Ухвала від 20.06.2025 по справі 320/915/24

УХВАЛА

20 червня 2025 року

м. Київ

справа № 320/915/24

адміністративне провадження № К/990/23068/25

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Севастьяновим Сергієм Вікторовичем, на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року у справі №320/915/24 за позовом ОСОБА_1 до Національного центру управління та випробувань космічних засобів про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національного центру управління та випробувань космічних засобів, у якому просив:

- визнати протиправними бездіяльність Національного центру управління та випробувань космічних засобів щодо нарахування та виплати позивачу ОСОБА_1 додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року;

- визнати протиправними бездіяльність Національного центру управління та випробувань космічних засобів щодо невидання наказу про виплату додаткової винагороди позивачу ОСОБА_1 , відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, за період з 24 лютого 2022 року по 01 грудня 2023 року;

- зобов`язати Національний центр управління та випробувань космічних засобів видати наказ про виплату позивачу ОСОБА_1 додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, з 24 лютого 2022 року по 01 грудня 2023 року, в тому числі: за період з 25 лютого до 28 лютого 2022 року в розмірі 100 000, 00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах; за період з 01 березня до 31 березня 2022 року у розмірі 100 000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах; за період з 01 квітня до 07 квітня 2022 року у розмірі 100 000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах; за період з 08 квітня 2022 року по 18 липня 2022 року в розмірі 30000,00 грн щомісячно; за період з 19 липня 2022 року по 01 грудня 2023 року в розмірі до 30000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць;

- зобов`язати Національний центр управління та випробувань космічних засобів провести нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, за період з 24 лютого 2022 року по 01 травня 2023 року, в тому числі: за період з 25 лютого по 28 лютого 2022 року у розмірі 100 000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах; за період з 01 березня до 31 березня 2022 року, у розмірі 100 000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах; за період з 01 квітня по 07 квітня 2022 року в розмірі 100 000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах; за період з 08 квітня 2022 року по 18 липня 2022 року в розмірі 30000,00 грн щомісячно; за період з 19 липня 2022 року по 01 грудня 2023 року в розмірі до 30000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.

29 травня 2025 року через підсистему «Електронний Суд» до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Севастьяновим Сергієм Вікторовичем, на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року у справі №320/915/24.

Суддя Верховного Суду Радишевська О.Р. з 09 червня 2025 року до 10 червня 2025 року перебувала у відпустці, відповідно до наказу від 05 червня 2025 року №1917/0/6-25.

Суддя Верховного Суду Радишевська О.Р. з 11 червня 2025 року до 17 червня 2025 року перебувала у відрядженні, відповідно до наказу від 02 червня 2025 року №1849/0/6-25.

Вирішення питання про відкриття касаційного провадження за цією скаргою вирішується після повернення судді Радишевської О.Р. з відрядження.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається, зокрема, на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України та указує на необхідність відступлення від висновку Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі, викладеного у постанові від 29 серпня 2024 року у справі №640/13029/22 та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

Суд зазначає, що у разі оскарження рішень судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник у касаційній скарзі повинен навести обґрунтовані та переконливі аргументи, які слугували б підставою для висновків про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Необхідно зауважити, що з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо.

Необхідність відступу від висновку, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду, має виникати з певних визначених об`єктивних причин і такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані скаржником при посиланні на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України.

Водночас посилання скаржника на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України суперечить доводам касаційної скарги, оскільки, на думку заявника, висновок Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі, викладений у постанові від 29 серпня 2024 року у справі №640/13029/22, не мав застосовуватися судами попередніх інстанцій під час винесення оскаржуваних судових рішень, оскільки, на його думку, правовідносини у цій справі та у справі №640/13029/22 не є подібними.

Таким чином, за встановлених обставин, Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено наявності підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України.

Також скаржник посилається на наявність підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, та зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів під час застосування відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Отже, оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і підстав необхідності такого висновку щодо застосування конкретної норми права у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, тощо), а також значення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування цієї норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.

Водночас скаржником у касаційній скарзі не зазначено конкретної норми права, застосування якої потребує висновку Верховного Суду та, відповідно, не наведено обґрунтування в чому полягає необхідність формування Верховним Судом висновку щодо застосування такої норми. Скаржник також не обґрунтував у чому саме полягала помилка судів першої та апеляційної інстанцій при застосуванні конкретної норми права, як, на думку скаржника, ця норма повинна застосовуватися, а також не обґрунтовано підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах.

Суд звертає увагу скаржника, що лише посилання у касаційній скарзі на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування відповідної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Таким чином, за встановлених обставин, Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено наявності підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Також у касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Положеннями частини другої статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або;

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;

4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Частиною третьою статті 353 КАС України передбачено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо:

1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;

3) справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;

4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі;

5) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені в судовому рішенні;

6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.

Судове рішення не підлягає скасуванню з підстави, визначеної пунктом 7 цієї частини, якщо учасник справи, який подав касаційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.

Водночас скаржник не посилається на конкретний пункт частин другої, третьої статті 353 КАС України на обгрунтування підстави, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, заявником не викладено передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

З огляду на зазначене, клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження Судом не вирішується.

Керуючись статтями 248, 328, 332, 359 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Севастьяновим Сергієм Вікторовичем, на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року у справі №320/915/24 повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя: О.Р. Радишевська