Рішення від 20.06.2025 по справі 500/8473/18

Справа № 500/8473/18

Провадження № 2/946/870/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2025 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Пащенко Т.П.,

за участю секретаря судового засідання Топтигіної О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ізмаїлі в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрфінанс» про стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року ТОВ «Укрфінанс» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики (а.с.2-4 т.1).

Ухвалою суду від 27.04.2021 року залучено до участі у справі у якості правонаступника ОСОБА_2 ОСОБА_1 (а.с.80 т.1).

Ухвалою суду від 14.04.2022 року прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов ОСОБА_1 до ТОВ «Укрфінанс» про стягнення моральної шкоди.

Ухвалою суду від 07.05.2025 року позов ТОВ «Укрфінанс» до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за договором позики залишено без розгляду.

Ухвалою суду від 07.05.2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

Вимоги зустрічної позовної заяви від 03.02.2022 року ОСОБА_1 , які були доповнені 09.05.2022 року та 19.09.2023 року, обґрунтовує тим, що вона не є правонаступницею боргу перед ТОВ «Укрфінанс» після свого померлого чоловіка ОСОБА_2 , оскільки вона не акцептувала вимоги та не набула законних зобов`язань ОСОБА_2 . Крім того, ТОВ «Укрфінанс» не вперше незаконно вимагає сплату грошових коштів, із застосуванням погроз в тому числі. Представник ТОВ «Укрфінанс» телефонував на її телефон, на телефон чоловіка та її доньки. В середині2019року наособистій сторінцідоньки позивачки ОСОБА_3 всоціальній мережі«Вконтакте»,з`явилося зневідомого сайтузображення фотокарткипозивачки тафотокартки донькипозивачки знепристойним текстом.Донька позивачкиє інвалідомдитинства (ДЦП)та натой моментзнаходилася у декретнійвідпустці.Сім`я позивачкимала хорошурепутацію вселі тарозповсюдження такоїінформації зміниложиття їїсім`ї.Вважає,що ТОВ«Укрфінанс» навмиснорозповсюджувало завідомонеправдиві відомості,в томучислі,про донькупозивачки.Ці відомостіганьблять честь,гідність таділову репутаціюпозивачки таїї сім`ї.ТОВ «Укрфінанс»надавали непристойнуоцінку їїповедінки,поведінки їїдоньки-інваліда,чим спричиниломоральну шкодупозивачці.Моральна шкодаполягає утому,що ТОВ«Укрфінанс» вособі директора ОСОБА_4 своїмидіями принизиличесть позивачкияк матері,а також,її діловурепутацію.Крім того,її донька,яка натой часбула молодоюматір`ю,переживала моральністраждання танервовий стрес.В результатідій ТОВ«Укрфінанс»,був порушенийнормальний хіджиття позивачки,вона булазмушена пояснюватита спростовуватибрехню,яку розповсюдило ТОВ «Укрфінанс». В селі вона, її донька та син відчували глузування та знущання. Позивачка вказує, що в результаті незаконних дій ТОВ «Укрфінанс» в неї порушився, а потім і пропав сон, погіршилося самопочуття. Спричинену ТОВ «Укрфінанс» моральну шкоду ОСОБА_1 оцінює у 50000 грн., яку просить суд стягнути на її користь. Крім того, позивачка вважає, що вона в наслідок шахрайських дій ТОВ «Укрфінанс» протиправно залучена до справи як правонаступник померлого чоловіка, в зв`язку з чим в неї значно погіршився стан здоров`я, в зв`язку з чим вона вважає за необхідне стягнути з директора ТОВ «Укрфінанс» моральну шкоду у розмірі 20000,00 грн. за не надання правовстановлюючих документів на зайняття фінансовою діяльністю та ненадання документів щодо призначення ОСОБА_4 на посаду директора і вона працювала без доручення, та суму у розмірі 20000,00 грн. за надання неправдивої інформації про банкрутство товариства, разом просить суд стягнути з ТОВ «Укрфінанс» на свою користь 90000,00 грн. (а.с.119-123, 144-147, 213-214 т.1).

В судовому засіданні позивачка вимоги зустрічного позову підтримала у повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

Представник ТОВ «Укрфінанс» в судове засідання не з`явилася, про час, дату та місце судового засідання сповіщена належним чином.

Згідно ч.2 ст.281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Вислухавши позивачку, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст.129 Конституції України, ст.ст.12,13,77,78,79,80,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (частина перша статті 201 ЦК України).

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277ЦК України).

Відповідно до положень статті 23 ЦК України позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав. При цьому, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із приниженням честі і гідності.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст. 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала цю шкоду; наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральну шкоду, та результатом цієї поведінки - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала таку шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між нею та протиправною поведінкою; (б) відповідач має довести відсутність протиправності та вини. Завдання такої шкоди - завжди негативне явище. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує обов`язок її відшкодувати. Покласти його можна лише за умови, коли шкода була зумовлена протиправною поведінкою відповідальної за її завдання особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20).

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди, а також причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Судом встановлено, що 24.05.2018 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «Укрфінанс» із анкетою-заявою про надання позики за №2018-02-01712 у сумі 2000,00 грн. (а.с.127). В даній заяві наявна фотокартка ОСОБА_1 на якій також є зображення логотипу ТОВ «Укрфінанс».

