Рішення від 23.06.2025 по справі 910/4590/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.06.2025Справа № 910/4590/25За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Поліс"

про стягнення 25924,20 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УСГ" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Поліс" про стягнення 25924,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем в силу положень ст. 108 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Оскільки відповідальність власника транспортного засобу, водієм якого скоєно дорожньо-транспортну пригоду, застрахована відповідачем на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, позивач вказує, що обов`язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою суду від 21.04.2025 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

07.05.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, оскільки, сума страхового відшкодування, яка підлягає стягненню в порядку суброгації, визначається з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, також має бути зменшена на суму податку на додану вартість та бути визначена в межах ліміту відповідальності страховика згідно полісу. Також відповідач вказує, що сума витрат на правову допомогу, яку заявив позивач, є надмірною.

07.05.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач спростовує доводи відповідача, викладені у відзиві.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.11.2023 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УСГ" (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник і вигодонабувач) було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, № 29-0199-23-00172, предметом якого є страхування майнових інтересів страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом "Volkswagen Tiguan", д.р.н. НОМЕР_1 .

13.12.2024 у м. Києві на вулиці Кудрявській, 11 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів "Volkswagen Tiguan", д.р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , "Audi A6", д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 .

Учасниками ДТП було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (п. 33.2. статті 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») Європротокол від 13.12.2024 згідно якого водій автомобіля "Audi A6", д.р.н. НОМЕР_2 під час виїзду з місяця стоянки здійснив зіткнення з автомобілем "Volkswagen Tiguan", д.р.н. НОМЕР_1 , який перебував у нерухомому стані, чим порушив Правила дорожнього руху.

Як вбачається з європротоколу, відомості до нього внесені обома учасниками ДТП, не містить виправлень, у відповідних пунктах зазначено дату, час та місце ДТП, наявна схема місця ДТП, а також відсутні будь-які відмітки про наявність з боку сторін зауважень стосовно відомостей, які зазначені у даному європротоколі.

Факт складання та підписання обома учасниками ДТП повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколу) вказує на наявність у водіїв транспортних засобів згоди щодо обставин її скоєння.

З європротоколу вбачається, що ДТП сталася з вини водія автомобіля "Audi A6", д.р.н. НОМЕР_2 .

Обставини вини водія автомобіля "Audi A6", д.р.н. НОМЕР_2 визнаються позивачем у заявах по суті спору та не заперечуються і не спростовуються відповідачем.

13.12.2024 страхувальник подав заяву позивачу про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування на рахунок СТО.

До матеріалів справи долучено акт огляду транспортного засобу від 16.12.2024.

Вартість відновлювального ремонту автомобіля "Volkswagen Tiguan", д.р.н. НОМЕР_1 загалом становить 30689,78 грн, що підтверджується рахунками СТО на оплату № СНС4560543 від 16.12.2024 та ремонтною калькуляцією на суму 30689,78 грн.

До матеріалів справи долучено страховий акт № STOKA-1000003185 від 02.01.2025 та розрахунок до нього на суму 30689,78 грн.

Позивач виплатив суму страхового відшкодування: у розмірі 30689,78 грн на рахунки СТО (ТОВ "Автомобільний дім Атлант"), що підтверджується платіжною інструкцією № 50028 від 02.01.2025.

Позивач звернувся до відповідача з заявою на виплату (страхового) відшкодування № 53062 від 07.01.2025 на суму 30689,78 грн.

Відповідач відповіді на вимогу не надав, суму страхового відшкодування не сплатив.

Відповідно до статей 8, 9 Закону України "Про страхування" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - це грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до п. 50, 54, 59 ст. 1 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування або відповідно до законодавства; страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов договору страхування та/або законодавства зобов`язаний провести страхову виплату в разі настання страхового випадку; страхова виплата (страхове відшкодування) - грошові кошти, що виплачуються страховиком у разі настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування та/або законодавства.

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (стаття 25 Закону України "Про страхування" в редакції чинній на момент виникнення правовідносин).

Згідно ст. 102 Закону України "Про страхування" договором страхування визначається перелік документів, що підтверджують факт та обставини настання страхового випадку і розмір заподіяної шкоди (збитку), а також форма, спосіб та порядок подання таких документів, якщо інше не передбачено законодавством України. Обов`язок підтвердження факту настання події, яка може бути визнана страховим випадком за договором страхування, покладається на страхувальника або іншу особу, визначену договором страхування. У разі настання події, що має ознаки страхового випадку, страховик зобов`язаний встановити факт, причини та обставини такої події та прийняти з урахуванням умов договору страхування рішення про визнання або невизнання випадку страховим. Здійснення страхової виплати проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених договором страхування) і рішення страховика про визнання випадку страховим та здійснення страхової виплати (страхового акта). У разі визнання випадку страховим страховик здійснює страхову виплату страхувальнику (іншій особі, визначеній договором страхування або законодавством) відповідно до умов договору страхування або законодавства.

Згідно зі ст.9, 22, 28, 29 Законом України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Ст. 36 зазначеного Закону (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) передбачений порядок виплати страхового відшкодування. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника тощо.

У разі визнання вимог заявника обґрунтованими страховик зобов`язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. Виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків. Виплата страхового відшкодування здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.

Статтею 108 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Тобто, до позивача перейшло право вимоги до відповідача за сплаченою ним сумою страхового відшкодування з вирахуванням франшизи.

Частинами 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.п. 1,3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Відповідно до ст. 33.2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) У разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

Як було встановлено судом вище, вина водія, що керував транспортним засобом "Audi A6", д.р.н. НОМЕР_2 , була зафіксована у повідомленні про ДТП від 13.12.2024 (Європотоколі).

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля "Audi A6", д.р.н. НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Інтер-Поліс" на підставі полісу № ЕР 2194244033.

