Постанова від 18.06.2025 по справі 161/24051/24

Справа № 161/24051/24 Головуючий у 1 інстанції: Мазур Д. Г. Провадження № 22-ц/802/703/25 Доповідач: Карпук А. К.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2025 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів Бовчалюк З.А., Здрилюк О. І.,

секретар Ганжа М.І.,

з участю: представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Луцької міської ради про скасування заборони вчинення реєстраційних дій щодо нерухомого майна за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 подану її представником ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 квітня 2025 року в складі судді Мазура Д. Г.,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2024 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом мотивуючи тим, що відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяження від 16.12.2024, володіє на праві спільної часткової власності часткою комерційної нерухомості приміщення кафе /А-2/, загальною площею 242,6 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на частку приміщення кафе позивач набула на підставі договору дарування, укладеного з ОСОБА_3 від 29.01.2021 посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ходачинським Р.О. Іншою часткою у праві спільної часткової власності на приміщення кафе /А-2/ володіють ОСОБА_4 -1/10 частка кафе і ОСОБА_5 2/5 частки кафе.

Вперше право власності на приміщення кафе /А-2/ було набуто та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.06.2011 у справі №2-3510/1. Проте рішенням Апеляційного суду Волинської області від 06.03.2013 у справі №2-3510/1 за апеляційною скаргою Луцької міської ради, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.06.2011 було скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності на приміщення кафе /А-2/ загальною площею 242,6 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , відмовлено.

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13.08.2018 посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Красневичем О.А. право власності на земельну ділянку кадастровий номер №0710100000:22:047:0030 на якій розміщене приміщення кафе /А-2/ за адресою: АДРЕСА_1 , набули ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . В подальшому ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розпорядилися цією земельною ділянкою на підставі цивільно-правових угод в результаті чого, позивачу ОСОБА_2 стало належати 1/2 частки у праві власності на земельну ділянку 0,0224 га, кадастровий номер №0710100000:22:047:0030.

30.04.2013 державним реєстратором Трофимчук Л.М. реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області винесено рішення про заборону вчинення реєстраційних дій щодо приміщення кафе А-2 на підставі рішення Апеляційного суду Волинської області від 06.03.2013 у справі №2-3510/1. Однак вказаним судовим рішенням не ухвалено про заборону вчинення реєстраційних дій, це рішення не носить тимчасового характеру, не є судовим рішенням про забезпечення позову. Також встановлена державним реєстратором заборона не зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Зазначає, що державним реєстратором порушено вимоги Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно».

Покликаючись на те, що дізналася про рішення державного реєстратора у 2024 році, тому пропустила строк на оскарження рішення державного реєстратора, а також на підставі приписів частин 1-4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» (далі - Закону) просить скасувати заборону на вчинення реєстраційних дій щодо приміщення кафе /А-2/, загальною площею 242,6 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 встановлену 30.04.2013 рішенням державного реєстратора Трофимчук Л.М. реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 17 квітня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач ОСОБА_2 не має права власності на частину приміщення кафе А-2 загальною площею 242,6 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки рішення суду, на підставі якого виникло право власності на зазначену позивачем частку скасовано, у зв`язку з чим в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься неактуальна інформація.

Зробивши висновок, що позивачу право власності на приміщення кафе А-2 право власності не належить, права його не порушені, суд першої інстанції відмовив в позові.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вказує, що рішення державного реєстратора Трофимчук Л.М. від 30.04.2013 є неправомірним, заборона накладена в інтересах Луцької міської ради, рішенням Апеляційного суду Волинської області від 06.03.2013 у справі №2-3510/1 не встановлена заборона вчинення реєстраційних дій, відмова в позові є непропорційним втручанням в право влансосіт позивача.

Судом першої інстанції встановлено такі обставини.

ОСОБА_3 набула права власності на (1/2) приміщення кафе /А-2/, загальною площею 242,6 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.06.2011 року у справі №2-3510/1.

Рішенням Апеляційного суду Волинської області від 06.03.2013 у справі №2-3510/1 рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.06.2011 було скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності на приміщення кафе /А-2/ загальною площею 242,6 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , відмовлено.

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13.08.2018 посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Красневичем О.А. право власності на земельну ділянку з кадастровим номером №0710100000:22:047:0030 на якій розміщене приміщення кафе /А-2/ за адресою: АДРЕСА_1 , набули ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

В подальшому ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розпорядилися цією земельною ділянкою на підставі цивільно-правових угод в результаті чого, позивачу ОСОБА_2 стало належати 1/2 частки у праві власності на земельну ділянку 0,0224 га, кадастровий номер №0710100000:22:047:0030.

Апеляційним судом встановлено, що згідно з договором дарування від 16 червня 2020 року ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_6 частку у праві власності на кафе А-2 загальною площею 242,6 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .та частку у праві власності на земельну ділянку на якчй це кафе розташоване.

