Рішення від 11.06.2025 по справі 403/65/25

Справа №403/65/25 провадження № 2/403/241/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2025 року с-ще Устинівка

Устинівський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Атаманової С.Ю.,

при секретарі судового засідання Карпяк Л.І.,

з участю:

представника позивача - адвоката Ляшенка М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Устинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Устинівської територіальної громади Кропивницького району Кіровоградської області в особі селищної ради, третя особа: приватний нотаріус Кропивницького районного нотаріального округу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Трутень Олександр Якович, про визнання права власності на житловий будинок,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Устинівської територіальної громади Кропивницького району Кіровоградської області в особі селищної ради, третя особа: приватний нотаріус Трутень О.Я., про визнання за ним права власності на житловий будинок за АДРЕСА_1 вартістю 61000,00 грн.. Позовна вимога обгрунтована тим, що зазначений житловий будинок згідно із заповітом, посвідченим 10 серпня 1978 року Докучаєвською сільською радою за реєстром №24, гр-н ОСОБА_2 заповідав позивачу, як племіннику. Після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 його дружина ОСОБА_3 спадкову долю свого чоловіка не оформляла і заповіт, виданий на ім`я позивача не оскаржувала. Після смерті ОСОБА_3 25 лютого 1994 року, позивач прийняв спадщину за заповітом та розпорядився житловим будинком за АДРЕСА_1 , в якому став проживати з цього часу. Згідно з випискою з по господарської книги на 1991-1995 роки, будинок АДРЕСА_1 мав особовий рахунок за № НОМЕР_1 та був відкритий на ОСОБА_3 , яка мала земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель - 0,1000 га. Відомості про реєстрацію прав власності в погосподарській книзі відсутні. Рішенням Устинівського районного суду Кіровоградської області від 03 червня 2011 року за заявою позивача був встановлений факт родинних відносин між ним та ОСОБА_4 , як його рідною матір`ю. Враховуючи, що мати позивача ОСОБА_5 та ОСОБА_3 є рідними сестрами, позивач вважає, що згідно вимог ч.1 ст.1265 ЦК України він, як родич спадкодавця, належить до шостого ступеня споріднення включно. Постановою приватного нотаріуса Трутня О.Я. за №332-02-31 від 09 грудня 2024 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказаний житловий будинок. За вказаних обставин, враховуючи, що Устинівська територіальна громада Кропивницького району Кіровоградської області не зверталась до суду про визнання спадщини відумерлою, позивач вважає наявними підстави для визнання його власником нерухомого майна за рішенням суду за набувальною давністю згідно зі ст.41 Конституції України та ч.ч.1, 4 ст.344 ЦПК України, як такого, що добросовісно заволодів чужим майном і продовжує володіти ним протягом десяти років.

В судове засідання по розгляду справи по суті позивач ОСОБА_1 не з`явився. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином в порядку, передбаченому ст.128 ЦПК України (а.с.116,129). Заяв та клопотань, пов`язаних з розглядом справи, до суду не подав.

В судовому засіданні по розгляду справи по суті представник позивача - адвокат Ляшенко М.Д. підтримав позов та прохав суд його задоволити з підстав, викладених в позовній заяві. Додатково зазначив, що, на його думку, при визнанні права власності позивача на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями суду все ж таки необхідно керуватися не заповітом, складеним на ім`я ОСОБА_1 , а давністю користування ним цим будинком більше 10 років. В судове засідання по розгляду справи по суті представник відповідача не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у порядку, передбаченому ст.128 ЦПК України (а.с.123). Відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не подав. Згідно поданої до суду письмової заяви прохав розглянути справу без його участі. Позовні вимоги не визнає, вважаючи їх безпідставними та необгрунтованими (а.с.140).

З урахуванням того, що за змістом ст.1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, селищ, міст, що мають єдиний адміністративний центр, а відповідно до ч.1 ст.10 цього Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами, під час судового провадження представництво інтересів Устинівської територіальної громади здійснюється саме Устинівською селищною радою, як органом місцевого самоврядування.

Третя особа приватний нотаріус Кропивницького районного нотаріального округу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Трутень О.Я. в судове засідання по розгляду справи не з`явився. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином в порядку в порядку, передбаченому ст.128 ЦПК України (а.с.124). Письмових пояснень третьої особи, а також заяв і клопотань, пов`язаних з розглядом справи, до суду не подав.

