Постанова від 10.06.2025 по справі 914/2023/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2025 р. Справа №914/2023/24

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого суддіКравчук Н.М.

суддівМатущак О.І.

Скрипчук О.С.

секретар судового засідання Процевич Р.Б.

розглянувшиапеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Конвеєр" від 21.03.2025 (вх. № ЗАГС 01-05/810/25 від 21.03.2025)

на рішення Господарського суду Львівської області від 20.02.2025 (повний текст рішення складено на підписано 12.03.2025,суддя Петрашко М.М.)

у справі № 914/2023/24

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Конвеєр" ( ПрАТ Конвеєр), м.Львів

до відповідача: Львівської міської ради, м. Львів

про: визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради № 1797 від 15.05.2008 в частині пункту 4,

за участю представників:

від позивача: Биць І.А.,

від відповідача: Пилип`як Х.І.

ВСТАНОВИВ:

16.08.2024 ПрАТ Конвеєр звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради № 1797 від 15.05.2008 «Про користування ТзОВ «Ферозіт-Альфа» земельними ділянками на вул. Т. Шевченка, 317 у м. Львові» в частині пункту 4, а саме: « 4. Вважати таким, що втратив чинність Державний акт на право постійного користування землею, зареєстрований 14.07.1999 у книзі записів 1-3 за № 100».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. Позивач не заперечує, що неодноразово надавав свою згоду на вилучення у нього певних частин земельної ділянки для подальшого надання їх новим власникам об`єктів нерухомості, які розміщені на цих частинах ділянки, однак при цьому він стверджує, що жодного разу добровільно не відмовлявся від користування рештою наданої йому землі. Відтак, позивач вважає, що у Львівської міської ради була відсутня підстава припинення права постійного користування земельною ділянкою, як добровільна відмова (абз. а ч.1 ст. 141 ЗК України). Всі інші підстави, передбачені статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпний, за твердженням позивача також відсутні.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.02.2025 у справі №914/2023/24 (суддя М.М. Петрашко) в задоволенні позову відмовлено.

При ухваленні рішення суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів відмови позивача від права користування земельною ділянкою у розумінні положень статті 142 Земельного кодексу України, які діяли на час прийняття спірної ухвали. Втім частина земельної ділянки вилучена за згодою позивача у порядку статті 149 Земельного кодексу України, чинної на час прийняття спірної ухвали. При цьому, суд зазначив, що визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яким визнано таким, що втратив чинність Державний акт на право постійного користування землею, зареєстрований 14.07.1999, не призводить до відновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас судом не встановлено наявність спору з приводу вилучення земельних ділянок з постійного користування позивача, а також порушення права позивача на володіння та користування тією частиною земельної ділянки, яка залишилась у його постійному користуванні. Суд зазначив, що у разі позбавлення чи порушення права постійного користування на частину землі, яка не вилучена у позивача, належним способом захисту порушеного права є витребування земельної ділянки або усунення перешкод у здійсненні права користування.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішеннями, Приватне акціонерне товариство "Конвеєр" звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 20.02.2025 у справі № 914/2023/24 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Скаржник вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, зокрема, зазначає, що у мотивувальній частині рішення суд першої інстанції розмежував поняття «право постійного користування землею» і «державний акт на право постійного користування», однак ці поняття є нерозривними і обов`язковими елементами одного і того ж юридичного факту (складу) - «права постійного користування землею». Вони не можуть існувати окремо одне від одного у правовому розумінні. Визнаючи нечинним Державний акт на право постійного користування землею, орган влади фактично припиняє і право особи на таке користування. Навіть, якщо фактичне користування землею продовжується, воно стає нелегітимним (поза законом), з усіма правовими наслідками. Скаржник зауважує, що у ПрАТ «Конвеєр» виник спір з ТзОВ «КПП Центр» щодо компенсації плати за землю. Причиною відмови ТзОВ «КПП Центр» відшкодовувати ПрАТ «Конвеєр» плату за землю, стала «нечинність Державного акта на право постійного користування землею». Даний спір перебував також на розгляді у Господарському суді Львівської області (справа №914/3415/23), який відмовив ПрАТ «Конвеєр» у позові до ТзОВ «КПП ЦЕНТР» про стягнення компенсації плати за землю, встановивши «нечинність Державного акта на підставі на підставі пункту 4 ухвали Львівської міської ради від 15.05.2008р. за №1797». Таким чином, визнавши неправомірним та скасувавши рішення Львівської міської ради про втрату чинності Державного акта на право постійного користування землею, суд підтвердить законність та правомірність землекористування ПрАТ «Конвеєр» в частині тих земель, що залишались у його користуванні на момент винесення ухвали. Щодо частково вилучених у ПрАТ «Конвеєр» земельних ділянок та бажання міської ради упорядкувати землекористування в цій частині, скаржник вважає, що міська рада могла ухвалити рішення про «втрату чинності Державним актом у частині вилучених земельних ділянок», не порушуючи при цьому прав та інтересів ПрАТ «Конвеєр».

