Рішення від 23.06.2025 по справі 905/19/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.06.2025 м. Харків Справа №905/19/25

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,

розглянувши справу №905/19/25

за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро, 49074)

до відповідача Фізичної особи-підприємця Ахчіяні Віталія Вікторовича ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 69 482 грн 61 коп.,

без повідомлення (виклику) представників сторін,

Суть спору: Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі - АТ «А-Банк», позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Ахчіяні Віталія Вікторовича (далі - ФОП Ахчіяні В.В., відповідач) про стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 44 958 грн 66 коп., за процентами за користування кредитом у сумі 7 477 грн 73 коп., за винагородою у сумі 11 046 грн 22 коп., а також штрафу в сумі 1 000 грн 00 коп. (фіксована складова), штрафу в сумі 5 000 грн 00 коп. (змінна складова).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ФОП Ахчіяні В.В. зобов`язань з повернення суми кредиту за кредитним договором від 25.11.2020 №20.43.0000000171, сплати процентів та винагороди, у зв`язку з чим нараховані штрафи.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2025 справа передана на розгляд судді Ніколаєвій Л.В.

Ухвалою від 09.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином шляхом розміщення відповідного повідомлення на сайті суду в порядку ст.12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Також електронний примірник ухвали від 09.01.2025 направлений на адресу електронної пошти ФОП Ахчіяні В.В.: ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зазначена в анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», що підтверджується журналом обліку вихідної електронної пошти.

Ураховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 8 ст.252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).

У відповідності до вищезазначених приписів законодавства, 25.11.2020 між АТ «А-Банк» як банком та ФОП Ахчіяні В.В. як позичальником укладений кредитний договір №20.43.0000000171, за умовами якого банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п.А.1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п.А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п.2.1.2 цього договору, в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни. Строковий кредит надається банком в безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника з подальшим перерахуванням за цільовим призначенням (п.1.1 договору).

Відповідно до п.А.1 договору вид кредиту - строковий кредит, п.А.2 ліміт цього договору: у розмірі 100 000 грн 00 коп. на фінансування поточної діяльності; п.А.3 - термін повернення кредиту 24.11.2022. Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами в розмірі та в строки згідно з графіком платежів (додаток №1 до цього договору).

Згідно з п.4.7 договору у випадку, якщо дата погашення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки згідно з цим договором припадає на вихідний або святковий день, зазначені платежі повинні бути здійснені у банківський день, що передує вихідному або святковому дню. Банківський день - день, у який банківські установи України відкриті для проведення операцій з переказу грошових коштів з використанням каналів взаємодії з НБУ.

Відповідно до п.6.2 договору цей договір у частині п.4.4 цього договору набуває чинності з моменту підписання цього договору, в іншій частині - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором.

У додатку №1 до договору сторони передбачили графік погашення: термін повернення частини кредиту; розмір частини кредиту, що підлягає поверненню у відповідну дату; суму процентів, що підлягає сплаті у відповідну дату; суму комісійної винагороди.

У відповідності до умов кредитного договору кредиту банком перераховано ФОП Ахчіяні В.В. грошові кошти у сумі 100 000 грн 00 коп., що підтверджується меморіальним ордером від 25.11.2020 №TR.15909727.31216.70198.

Отже, позивачем доведений факт видачі ФОП Ахчіяні В.В. кредиту у сумі 100 000 грн 00 коп.

У свою чергу відповідно до банківської виписки по рахунку ФОП Ахчіяні В.В. за період з 25.11.2020 по 14.12.2024 останнім частково сплачено заборгованість за кредитом у сумі 55 041 грн 34 коп., за процентами в сумі 17 787 грн 66 коп. та комісією в сумі 11 073 грн 78 коп., усього в загальній сумі 83 902 грн 78 коп.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, тобто неналежне виконання.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Приписами ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У п.А.3 договору сторони визначили термін повернення кредиту 24.11.2022, проте відповідач графіку погашення кредиту не дотримувався, щомісячні платежі сплачував несвоєчасно.

Суд констатує, що станом на момент звернення позивача з цим позовом до суду (26.12.2024) строк повернення кредитних коштів (24.11.2022) настав. Кредитні кошти банку позичальником повернуті частково в сумі 55 041 грн 34 коп. Заборгованість за тілом кредиту складає 44 958 грн 66 коп.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором від 25.11.2020 №20.43.0000000171 за кредитом у сумі 44 958 грн 66 коп.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом за період з 25.11.2020 до 25.03.2023 у сумі 7 477 грн 73 коп. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 2 ст.10561 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно з п.А.6 договору за користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 19,90% річних.

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році, та процентної ставки, передбаченої договором. При цьому день видачі та день повернення кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів «факт/360»). Якщо ануїтетний платіж не буде здійснено у відповідну дату згідно з графіком платежу, то заборгованість за кредитом та/або процентами вважається простроченою на наступний день. Розподіл внесених коштів на погашення кредиту проводиться в відповідну дату згідно з графіком платежів (п.А.8 договору).

Нарахування процентів та комісій здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів на рік. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів, не враховується (п.4.11 договору).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості за договором від 25.11.2020 №20.43.0000000171 у частині нарахування процентів за користування кредитом, суд вважає його необґрунтованим, оскільки банком не враховано, що у додатку №1 «Графік погашення» до договору сторони передбачили щомісячну сплату процентів за користування кредитом протягом 24 місяців у загальній сумі 22 313 грн 02 коп.

При цьому відповідно до наданої банківської виписки по рахунку ФОП Ахчіяні В.В. за період з 25.11.2020 по 14.12.2024 відповідачем сплачено проценти у сумі 17 787 грн 66 коп., тому заборгованість складає 4 525 грн 36 коп. (22 313,02- 17 787,66=4 525,36).

Суд зауважує, що нарахування банком процентів за користування кредитом після граничного строку повернення кредитних коштів (24.11.2022) є неправомірним.

У рішенні від 22.06.2022 у справі №3-188/2020(455/20) Конституційний Суд України вказав, що приписи частини другої статті 625 ЦК України, першого речення частини першої статті 1050 ЦК України та частини першої статті 1048 ЦК України регулюють різні за змістом правовідносини, які не є взаємовиключними, адже за загальним правилом (частина перша статті 622 цього Кодексу), якщо інше не встановлено в договорі або законі, застосування заходів цивільної відповідальності не звільняє боржника від виконання зобов`язань за договором у натурі.

Таке обґрунтування Рішення Конституційного Суду України збігається з висновками Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16. У цьому контексті у пункті 143 вказаної постанови зазначено, що саме тому, що приписи частини другої статті 625 та частини першої статті 1048 ЦК України регулюють різні за змістом відносини, які не є взаємовиключними, кредитор після прострочення повернення кредиту може вимагати як сплати процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання (які нараховуються за статтею 625 ЦК України як наслідок неправомірної поведінки боржника), так і сплати кредиту та процентів за наданий кредит, нарахованих до настання строку повернення кредиту (які нараховуються за статтею 1048 ЦК України як наслідок правомірної поведінки.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що підхід, за якого проценти за «користування кредитом» могли стягуватися за період після закінчення строку кредитування, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів.

При цьому у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за «користування кредитом», сформульованого у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 та підтвердженого у постанові від 04.02.2020 у справі №912/1120/16, яка була врахована судом апеляційної інстанції при наданні оцінки позиції позивача щодо можливості нарахування процентів за користування кредитними коштами.

Вказане свідчить про послідовну та сталу правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статей 625 та 1048 ЦК України у питанні можливості нарахування процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування.

Одночасно, згідно з пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в редакції Закону від 15.03.2022 №2120-IX, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 15.04.2025 №235/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 16.04.2025 №4356-ІХ «Про затвердження Указу Президента України від 15.04.2025 №235/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 09 травня 2025 року строком на 90 діб.

Тобто, на період дії в Україні воєнного стану законодавець звільнив позичальника, зокрема, від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором.

Отже, суд приходить до висновку, що обґрунтованими є проценти за користування кредитом за період з 25.01.2022 до 24.11.2022 у сумі 4 525 грн 36 коп.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача комісійної винагороди за період з 26.02.2022 до 25.03.2023 у сумі 11 046 грн 22 коп., суд зазначає наступне.

У п.А.10 договору сторони передбачили, що позичальник щомісячно сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79% від суми, зазначеного у п.А.2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати. Сплата винагороди здійснюється згідно з графіком платежу та, в разі дострокового погашення кредиту, згідно з фактичним періодом користування кредитними коштами від дати погашення згідно з графіком платежу до дати дострокового погашення кредиту.

