Постанова від 11.06.2025 по справі 334/9433/24

Дата документу 11.06.2025 Справа № 334/9433/24

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 334/9433/24 Пр. № 22-ц/807/864/25Головуючий у 1-й інстанції: Бредіхін Ю.Ю. Суддя-доповідач: Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2025 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Онищенка Е.А., Трофимової Д.А.

за участі секретаря Камалової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА«ЗАПОРІЖРИНОК» на рішення Ленінського (нова назва Дніпровського) районного суду м.Запоріжжя від 12 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЗАПОРІЖРИНОК» (надалі КП «ЗАПОРІЖРИНОК») про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеним позовом (т.с. 1 а.с. 2-10), в якому просив: - визнати незаконним та скасувати наказ № 081-к від 03.09.2024р. КП «ЗАПОРІЖРИНОК» «Про переміщення» заступника директора ринка ОСОБА_2 на тимчасовий комунальний ринок з продажу квітів КП «ЗАПОРІЖРИНОК» в межах існуючого квіткового павільйону, розташованого по проспекту Ювілейному (зупинка громадського транспорту «вул. Лахтинська»); - визнати незаконним та скасувати наказ КП «ЗАПОРІЖРИНОК» №085-к від 13.09.2024 року «Про оголошення догани» заступнику директора ринка ОСОБА_3 ; - визнати незаконним та скасувати наказ КП «ЗАПОРІЖРИНОК» № 088-к від 17.09.2024 року «Про оголошення догани» заступнику директора ринка ОСОБА_3 ; - визнати незаконним та скасувати наказ № 099-к від 31.10.2024р. КП «ЗАПОРІЖРИНОК» «Про звільнення заступника директора ринка Оганеса Асатряна» на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України; - поновити ОСОБА_1 на роботі у КП «ЗАПОРІЖРИНОК» на посаді заступника директора ринку; - стягнути з КП «ЗАПОРІЖРИНОК» на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 13104,87 грн.; - стягнути з КП «ЗАПОРІЖРИНОК» на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн.; - судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що на підставі наказу КП «ЗАПОРІЖРИНОК» від 27.05.2024р. № 039-к місцем виконання службових обов`язків ОСОБА_1 встановлено структурний підрозділ КП «ЗАПОРІЖРИНОК» Центральний ринок. Згідно з наказом КП «ЗАПОРІЖРИНОК» від 03.09.2024 року № 081-к «Про переміщення» позивач переміщений з 04.09.2024р. на тимчасовий комунальний ринок з продажу квітів КП «ЗАПОРІЖРИНОК» в межах існуючого квіткового павільйону, розташованого по проспекту Ювілейному (зупинка громадського транспорту «вул. Лахтинська»), зі збереженням графіку, режиму роботи та умов праці (без зміни істотних умов праці). Згідно з пунктом 3 зазначеного вище наказу заступнику директору ринку Оганесу Асатряну визначено робоче місце на території Хортицького ринку (м. Запоріжжя, вул. Лахтинська, 12-а) кабінет директора ринку. Позивач ознайомлений з наказом 04.09.2024 року. Позивач вважає вищевказаний наказ незаконним, оскільки згідно зі Статутом КП «ЗАПОРІЖРИНОК» (п.3.11.) до складу Підприємства на правах структурних підрозділів входять наступні ринки: - Центральний ринок (м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 32); - Критий ринок (м. Запоріжжя, вул. Незалежної України / вул. Сталеварів, 47а/2); -Космічний ринок (м. Запоріжжя, вул. Європейська, 3); - Малий ринок (м. Запоріжжя, вул. Поштова, 141а); -Заводський ринок (м. Запоріжжя, вул. Молодіжна, 89а); - Хортицький ринок (м. Запоріжжя, вул. Лахтинська, 12а); - Ринок Соцміста (м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 2); - Торгівельний майданчик Шевченківського району (м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 56). Тимчасовий комунальний ринок з продажу квітів КП «ЗАПОРІЖРИНОК» в межах існуючого квіткового павільйону, розташованого по проспекту Ювілейному (зупинка громадського транспорту «вул. Лахтинська»), не є структурним підрозділом КП «ЗАПОРІЖРИНОК», тому його переміщення є протизаконним і виходить за межі трудового договору. Згідно з пунктом 3 спірного наказу заступнику директора ринку Оганесу Асатряну було визначено робоче місце на території Хортицького ринку (м. Запоріжжя, вул. Лахтинська, 12-а), кабінет директора ринку. При цьому Хортицький ринок має свого директора, а саме ОСОБА_4 , у якого, як у посадової особи, є свій кабінет, який забезпечений необхідними для роботи засобами саме для нього. Крім цього, згідно п. 1.2. посадової інструкції заступника директора ринку (КП 1229.3) заступник директора ринку підпорядковується директору ринку. Спірний наказ таких приписів взагалі не містить. Тому не зрозуміло, як позивач повинен був здійснювати свої посадові обов`язки всупереч посадовій інструкції не в структурному підрозділі КП «ЗАПОРІЖРИНОК». Тим паче, що відповідно до п.п. 2.3, 2.5. Правил внутрішнього трудового розпорядку КП «ЗАПОРІЖРИНОК» прийняття на роботу за письмовою заявою особи оформлюється наказом директора підприємства, який оголошується працівнику під розпис. В наказі повинно бути вказане найменування роботи (посади) у відповідності зі штатним розкладом та умови оплати праці. У наказі також може бути зазначено про виконання особою своїх посадових обов`язків в конкретному структурному підрозділі-ринку відповідно до її посади. При прийнятті працівника на роботу або переведенні його у встановленому порядку на іншу роботу роботодавець зобов`язаний: 1. Ознайомити працівника дорученою роботою, умовами та оплатою праці, роз`яснити йому його права та обов`язки, 2. Ознайомити його з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором, діючим на підприємстві, посадовою та робочою інструкціями, 3. Провести інструктаж з охорони праці, виробничої санітарії, гігієни праці, протипожежної безпеки та правил охорони праці. Отже, проведення таких дій, в тому числі ознайомлення з посадовою інструкцією, регламентується при прийняті робітника на роботу або його переведенні. 03.09.2024 року директор КП «ЗАПОРІЖРИНОК» Роман Білогуб склав акт про відмову від підпису посадової інструкції заступника директора ринку. Такими діями він підтвердив, що позивач був саме переведений, а не переміщений до не структурного підрозділу підприємства. Адже при переміщенні правила внутрішнього трудового розпорядку КП «ЗАПОРІЖРИНОК» не вимагають ознайомлення з посадовими інструкціями. Це доводить, що спірний наказ директора КП ««ЗАПОРІЖРИНОК»» Романа Білогуб є безпідставним, незаконним і винесений для перешкоджання роботі позивача в комунальному підприємстві. Крім цього позивачем оскаржені два накази директора КП «ЗАПОРІЖРИНОК» «про оголошення догани» №085-к від 13.09.2024 року та 088-к від 17.09.2024 року. Вказані накази позивач вважає протиправними, оскільки він не був зобов`язаний виконувати роботу після його незаконного переміщення, а тому вони також підлягають скасуванню. Незаконність наказу відповідача про переміщення позивача виключає будь-яку відповідальність за його невиконання. Тимчасовий ринок, на який «перемістили» позивача, взагалі не має системи водопостачання, і водовідведення та туалету. Отже, виробнича санітарія та гігієна праці як система організаційних, гігієнічних і санітарно-технічних заходів та засобів запобігання впливу на працівників шкідливих виробничих факторів взагалі на цьому ринку відповідачем як роботодавцем не передбачена, а, отже, не створені безпечні і нешкідливі умови праці. Позивач вказує на те, що роботодавець не вправі вимагати від працівника виконання роботи, що становить явну небезпеку для життя працівника, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці. Працівник має право відмовитися від , виконання дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, що становить небезпеку для життя чи здоров`я такого працівника або людей, які його оточують, і навколишнього середовища. Також, позивач, керуючись положеннями ст. 235 КЗпП, просив суд стягнути з відповідача суму заробітної плати за час вимушеного прогулу та суму моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Бредіхіна Ю.Ю. (т.с.1 а.с.72). Ухвалою суду першої інстанції (т.с.1 а.с.77) провадження у цій справі відкрито.

Рішенням Ленінського районного судум.Запоріжжя від12березня 2025року (т.с.2 а.с.28-33) позовні вимоги позивача у цій справі задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ № 081-к від 03.09.2024р. КП «ЗАПОРІЖРИНОК» «Про переміщення» заступника директора ринка Асатряна О. на тимчасовий комунальний ринок з продажу квітів КП «ЗАПОРІЖРИНОК» в межах існуючого квіткового павільйону, розташованого по проспекту Ювілейному (зупинка громадського транспорту «вул. Лахтинська»).

Визнано незаконним та скасовано наказ КП «ЗАПОРІЖРИНОК» «Про оголошення догани» заступнику директора ринка ОСОБА_5 №085-к від 13.09.2024 року.

Визнано незаконним та скасовано наказ КП «ЗАПОРІЖРИНОК» «Про оголошення догани» заступнику директора ринка ОСОБА_5 №088-к від 17.09.2024 року.

Визнано незаконним та скасовано наказ № 099-к від 31.10.2024р. КП «ЗАПОРІЖРИНОК» «Про звільнення заступника директора ринка ОСОБА_6 » на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на роботі у КП «ЗАПОРІЖРИНОК» (ЄДРПОУ 01559577) на посаді заступника директора ринку.

Стягнуто КП «ЗАПОРІЖРИНОК» (ЄДРПОУ 01559577) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 13104,87 грн.

Стягнуто з КП «ЗАПОРІЖРИНОК» (ЄДРПОУ 01559577) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн.

Стягнуто з КП «ЗАПОРІЖРИНОК» (ЄДРПОУ 01559577) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 6661,60 грн.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 березня 2025 року (т.с.2 а.с.42) допущено до негайного виконання рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя в частиніпоновлення ОСОБА_1 на роботіу КП«ЗАПОРІЖРИНОК» напосаді заступникадиректора ринку.

Позивач ОСОБА_1 із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, у томучислі вчастині відмови, погодився, останнє в апеляційному порядку не оскаржував.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач КП«ЗАПОРІЖРИНОК» у своїй апеляційній скарзі (т.с.2 а.с.48-61) просив рішення суду першої інстанції у цій справі скасувати, ухвалити нове про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

В автоматизованому порядку 20.03.2025 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Онищенко Е.А. та Трофимову Д.А.(т.с.2 а.с.62). Ухвалою апеляційного суду від 21 березня 2025 року (т.с.2 а.с.63-65) витребувано у суду першої інстанції справу, яка надійшла до апеляційного суду 25.03.2025 року (1 (один) із 2-х томів справи) та 27.03.2025 року (ще 1 (один) том із 2-х томів справи т.с.2 а.с.66-67). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою у цій справі відкрито 27.03.2025 року (т.с.2 а.с.68), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (т.с.2 а.с.69), з урахуванням відповідного навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень, штату суддів Запорізького апеляційного суду (10) взагалі; участі суддів - членів колегії Онищенка Е.А. та Трофимової Д.А. у підготовці для підтримання кваліфікації суддів судових палат у цивільних справах апеляційних судів Національною школою суддів України у період з 14.04.2025 року по 18.04.2025 року включно, яка не давала підстав для їх заміни в автоматизованому порядку іншими суддями у цій справі (довідка т.с. 2 а.с. 88).

Позивач ОСОБА_1 надав апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача у цій справі (т.с.2 а.с.76-87).

25квітня 2025року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменування місцевих загальних судів" № 4273-IX, за змістом якого: - внесено до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» такі зміни: «1. Пункт 3-1 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено підпунктом 3 такого змісту: «3) змінити найменування місцевих загальних судів, перелік яких визначається додатком до цього Закону. Зміна найменування місцевого загального суду не призведе до його реорганізації чи ліквідації або утворення нового суду»; Доповнено додатком такого змісту: «Додаток до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ Перелік місцевих загальних судів, що перейменовуються Змінити найменування таких місцевих загальних судів… 7) у Запорізькій області: Куйбишевський районний суд Запорізької області на Кам`янський районний суд Запорізької області; Жовтневий районний суд Запорізької області на Олександрівський районний суд м. Запоріжжя; Ленінський районнийсуд м.Запоріжжя наДніпровський районнийсуд м.Запоріжжя; Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя на Вознесенівський районний суд м. Запоріжжя…». Державна реєстрація змін до відомостей про місцеві загальні суди, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, які випливають із цього Закону, здійснена 30квітня 2025року (т.с.2а.с.89).

У судовому засіданні 07 травня 2025 року (т.с. 2 а.с. 90-92) було розпочато апеляційним судом розгляд цієї справи по суті за присутності представників сторін: заслухано доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, у розгляді цієї справи оголошено перерву.

У дане судове засідання належним чином повідомлений апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи, у томучислі додатковочерез свогопредставника,що узгоджуєтьсяіз вимогамист.130ч.5ЦПК України (т.с.2 а.с.94), позивач ОСОБА_1 повторно не з`явився, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістив, клопотання про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавав.

За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив продовжити розгляд даної справи у даному судовому засіданні за відсутності позивача ОСОБА_1 за присутності представників останнього - адвоката Слєсарь О.В. (т.с.2 а.с.84) та представника відповідача КП «ЗАПОРІЖРИНОК» - Іойлева С.А. (т.с. 2 а.с. 61).

Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши у даному судовому засіданні доповідь судді-доповідача, додаткові поясненняпредставників сторін,які утому числіна запитанняапеляційного судузазначали,що оскаржуєтьсявідповідачем уцій справілише рішеннясуду першоїінстанції,додаткове рішенняне оскаржується;відповідачем навиконання рішенняу ційсправі позивачбув поновленийна роботіі одразув подальшомузвільнений зазгодою сторін; перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача КП «ЗАПОРІЖРИНОК» у цій справі підлягає залишенню беззадоволення з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Судовими рішеннями є: … рішення,постанови… (ст. 258 ч. 1 п.2,3 ЦПК України).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції Закону України № 4173-IX від 19.12.2024, який набрав законної сили з 08.02.2025 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами статті 35 і глави 9 розділу III цього Кодексу з особливостями, зазначеними у статті 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі частково, керувався ст. ст. 141, 206, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог позивача у цій справі лише в частині їх задоволення.

Апеляційний судпогоджуєтьсяізтаким висновкомсудупершоїінстанції,вважаєйогоправильним,арішення суду першої інстанції таким, що ухвалене із додержанням вимог закону, є правильним та законним.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.

Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що наказом КП «ЗАПОРІЖРИНОК» № 036-к від 17.05.2024 «Про прийняття ОСОБА_7 » ОСОБА_1 прийнятий з 18.05.2024 на роботу в КП «ЗАПОРІЖРИНОК» на посаду директора ринку КП «ЗАПОРІЖРИНОК» і закріплений у структурному підрозділі підприємства - Центральному ринку КП «ЗАПОРІЖРИНОК» (вул. Гоголя, 32) (т.с.1 а.с.11).

Наказом КП «ЗАПОРІЖРИНОК» № 039-к від 27.05.2024 «Про переведення ОСОБА_7 » ОСОБА_1 переведений з 28.05.2024 на посаду заступника директора ринку з продовженням виконання своїх обов`язків на Центральному ринку (т.с.1 а.с.12).

Згідно п. 3.11. Статуту КП «ЗАПОРІЖРИНОК» (т.с.1 а.с.34-44) до складу Підприємства на правах структурних підрозділів входять наступні ринки: - Центральний ринок (м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 32); - Критий ринок (м. Запоріжжя, вул. Незалежної України/вул. Сталеварів,47а/2); - Космічний ринок (м. Запоріжжя, вул. Європейська, 3); - Малий ринок (м. Запоріжжя, вул. Поштова, 141а); - Заводський ринок (м. Запоріжжя, вул. Молодіжна, 89а); - Хортицький ринок (м. Запоріжжя, вул. Лахтінська, 12а); - Ринок Соцміста (м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 2); - Торгівельний майданчик Шевченківського району (м. Запоріжжя, вул. Чарівна,56).

Рішенням Запорізької міської ради від 28.11.2023 №724 з 01.12.2023 року утворений тимчасовий комунальнийринок зпродажу квітів КП «ЗАПОРІЖРИНОК» в межах існуючого квіткового павільйону, розташованого по проспекту Ювілейному (зупинка громадського транспорту «вул. Лахтинська») (т.с.1 а.с.193).