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає такі безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції законним, ухваленим з повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що ухвалами Львівської міської ради (містяться в матеріалах справи) за згодою з ПАТ (ВАТ) "Конвеєр вилучено "чималу кількість земельних ділянок, відтак, площа земельної ділянки 31,2166 га, яка вказана у спірному Державному акті на право постійного користування землею значною мірою не відповідає фактичній площі яку використовує ПАТ "Конвеєр". Саме тому п. 4 ухвали Львівської міської ради від 15.05.2008 N 1797 (зі змінами) "Про користування ТзОВ "ФЕРОЗІТ-АЛЬФА" земельними ділянками на вул. Т. Шевченка, 317 у м. Львові" ухвалено: Вважати таким, що втратив чинність Державний акт на право постійного користування землею, зареєстрований 14.07.1999 у книзі записів 1-3 за N100. В подальшому, п. 5 ухвали Львівської міської ради від 10.07.2008 N2007 "Про користування ТзОВ "РІЕЛЕСТЕЙТІНВЕСТ" земельною ділянкою на вул. Т.Шевченка, 317-з у м.Львові" ухвалено необхідність ВАТ "Конвеєр" через спеціалізовану ліцензовану землевпорядну організацію внести зміни до технічної документації на землекористування та до Державного акта на право постійного користування землею від 14.07.1999, зареєстрованого у книзі записів 1-3 за N100. На переконання відповідача, визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яким визнано таким, що втратив чинність Державний акт на право постійного користування землею, зареєстрований 14.07.1999, не призводить до відновлення порушених прав та інтересів позивача. У разі позбавлення чи порушення права постійного користування на частину землі, яка не вилучена у позивача, належним способом захисту порушеного права є витребування земельної ділянки або усунення перешкод у здійсненні права користування. Крім того, оскаржувана ухвала Львівської міської ради №1797 прийнята 15.05.2008, а отже, пропущений строк позовної давності. При цьому, позивач давав згоду на вилучення земельної ділянки на підставі оскаржуваної ухвали, а отже, інформований із змістом ухвали. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін.

Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні підтримав доводи, наведені у апеляційній скарзі.

Відповідач просив залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, апеляційну скаргу без задоволення.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

Ухвалою Львівської міської ради від 01.04.1999 №195, розглянувши накази Департаменту землеустрою та планування забудови міста щодо регулювання земельних відносин, передачі земельних ділянок у приватну власність, постійне та тимчасове користування, відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 Про приватизацію земельних ділянок та ухвали Львівської міської ради від 23.07.98 №39 Про регулювання земельних відносин у м.Львові, Львівська міська рада ухвалила: затвердити накази Департаменту землеустрою та планування забудови міста, прийняті у 1998-1999 роках: №№ 373, 404, 410, 412, 443, 485, 486, 491, 495 за 1998р., №№6, 23 (п.9, 17, 18, 20), 24, 29, 31, 32, 33, 34, 37, 38, 39, 43, за 1999 рік згідно із додатком.