З долученого до матеріалів справи витягу з бази МТСБУ, договором (полісом) № ЕР 2194244033 передбачено фрашизу у розмірі 0,00 грн та ліміт відповідальності за шкоду майну у сумі 160000,00 грн, доказів зворотного суду надано не було.

Відповідно до п. 22.1, ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в чинній на момент виникнення правовідносин редакції) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Положеннями ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в чинній на момент виникнення правовідносин редакції) передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в чинній на момент виникнення правовідносин редакції) страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

До матеріалів справи долучено розрахунок коефіцієнту фізичного зносу, згідно якого коефіцієнт фізичного зносу автомобіля "Volkswagen Tiguan", д.р.н. НОМЕР_1 складає 0,2873. Відповідач не висловив своїх заперечень з приводу визначеного позивачем розміру коефіцієнту.

Позивач при визначенні суми страхового відшкодування застосував коефіцієнт фізичного зносу до деталей. Суд погоджується з розрахунком, здійсненим позивачем (9750,00+4352,30+16587,48*(1-0,2873)=25924,20 грн). Отже, вартість відновлювального ремонту автомобіля "Volkswagen Tiguan", д.р.н. НОМЕР_1 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 25924,20 грн.

Також, позивач при визначенні позовних вимог, врахував наявність вини ОСОБА_3 , розмір франшизи передбаченої полісом № ЕР 2194244033 (0,00 грн.) та ліміт відповідальності відповідача. Згідно розрахунку позивача з відповідача підлягає стягненню страхове відшкодування у розмірі 25924,20 грн.

Матеріалами справи підтверджено безпідставність заперечень відповідача щодо не врахування позивачем розміру франшизи, ліміту відповідальності визначеної полісом № ЕР 2194244033. Також, матеріалами справи доведено застосування позивачем коефіцієнту фізичного зносу, при визначенні суми страхового відшкодування, яке підлягає стягненню з відповідача. Означене, спростовує заперечення відповідача викладені у відзиві.

Згідно з п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Як вбачається з матеріалів справи, страхове відшкодування виплачено особі (СТО), яка здійснювала ремонт транспортного засобу на підставі виставленого рахунку. Оскільки, матеріалами справи підтверджено оплату вартості ремонту саме на рахунок СТО, в який включено суму ПДВ, а не на рахунок потерпілої особи, підстави для зменшення суми страхового відшкодування на суму ПДВ, згідно приписів ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відсутні.

З огляду на зазначене заперечення відповідача щодо необхідності зменшення суми відшкодування на суму ПДВ спростовуються долученими до матеріалів справи доказами.

Відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу марки "Volkswagen Tiguan", д.р.н. НОМЕР_1 , було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля у повному обсязі та не надав доказів в підтвердження існування зобов`язань у меншому розмірі, ніж визначено позивачем чи відсутності у нього зобов`язань. Всі заперечення відповідача, викладені у відзиві спростовані обставинами, встановленими судом у рішенні та поданими до матеріалів справи доказами.

Відповідач не надав суду доказів в підтвердження відсутності у нього зобов`язань сплатити визначене позивачем страхове відшкодування.

Відповідно до статей 74, 75 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно зі статтею 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

З огляду на вищезазначене, позов визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві позивач зазначив, що розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 5000,00 грн і становить фіксовану суму гонорару.

У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 16.07.2020 року у справі № 909/452/19, 02.11.2020 року у справі № 922/3548/19 та 18.11.2019 року у справі № 923/1121/17.

В обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав наступні докази:

- копію договору про надання правничої допомоги № 20-12/24-ЮП від 26.12.2024 року;

- копію акта виконаних робіт від 11.04.2025 року на загальну суму 15000,00 грн, з яких 5000,00 грн по страховому випадку, який є предметом розгляду у даній справі;

- копію платіжної інструкції № 6202 від 11.04.2025 року на суму 15000,00 грн про оплату згідно акту від 11.04.2025.

Представництво інтересів позивача у даній справі здійснювала адвокат Гедз Ю.В. на підставі довіреності № 0125-5 від 02.01.2025 року.

На підтвердження наявності у Гедз Ю.В. статусу адвоката надано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 10423/10 від 20.12.2021 року.

Відповідач зазначив про не співмірність витрат на правову допомогу, оскільки, адвокат не витратила багато часу, так як правова позиція в таких справах уже сформовано, а отже адвокатом були вчинені дії лише на підготовку позову та додатків. Крім того, відповідач вказує, що адвокат представляє інтереси позивача у інших справах, в яких подає позови про відшкодування шкоди.

Суд наголошує, що відповідачем не вказано жодної обставини та не надано жодного доказу того, що розмір витрат на правову допомогу, заявлений позивачем є неспівмірним. Крім позову, позивачем також було подано відповідь на відзив на позовну заяву. Також, гонорар адвоката позивача визначений у фіксованій формі не залежно від ціни позову та не пов`язаний з обсягом часу, який адвокат витратив на надання правової допомоги.

З урахуванням вищезазначеного, суд не вбачає, що витрати на правову допомогу у сумі 5000,00 грн, що заявив позивач до стягнення, є надмірними чи неспівмірними. Доказів зворотного суду надано не було.

Таким чином, заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним із предметом позову, складністю справи та виконаних адвокатом обсягом робіт (наданих послуг), стягнення адвокатських витрат у зазначеній заявником сумі відповідає критеріям розумності, необхідності, співрозмірності, справедливості, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Поліс" (01033, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 69, ідентифікаційний код 19350062) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" (03038, місто Київ, вулиця Федорова Івана, будинок 32 літ А; ідентифікаційний код 30859524) страхове відшкодування у розмірі 25924 (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот двадцять чотири) грн 20 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко