Рішення від 20.05.2025 по справі 607/24227/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.05.2025 Справа №607/24227/24 Провадження №2/607/381/2025

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О. Я.,

за участю секретаря судового засідання Баб`як Н. О.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Байковецької сільської територіальної громади Тернопільського району Тернопільської області, Тернопільської міської ради, ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності на майно в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокатка Білик Л.С., звернулася до суду із позовом до Байковецької сільської територіальної громади Тернопільського району Тернопільської області, Тернопільської міської ради, ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності на майно в порядку спадкування.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_4 за життя склала заповіт від 23 червня 2011 року, який посвідчений та зареєстрований за № 3097 приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Іваненко О. С. Цим заповітом спадкодавиця розпорядилась, аби усе її майно, окрім коштів у банківських установах, перейшло до ОСОБА_1

28 жовтня 2022 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Козар В. І., на підставі заяви спадкоємця ОСОБА_1 , заведено спадкову справу № 15/2022 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Позивач спадщину після матері прийняла у встановлений строк, шляхом подачі письмової заяви до нотаріуса.

В подальшому, для видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 подано усі наявні у неї правовстановлюючі документи на майно, що належало на момент смерті спадкодавцю, а саме:

1) 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 ;

2) садовий будинок АДРЕСА_2 , та земельну ділянку площею 0.0640 га з цільовим призначенням: для індивідуального садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки 6125284500:01:002:0269;

3) транспортний засіб моделі ВАЗ 21013, 1985 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 17 листопада 2023 року ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Козар В. І. відмовлено, через відсутність документів, що посвідчують право власності на спадщину.

Зважаючи на вищенаведені обставини та положення закону, враховуючи неможливість оформлення позивачем своїх спадкових прав у нотаріальній конторі, що підтверджується постановою про відмову у вчинені нотаріальних дій, ОСОБА_1 просить суд визнати за нею:

- право власності на 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- право власності на садовий будинок АДРЕСА_2 , та земельну ділянку з кадастровим номером 6125284500:01:002:0269, площею 0, 0624 га, з цільовим призначенням: для індивідуального садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- право власності на транспортний засіб моделі ВАЗ 21013, 1985 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , видане ТСЦ 6141, 24 червня 2017 року, у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою судді від 12 листопада 2024 року відкрито провадження у цивільній справі №607/24227/24; постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати у судовому засіданні 10 грудня 2024 року, витребувано від приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Козар В. І. належним чином засвідчені копії матеріалів спадкової справи № 15/2022, заведеної після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

10 березня 2025 року судом зареєстровано лист приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Козар В. І., на виконання ухвали суду від 10 грудня 2024 року надано копію матеріалів спадкової справи № 15/2022, заведеної після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У судовому засіданні, яке відбулося 20 травня 2025 року суд протокольною ухвалою, без оформлення окремого документа, закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокатка Білик Л. С. в судове засідання не з`явилися, представник позивачки подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, подала заяву в якій також просила суд проводити розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнає у повному обсязі.

Представник відповідача Байковецької сільської ради у судове засідання не з`явився, надіслав на адресу суду клопотання, в якому просив суд проводити розгляд справи за його відсутності, при вирішенні питання покладається на думку суду.

Представник відповідача Тернопільської міської ради в судове засідання не з`явився, подав через систему «Електронний суд» заяву про розгляд справи без участі, при прийнятті рішення покладається на думку суду..

Третя особа: приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Козар В. І., в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суду не повідомила.

За вказаних обставин, з підстав передбачених ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини.

23 червня 2011 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , склала заповіт, який посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Козар В. І. та зареєстрований в реєстрі за № 3097. Зі змісту вказаного заповіту вбачається, що спадкодавець заповіла усе належне їй майно, крім коштів, що знаходяться в банківських установах, ОСОБА_7 .

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в Равенні (пров. Равенна), Італійська Республіка, акт про смерть № 1152 ч. 2 с. В, що підтверджується копією апостильованого офіційного перекладу з української мови на італійську мову свідоцтва про смерть від 27липня 2022 року.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 червня 2023 року у справі № 607/8324/23 встановлено факт належності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , заповіту, складеного від імені ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Іваненко І.С. та зареєстрованого в реєстрі за № 3097; встановлено факт, що має юридичне значення, а саме що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно договору міни від 28 серпня 1997 року, зареєстрованого Західно-Українською Товарною біржею, в реєстрі за № 127, ОСОБА_8 , діючий від свого імені та від імені неповнолітньої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_10 , які проживають за адресою АДРЕСА_3 , та ОСОБА_6 , діюча від свого імені та від імені неповнолітньої дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , діюча за згодою матері ОСОБА_6 , які проживають АДРЕСА_4 , здійснили обмін квартири АДРЕСА_1 на квартиру АДРЕСА_5 .

