Постанова від 10.06.2025 по справі 914/2693/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2025 р. Справа №914/2693/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Желіка М.Б.

Орищин Г.В.

секретар судового засідання Хом`як Х.А.

за участю представників учасників процесу:

представник позивача Бауман Ю.Т.

представник відповідача Павлічко О.О.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозбереження Львів" від 17.04.25 (вх. № ЗАГС 01-05/1190/25 від 18.04.25)

на рішення Господарського суду Львівської області від 20.03.2025 (повне рішення складено та підписано 31.03.2025, суддя Петрашко М.М.)

у справі № 914/2693/24

за позовом: Дочірнього підприємства "Санаторій "Моршинкурорт" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця",

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозбереження Львів",

про: стягнення 1 564 625, 41 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Дочірнього підприємства "Санаторій "Моршинкурорт" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" ( далі ДП "Санаторій "Моршинкурорт", позивач ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозбереження Львів" (далі ТОВ "Енергозбереження Львів", відповідач) про стягнення 1 564 625,41 грн, з яких: 1 216 600,10 грн - основний борг, 170 172,36 грн - пеня, 35 145,89 грн - 3% річних та 142 707,06 грн - інфляційні втрати ( з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 21.01.2025).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором оренди нежитлового приміщення №ДП57/о-2021 від 15.12.2021 в частині оплати спожитих комунальних послуг за період з жовтня 2023 року по березень 2024 року.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.03.2025 у справі №914/2693/24 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Енергозбереження Львів" на користь ДП "Санаторій "Моршинкурорт" 1 200 600,10 грн основного боргу, 170 172,36 грн пені, 35 145,89 грн 3% річних, 142 707,06 грн інфляційних втрат та 18 583,50 грн витрат по сплаті судового збору. В частині позовних вимог про стягнення 16 000,00 грн основного боргу закрито провадження у справі.

Рішення суду мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов`язанням щодо оплати (компенсації позивачу) вартості спожитих в орендованих нежитлових приміщеннях комунальних послуг за спірний період в сумі 1 216 600,10 грн (станом на момент подання позову), що є підставою для нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені.

Перевіривши правильність здійснених позивачем нарахувань, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1 200 600,10 грн основного боргу, 170 172,36 грн пені, 35 145,89 грн 3% річних та 142 707,06 грн інфляційних втрат.

В частині позовних вимог щодо стягнення 16 000,00 грн основного боргу суд закрив провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України з огляду на те, що у процесі розгляду справи відповідач оплатив вказану суму заборгованості.

Разом з тим, розглянувши заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90 %, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування положень ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.

ТОВ "Енергозбереження Львів" подало апеляційну скаргу від 17.04.25, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 20.03.2025 у справі №914/2693/24 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги апелянта обґрунтовані неповним встановленням судом першої інстанції фактичних обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що за умовами Договору розрахунок за послуги електропостачання здійснюється орендарем відповідно до показників приладів обліку. Оскільки в актах про зняття показників лічильників за період листопад 2023 - березень 2024 вказано два прилади обліку електричної енергії (в різний час використовувались різні прилади обліку), а в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) за спірний період не відображено за показником якого саме приладу обліку позивачем здійснено розрахунок вартості електричної енергії, відповідач має обгрунтовані сумніви у правильності розрахунку вартості комунальних послуг.

Окрім того, апелянт зазначає, акти прийому-передачі наданих послуг не відповідають вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, оскільки у таких визначена лише загальна вартість відшкодування витрат на комунальні послуги без зазначення їх обсягу та діючої ціни у період споживання.

ДП "Санаторій "Моршинкурорт" подало відзив на апеляційну скаргу від 06.05.2025, в якому просить рішення Господарського суду Львівської області від 20.03.2025 у справі №914/2693/24 залишити без змін з підстав його законності та обгрунтованості, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач зазначає, що у зв`язку з несправністю встановленого в котельні відповідача лічильника NIK 2303 №12398816 з коефіцієнтом 60 тимчасово з метою обліку електричної енергії було встановлено лічильник LZQJ XC №4835640 з коефіцієнтом 60. З огляду на наведене, в актах про зняття показників лічильників за період листопад 2023 - березень 2024 вказано два прилади обліку електричної енергії.