З огляду на неявку в судове засідання відповідача та третьої особи, як учасників справи, суд, відповідно до положень ч.1 ст.223 ЦПК України, приходить до висновку про можливість розгляду справи по суті в даному судовому засіданні без їх участі.

На виконання вимог п.п.2, 3 ч.3 ст.265 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд зазначає заяви та клопотання, що подавались під час судового розгляду справи, та процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Устинівського районного суду Кіровоградської області Атаманової С.Ю. від 20 лютого 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду з відкриттям провадження у справі та визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження (а.с.46-47).

Ухвалою суду від 26 березня 2025 року витребувано від: 1) Устинівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області виписки з погосподарської книги за об`єктом: житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 за період з 1978 року по 26 березня 2025 року; 2) від Криворізької міської ради - відомості з реєстру територіальної громади щодо дати реєстрації ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 ; 3) від Центру надання адміністративних послуг Устинівської селищної ради - відомості з реєстру територіальної громади про осіб, місце проживання яких зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ; 4) від приватного нотаріуса Трутня О.Я. - копію спадкової справи, заведеної до майна померлої ОСОБА_3 та відомостей зі Спадкового реєстру щодо складеного ОСОБА_2 заповіту та виданих свідоцтв про право на спадину після його смерті (а.с.70-72).

Ухвалою суду від 13 травня 2025 року згідно положень п.3 ч.2 ст.200 ЦПК України закрито підготовче провадження та призначено судове засідання по розгляду справи по суті (а.с.115).

Заслухавши пояснення представника позивача, безпосередньо дослідивши письмові докази у справі, судом встановлені наступні фактичні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Судом по справі встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Мальчевське Устинівського району Кіровоградської області у віці 76 років помер гр-н ОСОБА_2 (а.с.10).

За життя гр-ном ОСОБА_2 було складено заповіт, посвідчений 10 серпня 1978 року секретарем виконавчого комітету Докучаєвської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області, за реєстром №24, згідно з яким жилий будинок, що знаходиться в с.Тельманове Устинівського району Кіровоградської області, він заповідав своєму синові - ОСОБА_1 . Одночасно заповіт містить допис літери «т» у написанні по батькові особи, на користь якої було зроблене заповідальне розпорядження, як «ОСОБА_1» (а.с.8).

Згідно з рішенням виконавчого комітету Кіровоградської обласної ради від 22 серпня 1979 року за №352 «Про внесення змін в адміністративно-територіальний поділ окремих районів області», по Устинівському району села Мальчевське і Тельманове Докучаєвської сільради було об`єднано в одне село Мальчевське (а.с.32).

Як вбачається із посвідки про народження позивача ОСОБА_1 , батьками останнього зазначені: батько - « ОСОБА_6 », матір`ю - « ОСОБА_7 » (а.с.6).

Згідно із свідоцтвом про народження (серія НОМЕР_2 ), в якому записи виконані російською мовою, ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась гр-нка ОСОБА_4 , батьками якої є: батько - « ОСОБА_9 » та матір`ю - « ОСОБА_10 » (а.с.14).

Після державної реєстрації 26 червня 1970 року шлюбу з гр-ном ОСОБА_6 прізвище гр-нки ОСОБА_4 змінилось на « ОСОБА_4 » (а.с.7).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 померла в с.Мальчевське Устинівського району Кіровоградської області у віці 96 років (а.с.12).

Рішенням Устинівського районного суду Кіровоградської області від 03 червня 2011 року, ухваленого у справі №2-о-22/2011, встановлений факт родинних відносин між позивачем ОСОБА_1 , який є рідним сином померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 , дослівно «… ОСОБА_4 , яка є рідною матір`ю ОСОБА_1 » (а.с.33).

Згідно із свідоцтвом про народження, в якому записи виконані російською мовою, ІНФОРМАЦІЯ_4 в с.Устинівка Устинівського району Кіровоградської області народилась гр-нка ОСОБА_13 , батьками якої є: батько - « ОСОБА_9 » та матір`ю - « ОСОБА_10 » (а.с.13).

Судом також встановлено, що гр-нка ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 в с.Мальчевське Устинівського району Кіровоградської області у віці 100 років (а.с.11).

Інформація щодо актового запису про шлюб гр-нки ОСОБА_3 в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян відсутня (а.с.106).

