Рішення від 10.06.2025 по справі 909/201/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.06.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/201/25

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., при секретарі судового засіданні Андріїв Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця Лисенко Олександра Олеговича, АДРЕСА_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Стриганецький кар`єр", вул.Шевченка, буд. 30, с. Стриганці, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77432

про стягнення заборгованості в сумі 2815916,42 грн, з яких: 2050000,00 грн - заборгованість за поставлений товар; 527248,09 грн - інфляційні втрати, 201255,86 грн - 3% річних та 37412,50 грн - пеня.

за участі:

від позивача: Кійко Антон Ігорович

від відповідача: Шунтов Олександр Михайлович

встановив: фізична особа-підприємець Лисенко Олександр Олегович звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стриганецький кар`єр" про стягнення заборгованості в сумі 2815916,42 грн, з яких: 2050000,00 грн - заборгованість за поставлений товар; 527248,09 грн- інфляційні втрати, 201255,86 грн - 3% річних, 37412,50 грн - пеня.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 03.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу № ДГ-18/11/22 від 18.11.2022 в частині оплати вартості поставленого позивачем товару, внаслідок чого утворився борг у розмірі 2050000 грн.

За прострочення строків оплати вартості поставленого товару за договором, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу за період прострочення з грудня 2022 року по січень 2024 року та 201255,86 грн 3% річних з 23.11.2022 по 24.02.2025.

А також, на підставі п.7.2. договору за період прострочення з 24.08.2024 по 24.02.2025 нараховано відповідачу 37412,50 грн пені.

Позиція відповідача.

Представник відповідача у відзиві на позов не визнає позовні вимоги. Зазначає про те, що оскільки позивачем поставлено товар неналежної якості, а саме генератори з різними трансформаторами току, що перешкоджало використанню придбаних генераторів у господарській діяльності, хоча на той момент у відповідача була гостра потреба (вимкнення електроенергії через пошкодження енергетичної інфраструктури внаслідок агресії російської федерації проти України). Те, що поставлений товар був неналежної якості було в телефонному режимі доведено до відома продавця (позивача). У приватних повідомленнях позивачем було визнано вищевказану обставину, але оскільки між позивачем та відповідачем на той момент відносини будувалися на підставі довіри та ділової репутації, відповідач за власний рахунок (купівля запасних частин, додаткового обладнання) усував неполадки, які блокували роботу обладнання. Позивач був повідомлений про вищевказані обставини, які на жаль не оформлювалися документально.

Обставини справи, дослідження доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

18.11.2022 між фізичною особою-підприємцем Лисенко Олександром Олеговичем (як продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стриганецький кар`єр" (як покупцем) укладено договір купівлі-продажу № ДГ-18/11/22 від 18.11.2022.

За даним договором продавець зобов`язувався поставити та передати у власність покупця товар, здійснити послуги з підключення та пусконалагоджувальних робіт, а покупець прийняти та оплатити товар та послуги (п. 1.1. договору).

Найменування, кількість, асортимент, комплектність, інші вимоги та ціна товару наводяться у відповідній Специфікації (додаток №1 до специфікації), які є невід`ємною частиною договору (п. 1.2. договору).

Порядок розрахунків за поставлений за договором товар вказується у Специфікації (п.2.3. договору).

Розрахунок за товар здійснюється у безготівковій формі шляхом переказу грошових коштів на поточний банківський рахунок продавця, в строки та на умовах, що погоджені сторонами у відповідній Специфікації (п.2.5. договору).

За порушення термінів оплати покупець на вимогу продавця сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент нарахування неустойки, від суми заборгованості за кожний повний календарний тиждень затримки оплати (п. 7.2. договору).

18.11.2022 між позивачем та відповідачем підписано Специфікацію №1 (додаток №1 до договору від 18.11.2022) на поставку генераторів дизельних KJDD750 у кількості 2 шт. (товар).

Оплата Товару відбувається покупцем у такому порядку: авансовий платіж у розмірі 100% від загальної суми здійснюється покупцем впродовж 2 (двох) банківських днів з моменту фактичного підписання Специфікації та надання рахунку-фактури (п. 4 Специфікації №1).

На виконання договору від 18.11.2022 позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 7787772 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними: №004/22 від 12.12.2022 на суму 3893886 грн; №005/22 від 26.12.2024 на суму 3893886 грн.

Загальна сума отриманого за договором товару становить 7787772 грн.

Однак, в порушення договірних умов, відповідачем зобов`язання з оплати поставленого товару в повному обсязі не виконано, внаслідок чого утворився борг в сумі 2050000 грн.

На підставі ст. 625 ЦК України позивачем нараховано відповідачу 527248,09 грн інфляційних втрат за період прострочення з грудня 2022 року по лютий 2024 року та 201255,86 грн 3% річних з 23.11.2022 по 24.02.2025.

А також, на підставі п.7.2. договору купівлі-продажу №ДГ-18/11/22 від 18.11.2022 позивачем нараховано відповідачу 37412,50 грн пені за період прострочення з 24.08.2024 по 24.02.2025.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення. Висновок суду.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ч.1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статей 525, 526 цього Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частин першої, четвертої, шостої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов`язання, а саме передав відповідачу товар згідно вищенаведених видаткових накладних, однак відповідач, в порушення умов договору, не здійснив оплату за товар в повному обсязі.

Відповідачем факт отримання та часткової оплати вартості товару визнається. При цьому, доводи відповідача щодо поставки товару неналежної якості не підтверджені жодними доказами, тому не спростовують факту наявності у відповідача зобов`язання з оплати вартості отриманого товару.

За наведеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 2050000 грн є обґрунтованими.

За порушення строків оплати, позивачем нараховано відповідачу 527248,09 грн інфляційних втрат за період прострочення з грудня 2022 року по січень 2024 року та 201255,86 грн 3% річних з 23.11.2022 по 24.02.2025.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України, передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку 3% річних, інфляційних втрат та встановлено його арифметичну і методологічну правильність.

За наведеного, позовні вимоги про стягнення 527248,09 грн інфляційних втрат та 201255,86 грн 3% річних є обґрунтованими.

Відповідно до п.7.2. договору купівлі-продажу №ДГ-18/11/22 від 18.11.2022 року за порушення термінів оплати покупець на вимогу продавця сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент нарахування неустойки, від суми заборгованості за кожний повний календарний тиждень затримки оплати.

Позивачем на підставі п.7.2. договору, за період прострочення з 24.08.2024 по 24.02.2025, нараховано відповідачу 37412,50 грн пені.

Частинами 1 та 3 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З урахуванням норм ГК України за загальновизнаним правилом нарахування штрафних санкцій, у тому числі пені припиняється після спливу 6-ти місячного строку від моменту, коли зобов`язання підлягало виконанню.

Однак, позивачем нарахувано пеню за час прострочення виконання зобов`язання за останні 6 місяців, що передують зверненню до суду, а не від моменту, коли зобов`язання підлягало виконанню.

У разі використання в договорі лише формулювання про нарахування пені "за кожен день прострочення" за відсутності застережень про період чи строк, за який нараховується пеня, таке нарахування припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України (правова позиція викладена у постанові ВП ВС від 16 жовтня 2024 року у справі № 911/952/22).

Враховуючи, що п. 7.2. договору не визначено іншого періоду нарахування пені, ніж той що визначений ч. 6 ст. 232 ГК України, позивачем необґрунтовано нараховано пеню за останні 6 місяців, що передували зверненню до суду. Внаслідок вказаного у суду відсутні правові підстави для задоволення частини позовної вимоги про стягнення пені за період з 24.08.2024 по 24.02.2025.

Отже, у задоволенні вимоги про стягнення пені слід відмовити.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

За наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме слід стягнути з відповідача на користь позивача 2050000,00 грн - основного боргу, 527248,09 грн - інфляційних втрат, 201255,86 грн - 3% річних. В решті - відмовити.

Судові витрати.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено Главою 8 Розділу I ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, судовий збір слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Позивачем заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу 89000 грн.

Письмових заперечень щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу чи клопотання про зменшення розміру цих витрат відповідачем до суду не подано.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката надано такі докази:

- договір про надання правничої допомоги №27/01/24 від 27.01.2025;

- додаткова угода до договору №1 від 27.01.2025;

- акт №1/25 приймання-передачі наданих юридичних послуг від 29.04.2025;

- рахунок на оплату виконаних робіт №29/01/1 від 29.01.2025;

- платіжні інструкції на загальну суму 50000 грн;

- прибуткові касові ордери на загальну суму 39000 грн.

27.01.2025 між Адвокатським Об`єднанням "Адвокатська Компанія "УКРЗАХІДЮРСЕРВІС" (як виконавцем) та фізичною особою-підприємецем Лисенко Олександром Олеговичем укладено договір про надання правничої допомоги №27/01/24, згідно умов якого виконавець бере на себе зобов`язання по наданню замовнику на довгостроковій основі комплексу адвокатської допомоги консультаційно-правового характеру у відповідності з умовами цього договору та наступними додатковими письмовими угодами, а замовник зобов`язується здійснювати оплату таких послуг.

