Рішення від 11.06.2025 по справі 904/2075/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2025м. ДніпроСправа № 904/2075/25за позовом ОСОБА_1 , Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг

до відповідача-1: Приватного підприємства "ВІК", Дніпропетровська область, м.Нікополь відповідача-2: Нікопольської районної державної адміністрації, Дніпропетровська область, м.Нікополь

про визнання припиненими трудових відносин та зобов`язання вчинити дії

Суддя Крижний О.М.

Секретар судового засідання Кузьменко В.О.

Представники:

Від позивача: Дорош О.Г., ордер серія АЕ №135665 від 12.05.2025, адвокат

Від відповідача-1: не з`явився

Від відповідача-2: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного підприємства "ВІК" та Нікопольської районної державної адміністрації, у якій просить:

- визнати припиненими з 26.04.2025 трудові відносини ОСОБА_1 з Приватного підприємства "ВІК" у зв`язку зі звільненням з займаної посади директора Приватного підприємства "ВІК" за власним бажанням на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України;

- зобов`язати Нікопольську районну адміністрацію провести реєстраційну дію з виключення (внесення змін) запису (відомостей) до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про юридичну особу Приватне підприємство "ВІК" щодо керівника (директора), підписанта Приватного підприємства "ВІК" ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що протоколом від 23.10.2009 загальних зборів учасників ТОВ "ВІК" позивачку призначено на посаду директора Товариства. Позивачка зазначає, що на початку березня 2025 року виявила бажання реалізувати своє право про припинення трудових відносин. Вказує, що 12.03.2025 ініціювала скликання загальних зборів учасників ТОВ "ВІК" та повідомлення з порядком денним, часом та місцем проведення зборів направила за місцезнаходженням учасника та на його електронну адресу.

Позивачка стверджує, що у заплановану дату - 12.04.2025 загальні збори учасників Товариства не відбулися у зв`язку з неявкою на них учасників Товариства, що підтверджується складеним актом від 12.04.2025, і, як наслідок, питання про її звільнення не було розглянуте. Таким чином, позивачка просить припинити трудові відносини у судовому порядку.

Відповідач-1 не скористався правом на участь у судовому засіданні, відзиву на позов не подав.

Від відповідача-2 надійшов відзив на позов, у якому просить звільнити Нікопольську районну державну адміністрацію в частині сплати судового збору у справі №904/2075/25; розглянути дану справу за відсутності відповідача-2; решту питань залишає на розсуд суду. Відповідач-2 зауважує, що зміни до Єдиного державного реєстру вносяться реєстратором лише на підставі наданих заявником документів. Вказує, що до реєстратора Нікопольської районної державної адміністрації позивач не зверталась, тож порушень її прав з боку відповідача-2 не було, а відтак до нього не можна застосувати матеріально-правову вимогу. Окрім цього, відповідач-2 звертає увагу, що позивач проживає у м. Кривий Ріг, який є адміністративним центром Криворізького району, а не Нікопольського району, а юридична особа - ПП "ВІК" знаходиться на території Червоногригорівської селищної об`єднаної територіальної громади, яка також має державного реєстратора, тому здійснити державну реєстрацію з внесення змін позивач може у іншого державного реєстратора. Відтак, відповідач-2 вважає, що Нікопольська районна державна адміністрація не є належним відповідачем у даній справі.

Щодо підвідомчості даної справи господарському суду суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У пункті 3 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Даний спір стосується трудових відносин позивача з відповідачем, однак питання про звільнення позивача має бути розглянуте загальними зборами учасників товариства.

Суд звертає увагу, що Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду як розглядає дану категорію справ по суті (постанова від 17.02.2021 у справі № 390/1449/19), так і зазначає про те, що дана категорія спорів відноситься до юрисдикції господарських судів (постанова від 11.08.2021 у справі № 404/1255/21).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2025 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2025 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 11.06.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є: встановлення наявності трудових відносин позивачки з відповідачем, наявність підстав для її звільнення, порядок звільнення з посади директора та наявність порушень прав позивачки.

