Рішення від 23.06.2025 по справі 910/4233/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2025Справа № 910/4233/25Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КІТСОФТ»

про стягнення 272 184,53грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр» до Товариства з обмеженою відповідальністю «КІТСОФТ» про стягнення 272 184,53грн.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує завданням збитків Товариством з обмеженою відповідальністю «КІТСОФТ» у розмірі 272 184, 53 грн, у зв`язку з завищенням вартості послуг Товариства з обмеженою відповідальністю «КІТСОФТ» у договорах № 5316 від 12.09.2022 та № 5431 від 30.06.2023, укладених між Комунальним підприємством «Головний інформаційно-обчислювальний центр» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КІТСОФТ».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4233/25, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання). Визначено сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

12.05.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній вказав про отримання ним 07.05.2025 від відповідача відзиву на позовну заяву в системі Електронний Суд ЄСІТС.

Однак, відзиву від Товариства з обмеженою відповідальністю «КІТСОФТ» на позовну заяву до суду не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Комунальним підприємством «Головний інформаційно-обчислювальний центр» (надалі - КП ГІОЦ, позивач), як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «КІТСОФТ» (надалі - ТОВ «КІТСОФТ», відповідач), як виконавцем, були укладені договори про надання послуг від 12.09.2022 № 5316 та від 30.06.2023 № 5431 (надалі - Договори), відповідно до яких відповідач зобов`язується надати замовнику послуги з адміністрування (обслуговування) програмного забезпечення, а саме - послуги з налаштування інфраструктури засобами платформи Kubernetes, а саме перенесення програмного забезпечення (або сервісів) на інфраструктуру Kubernetes (надалі - послуги), відповідно до Технічних вимог (додаток 1 до договорів), а позивач зобов`язаний прийняти та оплатити такі послуги (п. 1.1. Договорів).

Згідно із п. 2.2 укладених договорів, виконавець забезпечує гарантійну підтримку (супроводження) налаштованої інфраструктури протягом одного року з дати підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг за останній етап надання послуг.

Відповідно до п. 2.3 укладених договорів, виконавець за свій рахунок повинен усунути недоліки у терміни, що визначаються у акті виявлених недоліків, але не більше 10 (десяти) робочих днів. В гарантійний супровід входить також консультативна допомога для вирішення позаштатних ситуацій або збоїв.

Відповідно до п. 5.3.3 укладених договорів, виконавець зобов`язаний за свій рахунок виконувати гарантійні зобов`язання протягом гарантійного строку на умовах, встановлених Договором. Протягом цього періоду виконавець зобов`язаний усувати всі виявлені помилки та недоліки за власний рахунок.

Згідно з п. 3.1. Договору від 12.09.2022 № 5316 його ціна не може перевищувати 3 909 100,80 грн без ПДВ. Водночас, ціна договору від 30.06.2023 № 5431 не може перевищувати 9 970 022,40 грн без ПДВ.

Ціна Договорів включає в себе всі витрати, пов`язані з наданням послуг, а також зі сплатою всіх можливих податків, зборів та інших обов`язкових платежів (п. 3.2. Договорів). В Додатку 3 до Договорів (Калькуляція вартості послуг) наведено складові вартості послуг та їх загальну вартість, які разом складають ціну Договорів.

В п. 3.3. Договорів визначено, що розрахунки за надані послуги здійснюються замовником, виходячи із обсягу фактично наданих послуг та їх вартості відповідно до Кошторису, що є невід`ємною частиною Договорів (додаток 2 до Договорів). Замовник сплачує виконавцю вартість фактично наданих послуг щодо кожного програмного забезпечення (сервісу) у сумі не більш ніж сума, що є добутком зазначеної в Таблиці 1 Кошторису максимальної кількості люд/годин, що може бути затрачена на це програмне забезпечення (сервіс), й вартості люд/години, що зазначена в п. 1.1. Кошторису, навіть якщо вартість фактично наданих послуг перевищує цю суму. При цьому виконавець не має права вимагати сплати більшої суми, ніж вказана у абзаці другому цього пункту, яка є граничною вартістю послуг щодо кожного програмного забезпечення (сервісу) незалежно від того, чи перевищує вартість фактично наданих послуг вказану суму.

Оплата за послуги здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця протягом 30 (тридцяти) (за Договором від 12.09.2022 № 5316) та 20 (двадцяти) (за Договором від 30.06.2023 № 5431) робочих днів після підписання сторонами Акта приймання-передачі наданих послуг за умови здійснення відповідного бюджетного фінансування на рахунок замовника (п. 3.4. Договорів). У випадку відсутності фінансування або його затримки розрахунки за надані послуги здійснюються після надходження фінансування для оплати таких послуг (п. 3.5. Договорів).