Відповідно до бухгалтерської довідки КП «ЗАПОРІЖРИНОК» по Хортицькому району враховується об`єкт основних засобів «Квітковий павільйон інв. №1829», балансовою вартістю 7670,51 грн. (т.с.2 а.с.10).

Наказом КП «ЗАПОРІЖРИНОК» від 03.09.2024року № 081-к «Про переміщення» ОСОБА_1 переміщений з 04.09.2024 на тимчасовийкомунальний ринокз продажуквітів КП «ЗАПОРІЖРИНОК» в межахіснуючого квітковогопавільйону,розташованого попроспекту Ювілейному(зупинкагромадського транспорту«вул.Лахтинська»), зі збереженням графіку, режиму роботи та умов праці (без зміни істотних умов праці). Згідно з пунктом 3 зазначеного вище наказу заступнику директоруринку Оганесу Асатряну визначено робоче місце на території Хортицького ринку (м. Запоріжжя, вул. Лахтинська, 12-а) кабінет директора ринку. ОСОБА_1 ознайомлений з наказом 04.09.2024 року (т.с.1 а.с.13-14).

Під час роботи на тимчасовому комунальному ринку з продажу квітів КП «ЗАПОРІЖРИНОК» в межах існуючого квіткового павільйону ОСОБА_1 перебував на лікарняному за наступними періодами тимчасової непрацездатності: - з 19.09.2024 по 23.09.2024 (ЛН 13771845-2025710667-1), - з 24.09.2024 по 27.09.2024 (ЛН 13771845-2025793868-1), - з 28.09.2024 по 02.10.2024 (ЛН 13771845-2025922402-1), - з 04.10.2024 по 08.10.2024 (ЛН 13964679-2026064368-1) (ст. 82 ч. 1 ЦПК України).

Наказом КП «ЗАПОРІЖРИНОК» «Про оголошення догани» від 13.09.2024 № 085-к ОСОБА_1 оголошено догану (т.с.1 а.с.15-17).

Наказом КП «ЗАПОРІЖРИНОК» «Про оголошення догани» від 17.09.2024 № 088-к ОСОБА_1 оголошено догану (т.с.1 а.с.18-20).

Наказом КП «ЗАПОРІЖРИНОК» «Про оголошення догани» від 14.10.2024 № 097-к ОСОБА_1 оголошено догану (т.с.1 а.с.145-148).

Наказом КП «ЗАПОРІЖРИНОК» від 31.10.2024 № 099-к ОСОБА_1 звільнено на підставі статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, враховуючи, що до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення (т.с.1 а.с.21-28).

У день звільнення - 01.11.2024 з ОСОБА_1 проведено повний розрахунок при звільненні та видано під розпис трудову книжку і відповідне письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні.

Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється.

Частиною першою статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За правилами частин першої-третьої статті 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством. Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров`я. У зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у пункті 31 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» не вважається переведенням, що потребує згоди працівника, переміщення його на тому ж підприємстві (в установі, організації) на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ на території підприємства в межах тієї ж місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою і з тими ж істотними умовами праці. Однак і переміщення не може бути безмотивним, не обумовленим інтересами виробництва.

За змістом пункту 2 Правил торгівлі на ринках, затверджених спільним наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України та Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України № 57/188/84/105 від 26.02.2002, ринок - це суб`єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов`язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій.

Таке ж визначення містять і Правила торгівлі на ринках, які затверджені рішенням Запорізької міської ради від 22.06.2011 № 48.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку

Отже, враховуючи вищевказані законодавчі терміни, єдиним комунальним ринком у місті Запоріжжі, тобто юридичною особою, яка зареєстрована у встановленому законодавством порядку та веде відповідну діяльність, є КП «ЗАПОРІЖРИНОК» (код ЄДРПОУ 01559577). А усі інші ринки це вже спеціально відведені місця для ведення торгівлі у відповідності до вимог чинних нормативно-правових актів.

Тобто, слід відмежовувати поняття «ринок» як юридичної особи, яка веде господарську діяльність і може бути роботодавцем, а отже і бути учасником трудових правовідносин, та поняття «ринок» як спеціально відведеної ділянки місцевості для ведення торгівлі, яке є просто місцем (може бути критим чи відкритим тощо), де можливо здійснювати відповідну діяльність, проте аж ніяк не вступати у трудові відносини із таким «ринком».