Так, судом встановлено, що відповідно до п. 2 протоколу загальних зборів засновників Приватного підприємства "ВІК" від 23.10.2009 обрано на посаду директора ПП "ВІК" ОСОБА_1 .

Згідно з наказом № 02/к від 03.11.2009 ОСОБА_1 приступила до виконання обов`язків директора Приватного підприємства "ВІК".

05.11.2009 внесені дані до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань про зміну керівника Приватного підприємства "ВІК".

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань засновником підприємства є: Боскор Інвестментс ЛТД, країна резиденства: Кіпр, адреса: Кіпр, Оміру, 3 Агіос Ніколас, П.С. 3095, Лімассол. Кінцевий бенеціфіарний власник (контролер) Деспоїна Харалампус Ніколау, Кіпр, м. Лімассол район міста Агіос Ніколас вулиця Оміру, буд. 3.

Позивачка зазначає, що на початку березня 2025 року виявила бажання реалізувати своє право, передбачене ч.1 ст. 38 КЗпП України та припинити трудові відносини з відповідачем.

12.03.2025 директором Приватного підприємства "ВІК" скероване до Боскор Інвестментс ЛТД повідомлення (вих№12-03/25 від 12.03.2025) Про скликання позачергових загальних зборів ПП "ВІК". У повідомленні зазначено про необхідність ініціювання скликання загальних зборів учасників ПП "ВІК" 12.04.2025 о 12:00 год за адресою: 53282, Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Кам`янське, вул. Дніпропетровська, буд. 36 для вирішення питання щодо звільнення ОСОБА_1 з займаної посади директора ПП "ВІК" на підставі ч.1 ст. 38 Кодексу законів про працю України (порядок денного) та прийняття відповідного рішення власника ПП "ВІК". Додатком до вказаного повідомлення зазначено Проєкт протоколу загальних зборів учасників Приватного підприємства "ВІК" від 12.04.2025.

12.04.2025 Приватним підприємством "ВІК" складений акт про відсутність учасників/представників учасників Приватного підприємства "ВІК" на загальних зборах, а тому даним актом засвідчує, що 12.04.2025 збори учасників Приватного підприємства "ВІК" не відбулися.

12.04.2025 позивачка звернулася до Приватного підприємства "ВІК" із заявою про звільнення з посади директора за власним бажанням з 26.04.2025.

Пунктом 11.1 Статуту Приватного підприємства "ВІК" передбачено, що вищим органом підприємства є власник. До виключної компетенції засновника належить, зокрема призначення та звільнення директора (п. 11.2 Статуту).

Згідно з п. 12.1 Статуту у підприємстві діє одноособовий виконавчий орган директор. Директор призначається власником, підзвітний йому та організовує виконання його рішень.

Позивачка вказує, що як директор підприємства, не має самостійних повноважень щодо вирішення питання про своє звільнення з посади директора, у зв`язку з чим вважає, що бездіяльність учасника підприємства щодо проведення загальних зборів та вирішення питання про її звільнення, як директора, є грубим порушенням її прав на звільнення та обрання іншого місця роботи на власний розсуд.

Вказане і стало причиною звернення до суду з позовом.

На підтвердження своїх доводів позивачка надала наступні докази (копії):

- Статут Приватного підприємства "ВІК";

- витяг з реєстру територіальної громади;

- довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру ОСОБА_1 ;

- паспорт ОСОБА_1 ;

- виписка з Єдиного державного реєстру юридичнх осіб та фізичних осіб-підприємців Приватного підприємства "ВІК";

- заява про звільнення від 12.04.2025;

- заява повідомлення від 12.04.2025;

- акт про відсутність учасника/представників учасника Приватного підприємства "ВІК" з доказами направлення;

- наказ №02/к від 03.11.2009 по особовому складу;

- повідомлення №12-03/25 від 12.03.2025 Про скликання загальних зборів Приватного підприємства "ВІК" з додатком та доказами направлення;

- протокол загальних зборів засновників Приватного підприємства "ВІК" від 23.10.2009;

- свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Приватного підприємства "ВІК" від 28.07.1999 серія А00 №605253.

