Рішення від 23.06.2025 по справі 911/1188/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.06.2025Справа № 911/1188/25Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Відділу освіти Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Синергія систем»

про стягнення 157150,75 грн., у тому числі - 134460,00 грн. вартості непоставленого товару, 13869,27 грн. пені, 7264,94 грн. інфляційних втрат, 1556,54 грн. 3% річних.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відділ освіти Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області звернувся до Господарського суду Київської області із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Синергія систем» про стягнення 157150,75 грн., у тому числі - 134460,00 грн. вартості непоставленого товару, 13869,27 грн. пені, 7264,94 грн. інфляційних втрат, 1556,54 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором про закупівлю № 82 від 12.04.2024, в частині поставки обумовленого товару.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.04.2025 позовну заяву Відділу освіти Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

16.04.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла означена позовна заява.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, поставлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 21.04.2025 була направлена судом до електронного кабінету відповідача та отримана відповідачем 21.04.2025, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про доставку електронного листа.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на те, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

12 квітня 2024 року між Відділом освіти Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Синергія Систем» (далі - постачальник, відповідач) укладено Договір про закупівлю № 82 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити замовникові товар: бензин А-95 та Дизельне паливо, за ДК 021:2015:09130000-9 Нафта і дистиляти згідно Специфікації, що є невід`ємною частиною договору (далі - товар), а замовник - прийняти і оплатити товар.

Відповідно до п. 1.2 Договору найменування (номенклатура, асортимент), а також кількість товару зазначені в Специфікації (Додаток № 1 до цього Договору).

Згідно з п. 1.3 Договору відпуск товару з АЗС здійснюється за талонами, скрет-картками на отримання товару відповідно «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997. Постачальник гарантує, що він вправі здійснювати поставку товару, який підлягає поставці на умовах даного Договору, а також гарантує про відсутність будь-яких обмежень щодо цього товару.

Загальна сума цього Договору становить 486 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 81 000,00 грн. (п. 3.1 Договору).

За умовами п. 4.1 Договору оплата вартості товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника у відповідності до рахунків та накладних на оплату. Перерахування грошових коштів здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту отримання рахунку та видаткової накладної постачальника.

Згідно з п. 5.1 Договору право власності на товар за цим Договором переходить до покупця з моменту підписання сторонами належним чином оформлених:

- видаткової накладної на отримання скретч-карток/талонів, які дають право постачальнику на отримання фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, на АЗС постачальника;

- одночасно з передачею скретч-карток/талонів постачальник виписує видаткову накладну на загальну кількість отриманого товару.

У пунктів 5.2 Договору узгоджено, що відпуск нафтопродуктів замовнику здійснюється цілодобово по бланках дозволів (талони/паливні картки), що є підставою для відвантаження нафтопродуктів з АЗС «Учасника». Заправка автотранспорту здійснюється відповідно до потреб замовника. Мережа має бути в кількості не менше 3 в межах м. Житомира та Житомирського району. Найближча АЗС повинна бути розташована не більше 5 кілометрів від фактичного місця розташування замовника. Учасник здійснює видачу замовнику скретч-карт, талонів по 5, 10, 20 літрів на всю кількість пального. Строк дії талонів має становити не менше 12 місяців з дня їх видачі. У разі закінчення строку дії талонів на видачу палива, учасник повинен мати можливість провести їх обмін на інші з новим строком дії. Талони/паливні картки повинні діяти на всіх АЗС постачальника. Обов`язкова наявність АЗС в межах 5 км. від місця знаходження замовника (смт. Новогуйвинське, вул. Дружби Народів, буд. 5).

Пунктами 6.3.1 та 6.3.2 Договору визначено, що постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товарів якість якого відповідає умовам Договору та передати замовнику товар у встановлені договором строки відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п. 7.2 Договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товару за бюджетні кошти постачальник має право сплатити замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару за кожен день затримки, що діє на момент постачання товару.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2024 (п. 10.1 Договору).

Додатком № 1 до Договору сторонами узгоджено Специфікацію на суму 486 000,00 грн., відповідно до якої поставці підлягає бензин А-95 у кількості 2800 л. загальною вартістю 151 200,00 грн. та дизельне паливо у кількості 6200 л. загальною вартістю 334 800,00 грн.

Згідно видаткової накладної № 931 від 15.04.2024 відповідачем передано позивачу скретч-картки на пальне на загальну суму 486 000,00 грн., які оплачено позивачем згідно платіжних інструкцій № 63 від 17.04.2024 на суму 300 000,00 грн. та № 263 від 17.04.2024 на суму 186 000,00 грн.

07 січня 2025 року позивач звернувся до відповідача із Листом № 1-19 у якому просив вжити заходів з метою забезпечення шкільних автобусів дизельним пальним у зв`язку з його фактичною відсутністю на АЗС, яка залишена відповідачем без відповіді.

24 січня 2025 року позивач звернувся до відповідача із Листом-претензією № 1-83, у якому просив вжити заходів з метою забезпечення шкільних автобусів дизельним пальним у зв`язку з його фактичною відсутністю на АЗС, яка залишена відповідачем без відповіді.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що відповідачем не виконано взяті на себе зобов`язання в частині поставки товару, в зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати за товар за Договором 134 460,00 грн., пеню в розмірі 13 869,27 грн., 3% річних у розмірі 1 556,54 грн. та інфляційні втрати в розмірі 7 264,94 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 6 ст. 265 ГК України встановлено, що до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Отже, перелік істотних та обов`язкових умов договору поставки (купівлі-продажу) визначено у главі 54 ЦК України.

Відповідно до положень статей 655, 656, 691, 712 ЦК України істотними умовами договору поставки є предмет (товар, майно або майнові права) та ціна товару.