20 вересня 2021 року на замовлення ОСОБА_6 виготовлено технічний паспорт квартири АДРЕСА_1 .

Згідно довідки № 242 від 22 лютого 2023 року, виданої ТзОВ «Міське бюро технічної інвентаризації», станом на 29 грудня 2012 року власником квартири АДРЕСА_1 , в рівних частках є ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 . Право власності належить на підставі: договору міни, посвідченого 28 серпня 1997 року за реєстром № 127; право власності зареєстровано Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації 01 вересня 1997 року за № 22822. Така ж інформації щодо права власності на квартиру АДРЕСА_1 , стверджується довідкою № 214/07-2 від 13 травня 2025 року, виданою ТзОВ «Міське бюро технічної інвентаризації».

За змістом Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 425070756 від 01 травня 2025 року щодо зареєстрованих прав на квартиру за вищевказаною адресою, 1/3 частки цього нерухомого майна належить ОСОБА_1 , інша 1/3 частки ОСОБА_2 .

З витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-2100006662023, сформованого 09 січня 2023 року, ОСОБА_6 на праві власності належить землі сільськогосподарського призначення площею 0,0640 га за адресою АДРЕСА_2 з кадастровим номером 6125284500:01:002:0269, що стверджується державним актом серії ІІ-ТР 025679 від 27 січня 1997 року.

Факт видачі Лозівською сільською радою народних депутатів державного акту серії ІІ-ТР 025679 від 27 січня 1997 року та передачі у власність цього нерухомого майна спадкодавцю стверджується листом Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області за № 03.1-04/439 від 17 березня 2025 року.

Згідно витягу з рішення № 70 виконавчого комітету Лозівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 17 вересня 2010 року, вирішено оформити право власності на садовий будинок в садівничому товаристві на території Лозівської сільської ради згідно списку (Додатку № 1); просити Тернопільське районне госпрозрахункове бюро технічної інвентаризації на основі цього рішення провести реєстрацію власності згідно п. 1. В додатку № 1 до рішення № 70 виконавчого комітету Лозівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 17 вересня 2010 року вказано громадянку ОСОБА_6 як громадянку оформлення права власності на садовий будинок у садівничому товаристві «Тюльпан» вул. Малинова, 169.

08 вересня 2010 року на замовлення ОСОБА_6 виготовлено технічний паспорт на садовий будинок садівничого товариства «Тюльпан» АДРЕСА_2 .

24 червня 2017 року ОСОБА_6 придбала автомобіль ВАЗ 21013, 1985 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , що стверджується договором купівлі - продажу 6141/2017/515246 транспортного засобу та за наслідком якого видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , виданого ТСЦ 6141, 24 червня 2017 року де власником вказана ОСОБА_6 . Право власності спадкодавця, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу 6141/2017/515246 від 24 червня 2017 року укладеного в територіальному сервісному центрі МВС, також стверджується відомостями з Єдиного державного реєстру транспортних засобів, що відображено у листі № 31/34/Б-9а.з. від 09 травня 2025 року РСЦ ГСЦ МВС В Хмельницькій, Тернопільській та Чернівецьких областях.

Згідно Висновку про ринкову вартість від 31 жовтня 2024 року, вартість квартири АДРЕСА_1 , становить 1248000 грн; вартість садового будинку садівничого товариства «Тюльпан» № 169, на АДРЕСА_2 , складає 123450,00 грн; вартість земельної ділянки з кадастровим номером 6125284500:01:002:0269, сільськогосподарського призначення, площею 0,0640 га за адресою АДРЕСА_2 складає 83000,00 грн; вартість автомобіля ВАЗ 21013, 1985 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 складає 12450,00 грн.

17 листопада 2023року приватним нотаріусом Тернопільськоїміського нотаріального округу Козар В. І.,розглянуто подані ОСОБА_1 документи з приводу вчинення нотаріальних дій - видачі свідоцтва про право па спадщину за заповітом на 1/3 (одну третю) частку квартири АДРЕСА_1 , на садовий будинок АДРЕСА_2 , та земельну ділянку АДРЕСА_6 , Україна, кадастровий номер земельної ділянки - 6125284500:01:002:0269, та транспортний засіб моделі ВАЗ 21013, 1985 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , що залишилося після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За матеріалами спадкової справи після смерті ОСОБА_5 відсутні спадкоємці відповідно до ст. 1241 Цивільного кодексу України, спадкоємцем відповідно до статті 1261 Цивільного кодексу України є дочка померлої ОСОБА_2 .