В пунктах 4.2., 4.4. Договорів визначено, що послуги надаються на підставі отриманої від замовника заявки. Виконавець після виконання заявки надає замовнику звіт про надані послуги, передає відповідну документацію та два примірники Акту приймання-передачі наданих послуг. В Акті приймання-передачі наданих послуг виконавець вказує кількість людино-годин, витрачених на надання послуг, та вартість наданих послуг відповідно до Кошторису.

Водночас, сторони 26.12.2023 підписали додаткову угоду № 2 до Договору від 30.06.2023 № 5431, якою вирішили зменшити обсяг закупівлі і відповідно ціну Договору на 1 334 928,48 грн, у зв`язку з чим п. 3.1. вказаного договору викладено у новій редакції, відповідно до якої ціна цього договору не може перевищувати 8 635 093,92 грн. З урахуванням зазначеного, у новій редакції викладено й Додаток 3 до вказаного Договору (Калькуляція вартості послуг).

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач зазначив, що за результатами проведеної Північним офісом Держаудитслужби ревізії фінансово-господарської діяльності КП ГІОЦ за період з 01.10.2019 по 31.07.2024 було складено Акт ревізії від 28.11.2024 №262611-30/469, яким встановлено включення ТОВ «КІТСОФТ» до вартості наданих послуг витрат на гарантійну підтримку, зокрема на заробітну плату працівників у розмірі 223 102,08 грн та нарахування єдиного соціального внеску (ЄСВ) у розмірі 49 082,45 грн, що призвело до безпідставного завищення відповідачем вартості наданих послуг за укладеними договорами на загальну суму 272 184,53 грн. З метою виконання вимог Північного офісу Держаудитслужби щодо усунення порушень законодавства та відшкодування суми завданих збитків у розмірі 272184,53 грн, КП ГІОЦ зверталося до ТОВ «КІТСОФТ» з претензією від 20.01.2025 № 075/1-258 про добровільне відшкодування зазначеної суми, однак відповідач таку претензію залишив без відповіді та задоволення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У ч. 3 ст. 203 ЦК України закріплено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач, керуючись принципом свободу договору (ст. 627 ЦК України), уклали між собою Договори про надання послуг від 12.09.2022 № 5316 та від 30.06.2023 № 5431, на підставі яких відповідач зобов`язався надати позивачу передбачені цими договорами послуги, а позивач зобов`язався їх прийняти та оплатити.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 632 ЦК України визначено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 632 ЦК України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Так, позивач вказує про наявність підстав для стягнення з відповідача збитків в сумі 272 184,53 грн, на яку, як було встановлено у Акті ревізії від 28.11.2024 № 262611-30/469, було завищено вартість послуг за Договорами.

Суд з матеріалів справи встановив, що відповідно до п. 1.4.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Північного офісу Держаудитслужби на ІІІ квартал 2024 року та на підставі відповідних направлень проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності КП ГІОЦ за період з 01.10.2019 по 31.07.2024, за результатами якої складено Акт ревізії від 28.11.2024 № 262611-30/469.

У вказаному Акті Північного офісу Держаудитслужби встановлено, що згідно з укладеними з відповідачем Договорами від 12.09.2022 № 5316 та від 30.06.2023 № 5431 відповідачем надано послуги з налаштування інфраструктури засобами платформи Kubernetes (перенесення програмного забезпечення (або сервісів) на інфраструктуру Kubernetes) на загальну суму 12 544 194,72 грн з ПДВ, які оплачені позивачем у повному обсязі.

Водночас, у довідці Північного офісу Держаудитслужби від 08.11.2024 № 262011-31/437-з також було встановлено, що на виконання Договору від 12.09.2022 № 5316 відповідачем було надано послуг на загальну суму 3 909 100,80 грн, що підтверджено відповідними актами приймання-передачі наданих послуг; установлено, що за надані послуги позивач розрахувався з відповідачем у повному обсязі. Також у вказаній довідці зазначено, що на виконання умов Договору від 30.06.2023 № 5431 відповідач надав послуги на загальну суму 8 635 093,92 грн, що зафіксовано у відповідних актах приймання-передачі наданих послуг; установлено, що за надані за цим Договором послуги позивач розрахувався з відповідачем у повному обсязі.