Відповідно до ч.1 ст. 62 Господарського кодексу України підприємством є самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці, а також підприємство, що діє на основі приватної власності суб`єкта господарювання - юридичної особи (ч.1 ст. 113 цього ж Кодексу).

Частиною 1 ст 63 Господарського кодексу України передбачена класифікація підприємств за ознакою форми власності. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.06.2019 у справі № 917/1338/18 (провадження № 12-23гс19) погодилась із висновком, сформульованим у постанові Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 917/1887/17, що характеристика юридичної особи як приватного підприємства - це характеристика того, на підставі якої власності його створено.

Отже, приватне підприємство - це не окрема організаційно-правова форма юридичної особи, а класифікуюча ознака юридичних осіб залежно від форми власності.

Разом із цим за ознакою наявності чи відсутності учасників юридичні особи поділяються на товариства та установи, у зв`язку із чим приватне підприємство є товариством, оскільки воно має хоча б одного учасника.

У зв`язку із цим суд доходить висновку, що на ПП "ВІК" у даній справі розповсюджується порядок скликання та проведення загальних зборів, передбачений Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та статутом підприємства.

Статтею 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено, що загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства, виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства, виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства, повідомлення про проведення загальних зборів надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. але статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення.

12.03.2025 позивачка направила повідомлення "Про скликання загальних зборів" за місцезнаходженням єдиного засновника Приватного підприємства "ВІК" Боскор Інвестментс ЛТД, м. Лімассол, Кіпр.

Згідно з частинами 1-4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Звертаючись до суду з указаним позовом, позивачка посилається на те, що у зв`язку з неявкою учасників Приватного підприємства "ВІК" на загальні збори позивач позбавлений можливості реалізувати передбачене частиною першою статті 38 Кодексу законів про працю України право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Посилаючись на передбачену статтею 22 Кодексу законів про працю України заборону будь-якого прямого або непрямого обмеження прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору, просила у судовому порядку припинити її трудові відносини Приватним підприємством "ВІК" на підставі частини першої статті 38 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною першою статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

У пункті 3 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

У пункті 4 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно з частиною першою статті 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Конституційний Суд України у рішеннях від 7 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні.

Разом з тим особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.

Відповідно до ч.13 ст. 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов`язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 у справі №127/27466/20 дійшла висновку про те, що директор для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу за своєю ініціативою мав скликати загальні збори учасників товариства (пункт 1 частини першої, частина сьома статті 31 Закону № 2275-VIII) з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов`язків (частина тринадцята статті 39 Закону № 2275-VIII), оскільки вирішення цього питання належить до виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону № 2275-VIII, підпункт "є" пункту 8.5 Статуту).

При цьому директор мав дотриматись вимог статті 32 Закону № 2275-VIII та Статуту щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства.

Як зазначено вище, 12.03.2025 позивачка направила повідомлення "Про скликання загальних зборів" за місцезнаходженням єдиного засновника Приватного підприємства "ВІК" Боскор Інвестментс ЛТД, м. Лімассол, Кіпр. При цьому, у повідомленні зазначено про необхідність ініціювання скликання загальних зборів учасників ПП "ВІК" 12.04.2025 о 12:00 год за адресою: АДРЕСА_1 для вирішення питання щодо звільнення ОСОБА_1 з займаної посади директора ПП "ВІК" на підставі ч.1 ст. 38 Кодексу законів про працю України (порядок денного) та прийняття відповідного рішення власника ПП "ВІК". Додатком до вказаного повідомлення зазначено Проєкт протоколу загальних зборів учасників Приватного підприємства "ВІК" від 12.04.2025.

Отже, повідомлення про скликання загальних зборів фактично містить повідомлення про необхідність ініціювання скликання загальних зборів, а не про скликання загальних зборів.

Також, відповідно до наявного у справі опису вкладення засновнику направлений лише лист-повідомлення ПП "ВІК" №12-03/25 від 12.03.2025 "Про скликання загальних зборів". При цьому загальна кількість предметів 1 предмет на 1 аркуші (а.с.37). Саме повідомлення "Про скликання загальних зборів" міститься на 1 аркуші (з двох сторін). Опис вкладення підтверджує, що проєкт протоколу загальних зборів не направлявся.