У зв`язку з відсутністю у спадкоємця ОСОБА_1 необхідних для видачі свідоцтва про право па спадщину за заповітом документів, а саме документів, що посвідчую її право власності па 1/3 (одну третю) частку квартири АДРЕСА_1 , на садовий будинок АДРЕСА_2 , та земельну ділянку АДРЕСА_6 області, кадастровий номер земельної ділянки 6125284500:01:002:0269, та на транспортний засіб моделі ВАЗ 21013 1985 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_8 , у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом па спадкове майно, що залишилося після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - відмовлено.

Як убачається із наданих на запит суду приватним нотаріусом Тернопільської міського нотаріального округу Козар В. І. матеріалів спадкової справи № 15/2022, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса звернулася дочка ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 . Повідомивши про наявність інших спадкоємців, ОСОБА_2 . Дочка спадкодавця ОСОБА_1 мала намір спадкувати за заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Іваненко О. С. 23 червня 2011 року за реєстровим № 3097, та законом. Інший спадкоємець ОСОБА_2 звернулася 28 жовтня 2022 року до приватного нотаріуса Тернопільської міського нотаріального округу Козар В. І. із заявою про прийняття спадщини за заповітом посвідченим приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Іваненко О. С. 23 червня 2011 року за реєстровим № 3097 та за законом.

Відтак, проаналізувавши вищенаведене, суд доходить до наступного висновку.

В силу ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 209 ЦК України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до положень ст. 657 ЦК України, договір купівліпродажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівліпродажу майна, що перебуває в податковій заставі.

За змістом ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

В силу ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативноправові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009 року, відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2004 року) передбачено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тому у даному випадку на момент переходу права власності правовідносини між позивачами та відповідачем підлягають врегулюванню за нормами Цивільного кодексу УРСР (далі - ЦК УРСР (в редакції 1963 року).

Відповідно до ст. 153 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), який діяв на момент укладення правочину та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), за договором купівліпродажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором ст. 128 ЦК УРСР (в редакції 1963 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 45, ст. 47 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі.

Нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу.

Якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (зі змінами та доповненнями), з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання; застави, купівліпродажу (у тому числі при придбанні на біржових торгах). Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» в редакції, що діяла на час укладення сторонами договору міни квартири, біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлюпродаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам.

З огляду на викладене, оскільки сторони договору домовилися щодо всіх істотних умов договору міни та така домовленість підтверджується наявними, дослідженими судом матеріалами справи, при цьому сторони повністю виконали умови укладеного договору міни квартири від 27 березня 1998 року, який не було нотаріально засвідчено з посиланням на положення ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», договір було укладено з дотриманням вимог діючого на той час законодавства, за спільною згодою сторін та на прийнятних для них умовах, наявні правові підстави вважати договір міни квартири АДРЕСА_1 від 18 серпня 1997 року є дійсним.

Таким чином, на день смерті спадкодавцю ОСОБА_5 належала на праві власності спірна 1/3 частка квартири АДРЕСА_1 , яку вона набула у власність, згідно діючого, на день укладення договору міни квартири від 28 серпня 1997 року, законодавства, яке не вимагало нотаріального посвідчення цього правочину та державної реєстрації права власності.

Водночас, укладення договору міни квартири на Західно-Українській Товарній біржі унеможливлюють оформлення позивачкою частки спірної квартири в порядку спадкування за заповітом.

Отож, до виниклих правовідносин підлягають застосуванню положення книги 6 ЦК України Спадкове право.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

За змістом статті 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

В силу статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (частина перша статті 1222 ЦК України).

Відповідно до ст. 68 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна.

23 червня 2011 року ОСОБА_6 заповіла усе належне їй майно, крім коштів, що знаходяться в банківських установах, ОСОБА_7 .

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 червня 2023 року у справі № 607/8324/23 встановлено факт належності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , заповіту, складеного від імені ОСОБА_6 , 23 червня 2011 року посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Іваненко І.С. та зареєстрованого в реєстрі за № 3097; встановлено факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

ОСОБА_1 , 28 жовтня 2022 року звернулася до приватного нотаріуса Тернопільської міського нотаріального округу Козар В. І. із заявою про прийняття спадщини за заповітом та за законом, яка залишилася після померлої матері ОСОБА_5 .

Відтак, ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5 та в подальшому звернулася до нотаріуса із відповідною заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину.

Водночас, позивачці було відмовлено нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на майно, згідно наведеного вище переліку.