Додатком №8 до ухвали Львівської міської ради від 01.04.1999 №195 затверджено наказ Департаменту землеустрою та планування забудови міста від 21.12.1998 №494 "Про внесення змін до наказу Департаменту землеустрою та планування забудови міста від 21.03.97р. №67 „Про затвердження технічного звіту з інвентаризації земель та встановлення зовнішніх меж землекористування Акціонерного товариства закритого типу "Конвеєр" на вул. Шевченка, 17 у м.Львові".

На підставі ухвали Львівської міської ради №195 від 01.04.1999 позивачу видано Державний акт на право постійного користування 31,2166 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування для виробничих потреб за адресою: вулиця Шевченка, 317 у місті Львові. Державний акт на право постійного користування землею зареєстровано 14.07.1999 у книзі записів за №100, бланк І-ЛВ №004373.

Як зазначає позивач у позовній заяві, у користуванні даною землею відбувались певні зміни. Зокрема, інші суб`єкти господарювання свого часу набували у власність об`єкти нерухомого майна, які розташовані на цій ділянці, та, за згодою з ПрАТ Конвеєр, набували прав на відповідні частини земельної ділянки, які необхідні для розміщення та обслуговування придбаних ними об`єктів.

Ухвалою Львівської міської ради №1038 від 31.05.2001 "Про користування земельною ділянкою Товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробничій фірмі "ОРУС" на вул. Шевченка, 317 у м. Львові" вилучено з користування ВАТ "Конвеєр" земельну ділянку площею 1,2204 га.

Ухвалою Львівської міської ради №1480 від 24.06.2004 "Про надання ТзОВ НВФ "Орус" земельної ділянки на вул. Т. Шевченка, 317-б у м. Львові" вилучено за згодою з користування ВАТ "Конвеєр" земельну ділянку площею 0,953 га на вул. Т. Шевченка, 317-б.

Ухвалою Львівської міської ради № 635 від 15.03.2007 "Про користування ТзОВ НВФ "ОРУС" земельною ділянкою на вул. Т.Шевченка, 317-б у м. Львові" вилучено за згодою з користування ВАТ "Конвеєр" земельну ділянку площею 0,2411 га на вул. Т. Шевченка, 317 та зараховано до земель міста.

Ухвалою Львівської міської ради №1797 (зі змінами) від 15.05.2008 "Про користування ТзОВ "ФЕРОЗІТ-АЛЬФА" земельними ділянками на вул.Т.Шевченка, 317 у м. Львові" вилучено за згодою з користування ВАТ "Конвеєр" земельну ділянку площею 0,2161 га на вул. Т. Шевченка, 317 та зараховано до земель міста.

Пунктом 4 ухвали Львівської міської ради від 15.05.2008 №1797 (зі змінами) ухвалено вважати таким, що втратив чинність Державний акт на право постійного користування землею, зареєстрований 14.07.1999 у книзі записів 1-3 за №100.

Ухвалою Львівської міської ради №1798 від 15.05.2008 "Про користування ТзОВ НВП "Геліос" земельними ділянками на вул. Т. Шевченка, 317 у м. Львові" вилучено за згодою з користування ВАТ "Конвеєр" земельну ділянку площею 2,28 га на вул.Т.Шевченка, 317 та зараховано до земель міста.

Ухвалою Львівської міської ради №2007 від 10.07.2008 "Про користування ТзОВ "РІЕЛ ЕСТЕЙТ ІНВЕСТ" земельною ділянкою на вул. Т. Шевченка, 317-з у м. Львові" вилучено за згодою з користування ВАТ "Конвеєр" земельну ділянку площею 0,653 га на вул. Т. Шевченка, 317-з та зараховано до земель міста.

Пунктом 5 вказаної ухвали Львівської міської ради від 10.07.2008 №2007 ухвалено ВАТ "Конвеєр" через спеціалізовану ліцензовану землевпорядну організацію внести зміни до технічної документації на землекористування та до Державного акта на право постійного користування землею від 14.07.1999, зареєстрованого у книзі записів 1-3 за №100.

