Рішення від 20.06.2025 по справі 380/2927/25

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2025 рокусправа № 380/2927/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) з позовом до Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області (далі відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати відмову Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області, викладену у листі №5476/03.01-05 від 25.11.2024, у наданні позивачу ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку в с. Давидів Львівського району Львівської області;

- зобов`язати Давидівську сільську раду Львівського району Львівської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку в с. Давидів Львівського району Львівської області на підставі його заяви від 21.11.2024.

Ухвалою суду від 17.02.2025 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

В обґрунтування позовних вимог значено, що позивач як учасник бойових дій має право на першочергове отримання земельної ділянки для індивідуального будівництва. З метою виділення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку в с. Давидів площею 0,25 га, позивач звернувся до відповідача із заявою. Однак відповідача фактично відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою покликаючи на введення на території України воєнного стану та заборону надання дозволів на розробку документації з землеустрою з метою безоплатної передачі земельних ділянок комунальної власності у приватну власність до завершення дії воєнного стану.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вказав, що трактування позивача про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є хибними, оскільки листом від 25.11.2024 позивача повідомлено про розгляд його заяви відповідно до вимог чинного законодавства. Також, відповідач зауважив, що згідно із підпункту 5 пункту 27 розділу X Земельного кодексу України, в редакції на час спірних правовідносин, під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей, безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої передачі, розроблення такої документації забороняється. Отже, учасники бойових дій не можуть скористатись правом на отримання земельної ділянки з огляду на норму перехідних положень Земельного кодексу України.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Також, вказав, що у межах спірних правовідносин положення підпункту 5 пункту 27 розділу X Земельного кодексу України, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не можуть застосовуватися, оскільки суперечать статті 17 Основного Закону та спеціальному законодавству, яке регулює забезпечення державою соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України шляхом надання їм пільг і гарантій соціального захисту відповідно до законодавства, які є пріоритетними й мають безумовний характер.

Відповідач подав до суду заперечення, в яких вказав, що відповідач не заперечує наявність права позивача на першочерговість отримання земельної ділянки у власність, але наголошує, що у відповідача, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні, фактично існує заборона відносно безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність, зокрема, що стосується прийняття позитивного рішення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу. За таких обставин, відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою на підставі підпункту 5 пункту 27 Розділу X «Перехідних положень» Земельного кодексу України є обґрунтованою та такою, що ґрунтується на положеннях чинного законодавства України. Отже, лист про відтермінування розгляду заяви позивача у передачі у власність земельної ділянки з огляду на пряму заборону, встановлену законом, є правомірним та таким, що відповідає чинному законодавству.

Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 2 статті 262 КАС України).

Суд на підставі позовної заяви, відзиву, відповіді на відзив, заперечень, а також долучених письмових доказів,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 згідно відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 18.05.2023 має статус учасника бойових дій та право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій. Зокрема, відповідно до пункту 14 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивач має право на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва.

З метою реалізації права на першочергове отримання земельної ділянки для індивідуального будівництва позивач звернувся до відповідача із заявою від 21.11.2024, в якій просив виділити земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку в с. Давидів площею 0,25 га та надати дозвіл на розробку детального плану.

Відповідач листом від 25.11.2024 повідомив позивача, що безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється і буде проводитися після закінчення воєнного стану. Враховуючи викладене заява позивача буде розглянута повторно після закінчення воєнного стану.

Розцінюючи таку відповідь як відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд застосовує такі норми права.

Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом розгляду у справі є оцінка дій відповідача щодо дотримання ним вимог законодавства під час розгляду заяви позивача про виділення земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 №2768-III (далі ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Згідно з частиною 2 статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Статтею 12 ЗК України передбачено повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу (пункт «б»).

Положеннями статті 38 ЗК України передбачено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Відповідно до статі 39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм.

Згідно з статтю 40 ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Статтею 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до положень статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (абзац 1 частини 1).

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 2).

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина 3).

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення (частина 4).

Згідно з частиною 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара (пункт «г»).

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлений статтею 118 ЗК України.

Частиною 6 вказаної статті передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У заяві зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До заяви додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною 7 загаданої статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає заяву у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації заяви Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Таким чином, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), звертаються до відповідного органу з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, до якого додаються визначені ЗК України документи.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Отже, Земельним кодексом України встановлено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме: надати дозвіл або мотивовану відмову в наданні дозволу.

Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акта.

Приписами статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Із доказів у справі суд встановив, що позивач має статус учасника бойових дій та відповідно до пункту 14 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва. Вказане сторонами не заперечується.

З метою реалізації права на першочергове отримання земельної ділянки для індивідуального будівництва позивач звернувся до відповідача із заявою від 21.11.2024, в якій просив виділити земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку в с. Давидів площею 0,25 га та надати дозвіл на розробку детального плану.

Відповідач листом від 25.11.2024 повідомив позивача, що безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється і буде проводитися після закінчення воєнного стану. Враховуючи викладене заява позивача буде розглянута повторно після закінчення воєнного стану.

Однак як вже зазначалося відповідно до приписів статей 118, 121 та 122 ЗК України зацікавлений громадянин в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для будівництва і обслуговування житлового будинку подає клопотання до відповідного органу з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, до якого додаються визначені ЗК України документи.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Водночас за встановлених обставин цієї справи, відповідач надіслав позивач лист, яким повідомив про можливість повторного розгляду заяви позивача після закінчення воєнного стану.

На переконання суду, такі дії відповідача не є законним способом поведінки суб`єкта владних повноважень, а тільки повідомленням про можливість розгляду заяви після закінчення воєнного стану, оскільки, не містять чіткого та однозначного рішення про відмову, прийнятого у встановленому законом порядку, а отже не може вважатися рішенням у розумінні положень ЗУ України.

Крім цього, суд зазначає, що станом на момент прийняття рішення у справі відповідач не подав доказів прийняття будь-якого із передбачених приписами ЗК України рішення за результатами розгляду заяви позивача.

Таким чином, відсутність належним чином оформленого рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови у наданні відповідного дозволу, з позиції суду, свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Варто зазначити, що при прийнятті рішення суд враховує, що бездіяльність це не вчинення у встановлений законом строк дії, яку суб`єкт владних повноважень повинен вчинити.

У цьому випадку бездіяльність відповідача полягає саме в не прийняття відповідного рішення за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки що свідчить про її протиправність.

Водночас суд звертає увагу, що згідно зі статтею 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який триває до тепер.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24.03.2022 № 145-IX (далі Закон №2145-IX) внесено зміни, серед іншого, до ЗК України.

Так, Розділ X «Перехідні положення» ЗК України доповнено пунктами 27 і 28.

У підпункті 5 пункту 27 Розділу X «Перехідних положень» ЗК України зазначено, що під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом

Вказані зміни до ЗК України набрали чинності 07.04.2022.

З огляду на зміни, які внесені до ЗК України Законом №2145-IX, із 07.04.2022 до припинення (скасування) воєнного стану в Україні органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації.

Водночас підпунктом 5 пункту 27 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України не встановлюється на період дії воєнного стану заборона розгляду відповідними органами державної влади і органами місцевого самоврядування клопотань про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатною передачею земель державної, комунальної власності у приватну власність.

Натомість цим положенням ЗК України встановлено додаткову до визначених статтею 118 ЗК України підставу для відмови у задоволенні відповідних клопотань.

Таким чином, у період дії воєнного стану відповідач не лише має повноваження щодо розгляду клопотань про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, а й зобов`язаний їх розглядати у порядку, передбаченому статтею 118 ЗК України.

При цьому, відповідач також зобов`язаний приймати рішення про відмову у задоволенні клопотань про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безпосередньо на підставі підпункту 5 пункту 27 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, оскільки іншої альтернативи правомірної поведінки органу місцевого самоврядування в такому випадку не передбачено.

Окрім цього, суд звертає увагу, що відповідачем не досліджувалося наявність підстав для надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Отже, позовна вимога про зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання позивачу надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки задоволенню не підлягає, оскільки суд у спірних правовідносинах не може перебирати на себе повноваження іншого органу та, відповідно, встановлювати достатність документів та підстав для надання відповідного дозволу за відсутності прийнятого уповноваженим органом рішення.

Відповідно до частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

З врахуванням встановлених обставин справи, належним та ефективним способом відновлення порушених прав позивача є зобов`язати відповідача розглянути заяву позивача від 21.11.2024 про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду якої прийняти вмотивоване рішення.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог. Отже, позов слід задовольнити частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання цього позову, відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись статтями 2, 8-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 293, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 21.11.2024 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

3. Зобов`язати Давидівську сільську раду Львівського району Львівської області (81151, вул. Незалежності, 1А, с. Давидів, Львівський район, Львівська область; ЄДРПОУ 04372313) розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) від 21.11.2024 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду якої прийняти вмотивоване рішення.

4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Судовий збір зі сторін не стягувати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кравців Олег Романович