Проте суд попередньо встановив, що договір міни квартири за вищевказаною адресою від 28 серпня 1997 року, вчинено сторонами цього правочину згідно діючого на день укладення цього договору законодавства, яке не вимагало нотаріального посвідчення такого правочину та державної реєстрації права власності, а відтак спадкодавець набув у власність спірну частику квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини 1 статті 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. Верховний суд у пункті 10 Постанови № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» вказав, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Право на земельну ділянку з кадастровим номером: 6125284500:01:002:0269, площею 0, 0624 га відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії IІТР № 025679 після смерті ОСОБА_5 перейшло до ОСОБА_1 за заповітом, як і право власності на садовий будинок АДРЕСА_2 , який розташований на цій земельній ділянці, та на транспортний засіб моделі ВАЗ 21013, 1985 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , виданого ТСЦ 6141, 24 червня 2017 року.

Стороною позивача підтверджено належними та допустимим доказами те, що на час ухвалення судом рішення майно спадкодавця ОСОБА_5 рахується за померлою, не було предметом інших правочинів, не відчужено та не обтяжено.

Суд звертаєувагу нате,що садовийбудинок завищевказаною адресоюзбудований у1991році. До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедури введення нерухомого майна до експлуатації при оформленні права власності. Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, був технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції від 23 лютого 2016 року №8.4-35//18/1).

Відтак,можна дійтивисновку,що спадкодавець ОСОБА_5 набула уособисту приватнувласністьсадовий будинок АДРЕСА_2 , в порядку, який існував на час закінчення його будівництва, і на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової їх реєстрації, а державна реєстрація права власності на вищевказаний гараж не породжує виникнення у власника відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності (постанова Верховного Суду у справі № 363/4852/17 від 03 червня 2020 року).

Як передбачено у п. 216 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, провадиться нотаріусом після подання оригіналів право встановлювальних документів про належність цього майна спадкодавцю.

Відповідно до п. 3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» визнання права власності на спадкове майно, в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ у нотаріальному порядку.

У п. 3.3 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 зазначається, що у випадках відсутності правовстановлюючих документів у зв`язку з їх втратою та відсутності реєстрації об`єкта нерухомості за спадкодавцем суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно.

Також у даному листі зазначено, що «найпоширенішою причиною звернення особи в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем».

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В силу ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень ч. 1 ст. 15 та ст. 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.

За змістом п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові №227/3750/19 від 22 вересня 2021 року.

Відтак, в силу встановлених судом обставин, позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення шляхом визнання за позивачкою права власності на:

- 1/3 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- садовий будинок АДРЕСА_2 , та земельну ділянку з кадастровим номером 6125284500:01:002:0269, площею 0,0624 га, з цільовим призначенням: для індивідуального садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- транспортний засіб моделі ВАЗ 21013, 1985 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , видане ТСЦ 6141, 24 червня 2017 року, у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Щодо належності відповідачів Байковецької сільськоїтериторіальної громадиТернопільського районуТернопільської областіта Тернопільськоїміської ради,то суд звертає увагу на наступне.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

Відповідач це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Вказане зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16ц.

Неналежний відповідач це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі належному відповідачеві (постанова Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 619/2796/19ц).

Суд має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (частини перша, друга та третя статті 51 ЦПК України).

У справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

Вказана правова позиція викладена 19 січня 2022 року Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 280/4/18.

Відтак, оскільки ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5 , суд доходить до висновку, що Байковецька сільськатериторіальна громадаТернопільського районуТернопільської областіяк іТернопільська міськарада,є неналежними відповідачами у даній справі.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

З огляду на вказане, суд дійшов до переконання, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Байковецької сільської територіальної громади Тернопільського району Тернопільської області, Тернопільської міської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування слід відмовити у зв`язку з тим, що позов в цій частині позов заявлено до неналежних відповідачів.

У позовній заяві позивач не просив суд стягнути судові витрати з відповідача, тому суд не здійснює розподіл судових витрати на підставі ст. 141 ЦПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 7678, 83, 206, 258268, 273, 352355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 (одну третю) частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на садовий будинок АДРЕСА_2 , та земельну ділянку з кадастровим номером 6125284500:01:002:0269, площею 0,0624 га, з цільовим призначенням: для індивідуального садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на транспортний засіб моделі ВАЗ 21013, 1985 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_9 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , видане ТСЦ 6141, 24 червня 2017 року, у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У задоволенні позовних вимог до Байковецької сільської територіальної громади Тернопільського району Тернопільської області, Тернопільської міської ради відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_10 , адреса місця проживання: АДРЕСА_7 .

Відповідач: Байковецька сільська територіальна громада Тернопільського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ: 04394846, адреса місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, 43, с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області, 47711;

Відповідач: Тернопільська міська рада, код ЄДРПОУ: 34334305, адреса місцезнаходження: вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, 46000;

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_8 ;

Третя особа: ОСОБА_3 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_9 .

Головуючий суддя Герчаківська О. Я.