Ухвалою Львівської міської ради від 21.10.2009 №3002 (зі змінами) "Про користування ПП "Зелений ліс" земельною ділянкою на вул. Т. Шевченка, 317" вилучено за згодою з користування ВАТ "Конвеєр" земельну ділянку загальною площею 0,0822 га на вул. Т. Шевченка, 317 та зараховано до земель міста.

Ухвалою Львівської міської ради №3255 від 28.01.2010 "Про погодження ТзОВ "АВТОТРАНС ДІК" місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на вул.Т.Шевченка, 317 у м. Львові" вилучено за згодою з користування ВАТ КОНВЕЄР земельну ділянку площею 0,4264 га на вул. Т. Шевченка, 317.

Ухвалою Львівської міської ради №3977 від 30.09.2010 "Про користування ПП "Авто-стар-сервіс" земельною ділянкою на вул. Т. Шевченка,317" вилучено за згодою з користування ВАТ "Конвеєр" земельну ділянку площею 0,4250 га на вул. Т. Шевченка, 317 та зараховано до земель міста.

Ухвалою Львівської міської ради №3747 від 31.07.2014 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання ТзОВ НВП "Геліос" земельної ділянки на вул. Т.Шевченка, 317" вилучено за згодою з користування ПАТ "Конвеєр" земельну ділянку площею 0,0831 га на вул. Т. Шевченка, 317.

Ухвалою Львівської міської ради №4304 від 29.11.2018 "Про затвердження ТзОВ "ОЕС Груп" проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Т. Шевченка, 317" вилучено за згодою з користування ВАТ "Конвеєр" земельну ділянку площею 0,5868 га на вул. Т. Шевченка, 317.

Всього з користування ПрАТ Конвеєр вибуло 15 ділянок, загальною площею 10,4077 га, а решта землі, площею 20,8089 га до цього часу перебуває у постійному користуванні ПрАТ Конвеєр.

Позивач зазначив, що у ПрАТ Конвеєр виник спір з одним із його орендарів щодо компенсації плати за користування земельною ділянкою, і у ході переговорів орендар повідомив, що виданий ПрАТ Конвеєр Державний акт на право постійного користування землею, втратив чинність, чого не було відомо ПрАТ Конвеєр (а.с. 82-83).

ПрАТ «Конвеєр» звернулося з запитом до Львівської міської ради для з`ясування цієї обставини, в якому просило надати підтверджуючі документи (а.с. 10).

У відповіді на запит «Про надання інформації» від 01.07.2024, міська рада, з поміж іншого повідомила, що пунктом 4 ухвали Львівської міської ради від 15.05.2008 № 1797 (зі змінами) «Про користування ТзОВ «Ферозіт-Альфа» земельними ділянками на вул. Т.Шевченка, 317 у м. Львові» ухвалено вважати таким, що втратив чинність Державний акт на право постійного користування землею, зареєстрований 14.07.1999 у книзі записів 1-3 за № 100. При цьому міська рада зауважила, що враховуючи значний об`єм документів, на підставі яких Львівською міською радою прийняті ухвали, Управління земельних ресурсів на сьогодні не має можливості надати їх копії в повному обсязі (а.с. 8-9).

На думку позивача, Львівська міська рада не мала права (повноважень) припиняти право постійного користування земельною ділянкою ПрАТ Конвеєр, з огляду на що її рішення у формі ухвали від 15.05.2008 №1797 в частині пункту 4 є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки впливає на права та охоронювані законодавством інтереси позивача

При ухваленні постанови суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із частиною 1 статті 92 Земельного кодексу України (у редакції чинній станом на 15.05.2008), право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Частинами 1 та 2 статті 116 Земельного кодексу України (в редакції чинній станом на 15.05.2008) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 22 Земельного кодексу України №561-XII (чинного на час видачі державного акта) встановлено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 року № 449 Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою (в редакції чинній станом на 15.05.2008) встановлено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Разом з тим, відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України (в редакції чинній станом на 2008 рік), підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

За приписами ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Отже, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених ст. 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у ст. 141 названого Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди ураховують, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 ЗК України.