Зважаючи на те, що як акти про зняття показників лічильників, так і акти здачі- прийняття робіт (надання послуг) за спірний період підписані представниками обох сторін, відповідач не заперечує факту їх підписання та до моменту виникнення судового спору не заперечував достовірності відображених у вказаних актах відомостей, а в процесі розгляду справи частково сплатив заборгованість, тобто визнав таку, позивач вважає доводи апелянта безпідставними та необгрунтованими.

19.05.2025 до суду через систему «Електронний суд» від ТОВ "Енергозбереження Львів" надійшла заява, якою апелянт повідомив суд, що після відкриття апеляційного провадження у даній справі ним здійснено відшкодування позивачу комунальних послуг за Договором на суму 1 002 774, 00 грн, що підтверджується долученими до заяви платіжними інструкціями від 14.05.2025. Відтак, апелянт просить суд подальший розгляд справи здійснювати з врахуванням вказаної заяви.

Процесуальні дії суду у справі та вирішення процесуальних питань.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2025 справу №914/2693/24розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді (судді - доповідача) Галушко Н.А., суддів Желіка М.Б. та Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від від 23.04.25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Енергозбереження Львів" на рішення Господарського суду Львівської області від 20.03.2025 у справі №914/2693/24 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.05.2025.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 задоволено заяву представника позивача - адвоката Баумана Ю.Т. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 оголошено перерву в судовому засіданні до 10.06.2025.

У судовому засіданні 10.06.2025 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

15.12.2021 між ДП "Санаторій "Моршинкурорт" (далі - орендодавець) та ТОВ "Енергозбереження Львів" (далі - орендар) підписано договір оренди нежитлового приміщення №ДП57/о-2021 ( далі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину нежитлового приміщення цокольного поверху, будівлі (бальнеологічна лікарня) ДП Санаторій Моршинкурорт, що знаходиться за адресою: м. Моршин, вулиця Паркова Площа,3 (далі - майно), і яке позначене на схематичному плані, що додається до цього договору, загальною площею 10,0 м.кв. для підключення модульної котельні до електроенергії. Вказане майно знаходиться на балансі орендодавця.

Пунктами 2.3.-2.5. Договору передбачено, що у разі припинення цього Договору майно повертається орендарем аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим Договором. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов`язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні Договору.

Згідно з пунктами 3.1. та 3.2. Договору орендна плата є платежем, який вносить орендар орендодавцеві незалежно від наслідків господарської діяльності. Орендна плата за орендоване майно визначається за розрахунком і становить без ПДВ за перший місяць оренди 833,33 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, встановленому законодавством України.

Відповідно до пунктів 3.3.-3.5. Договору в орендну плату не входять оплата за комунальні послуги, експлуатаційні витрати та витрати за користування лініями телефонного зв`язку. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається орендодавцем з урахуванням індексу інфляції за минулий місяць і доводиться до орендаря (за винятком дефляції). Орендар проводить оплату орендних платежів на поточний рахунок НОМЕР_1 в AT КБ ПРИВАТБАНК шляхом щомісячних перерахувань до 10 числа за звітним місяцем або готівкою в касу.

Пунктом 3.9. Договору передбачено, що компенсація витрат орендодавця на комунальні послуги та інших експлуатаційних витрат, у тому числі: вода гаряча (за показником лічильника, або розрахунку), вода холодна (за показником лічильника, або розрахунку), електропостачання (за показником лічильника, або розрахунку), теплопостачання (за показником лічильника або розрахунку) сплачується орендарем в строк, визначений у п.3.5, за рахунками орендодавця.

Згідно з пунктом 3.10. Договору орендна плата, а також інші платежі, передбачені п.3.9, внесені несвоєчасно або не в повному обсязі, стягуються з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до пункту 6.3. Договору за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар несе відповідальність, передбачену п.3.10 Договору.