Судом встановлено, що між сторонами було погоджено всі істотні умови договору поставки та на виконання умов Договору згідно видаткової накладної № 931 від 15.04.2024 відповідачем передано позивачу скретч-картки на пальне на загальну суму 486 000,00 грн., які оплачено позивачем згідно платіжних інструкцій № 63 від 17.04.2024 на суму 300 000,00 грн. та № 263 від 17.04.2024 на суму 186 000,00 грн.

Так, спільним Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики 20.05.2008 року № 281/171/578/155 затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка згідно ст. 1 встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів, та поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

За визначенням наданим в Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.

При цьому, судом визначено правову природу сплаченої позивачем суми коштів у розмірі 134 460,00 грн., щодо якої між сторонами виник спір, саме як попередня оплата, тобто кошти, які попередньо оплачені стороною договору на користь іншої сторони з метою виконання нею своїх зобов`язань.

Правова природа зазначених коштів внаслідок невиконання будь-якою стороною своїх зобов`язань за договором не змінюється і залишається такою до моменту, коли сторони двосторонньо не узгодять іншої їх правової природи або не вчинять дій, які змінять правову природу перерахованої суми.

Отже, до моменту пред`явлення уповноваженими представниками позивача бланків дозволу на АЗС, означені кошти залишаються попередньою оплатою.

Питання щодо повернення попередньої оплати у випадку непоставки товару врегульовано статтею 693 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З аналізу вищевказаних положень чинного законодавства вбачається, що умовою застосування положень статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю, тобто в установлений строк. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, з моменту направлення позивачем вимоги про повернення суми попередньої оплати у відповідача виникають грошові зобов`язання з повернення суми передплати, які замінюють зобов`язання з поставки товару, котрі не були виконані вчасно.

Проте, передумовою застосування статті 693 ЦК України, в будь-якому разі є не виконання обов`язку продавцем з поставки (передачі) товару у передбачений (домовлений) строк, та саме позивач має довести суду, що строк поставки (передачі) товару є таким, що настав та прострочений відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, 07 січня 2025 року та 24 січня 2025 року позивач звертався до відповідача із Листом № 1-19 у якому просив вжити заходів з метою забезпечення шкільних автобусів дизельним пальним у зв`язку з його фактичною відсутністю на АЗС, які залишені відповідачем без відповіді.

Однак, доказів звернення до відповідача із вимогами про повернення сплачених коштів за товар у відповідності до ст. 693 ЦК України, матеріали справи не містять.

В свою чергу, оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Відтак, оскільки позивачем пред`явлено вимогу щодо повернення передоплати за непоставлений товар у розмірі 134 460,00 грн. у формі позову, строк оплати є таким, що настав.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 134 460,00 грн. згідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України. Відповідачем вказаний обов`язок не спростований, доказів поставки товару або повернення попередньої оплати не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене вище, враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань в частині поставки товару вартістю 134 460,00 грн, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення відповідачем покупцю передоплати у розмірі 134 460,00 грн.

Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 13 869,27 грн., 3% річних у розмірі 1 556,54 грн. та інфляційні втрати в розмірі 7 264,94 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.1 Договору узгоджено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.

Відповідно до п. 7.2 Договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товару за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару за кожен день затримки, що діє на момент постачання товару.

Як вбачається з матеріалів справи, Лист позивача від 07 січня 2025 року, в якому просив вжити заходів з метою забезпечення шкільних автобусів дизельним пальним у зв`язку з його фактичною відсутністю на АЗС, була отримана відповідачем 07.01.2025, відповідач зобов`язаний був здійснити поставку товару у строк до 14.01.2025 включно.

Відтак, здійснивши перерахунок пені у межах визначених позивачем періодів з урахування наведеного, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 7 551,86 грн.

В свою чергу, у відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, як вже зазначалось судом, зі змісту статті 693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, саме позивач обирає певний визначений варіант правової поведінки, який у даному випадку був визначений позивачем як обов`язок зі здійснення поставки, що підтверджується поведінкою позивача зі здійснення нарахування в тому числі, пені за порушення строків поставки та відповідно, у зв`язку з викладеним, суд зазначає, що у відповідача не може існувати одночасно обов`язок і повернути суму попередньої оплати і поставити товар.

Поряд з цим, як вже зазначалось судом, доказів звернення до відповідача із вимогами про повернення сплачених коштів за товар у відповідності до ст. 693 ЦК України, матеріали справи не містять, а отже оскільки позивачем пред`явлено вимогу щодо повернення передоплати за непоставлений товар у розмірі 134 460,00 грн. у формі позову, строк оплати яких є таким, що настав в процесі розгляду справи, а позивачем нараховано інфляційні втрати та 3% річних до виникнення у відповідача обов`язку з повернення попередньої оплати, а отже вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат нарахованих до звернення з позовом до суду задоволенню не підлягають.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про виконання взятих на себе зобов`язань за Договором.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Синергія систем» (01042, м. Київ, вул. Маккейна Джона, буд. 40; ідентифікаційний код: 44876120) на користь Відділу освіти Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області (12441, Житомирська обл., Житормирський р-н, смт. Новогуйвинське(з), вул. Дружби народів, буд. 5; ідентифікаційний код: 43993629) попередню оплату в розмірі 134 460 (сто тридцять чотири тисячі чотириста шістдесят) грн. 00 коп., пеню в розмірі 7 551 (сім тисяч п`ятсот п`ятдесят одна) грн. 86 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 189 (дві тисячі сто вісімдесят дев`ять) грн. 04 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено: 23.06.2025

Суддя О.А. Грєхова