Як вбачається із виписки з погосподарської книги №02-13/70/6 від 14 серпня 2024 року, на день смерті гр-нка ОСОБА_3 проживала за адресою: с.Мальчевське Устинівського району Кіровоградської області. Особовий рахунок № НОМЕР_1 в погосподарській книзі на 1991-1995 роки №13 був відкритий на ОСОБА_3 як голову домогосподарства. Площа земельної ділянки для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель - 0,1000 га. Відомості про реєстрацію права власності в погосподарській книзі відсутні (а.с.21).

Згідно з довідкою Докучаєвського старостинського округу Устинівської селищної ради від 03 грудня 2024 року за №02-13/99/6 гр-нка ОСОБА_3 проживала по АДРЕСА_3 . На день смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 спільно з нею у вказаному житловому будинку ніхто не проживав (а.с.101).

Як вбачається з відмітки про реєстрацію місця проживання, яка мається в паспорті позивача ОСОБА_1 , адресою його реєстрації з 07 січня 1977 року є АДРЕСА_2 (а.с.5 зворот).

Згідно з інформацією, наданою виконавчим комітетом Криворізької міської ради за вих.№12/7/2534 від 21 квітня 2025 року, місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 з 08 квітня 2002 року по теперішній час (а.с.96).

Зі змісту відповіді відділу «Центр надання адміністративних послуг» Устинівської селищної ради від 02 квітня 2025 року за №07-17/118 судом встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані особи: з 14 липня 2004 року - ОСОБА_14 та з 06 липня 2016 року - ОСОБА_15 (а.с.88).

Згідно з архівною довідкою №102 від 21 серпня 2024 року, виданою КП «Олександрійське міжміське бюро технічної інвентаризації», право власності на будинок АДРЕСА_1 зареєстровано не було (а.с.107).

29 серпня 2024 року на замовлення позивача ОСОБА_1 був виготовлений технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.15-20).

Ринкова вартість зазначеного будинку з господарськими будівлями та спорудами станом на 10 вересня 2024 року складає 61000,00 грн., що підтверджується звітом про оцінку нерухомого майна (а.с.22-30).

Постановою приватного нотаріуса Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Трутня О.Я. за №332-02-31 від 09 грудня 2024 року позивачу по справі ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його тітки ОСОБА_3 на спадкове майно: житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями під АДРЕСА_1 . Причинами відмови приватного нотаріуса у вчиненні даної нотаріальної дії зазначені: не надання правовстановлюючого документа на вищезазначене нерухоме майно та не віднесення на час відкриття спадщини племінників до передбачених ст.ст.548, 549 ЦК УРСР черг спадкоємців за законом (а.с.36).

Зі змісту витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі судом встановлено, що спадкова справа після смерті гр-нки ОСОБА_3 , як спадкодавця, була заведена 09 грудня 2024 року приватним нотаріусом Трутнем О.Я., номер у Спадковому реєстрі: 73415447, номер у нотаріуса: 117/2024, що відповідає даті звернення позивача до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.100, 108).

Інформація про заповіти, спадкові договори спадкодавця ОСОБА_3 у Спадковому реєстрі відсутня (а.с.107 зворот).

Відомостей про звернення інших спадкоємців померлої ОСОБА_3 із заявами про прийняття спадщини після її смерті матеріали спадкової справи не містять (а.с.99-110).

Виконуючи приписи ч.1 ст.264, ч.4 ст.265 ЦПК України та даючи мотивовану оцінку аргументам, наведеним учасникам справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, а також доказам, якими вони підтверджуються, зазначаючи норми права, які були застосовані судом та мотиви їх застосування, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України).

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 на обгрунтування заявленої до відповідача позовної вимоги про визнання за ним права власності на спадкове майно - житловий будинок за АДРЕСА_1 , посилається на прийняття ним після смерті гр-нки ОСОБА_3 спадщини за заповітом та розпорядження вказаним житловим будинком шляхом проживання в ньому з 25 лютого 1994 року, а також на відповідні положення ч.1 ст.1265 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зазначаючи, що він відноситься до спадкоємців, як родич спадкодавця шостого ступеня споріднення включно.

Разом з тим, ЦК України, в книзі шостій якого містяться норми, що врегульовують правовідносини зі спадкування, набрав чинності 01 січня 2004 року.

У пункті 5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України передбачено, що правила книги шостої цього Кодексу застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 28 серпня 2019 року у справі №695/104/17, норми пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України слід розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 01 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529-531 ЦК УРСР.

Відповідно до роз`яснень, викладених в п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Зазначений порядок застосування законодавства про спадкування підтверджений також і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2019 року у справі №145/797/15-ц).

Судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , що є часом відкриття спадщини.