Як уже зазначалось судом, у додатку №1 до договору «Графік погашення» визначено суму комісійної винагороди, що підлягає сплаті щомісячно протягом 24 місяців у загальній сумі 18 960 грн 00 коп.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості за договором від 25.11.2020 №20.43.0000000171 у частині нарахування комісійної винагороди, суд вважає його необґрунтованим, оскільки позивачем не враховано умови кредитного договору та здійснено нарахування комісійної винагороди після закінчення строку повернення кредиту, що є неправомірним.

Водночас відповідно до наданої банківської виписки по рахунку ФОП Ахчіяні В.В. за період з 25.11.2020 по 14.12.2024 відповідачем сплачено банку комісійну винагороду в сумі 11 073 грн 78 коп., тому заборгованість складає 7 886 грн 22 коп. (18 960 - 11 073,78 = 7 886,22).

Отже, суд приходить до висновку, що обґрунтованою є комісійна винагорода за період з 25.02.2022 до 24.11.2022 у сумі 7 886 грн 22 коп.

Відносно вимог позивач щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 1 000 грн 00 коп. (фіксована складова) та штрафу в сумі 5 000 грн 00 коп. (змінна складова) суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

У п.5.8 договору сторони передбачили, що у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1 000 грн 00 коп. + 5% від суми встановленого у п.А.2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Відповідачем умови договору в частині сплати щомісячних платежів зі сплати кредиту, процентів та комісійної винагороди порушені.

Водночас постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11.03.2020 №211 на усій території України введено карантин та запроваджено відповідні обмежувальні заходи.

Постановами Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392, від 22.07.2020 №641, від 09.12.2020 №1236, від 17.21.2021 №104, від 21.04.2021 №405, від 16.06.2021 №611, від 11.08.2021 №855, від 22.09.2021 №981, від 15.12.2021 №1336, від 23.02.2022 №229, від 27.05.2022 №630, від 19.08.2022 №928, від 23.12.2022 №1423 та від 25.04.2023 №383 дія карантину продовжувалася по 30.06.2023.

04.07.2020 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19» від 16.06.2020 №691-20, яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 15.

Відповідно до п.15 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Аналогічні приписи містяться і у пункті 8 розділу 9 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, згідно яких у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 відмінено з 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Ураховуючи наведені положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, строки повернення кредиту та те, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» на усій території України встановлено з 12.03.2020 карантин, дія якого завершилась 30.06.2023, суд дійшов висновку, що починаючи з 12.03.2020 та зі спливом тридцятиденного строку після дня завершення дії карантину 30.07.2023 позичальника звільнено від обов`язку сплати штрафу за прострочення повернення кредиту та процентів.

Крім того, як уже зазначалось судом, згідно з пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в редакції Закону від 15.03.2022 №2120-IX, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 15.04.2025 №235/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 16.04.2025 №4356-ІХ «Про затвердження Указу Президента України від 15.04.2025 №235/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 09 травня 2025 року строком на 90 діб.

Згідно розрахунку позивача період прострочення сплати кредитних коштів та процентів, на підставі чого нараховано штраф, охоплюється періодом карантину та періодом воєнного стану.

Ураховуючи викладене, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача 1 000 грн 00 коп. штрафу (фіксована складова) та 5 000 грн 00 коп. (змінна складова), у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині є безпідставними та не підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

На підставі п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Щодо строку розгляду справи суд зазначає наступне.

Справа розглянута з перевищенням строку, встановленого ст. 248 ГПК України, з об`єктивних причин, пов`язаних з дією воєнного стану на території України, поточною ситуацією у м. Харків, особливим режимом роботи суду в умовах воєнного стану (дистанційний (віддалений) режим роботи суду або в приміщенні суду (за необхідності та в умовах безпеки), обмежений доступ до приміщення суду).

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236 - 238, 240, 252 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ахчіяні Віталія Вікторовича ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро, 49074, ідентифікаційний код 14360080) заборгованість за кредитом у сумі 44 958 грн 66 коп., проценти за користування кредитом у сумі 4 525 грн 36 коп., заборгованість за комісійною винагородою в сумі 7 886 грн 22 коп., судовий збір у сумі 2 500 грн 15 коп.

3. В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 23.06.2025.

Суддя Л.В. Ніколаєва