Як зазначалось вище, на підставі ухвали Львівської міської ради №195 від 01.04.1999 позивачу видано Державний акт на право постійного користування 31,2166 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування для виробничих потреб за адресою: вулиця Шевченка, 317 у місті Львові. Державний акт на право постійного користування землею зареєстровано 14.07.1999 у книзі записів за №100, бланк І-ЛВ №004373.

Матеріалами даної господарської справи підтверджено, що ПрАТ «Конвеєр» неодноразово надавало свою згоду на вилучення з користування Товариства певних частин земельної ділянки для подальшого надання їх новим власникам об`єктів нерухомості, які розміщені на цих частинах ділянки. Ухвалами Львівської міської ради, про які зазначалось вище, підтверджується вилучення за згодою ПрАТ «Конвеєр» земельних ділянок.

При цьому ПрАТ «Конвеєр» жодного разу, надаючи свою згоду на вилучення у нього частин земельної ділянки, не відмовлялось від постійного користування рештою землі, що залишалась у його користуванні на підставі Державного акта на право постійного користування від 14.07.1999. Усі «згоди на вилучення» стосувались окремих частин земельної ділянки, а не всієї землі ПрАТ «Конвеєр».

Вирішуючи спори про припинення права користування земельною ділянкою, необхідно враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав, і за умов, передбачених статтями 140-149 ЗК України.

Відповідно до п. «а» ст. 141 Земельного кодексу України, підставою припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

При вирішенні спору щодо правомірності припинення права користування земельною ділянкою п. «а» ст. 141 Земельного кодексу України, суд, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, повинен досліджувати відповідну заяву/клопотання на предмет наявності/відсутності волевиялення на добровільну відмову від такого права.

З врахуванням наведених норм права та фактичних обставин даної справи, колегія суддів погоджується з твердженнями скаржника про те, що у Львівської міської ради була відсутня така підстава припинення права постійного користування земельною ділянкою, як добровільна відмова (абз. а ч.1 ст. 141 ЗК України).

Водночас, колегія суддів враховує, що право постійного користування землею включає в себе право землекористувача мати виданий компетентним органом, дійсний та ніким не оспорений правовстановлюючий документ, який підтверджує законність його землекористування. Своєю ухвалою про втрату чинності Державним актом, відповідач порушив вказане право позивача в частині тих земель, що залишались у його користуванні, породивши сумніви у правомірності його землекористування та спори з цього приводу із третіми особами.

Відтак, колегія суддів вважає помилковим висновок місцевого господарського суду, що обраний ПрАТ «Конвеєр» спосіб захисту його порушених прав та інтересів (визнання неправомірним та скасування рішення відповідача), є неефективним, а задоволення позовних вимог не призведе до їх відновлення.

Визнавши неправомірним та скасувавши рішення Львівської міської ради про втрату чинності Державного акта на право постійного користування землею, суд підтвердить законність та правомірність землекористування ПрАТ «Конвеєр» в частині тих земель, що залишались у його користуванні на момент винесення ухвали.

Щодо заявленого відповідачем у відзиві на позовну заяву клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності, в якій просив застосувати правові наслідки спливу позовної давності щодо заявлених позивачем позовних вимог, колегія суддів враховує наступне.

Приписами статті 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З матеріалів справи вбачається, що ПрАТ «Конвеєр» довідалось про існування оскаржуваної ухвали Львівської міської ради від свого орендаря ТзОВ «КПП Центр», отримавши від нього лист від 03.04.2024 (а.с. 82-83).

18.06.2024 ПрАТ «Конвеєр» звернулося до Львівської міської ради з запитом для з`ясування цієї обставини, в якому просило надати підтверджуючі документи (а.с. 10).