Доказів прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 її спадкоємцями, суду надано не було.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом в постанові від 08 квітня 2020 року у справі №761/41071/19, саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

З огляду на викладене, враховуючи засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, суд приходить до висновку про те, що спадкові правовідносини, які виникли після смерті ОСОБА_3 були врегульовані відповідними нормами ЦК Української РСР (1963 року), а тому посилання позивача ОСОБА_16 у поданій до суду позовній заяві на норми ЦК України, в тому числі ч.1 ст.1265 ЦК України (п`ята черга спадкоємців за законом), як правову підставу позову, є необгрунтованим.

Відповідно до ч.1 ст.524 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті (ст.527 ЦК Української РСР).

Згідно з ч.1 ст.529 ЦК Української РСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Відповідно до ст.530 ЦК Української РСР при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга спадкоємців за законом).

З огляду на викладене, до числа інших спадкоємців першої та другої черги за законом позивач ОСОБА_1 відповідно до приписів ч.1 ст.529, ст.530 ЦК Української РСР не належить, а тому він не міг прийняти спадщину після смерті ОСОБА_3 , розпорядившись житловим будинком, як ним зазначено в позовній заяві, проживаючи в ньому з 25 лютого 1994 року.

Отже, правові підстави для набуття позивачем права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , як спадкове майно, після смерті гр-нки ОСОБА_3 відсутні.

При цьому судом враховується, що гр-нка ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , а мати позивача по справі ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому у разі перебування матері позивача у родинних відносинах з ОСОБА_3 , як рідною сестрою, вона могла б прийняти спадщину після смерті останньої, в тому числі і шляхом вчинення дій, передбачених ч.1 ст.549 ЦК Української РСР.

Разом з тим, доказів вчинення матір`ю позивача ОСОБА_4 передбачених ч.1 ст.549 ЦК Української РСР дій, які б свідчили про прийняття нею спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 гр-нки ОСОБА_3 (зокрема, фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном, або подання державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини, вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини), а також прийняття позивачем спадщини після смерті його матері ОСОБА_4 суду надано не було, що, як наслідок, унеможливлює застосування до спірних правовідносин сторін положень чинного законодавства про набуття права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.

Безпідставним є також посилання позивача у поданій до суду позовній заяві на прийняття ним спадщини за заповітом, посвідченим 10 серпня 1978 року за реєстром №24, оскільки, як вбачається зі змісту вказаного заповіту, гр-н ОСОБА_2 заповідав жилий будинок в с.Тельманове Устинівського району Кіровоградської області своєму синові ОСОБА_1 ..

Натомість зі змісту позовної заяви та доданих до неї письмових доказів судом встановлено, що батьком позивача ОСОБА_1 , є гр-н ОСОБА_6 , а не гр-н ОСОБА_2 , що, як наслідок, виключає належність позивача до спадкоємців ОСОБА_2 , визначених у заповіті.

Також судом враховується наявний в заповіті допис літери «т» у прізвищі спадкоємця, якому заповідається майно, а саме: « ОСОБА_1 » замість « ОСОБА_1 », тоді як по батькові позивача є « ОСОБА_1 ».

За встановлених судом обставин, позивач по справі ОСОБА_1 не може набути права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , в порядку спадкування ні за законом, ні за заповітом, оскільки на час смерті гр-нки ОСОБА_3 він не належав до числа спадкоємців, які мали право на спадкування за законом, а обставина складення гр-ном ОСОБА_2 заповіту на його користь, як спадкоємця, враховуючи зміст цього заповіту, дослідженого судом, не була доведена позивачем під час судового розгляду належними, достовірними та достатніми в своїй сукупності доказами.

Щодо зазначеного в позовній заяві твердження позивача ОСОБА_1 про наявність всіх законних підстав для визнання його власником житлового будинку АДРЕСА_1 , за набувальною давністю відповідно до вимог ч.ч.1, 4 ст.344 ЦК України, суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, на обгрунтування заявленої вимоги про визнання права власності на нерухоме майно позивач ОСОБА_1 зазначає обставину розпорядження ним вказаним вище житловим будинком, в якому він став проживати з 25 лютого 1994 року.

В судовому засіданні по розгляду справи по суті представником позивача також було зазначено про користування позивачем житловим будинком більше десяти років, що є підставою для визнання за ним права власності за давністю володіння.

Нормами ЦК УРСР, чинними на час відкриття спадщини після смерті гр-нки ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_5), не було передбачено такої підстави для набуття права власності як набувальна давність.