Звіркою також встановлено, що послуги за цими Договорами надавались відповідачем як власними, так і залученими силами (фізичними особами-підприємцями). Водночас, вказано, що КП ГІОЦ не зверталося до ТОВ «КІТСОФТ» впродовж строку гарантійної підтримки (супроводження) налаштованої інфраструктури, оскільки підстав для такого звернення не було. Однак, всупереч пунктам 2.3., 3.2. Договорів, у вартість послуг було включено витрати з гарантійної підтримки (заробітної плати працівників) за межами дії Договорів на загальну суму 272 184,53 грн (нарахована заробітна плата - 223 102,08 грн, ЄСВ (22%) - 49 082,52 грн).

Північним офісом Держаудитслужби вказано, що наведені порушення призвели до втрат КП ГІОЦ завданих відповідачем на загальну суму 272 184,53 грн.

Враховуючи зазначене, Північним офісом Держаудитслужби на адресу позивача направлено лист-вимогу від 11.12.2024 № 262611-14/8175-2024 щодо усунення порушень законодавства, у якій наголошено на необхідності вжиття заходів щодо відкшодування, зокрема, ТОВ «КІТСОФТ» завищеної вартості наданих послуг в загальній сума 272 184,53 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування шкоди.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Нормами ст. 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такого виду господарської санкції (правового наслідку порушення зобов`язання), як стягнення збитків, необхідна наявність всіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника і збитками; вини. При відсутності хоч б одного з цих елементів господарсько-правова відповідальність не настає.

До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст. 225 Господарського кодексу України).

За приписами ст. 611 ЦК України відшкодування збитків є встановленим договором або законом правовим наслідком, що настає у разі порушення зобов`язання.

Частиною 1 ст. 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

У ст. 79 ГПК України вказано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Так, суд встановив, що єдиним документом, на який посилається позивач в обґрунтування своїх вимог до відповідача, є складені Північним офісом Держаудитслужби за результатами ревізії документи (акт та довідка). Будь-які інші документи на підтвердження завищення вартості наданих послуг по договорам від 12.09.2022 № 5316 та від 30.06.2023 № 5431 в матеріалах справи відсутні.

Суд вважає, що самі лише висновки органу фінансового контролю (Північного офісу Держаудитслужби), без первинних документів не можуть підтверджувати того факту, що відповідачем було неправомірно завищено ціну послуг, та є недостатніми для заявлення до відповідача вимог про відшкодування останнім збитків.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постановах 18.02.2020 у справі № 910/7984/16, від 07.12.2021 у справі № 922/3816/19, акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами передачі-приймання наданих послуг. Акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Таким чином, оскільки виявлені контролюючим органом порушення, зазначені у акті ревізії від 28.11.2024 № 262611-30/469 Північного офісу Держаудитслужби, не впливають на умови укладених між сторонами договорів та не можуть їх змінювати, посилання позивача на акт ревізії як на підставу для задоволення позовних вимог є безпідставними, оскільки цей акт сам по собі не є належним та допустимим доказом безпідставного завищення вартості послуг та зазначення додаткових витрат відповідачем при виконанні зобов`язань за спірними договорами.

До того ж, позивачем не надано жодних доказів фактичного понесення збитків на суму 272 184,53 грн.

Крім того, суд враховує, що сторонами у додатку № 3 до Договорів було погоджено складові вартості послуг, до яких належить у тому числі, заробітна плата персоналу та ЄСВ, які входять до ціни Договорів. При цьому, у складених Північним офісом Держаудитслужби документах за результатами перевірки не було встановлено, що за результатами надання послуг їх фактична вартість перевищила узгоджені сторонами у Договорі суми.

Приймаючи до уваги те, що вимоги про стягнення збитків можуть бути задоволені лише у випадку, якщо буде доведений кожний з елементів складу правопорушення, на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Відтак, суд зазначає, що позивачем у даній справі не доведена сутність правової природи стягуваної грошової суми у виді збитків. Не доведена і не обґрунтована позивачем також і наявність чотирьох складових, необхідних для стягнення збитків.

На підставі встановлених у справі обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача збитків у заявленому розмірі.

Суд зауважує, що одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18).

Таким чином, позивач, стверджуючи про існування певної обставини подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції на іншою суд і виносить власне рішення (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 зі справи № 917/1307/18).

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, під час судового провадження суд оцінює подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, і, оскільки оптимальним стандартом доказування є аргументи, викладені сторонами, то через призму наданих доказів суд приймає рішення.

Ураховуючи встановлені судом обставини, виходячи з меж заявлених позовних вимог та поданих в матеріали справи доказів, суд доходить висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного рішення: 23.06.2025.

Суддя Т. Ю. Трофименко