Відповідно до розділу 4.1 статуту КП «ЗАПОРІЖРИНОК» до компетенції власника належить, зокрема, прийняття рішень про створення філій, представництв підприємства.

Власником КП «ЗАПОРІЖРИНОК» є Запорізька міська рада, як представник територіальної громади.

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що рішенням Запорізької міської ради від 28.11.2023 №724 з 01.12.2023 року утворений тимчасовий комунальний ринок з продажу квітів КП «ЗАПОРІЖРИНОК» в межах існуючого квіткового павільйону, розташованого по проспекту Ювілейному (зупинка громадського транспорту «вул. Лахтинська») затверджено (спеціально відведено) саме місце для здійснення торгівлі, а не створено окрему юридичну особу чи відокремлений підрозділ вже існуючої юридичної особи.

Вказаний висновок підтверджується і тим, що за змістом положень пункту 3.10 статуту КП «ЗАПОРІЖРИНОК» відокремлені та структурні підрозділи діють на підставі їх Положень, що затверджуються директором підприємства. Натомість, під час розгляду цієї справи, суду першої інстанції не було надано ані положення про тимчасовий комунальний ринок з продажу квітів КП «ЗАПОРІЖРИНОК» в межах існуючого квіткового павільйону, розташованого по проспекту Ювілейному (зупинка громадського транспорту «вул. Лахтинська»), ані відомостей про штат цього підрозділу, ані інформації про рахунки цього підрозділу, тобто жодної інформації, яка б підтверджувала функціонування тимчасового комунального ринку, як окремого структурного підрозділу КП «ЗАПОРІЖРИНОК».

Судом першої інстанції також правильно встановлено, що ОСОБА_1 був єдинимпрацівником тимчасовогокомунального ринку, при цьому на посадізаступника директораринку, а до його призначення тимчасовий комунальний ринок взагалі не мав жодного працівника, у тому числі, і заступника директора ринку.

Також, судом першої інстанції при розгляді цієї справи не встановлено жодного логічного та обумовленого інтересами виробництва мотиву здійснення переміщення позивача.

Отже, виходячи з принципу розумності, який передбачає добросовісність зовнішнього прояву поведінки учасника відносин з точки зору правомірності, обґрунтованості, доцільності такої поведінки, а також можливості передбачення таким учасником обставин, які можуть вплинути на його права та обов`язки інших учасників відносин, суд першої інстанції правильно відхилив доводи відповідача про те, що позивача оскаржуваним наказом від 03.09.2024 року було переміщено на ту ж посаду і з тим ж умовами до іншого структурного підрозділу.

Ураховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині оскарження наказу від 03.09.2024 року № 081-к.

Щодо оскарження наказів про оголошення доган позивачу, то суд першої інстанції також дійшов правильних висновків з огляду на таке.

ОСОБА_1 ознайомився із наказом від 03.09.2024 року № 081-к про своє переведення 04.09.2024 року та, як встановлено під час судового розгляду, приступив до виконання своїх посадових осіб. За вересень та жовтень 2024 року (до моменту звільнення) ОСОБА_1 нараховувалась і виплачувалась заробітна плата, вказане свідчить про те, що ОСОБА_1 мав виконувати свої посадові обов`язки і виконувати доручення керівництва підприємства.

Позивач мав права відмовитись від виконання дорученої роботи на новому місці, ураховуючи положення ст. 153 КЗпП України та твердження самого позивача про відсутність санітарних та інших умов роботи, проте не зробив цього, а звернувся до суду лише після свого звільнення.

Відтак, суд першої інстанції правильно відхилив доводи представника позивача про те, що незаконність наказу від 03.09.2024 року № 081-к про переміщення автоматично призводить до незаконності усіх наступних наказів, у тому числі, про оголошення доган позивачу, адже він не відмовився від переведення на інше робоче місце, а продовжив роботу.

Статтею 30 КЗпП України визначено, що працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення, як догана.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 цього Кодексу дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна з важливих ознак порушення трудової дисципліни.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147 -149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

Відповідно до наказу від 13.09.2024 № 085-к ОСОБА_1 оголошено догану, у тому числі, за невиконання загальних наказів директора КП «ЗАПОРІЖРИНОК» (від 01.08.2024 року та від 04.06.2024 року).