Натомість відповідно до ч.1 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду (ч.4 ст.344 ЦК України).

З огляду на викладене, правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у ч.1 ст.344 ЦК України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Отже, набуття права власності на чужі речі за набувальною давністю можливе лише за наявності у сукупності таких умов: законний об'єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та безперервність строку володіння ним. Відсутність будь-якого з перерахованих елементів виключає можливість набуття права власності на чуже майно за набувальною давністю.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 з 07 січня 1977 року по даний час (а.с.5 зворот, 96).

Згідно з довідкою Докучаєвського старостинського округу Устинівської селищної ради №02-13/99/6 від 03 грудня 2024 року на день смерті гр-нки ОСОБА_3 спільно з нею у житловому будинку по АДРЕСА_1 ніхто не проживав (а.с.101).

Згідно з випискою із погосподарської книги на 1991-1995 роки, гр-нка ОСОБА_3 проживала в с.Мальчевське Устинівського району Кіровоградської області та була головою домогосподарства. Відомостей про будь-яких інших осіб, які б проживали у житловому будинку відсутні (а.с.21).

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається зі змісту рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 03 червня 2011 року, ухваленого в цивільній справі №2-о-22/2011 за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин (а.с.33), встановленою судом обставиною є проживання заявника ОСОБА_1 в с.Мальчевське протягом п`яти років однією сім`єю з ОСОБА_4 по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто з 2005 року.

З огляду на викладене, зазначена в позовній заяві обставина проживання позивача з 25 лютого 1994 року у житловому будинку АДРЕСА_1 та безперервне, відкрите володіння і користування ним цим будинком більше десяти років, не була доведена під час судового розгляду жодним належним, достовірним, допустимим доказом та безпосередньо спростовується змістом наведеного вище рішення суду від 03 червня 2011 року.

Виготовлений на замовлення позивача технічний паспорт та проведена грошова оцінка житлового будинку, як об'єкта нерухомого майна, не є належними доказами на підтвердження факту безперервного володіння позивачем цим майном, оскільки містять інформацію, яка не входить до предмета доказування у справі.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

З урахуванням викладеного, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, встановивши дійсні обставини справи, за яких позивач по справі ОСОБА_1 не набув права спадкування після смерті гр-на ОСОБА_2 та гр-нки ОСОБА_3 , що свідчить про відсутність порушення його прав, як спадкоємця, а також недоведеність обставини відкритого та безперервного володіння ним протягом не менше десяти років житловим будинком АДРЕСА_1 , як однієї з обов'язкових умов набуття права власності за набувальною давністю, передбаченої ч.1 ст.344 ЦК України, суд приходить до висновку про відмову в позові з підстави його необгрунтованості та недоведеності.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача (п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України).

На підставі викладеного, з урахуванням того, що встановленими судовими витратами при розгляді даної справи згідно поданої позовної заяви є сплачений позивачем ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп. і в задоволенні позову відмовлено повністю, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для відшкодування на користь позивача вказаної суми судового збору в порядку розподілу судових витрат між сторонами. З огляду на відмову в позові та відсутність на дату розгляду справи по суті доказів на підтвердження обсягу наданих представником позивача - адвокатом Ляшенком М.Д. послуг і виконаних ним робіт, необхідних для надання правничої допомоги позивачу, а також їх вартості, питання розподілу між сторонами витрат позивача на правничу допомогу судом не вирішується згідно положень ч.2 ст.137 та п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України.

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи, передбачені ч.3 ст.133 ЦПК України, відсутні.

Керуючись ст.ст.2, 3, 5, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 95, 133, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до Устинівської територіальної громади Кропивницького району Кіровоградської області в особі селищної ради, третя особа: приватний нотаріус Кропивницького районного нотаріального округу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Трутень Олександр Якович, про визнання права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 вартістю 61000,00 грн. відмовити повністю.

Судові витрати, понесені позивачем ОСОБА_1 у виді сплаченого ним судового збору відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Повне ім`я та найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач: Устинівська селищна рада Кропивницького району Кіровоградської області, адреса місцезнаходження: вул.Ювілейна, буд.№4 с-ще Устинівка Кропивницького району Кіровоградської області, поштовий індекс 28600, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04364549.

Третя особа: приватний нотаріус Кропивницького районного нотаріального округу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Трутень Олександр Якович, адреса місцезнаходження: АДРЕСА_5.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення) апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 20 червня 2025 року.

Суддя С.Ю.Атаманова