено. ТДВ СК «Ю.Ес.Ай» не передавало до МТСБУ матеріали справ щодо виплат страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Враховуючи, що ТДВ СК «Ю.Ес.Ай» станом на час розгляду справи перебуває у стадії припинення, позивачем вірно обрано відповідача у даних правовідносинах щодо стягнення страхового відшкодування, оскільки саме з ТДВ СК «Ю.Ес.Ай» підлягає стягненню страхове відшкодування у розмірі 33 615,01 грн. (з вирахуванням франшизи 1 000,00 грн.).

Однак, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів звернення ОСОБА_1 до страховика винної у ДТП особи - ТДВ СК «Ю.Ес.Ай» із заявою про виплату страхового відшкодування, позовні вимоги ОСОБА_1 до ТДВ СК «Ю.Ес.Ай» не підлягають задоволенню, оскільки обов`язок з виплати страхового відшкодування у страховика за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальної (полісом) виникає за наявності всіх елементів юридичного складу, зокрема: настання страхового випадку - ДТП; подання заяви на виплату страхового відшкодування та інших, передбачених п. 35.2 ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», документів.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 жовтня 2018 року в справі № 753/5293/16-ц, строк, зазначений у підпункті 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є присічним і поновленню не підлягає.

Разом з тим, суд приходить до висновку про наявність у винної в ДТП особи ОСОБА_2 обов`язку по відшкодуванню потерпілому різниці між вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу і страховим відшкодуванням (матеріальним збитком).

Згідно з п. 22.1ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на це, подає страховику відповідну заяву. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу (ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Пунктом 36.1. ст. 36 вказаного Закону страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст.37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 36.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ).

Також, відповідно до ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до п. 36.6 ст. 36 цього Закону страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення на його користь з відповідача ОСОБА_2 різниці між вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу і страховим відшкодуванням (матеріальним збитком) з розрахунку 64 029,49 грн. (вартість відновлювального ремонту) - 33 615,01 грн. (вартість матеріального збитку - страхове відшкодування з вирахуванням 1 000, 00 грн. франшизи) = 30 414,48 грн.

При цьому, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у від 12 липня 2023 року у справі № 591/1861/22, що у випадку здійснення страхової виплати на рахунок потерпілого страховик зменшує розмір страхової виплати на суму ПДВ. Вказану суму страховик зобов`язаний доплатити у випадку надання доказів проведення відновлювального ремонту транспортного засобу на СТО, яке має статус платника ПДВ. Якщо докази ремонту відсутні, то компенсувати ПДВ не повинен ні страховик, ні винуватець. Ставка ПДВ встановлюється від бази оподаткування у розмірі 20 відсотків (підпункт «а» пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України). Тобто вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ, а також понесення позивачем витрат зі сплати ПДВ.

Враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів здійснення позивачем відновлювального ремонту належного йому автомобіля, який було пошкоджено внаслідок ДТП з вини ОСОБА_2 , суд вважає за необхідне зменшити суму різниці між вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу і страховим відшкодуванням (матеріальним збитком) на суму ПДВ, що становить 25 345, 40 грн. (30 414, 48 грн. - сума до стягнення - 5 069,08 грн. - ПДВ 20%).

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, тобто, позивач, звертаючись до суду, повинен довести належними доказами наявність порушення його прав та законних інтересів.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з якихз гідно пункту 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 ЦПК України, яка також покладає і на суд певні обов`язки зі створення для сторін змагального процесу, суд керує ходом судового процесу, сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду ґрунтується на досліджених судом наявних у справі доказах.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, як письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 77, ч. 2 ст. 78, ст. 79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Таким чином, надання доказів, які мають бути належними, допустимими та достовірними з метою підтвердження своїх вимог та заперечень є процесуальним обов`язком сторін у справі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому, судом відзначається, що принцип змагальності сторін у цивільному судочинстві не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Будь-яких доказів того, що розрахунок завданого позивачу матеріального збитку здійснено з порушеннями, стороною відповідача не надано як і не надано доказів, що у ОСОБА_2 не виникло обов`язку по відшкодуванню позивачу різниці між фактичним розміром заподіяної шкоди (відновлювальним ремонтом) і належним страховим відшкодуванням.

Відповідач, всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надав належних та допустимих доказів на спростування вартості завданих позивачу збитків внаслідок пошкодження автомобіля «SUBARU», д.н.з. НОМЕР_2 .

При цьому, клопотання про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи для спростування вищенаведеного під час судового розгляду стороною відповідача не заявлялося.

Щодо моральної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з положеннями п. 5. Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Крім того, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з п. 21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», при вирішенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням страховиком зобов`язань за договором страхування, суди повинні виходити з того, що правовідносини сторін за договором страхування є зобов`язальними. У випадку порушення зобов`язання моральна шкода може бути відшкодована лише тоді, коли це встановлено договором або законом (стаття 611 ЦК). Зокрема, можливість відшкодування моральної шкоди передбачена у відносинах у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (статті 9, 22 Закону № 1961-IV).

Враховуючи те, що договором між сторонами та законодавством, що регулює дані правовідносини, не встановлено відповідальності за порушення зобов`язань по відшкодуванню моральної шкоди, суд вважає заявлені вимоги в цій частині до ТДВ «Страхова Компанія «Ю.Ес.Ай.» необґрунтованими.

Виходячи з того, що позивачем не подано належних та допустимих доказів, що підтверджують факт завдання йому моральної шкоди внаслідок протиправних дій відповідача ОСОБА_2 , тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Однак витрати позивача на проведення транспортно-товарознавчої експертизи в сумі 7 500,00 грн., не підтверджені будь-якими доказами у справі, а тому такі витрати не можуть бути покладені судом на сторону відповідача.

Як вбачається із матеріалів справи, при зверненні до суду із вказаним позовом позивачем за подання позову з ціною 74 029,49 грн. було сплачено судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Відповідач ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи та учасником ліквідації наслідків ЧАЕС І категорії, а тому звільнений від обов`язку сплати судового збору за законом у судах усіх інстанцій.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України та вимог Закону України «Про судовий збір» суд компенсує позивачу за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог (32,23%) у розмірі 390 гривень 36 копійок, сплачений ним 26.12.2024 згідно з платіжної інструкції 0.0.4095829900.1.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Компанія «Ю.Ес.Ай.» про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ) матеріальну шкоду за пошкодження транспортного засобу у розмірі 25 345 (двадцять п`ять тисяч триста сорок п`ять) гривень 40 копійок.

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Компенсувати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ) за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір у розмірі 390 (триста дев`яносто) гривень 36 копійок, сплачений ним згідно з платіжної інструкції 0.0.4095829900.1 (код документа 9364-7786-0670-5966) від 26.12.2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 20 червня 2025 року.

Суддя Н.О.Горбенко