З викладеного слідує, що позивачкою не направлено засновнику проєкт протоколу загальних зборів (додаток до повідомлення) у якому визначений інший порядок денний зборів, у тому числі про обрання нового директора. А у самому повідомленні цей порядок денний відсутній, лише вказано про те, що збори скликаються для вирішення питання про звільнення ОСОБА_2 з посади директора. Також суд звертає увагу, що порядок денний повинен міститися саме у повідомленні про скликання загальних зборів, а не у проєкті протоколу.

Також із наданого листа (а.с.38 на звороті) про відправку листа-повідомлення ПП "ВІК" "Про скликання позачергових загальних зборів" на електронну адресу засновника не можна дійти висновку про належний спосіб відправки, оскільки матеріали справи не містять інформації щодо офіційних електронних адрес засновника; лист не підписаний електронним цифровим підписом.

До того ж, згідно інформацій про вкладення, направлялося лише повідомлення, без проекту протоколу. А також вказаний лист відправлений від відправника ОСОБА_3 , у той час як позивачкою є ОСОБА_4 .

Отже, позивачка не дотрималася порядку звільнення, передбаченого Законом, оскільки не довела до відома засновника порядок денний. При цьому суд зауважує, що зазначення у проєкті протоколу загальних зборів цього порядку денного, у тому числі включення до нього питання про обрання нового директора, не може вважатися виконанням вимоги Закону, оскільки по-перше порядок денний з обов`язковим включенням питання про обрання нового директора чи тимчасово виконуючого обов`язки директора, мав бути визначений у самому повідомленні про скликання загальних зборів, а по-друге, матеріали справи не містять доказів направлення засновнику цього проєкту протоколу загальних зборів.

Отже, навіть у випадку, якщо збори відбулися, прийняття рішення було б неможливим, оскільки прийняття рішення про звільнення директора неможливе без розгляду питання про призначення нового директора, що не було передбачено у порядку денному.

Оскільки позивачем недотриманий визначений Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" порядок скликання загальних зборів учасників Товариства з власної ініціативи, відповідно відсутні підстави для висновку про порушення прав позивача внаслідок позбавлення його можливості припинити свої повноваження як директора товариства з незалежних від нього причин.

Позивачка на підтвердження своєї позиції посилається на постанову Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18.

Суд звертає увагу на частковий відступ від правового висновку, що міститься у вказаній постанові.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 у справі №127/27466/20 відступила від висновків Верховного Суду про застосування в подібних правовідносинах положень законодавства про працю, зокрема, статті 38 КЗпП України, викладених у постановах від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 (на яку посилається позивачка), від 17.03.2021 у справі № 761/40378/18 та від 19.01.2022 у справі № 911/719/21, зокрема, в частині тверджень про те, що відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як і будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні, а також про те, що визначальним при вирішенні справ цієї категорії є не перевірка дотримання керівником юридичної особи порядку скликання загальних зборів учасників товариства, а волевиявлення працівника на звільнення з роботи та дотримання ним процедури звільнення, передбаченої частиною першою статті 38 КЗпП України.

Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 у справі №127/27466/20, відступаючи від висновків Верховного Суду про застосування в подібних правовідносинах положень законодавства про працю, акцентувала увагу на необхідності при розгляді спорів даної категорії перевірки дотримання керівником юридичної особи порядку скликання загальних зборів учасників товариства.

З урахуванням викладеного, враховуючи, що позивачка не довела до відома засновника порядку денного, у тому числі питання про обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов`язків, що у будь-якому випадку призвело б до неможливості розглянути питання про звільнення позивачки з посади директора, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позову.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. З урахуванням розглядуваних відносин, інші аргументи позивача стосуються викладених та проаналізованих у рішенні обставин та доводів, не змінюють сутність правовідносин та їх оцінку, надану судом, і, відповідно, не потребують окремої оцінки.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати понесені позивачкою покладаються на позивачку.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства "ВІК" про визнання припиненими трудових відносин - відмовити.

Судові витрати понесені ОСОБА_1 покласти на ОСОБА_1 .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23.06.2025

Суддя О.М. Крижний