Пояснень стосовно причин невиконання цих наказів або ж неможливості їх виконання ОСОБА_1 суду першої інстанції не надано. Також не надано суду першої інстанції відомостей про те, що ОСОБА_1 не ознайомлений із цими наказами.

Суд першої інстанції правильно відхилив доводи позивача про те, що виконання цих наказів було вимаганням від нього роботи, яка не обумовлена трудовим договором, а тому є незаконним, оскільки інкриміновані ОСОБА_1 порушення обов`язків, передбачені посадовою інструкцією заступника директора ринку.

Проте, суду першої інстанції не надано доказів вини (у формі умислу чи необережності) ОСОБА_1 у вчинені вказаних в оскаржуваному наказі порушень. За твердженням відповідача керівництвом підприємства роз`яснено позивачу та його адвокату - функції ОСОБА_1 за своєю суттю полягали у роботі з документальними матеріалами та не передбачали його обов`язку постійного перебування в приміщенні квіткового павільйону і якщо б позивач керувався положеннями наказу про переміщення та нормами власної посадової інструкції, як йому було доручено, він би це розумів.

Водночас, відповідач у суді першої інстанції не заперечував, що робоче місце ОСОБА_1 було визначено у кабінеті директора Хортицького ринку. Доказів того, що ОСОБА_1 мав на цьому робочому місці технічну можливість роздрукувати відповідну інформацію (відомості щодо реєстрації КП «ЗАПОРІЖРИНОК» як суб`єкта господарювання, оголошення державною мовою тощо) суду першої інстанції не було надано. Також не надано відомостей про те, що такі оголошення чи інформація були передані ОСОБА_1 для розповсюдження, а він проігнорував відповідне доручення керівництва.

Щодо наказу від 17.09.2024 № 088-к про оголошення ОСОБА_1 догани, то суд першої інстанції правильно погодився із доводами позивача і його представника про те, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на роботодавця, крім випадків укладення між працівником та роботодавцем трудового договору про дистанційну роботу. При використанні праці домашніх працівників створення належних, безпечних і здорових умов праці покладається на сторони трудового договору. Домашній працівник має право відмовитися від виконання важких робіт, робіт із шкідливими чи небезпечними умовами праці (стаття 153 КЗпП України), а тому притягнення працівника до відповідальності через виявлення газового балону на території квіткового павільйону є безпідставним та незаконним.

У даному випадку відповідачем, як роботодавцем не доведено жодної з умов (порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку та наявність вини (прямої чи непрямої) працівника), які є обов`язковими для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Суд першої інстанції правильно звернув увагу на непослідовності та певні алогічності дій відповідача у даній ситуації, оскільки і в акті перевірки, і в наказі наголосив на недопустимості знаходження газового балону на території павільйону та присвятив багато місця негативних наслідків до яких це може призвести, але в акті від 30.10.2024 року також зафіксована наявність газового балону на території павільйону. Тобто, незважаючи на відкриту загрозу життю та здоров`ю людей, керівництво відповідача не вчинило жодних дій для усунення такої загрози.

Ураховуючи викладене суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність оскаржуваного наказу від 17.09.2024 № 088-к про оголошення ОСОБА_1 догани.

Враховуючи вищевикладені обставини та висновки суду першої інстанції, суд першої інстанції правильно дійшов до переконання про протиправність наказу від 31.10.2024 № 099-к про звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України, оскільки він прийнятий у зв`язку із систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, враховуючи, що до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення, проте встановити обсяг обов`язків та порядок їх виконання суду не вдалось, адже тимчасовий комунальний ринок не є відокремленим чи структурним підрозділом, не має положення про свою діяльність.

Статтею 235 КЗпП України визначено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

При розрахунку середнього заробітку оплата вимушеного прогулу розподіляється між місяцями, на які припадає вимушений прогул, пропорційно робочим дням за графіком роботи роботодавця (індивідуальним робочим графіком працівника, якщо він відрізняється від загального графіка) в цьому періоді.

Верховний Суд України в постанові від 14.09.2016 р. у справі № 6-419цс16 сформував правову позицію щодо розрахунку середньої зарплати за час вимушеного прогулу.