Згідно п. 2.1. договору, оплата виконаних робіт і наданих послуг (гонорар) здійснюється на підставі рахунків, які щомісячно або по мірі виконання робіт виставляються виконавцем замовнику. Рахунок на оплату та/або акт виконаних робіт та наданих послуг може надаватися шляхом передачі факсимільним зв`язком, електронною поштою чи поштовим відправленням з подальшим наданням оригіналу рахунку.

Також, між сторонами укладено додаткову угоду до договору №1 від 27.01.2025, яка визначає вартість та порядок оплати наданих послуг (гонорару) Адвокатського об`єднання за надання правової допомоги у спорі про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Стриганецький кар`єр заборгованості зі сплати товару у розмірі 2815916, 42 грн.

Пунктом 2 додаткової угоди сторони узгодили, що гонорар виконавця за цією додатковою угодою визначається в розмірі 281591 грн за кожну судову інстанцію.

Згідно п. 4.1. додаткової угоди оплата послуг з представництва інтересів у суді здійснюється частково або шляхом сплати повної суми розміру гонорару, визначеного в пунті 2 цієї додаткової угоди.

Згідно п. 3.3. додаткової угоди сплата узгодженої сторонами суми гонорару здійснюється замовником у порядку, визначеному пунктом 2.2. договору про надання юридичних, правових та адвокатських послуг №27/01/24 від 27 січня 2025 року.

Адвокатським Об`єднанням виставлено фізичній особі-підприємцю Лисенко Олександру Олеговичу рахунок за виконані роботи за січень 2025 року в сумі 89000 грн.

Фізична особа-підприємець Лисенко Олександр Олегович сплатив Адвокатському Об`єднанню згідно наявних у матеріалах справи платіжних інструкцій та прибуткових касових ордерів 89000 грн.

Згідно підписаного сторонами акту №1/25 приймання-передачі наданих юридичних послуг від 29.04.2025, сторони підтверджують, що загальна вартість наданих виконавцем послуг у справі №909/201/25 станом на дату підписання цього акту становить 89000 грн.

За змістом статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. (ч.1). Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. (ч.2). До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (ч.3).

За частиною першою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Питання розподілу між сторонами судових витрат, суд вирішує під час ухвалення рішення суду і зазначає про це в резолютивній частині (пункт 5 частини першої статті 237, пункт 2 частини п`ятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 126 зазначеного Кодексу для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

За приписами частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". Аналогічну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, від 07.09.2020 у справі №910/4201/19.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Разом з тим, як відзначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.12.2020 по справі № 640/18402/19, гонорар адвоката може бути погодинний або фіксований. Останній є більш зручним не лише для клієнтів (дає можливість чітко розрахувати суму витрат на суд), але й для цілей відшкодування витрат на його оплату. Розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача. Тому в цьому випадку подавати опис робіт, виконаних адвокатом, не обов`язково.

Виходячи з наданих заявником доказів, суд дійшов висновку, що сторонами у договорі про надання правничої допомоги №27/01/24 від 27.01.2025 та додатковій угоді до договору №1 від 27.01.2025 встановлено фіксований розмір гонорару адвоката.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України). Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішенні Європейського суду з прав людини Лавентс проти Латвії від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

У постанові Верховний Суд від 11.06.2021 у справі № 34-16/17-3683-2011 висловлено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто, критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Враховуючи характер спірних правовідносин, обсяг підготовлених та поданих до суду позивачем документів, з урахуванням критеріїв обґрунтованості та пропорційності розміру витрат до предмета спору, а також критерію реальності адвокатських витрат та їх дійсності, заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу не є обґрунтованим в повній мірі (п. 2 ч. 5 ст. 129 ГПК України).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 30000 грн. В решті заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Керуючись статтями 74, 76-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

позов фізичної особи-підприємця Лисенко Олександра Олеговича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стриганецький кар`єр" про стягнення 2815916,42 грн - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стриганецький кар`єр", вул.Шевченка, буд. 30, с. Стриганці, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77432 (ідентифікаційний код 34217162) на користь фізичної особи-підприємця Лисенко Олександра Олеговича, АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 2050000 (два мільйони п`ятдесят тисяч) грн боргу, 527248 (п`ятсот двадцять сім тисяч двісті сорок вісім) грн 09 коп. інфляційних втрат, 201255 (двісті одну тисячу двісті п`ятдесят п`ять) грн 86 коп. 3% річних, 33342,05 (тридцять три тисячі триста сорок дві) грн 05 коп. судового збору, 30000 (тридцять тисяч) грн витрат на правничу допомогу.

В частині стягнення 37412,50 грн пені відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23.06.2025.

Суддя Неверовська Л. М.