Відповідно до пунктів 7.1. та 7.2. Договору строк дії такого встановлюється з 15.12.2021 до 15.12.2022. Умови Договору зберігають силу протягом всього строку його дії, а в частині зобов`язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов`язань.

У додатку №2 до Договору сторони зазначили, що оплата за спожиті електроенергію, тепло та воду орендареві нараховується за діючою ціною за період споживання.

В матеріалах справи містяться акти про зняття показників лічильників (від 01.11.2023, від 01.01.2024, від 01.02.2024; від 01.03.2024; від 01.04.2024), в яких зафіксовано показники електричного та водяного лічильників, підписані представниками обох сторін.

Також в матеріалах справи містяться акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 1 216 600,10 грн, підписані представниками обох сторін та скріплені відтисками печаток ДП "Санаторій "Моршинкурорт" та ТОВ "Енергозбереження Львів" без жодних зауважень та застережень, а саме:

- акт №СК-0523 здачі-прийняття робіт від 31.10.2023 за жовтень 2023 року на суму 59440,10 грн;

- акт №СК-0615 здачі-прийняття робіт від 30.11.2023 за листопад 2023 року на суму 203867,40 грн;

- акт №СК-0662 здачі-прийняття робіт від 31.12.2023 за грудень 2023 року на суму 279733,80 грн;

- акт №СК-0034 здачі-прийняття робіт від 31.01.2024 за січень 2024 року на суму 270755,60 грн;

- акт №СК-0101 здачі-прийняття робіт від 29.02.2024 за лютий 2024 року на суму 204977,10 грн;

- акт №СК-0160 здачі-прийняття робіт від 31.03.2024 за березень 2024 року на суму 197826,10 грн.

У зв`язку з порушенням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати спожитих комунальних послуг за Договором позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення 1 564 625,41 грн, з яких: 1 216 600,10 грн - основний борг, 170 172,36 грн - пеня, 35 145,89 грн - 3% річних та 142 707,06 грн - інфляційні втрати ( з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 21.01.2025).

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач частково сплатив заборгованість в сумі 16 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 12.02.2025 №273.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи приписи вищевказаної норми, а також доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів переглядає рішення Господарського суду Львівської області від 20.03.2025 у даній справі лише в частині задоволення позовних вимог. В решті ( в частині закриття провадження у справі та в частині відмови судом у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій) рішення суду першої інстанції не оскаржується жодною зі сторін.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За змістом статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зважаючи на наведені законодавчі положення та умови Договору (п.п.3.3.-3.5.,3.9.), у відповідача виник обов`язок щомісячно (до 10 числа за звітним місяцем) оплачувати позивачу вартість комунальних послуг та інших експлуатаційних витрат, у тому числі: вода гаряча (за показником лічильника, або розрахунку), вода холодна (за показником лічильника, або розрахунку), електропостачання (за показником лічильника, або розрахунку), теплопостачання (за показником лічильника або розрахунку).

Матеріалами справи підтверджується, а відповідачем не заперечується та не спростовується порушення ним договірного зобов`язання щодо оплати позивачу спожитих комунальних послуг у спірний період (жовтень 2023 року березень 2024 року).

Разом з тим, відповідач зазначає про наявність у нього обгрунтованих сумнівів у правильності здійсненого позивачем розрахунку вартості комунальних послуг за спірний період з огляду на те, що в актах про зняття показників лічильників вказано два прилади обліку, а в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) не відображено за показником якого саме приладу обліку позивачем здійснено розрахунок вартості електричної енергії, визначено лише загальну вартість відшкодування витрат на комунальні послуги без зазначення їх обсягу та діючої ціни у період споживання.

Вказане, на переконання відповідача, свідчить також про невідповідність актів здачі-прийняття робіт вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Щодо заперечень відповідача, суд першої інстанції вірно зазначив, що акти про зняття показників лічильників за період з листопада 2023 року по березень 2024 року підписані начальником котельні ТОВ Енергозбереження Львів та начальником відділу Е.О.Ф. ДП Санаторій Моршинкурорт, що свідчить про ознайомлення відповідача зі змістом актів та погодження між сторонами Договору кількісних показників спожитих комунальних послуг.

Колегія суддів також зазначає, що відповідачем не заперечуються відображені у вказаних актах покази приладів обліку та наявність у начальника котельні ТОВ Енергозбереження Львів Кухара Я.А. повноважень на підписання таких актів.

Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 1 216 600,10 грн за період жовтень 2023 року березень 2024 року також підписані представником ТОВ "Енергозбереження Львів" та скріплені відтиском його печатки без жодних зауважень та застережень, що не заперечується та не спростовується апелянтом.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (п.2.3. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88).

Відтак, колегією суддів відхиляються наведені вище доводи апелянта як безпідставні та необгрунтовані.

Оскільки матеріалами справи підтверджується, що станом на дату звернення позивача до суду заборгованість відповідача становила 1 216 600,10 грн, а після відкриття провадження у справі відповідач частково сплатив заборгованість на суму 16 000,00 грн, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 1 200 600 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 3.10. Договору орендна плата, а також інші платежі, передбачені п.3.9, внесені несвоєчасно або не в повному обсязі, стягуються з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Окрім того, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Перевіривши правильність здійснених позивачем нарахувань, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про підставність та обгрунтованість вимог ДП Санаторій Моршинкурорт про стягнення з ТОВ Енергозбереження Львів 170 172,36 грн пені, 35 145,89 грн 3% річних та 142 707,06 грн інфляційних втрат.

Щодо клопотання апелянта про врахування судом апеляційної інстанції доказів сплати ним позивачу комунальних послуг за Договором на суму 1 002 774, 00 грн після відкриття апеляційного провадження у даній справі, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Статтею 278 ГПК України визначені підстави для скасування судового рішення повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині. Відповідно до наведеної статті судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

Разом з тим, статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

У постанові від 30.08.2024 у справі №916/3006/23 Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду виснував, що суд закриває провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору. У випадку виникнення обставин припинення існування предмета спору на стадії апеляційного (касаційного) перегляду справи, відсутні підстави для застосування пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України та скасування судового рішення по суті спору лише з мотивів виникнення зазначених обставин, якщо законність та обґрунтованість судового рішення не спростована за наслідками апеляційного (касаційного) розгляду справи.

Водночас у разі, якщо при апеляційному перегляді рішення суду першої інстанції встановлено наявність підстав, за яких судове рішення підлягає скасуванню, оскільки є незаконним і необґрунтованим, то, у разі встановлення також і обставин припинення існування предмета спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, таке рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України. Подібний підхід застосовний відповідно до частини третьої статті 278 ГПК України, згідно із якою у разі, якщо настала смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництво (пункт 6 частини першої статті 231 ГПК України) після ухвалення судового рішення, застосуванню підлягають положення статті 231 ГПК України у разі, якщо судом першої інстанції ухвалено, відповідно, незаконне і необґрунтоване рішення.

Отже, у тому разі, коли суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, то встановлені апеляційним судом обставини припинення існування предмету спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, не можуть бути підставою для скасування судового рішення згідно зі статтею 278 ГПК України та закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України.

Оскільки судом апеляційної інстанції у даному випадку не встановлено наявності підстав для скасування рішення Господарського суду Львівської області від 20.03.2025 у даній справі, колегія суддів не вбачає підстав для врахування здійснених позивачем після відкриття апеляційного провадження оплат в сумі 1 002 774, 00 грн та закриття провадження у справі в цій частині вимог.

Відтак, доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції з огляду на викладене вище.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок судів обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, остаточне від 10.05.2011).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 20.03.2025 у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства, прийняте з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення немає.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозбереження Львів" від 17.04.25 (вх. № ЗАГС 01-05/1190/25 від 18.04.25) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 20.03.2025 у справі №914/2693/24 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.ст.287-288 ГПК України.

5. Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Повний текст постанови складено 23.06.2025

Головуючий суддяГалушко Н.А.

суддяЖелік М.Б.

суддя Орищин Г.В.