У відповіді на запит «Про надання інформації» від 01.07.2024 міська рада, з поміж іншого, повідомила, що пунктом 4 ухвали Львівської міської ради від 15.05.2008 № 1797 (зі змінами) «Про користування ТзОВ «Ферозіт-Альфа» земельними ділянками на вул. Т. Шевченка, 317 у м. Львові» ухвалено вважати таким, що втратив чинність Державний акт на право постійного користування землею, зареєстрований 14.07.1999 у книзі записів 1-3 за № 100. При цьому міська рада зауважила, що, враховуючи значний об`єм документів, на підставі яких Львівською міською радою прийняті ухвали, управління земельних ресурсів на сьогодні не має можливості надати їх копії в повному обсязі (а.с. 8-9).

Водночас, колегія суддів зауважує, що після 15.05.2008 (дата ухвалення спірної ухвали про втрату чинності Державним актом), відповідач щонайменше 7 разів ухвалював рішення про вилучення у ПрАТ «Конвеєр» інших частин земельної ділянки (ухвали ЛМР наявні в матеріалах справи). Такими діями підтверджується незаконність ухвали від 15.05.2008 в частині втрати чинності Державним актом та правомірність подальшого вилучення землі у ПрАТ «Конвеєр» виключно за згодою останнього, як її законного користувача.

За приписами ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч. 2 ст. 21 ЦК України).

Отже, недійсним у судовому порядку може бути визнано акт (рішення) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових осіб, якщо він не відповідає вимогам законодавства та (або) визначеній законом компетенції органу, який видав акт (рішення), але при цьому обов`язковою умовою для визнання акту недійсним є порушення в зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Підсумовуючи усе вищевказане, колегія суддів визнає обґрунтованими доводи апеляційної скарги, поданої ПрАТ «Конвеєр».

Відтак, з огляду на вищенаведені норми права та фактичні обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради № 1797 від 15.05.2008 «Про користування ТзОВ «Ферозіт-Альфа» земельними ділянками на вул. Т.Шевченка, 317 у м. Львові» в частині пункту 4, а саме: « 4. Вважати таким, що втратив чинність Державний акт на право постійного користування землею, зареєстрований 14.07.1999 у книзі записів 1-3 за №100».

Згідно з положеннями частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За приписами частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Підсумовуючи усе вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування рішення Господарського суду Львівської області від 20.02.2025 у справі № 914/2030/24 в порядку статті 277 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на те, що суд задовільняє апеляційну скаргу, судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 269, 270, 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

у х в а л и в:

1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Конвеєр" задовольнити.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 20.02.2025 у справі №914/2023/24 скасувати. Прийняти нове рішення.

3.Позов задовольнити.

4.Визнати незаконною та скасувати ухвалу Львівської міської ради № 1797 від 15.05.2008 «Про користування ТзОВ «Ферозіт-Альфа» земельними ділянками на вул. Т. Шевченка, 317 у м. Львові» в частині пункту 4, а саме: « 4. Вважати таким, що втратив чинність Державний акт на право постійного користування землею, зареєстрований 14.07.1999 у книзі записів 1-3 за № 100».

5.Судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покласти на відповідача.

6.Стягнути з Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок. 1, код ЄДРПОУ 04055896) на користь Приватного акціонерного товариства "Конвеєр" (79069, м. Львів, вул. Т. Шевченка, буд. 317, код ЄДРПОУ 05763754) 3 028,00 грн. судового збору за розгляд позовної заяви.

7.Стягнути з Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок. 1, код ЄДРПОУ 04055896) на користь Приватного акціонерного товариства "Конвеєр" (79069, м. Львів, вул. Т. Шевченка, буд. 317, код ЄДРПОУ 05763754) 3 633,60 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

8.Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст.ст. 287-288 ГПК України.

9.Справу повернути до Господарського суду Львівської області

.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддяН.М. Кравчук

Судді О.І. Матущак

О.С. Скрипчук