В своїй позовній заяві позивачка стверджує, що в середині 2019 року на особистій сторінці доньки позивачки в соціальній мережі «Вконтакте» з`явилося зображення доньки позивачки та зображення позивачки з непристойним текстом, яке на її думку в соціальних мережах розмістили працівники ТОВ «Укрфінанс», так як на зображені є фрагмент фото ОСОБА_1 з анкети заяви поданої ОСОБА_1 до ТОВ «Укрфінанс» в 2018 році з логотипом ТОВ «Укрфінанс».

Однак з наданої суду фотокартки не можливо встановити, де ця фотокартка була розміщена та хто саме її розмістив.

Соціальна мережа «Вконтакте» є соціальною, загальнодоступною мережею, де будь-хто, без ідентифікації особи може створити будь - яку кількість сторінок, під будь-яким (в тому числі вигаданим) іменем, публікувати тексти, коментарі, копіювати і зберігати на власних пристроях фото осіб з інших сторінок. Оскільки ця соціальна мережа при реєстрації сторінки не вимагає ідентифікацію особи згідно особистих документів (паспорта, свідоцтва про народження), то ідентифікувати особу, яка публікує, поширює певну інформацію неможливо за винятком сторінок, які створені та інформацію про які поширюють офіційно державні органи, офіційні особи. Таким чином, проаналізувавши викладене, суд дійшов висновку, що позивач в порядку статті 81 ЦПК України не надала належних та допустимих доказів того, що саме визначений нею, як відповідач ТОВ «Укрфінанс» є відповідальним за публікацію у соціальній мережі «Вконтакте» інформації, яку вона вважає недостовірною, є автором цієї інформації та поширив її саме на особистій сторінці доньки позивачки. Долучена до матеріалів фотокартка оспорюваної інформації не є доказом розміщення публікації в інтернет-мережі саме відповідачем. Отже, позивачкою не надано суду належних, допустимих і достатніх доказів, що вказана в позові інформація була розміщена, розповсюджена саме відповідачем.

Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2023 року у справі № 761/14615/21 (провадження № 61-4435св23)).

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Негативною потрібно вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Частиною другою вказаної статті Закону визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Отже, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростування, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2023 року у справа № 536/911/21 (провадження № 61-4812св23)).

Зміст самих позовних вимог, викладених у прохальній частині позовної заяви, не містить жодних конкретних посилань на те, яку саме інформацію чи висловлювання, поширену в мережі Інтернет слід визнати недостовірною, такою, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію позивачки та потребує спростування, і такі вимоги не були уточнені позивачкою в ході розгляду справи в суді першої інстанції (див. постанову Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 658/1795/17-ц (провадження № 61-17367св18)).

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (частина перша, друга статті 264 ЦПК України).

Частиною 1 ст.12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч.2 ст.78 того ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихцим Кодексом.

Згідно з частинами першою, четвертою, шостою та сьомою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Проте, зміст самих позовних вимог, викладених у прохальній частині позовної заяви, не містить жодних конкретних посилань на те, яку саме інформацію чи висловлювання, поширену в соціальних мережах, слід визнати недостовірною, такою, що принижує гідність та честь позивачки та потребує спростування, і такі вимоги не були уточнені позивачкою в ході розгляду справи. Зміст позовних вимог, викладених у прохальній частині позовної заяви, стосується тільки стягнення моральної шкоди.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 (зі змінами до пункту 9 внесеними постановою від 25.05.2001 р. №5), роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Що стосується вимог позивачки про стягнення моральної шкоди з ТОВ «Укрфінанс» так як в наслідок шахрайських дій ТОВ «Укрфінанс» її протиправно залучено до справи як правонаступника померлого чоловіка, а також в наслідок не надання ТОВ «Укрфінанс» правовстановлюючих документів на зайняття фінансовою діяльністю та ненадання документів щодо призначення ОСОБА_4 на посаду директора і вона працювала без доручення, суд приходить до висновку що вони не доведені, так як позивачкою не надано суду належних доказів наявності причиненої їй шкоди внаслідок цих дій позивача, а також звернення до суду з позовом саме по собі не є завданням шкоди. Звернення до суду є реалізацією права на судовий захист, закріпленого в законодавстві.

Оскільки вимоги позивачки не доведено належними, допустими та достатніми доказами, суд приходить до висновку, що вони не підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ТОВ «Укрфінанс» про стягнення моральної шкоди у розмірі 90000,00 грн. є безпідставним та недоведеним належними, допустими та достатніми доказами, тому він не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Європейський судз правлюдини (далі-ЄСПЛ)вказав,що пунктперший статті6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свободзобов`язуєсуди даватиобґрунтування своїхрішень,але цене можесприйматися яквимога надаватидетальну відповідьна коженаргумент.Межі цьогообов`язкуможуть бутирізними,залежно відхарактеру рішення.Крім того,необхідно братидо уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Керуючись ст.ст.12,13,76-81,83, 95,141, 258, 259, 263 - 265, 268, 272 ЦПК України, ст.ст. 22, 23, 1167 ЦК України суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрфінанс», адреса місцезнаходження юридичної особи: 68600, Одеська область, м.Ізмаїл, просп. Незалежності, 60, офіс 18, про стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 20 червня 2025 року.

Суддя: Т.П.Пащенко