З урахуванням норм абзацу 3 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 100 від 8 лютого 1995р., середньомісячна зарплата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, із якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 згаданого Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом 2-х місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку № 100).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні 2 календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, установленим із дотриманням вимог законодавства.

При цьому, з урахуванням положень пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, суд для обрахунку середньоденної заробітної плати бере два останніх місяці, відпрацьовані позивачем, та враховує, що відповідно до наказу від №056/2-к позивачу було визначено триденний робочий графік (середа, п`ятниця, неділя). Враховуючи відомості про нараховану заробітну плату за вересень та жовтень 2024 року позивача, його середньоденна зарплата становить 229,91 грн.

За період із дати звільнення (01.11.2024) по дату судового засідання (12.03.2025) пройшло 57 робочих днів позивача, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток у сумі 13104,87 грн. (229,91 грн. х 57 днів).

Щодо моральної шкоди

Позивач у цій справі зазначав, що через незаконні дії відповідача він залишився без роботи та, відповідно, без засобів до існування, вимушений витрачати свій час та кошти для захисту своїх прав в судовому порядку, відволікатися від звичних занять, чим порушується звичний спосіб та ритм життя. Через відчуття несправедливості щодо позивача через всю ситуацію, що склалася у зв`язку із звільненням, позивач сильно переживає, нервує, оскільки переніс сильний стрес.

Положеннями ст. 237-1 КЗпП України визначено, що відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17 Верховний Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.

Оскільки судом першої інстанції встановлено, що позивача незаконно перевели до іншого місця роботи та протиправно винесли дві догани, то суд першої інстанції правильно вважав, що його законні трудові права були порушені і мають місце підстави для стягнення суми моральної шкоди.

Водночас, суд першої інстанції правильно вважав, що інститут відшкодування моральної шкоди впроваджено законодавцем у національне законодавство саме з метою справедливої компенсації дійсних втрат нематеріального характеру, і в жодному разі не може використовуватись для збагачення.

Суд першої інстанції правильно врахував, що позивач отримував заробітну плату у такому ж розмірі, як і на попередньому місці роботи, отримав виплату за тимчасову непрацездатність, а тому правильно вважав, що суми у 5000,00 грн. буде достатньо для компенсації нематеріальних витрат позивача.

Доводи апеляційноїскарги КП «ЗАПОРІЖРИНОК» єтакими,що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображаютьпозицію відповідача, яку вінта йогопредставник вважаютьтакою,що єєдино правильноюта єдиноможливою.

Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування відповідача, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні. КП «ЗАПОРІЖРИНОК»та його представник не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень проти позову позивача та, відповідно, у спростування останнього у цій справі.

Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги відповідача. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України, відсутні та зокрема стороною відповідача апеляційному суду не надані.

Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення. В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення. Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги КП «ЗАПОРІЖРИНОК» не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.

Також,судом першоїінстанції правильно,з додержаннямвимог ст.ст.133,141ЦПК України,було вирішенопитання пророзподіл судовихвитрат,пов`язаних ізрозглядом цієїсправи судомпершої інстанції.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі або ж його зміни.

Додаткове рішення Ленінського (нова назва Дніпровського) районного суду м. Запоріжжя від 18 березня 2025 року у цій справі в апеляційному порядку не оскаржувалось і апеляційним судом не переглядалось.

Також, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови відповідачу у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, останній не має права на компенсацію будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.

Керуючись ст.ст.7,12-13,81-82,89,141,367-369,371-372,374-375,381-384ЦПК України,апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу КОМУНАЛЬНОГОПІДПРИЄМСТВА «ЗАПОРІЖРИНОК» залишити без задоволення.

Рішення Ленінського (нова назва Дніпровського) районного суду м. Запоріжжя від 12 березня 2025 року залишити без змін.

Додаткове рішення Ленінського (нова назва Дніпровського) районного суду м. Запоріжжя від 18 березня 2025 року у цій справі в апеляційному порядку не оскаржувалось і апеляційним судом не переглядалось.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте,може бутиоскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова апеляційним судом складена 19.06.2025 року.

Головуючий суддяСуддяСуддяГончар М.С. Онищенко Е.А. Трофимова Д.А.