На підставі договору дарування від 29 січня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ходачинським Романом Олександровичем, дарувальник - ОСОБА_6 подарувала обдарованій ОСОБА_2 частку у праві власності на приміщення кафе /А-2/, загальною площею 242,6 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

За ОСОБА_2 зареєстровано право спільної часткової власності (1/2) приміщення кафе /А-2/, загальною площею 242,6 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; за ОСОБА_4 зареєстровано право спільної часткової власності (1/10) приміщення кафе /А-2/, загальною площею 242,6 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; за ОСОБА_5 зареєстровано право спільної часткової власності (2/5) приміщення кафе /А-2/, загальною площею 242,6 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформаційною довідкою №408239976 від 16.12.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Мотиви апеляційного суду.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Із змісту позовної заяви ОСОБА_2 вбачається, що будучи власником приміщення кафе А-2 вважає, що незаконним рішенням державного реєстратора Трофимчук Л.М. реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області від 30 квітня 2013 року про заборону вчинення реєстраційних дій щодо приміщення кафе А-2 загальною площею 242,6 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 порушені її права, тому просила скасувати заборону на вчинення реєстраційних дій, встановлену рішенням державного реєстратора.

Право ОСОБА_2 на частку у праві власності на приміщення кафе /А-2/, загальною площею 242,6 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується договром дарування та записом у Державному реєстрі речових прав.

Норми статті 23 Закону в редакції, чинній станом на 30 квітня 2013 року передбачали, що державна реєстрація права власності та інших речових прав зупиняється у разі прийняття рішення суду про заборону вчинення дій, пов`язаних з державною реєстрацією таких прав.

Державний реєстратор у день отримання рішення суду про заборону вчинення дій, пов`язаних з державною реєстрацією прав, приймає рішення про зупинення державної реєстрації прав, про що письмово повідомляє заявника не пізніше наступного дня після прийняття ним відповідного рішення.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав зупиняється до скасування рішення суду, що було підставою для прийняття рішення про зупинення державної реєстрації прав. Загальний строк розгляду заявленого права продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Згідно з приписами частин першої третьої статті 25 Закону в чинній редакції проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі:

1) судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили;

2) заяви власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об`єкта нерухомого майна.

2. Судове рішення або заява власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій реєструється у Державному реєстрі прав.

3. Державний реєстратор приймає рішення про відновлення реєстраційних дій на підставі судового рішення про скасування судового рішення, що було підставою для прийняття рішення про зупинення проведення реєстраційних дій та/або судового рішення про скасування заборони вчинення реєстраційних дій, або на підставі заяви власника об`єкта нерухомого майна про відкликання власної заяви про заборону вчинення реєстраційних дій, зареєстрованих у Державному реєстрі прав

Отже станом на 30 квітня 2013 року Закон передбачав можливість зупинення реєстраційних дій на підставі рішення суду на строк до скасування цього рішення.

На даний час Закон передбачає два випадки зупинення вчинення реєстраційних дій державним реєстратором: за заявою власника та на підставі рішення суду. Таке зупинення діє до відкликання власником відповідної заяви або до скасування рішення суду про заборону вчиняти реєстраційні дії чи до ухвалення судового рішення про скасування заборони вчинення реєстраційних дій.

Із системного тлумачення положень статті 25 Закону належить дійти висновку, що вимагати про скасування заборони вчинення реєстраційних дій судом можливо в тому випадку, якщо саме суд застосував таку заборону.

У цій справі позивач заявив вимогу про скасування заборони вчинення реєстраційних дій, встановлену на підставі рішення державного реєстратора, яке на думку позивача, прийняте з порушенням закону.

Згідно зприписами статті37Закону рішення,дії абобездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Законом не передбачено можливості скасування в судовому порядку встановленої реєстратором заборони вчинення реєстраційних дій без скасування рішення, яким відповідна заборона встановлена.

Оскільки спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини, тому належним способом порушеного права позивача за таких обставин є звернення з позовом про скасування незаконного рішення державного реєстратора у разі, якщо таке існує. Адже саме позивач у позовній заяві стверджує про прийняття рішення від 30.04.2013 державним реєстратором Трофимчук Л.М., у той час як в матеріалах реєстраційної справи, яка надіслана на вимогу суду, таке рішення відсутнє. Відсутні відомості про прийняття такого рішення і в Інформаційних довідках з Державного реєстру речових прав, які є в матеріалах цивільної справи.

Ураховуючи викладене апеляційний суд дійшов висновку, що в позові належить відмовити у зв`язку із обранням позивачем неналежного способу захисту права, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності порушеного права позивача з огляду на неактуальність записів в Державному реєстрі речових прав на майно, зареєстроване за ОСОБА_2 , оскільки такі висновки спростовуються зібраними у справі доказами та є передчасними з огляду на зміст заявлених позивачем вимог.

Аргументи апеляційної скарги щодо незгоди з правовою позицією відповідача зводяться до заперечень, які носять суб"єктивний характер, тому апеляційним судом відхиляються.

Доводи апеляційної скарги про неправомірність встановленої рішенням державного реєстратора заборони вчинення реєстраційних дій додатково вказують на те, що належним способом захисту права є оскарження рішення державного реєстратора.

Наведені в апеляційній скарзі мотиви щодо наявності підстав для задоволення позову зводяться до вибіркового цитування рішення Європейського суду щодо втручання держави у мирне володіння майном, тлумачення принципу пропорційності та не узгоджуються з вимогами закону про можливість захисту порушеного права у спосіб, який відповідає правовідносинам, що скалалися.

Суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку про відмову в позові про скасування заборони вчинення реєстраційних дій, проте помилився щодо підстав такої відмови, тому оскаржуване рішення суду першої інстанції належить змінити на підставі положень статті 376 ЦПК України, викласти його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 367, 368, 376, 382-384, 389-390 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 подану її представником ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 квітня 2025 року в цій справі змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді