Рішення від 10.02.2025 по справі 911/2762/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2025 р. Справа № 911/2762/24

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Рженецької М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маутехнік"

про стягнення 9 722,66 гривень

за участю представника позивача: Юрченко Н.П. (самопредставництво)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"/позивач) звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маутехнік" (далі - ТОВ "Маутехнік"/відповідач) про стягнення 9 722,66 гривень, з яких: 5838,84 грн заборгованості, 3 206,08 грн пені, 270,30 грн 3% річних та 407,44 грн інфляційних втрат.

Господарський суд Київської області ухвалою від 28.10.2024 у справі №911/2762/24 прийняв позовну заяву ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до розгляду та відкрив провадження, призначив розгляд вказаної справи в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 25.11.2024, а також встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Господарський суд Київської області ухвалами від 25.11.2024, 24.12.2024 та 27.01.2025 у справі №911/2762/24 відклав розгляд справи на 24.12.2024, 27.01.2025 та 10.02.2025 відповідно.

Водночас через канцелярію Господарського суду Київської області 23.12.2024 та 04.02.2025 від ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", на виконання вимог протокольних ухвал у цій справі, надійшли пояснення стосовно суті спору та заявленої до стягнення суми основного боргу.

У судове засідання 10.02.2025, як і у попередні засідання представник відповідача не з`явився про причини неявки суд не повідомив.

Також у встановлений судом строк відповідач не скористався наданим статтею 165 ГПК України правом та відзив на позовну заяву не подав, як і не надав жодних доказів у справі, тоді як судом вчинено передбачені процесуальними приписами дії з повідомлення відповідного учасника справи про її розгляд.

В розрізі зазначеного та можливості відповідача реалізувати свої процесуальні права враховано, що усі постановлені у вказаній справі ухвали судом направлено на адресу зареєстрованого згідно ЄДР місцезнаходження ТОВ "Маутехнік" - 08307, Київська обл., місто Бориспіль, МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ "БОРИСПІЛЬ", а також на вказані в укладеному між сторонами договорі адресу для листування - 08301, Київська обл., місто Бориспіль, поштова скринька №14, та адресу електронної пошти - info@mautechnic.com.

Відповідну поштову кореспонденцію повернуто органом поштового зв`язку з зазначенням причин «за закінченням терміну зберігання».

Також ухвалу про відкриття провадження у зазначеній справі та ухвали про відкладення розгляду справи судом офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua.

З огляду вказаного вище суд дійшов висновку, що відповідачу надано право бути обізнаним про прийняті у даній справі рішення та можливість реалізувати право на участь у судовому процесі у передбаченому процесуальним законом порядку.

У судовому засіданні 10.02.2025 після закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд вийшов до нарадчої кімнати, після виходу з якої

УСТАНОВИВ:

08.06.2021 між ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» як балансоутримувачем та ТОВ "Маутехнік" як орендарем укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №02.5-14/1-577 (далі - договір №02.5-14/1-577), до якого надалі сторонами укладено додаткові угоду №1 від 26.08.2021 та угоду №2 від 10.11.2022.

Так, відповідно до підпункту 1.1.1. пункту 1.1. договору №02.5-14/1-577 у зв`язку з укладенням між РВ ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та орендарем договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, №2390 від 11.05.2021 (далі - договір оренди), за яким орендар отримав в строкове платне користування нежитлові приміщення №№31-34, загальною площею 97,60 кв.м. в будівлі перонної механізації (майно або приміщення), яке орендар зобов`язаний використовувати відповідно до цільового призначення, передбаченого пунктом 7.1. договору оренди, за виключенням наведених у такому пункті (пункті 1.1. договору №02.5-14/1-577) призначень, балансоутримувач надає, а орендар отримує та оплачує послуги, перелік, вартість (ціну), далі - вартість, яких визначено додатком №1 до договору, далі - послуги.

Зокрема відповідно до пунктів 1, 2, 3, 4.1., 4.2. та 5 Таблиці №1 (додатку №1 до договору), в редакції додаткової угоди №2, сторонами погоджено такі послуги і їх вартість, відповідно:

- виробництво та постачання теплової енергії - 4 139,58 грн без ПДВ за 97,60 кв.м.??7,81 Гкал;

- забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника - 140,46 грн без ПДВ за 6 працівників у місяць;

- вода, використана для прибирання 1 кв.м. приміщення самостійно - 6,33 грн без ПДВ за 97,60 кв.м.;

- відшкодування витрат вартості послуг з поводження з побутовими відходами - відповідно до цін і тарифів, встановлених сторонньою організацією, що надає послугу;

- утримання контейнерів для побутових відходів - 22,00 грн без ПДВ за 1 куб.м.;

- прибирання орендованих площ в будівлі перонної механізації - 22,50 грн без ПДВ за 1 кв.м.

Відповідно до пунктів 3.2.6., 9.16. договору №02.5-14/1-577 в редакції додаткової угоди №2, щомісяця, з 10-го числа місяця, що слідує за звітним, балансоутримувач направляє орендарю за допомогою програмного забезпечення (ПЗ) М.Е.Doc рахунок, акт та раз на рік рахунок-фактуру на оплату компенсації земельного податку згідно з пунктом 1.1.3. договору. Як тільки рахунок і акт будуть прийняті у ПЗ М.Е.Doc, відправнику (балансоутримувачу) надійде повідомлення про доставку отримувачем (орендарем). Сторони домовились, що датою отримання рахунку та акту буде вважтись дата визначена у повідомленні про доставку рахунку та акту у ПЗ М.Е.Doc. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 (двадцятого) числа того ж місяця.

Якщо протягом 5 робочих днів акт затверджений або відхилений за письмовою мотивованою відмовою не будуть направлені до балансоутримувача, акт вважається підписаним сторонами, а відмови направлені орендарем з порушенням п`ятиденного строку не будуть прийматись балансоутримувачем для розгляду.

Орендар зобов`язаний слідкувати за надходженням електронних первинних документів та своєчасно здійснити їх приймання та перевірку.

Відповідно до пункту 1.7. договору №02.5-14/1-577 в редакції додаткової угоди №1 договір набирає чинності з моменут укладення сторонами та діє до 11.11.2022.

До того ж відповідно до пунктів 9 та 11 означеної вище додаткової угоди №2 від 10.11.2022 сторони домовились, що:

1. Положення угоди застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до її укладення, зокрема:

- пункти 1, 2 та 3 Таблиці №1 договору в редакції угоди - з 15.11.2021;

- пункти 4.1. та 4.2. Таблиці №1 договору в редакції угоди - з 01.02.2022;

- пункти 2, 3, 4 та 5 угоди - з 24.02.2022;

2. Підписуючи цю угоду, сторон підтверджують, що зареєстровані в системі електронного документообігу «М.Е.Doc» електронних документів, та згодні із відправкою електронних документів засобами системи електронного документообігу в системі «М.Е.Doc».

Копії договору №02.5-14/1-577 та укладених до нього додаткових угод №№1, 2, а також договору оренди наявні в матеріалах справи.

Покликаючись на вказані договірні положення та мотивуючи звернення до суду із відповідним позовом, ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» зазначило, що відповідачу було виставлено рахунок-фактуру №897/183 від 28.02.2022 на суму 31 122,02 грн та надіслано його з відповідним актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 28.02.2022 (далі - рахунок та акт за лютий 2022 року) через програму документообігу M.E.Doc з використанням гарантованої доставки.

Згідно наданих позивачем як письмово, так і усно пояснень до проведеного у позові розрахунку суми боргу, вказану у зазначених вище рахунку та акті вартість послуг було скореговано в бік зменшення виставлених до сплати сум, зокрема:

- згідно акта коригування від 22.06.2022, внаслідок коригування об`ємів послуги з виробництва та постачання теплової енергії та послуги з прибирання та вивезення побутових відходів в бік зменшення їх кількості, відповідно, сума по рахунку зменшилась на 12 440,02 грн;

- згідно акта коригування від 19.09.2022, внаслідок коригування послуги з прибирання та вивезення побутових відходів шляхом її заміни на дві послуги - з відшкодування витрат з поводження з побутовими відходами та з утримання контейнерів для побутових відходів, відтак виставлення таких послуг по іншій ціні при незмінному об`ємі відходів, сума по рахунку збільшилась на 0,38 грн;

- згідно акта коригування від 28.02.2023, внаслідок коригування послуг із забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці, використаної води для прибирання 1 кв.м. приміщення самостійно та прибирання орендованих площ в будівлі перонної механізації, відтак виставлення цих послуг по зменшеній ціні, сума по рахунку зменшилась на 783,74 грн.

До позовної заяви долучено паперові копії означених рахунка та акта за лютий 2022 року та складених до нього 22.06.2022 та 19.09.2022 коригувальних актів, із накладеними на такі документи відмітками із ПЗ М.Е.Doc про їх доставку контрагенту, а також копію коригувального акта від 28.02.2023.

З огляду на вказане вище та пояснення позивача вартість послуг згідно з рахунком та актом за лютий 2022 року, з урахуванням відповідно проведених коригування, склала загалом 17 898,64 грн, з яких:

- забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника - 830,74 грн з ПДВ за 6 працівників (115,38 грн без ПДВ за одну людину);

- вода, використана для прибирання 1 кв.м. приміщення самостійно - 609, 02 грн з ПДВ за 97,60 кв.м. (5,20 грн без ПДВ за кв.м);

- відшкодування витрат вартості послуг з поводження з побутовими відходами - 78,46 грн з ПДВ за 0,529 м.куб. (123,60 грн за м.куб.);

- утримання контейнерів для побутових відходів - 13,97 грн з ПДВ за 0,529 м.куб. (22,00 грн без ПДВ за 1 куб.м.);

- прибирання орендованих площ в будівлі перонної механізації - 2164,38 грн з ПДВ за 97,60 кв.м. (18,48 грн без ПДВ за 1 кв.м.);

- виробництво та постачання теплової енергії - 14 202,07 грн з ПДВ (4 139,58 грн без ПДВ за 2,8590 Гкал).

Так, щодо послуг сторонньої організації з поводження з побутовими відходами позивач зазначив, що при складанні коригувального акта від 19.09.2022 застосовано ціну за послугу з відшкодування витрат вартості послуги з поводження з побутовими відходами (лютий 2022 року) за 1 куб.м у розмірі 123, 60 грн, визначену у пункті 1 специфікації до укладеного ДП МА «Бориспіль» як замовником та ТОВ «Фірма «Володар-Роз» як виконавцем договору №35.1-14/8.3-009 від 22.03.2021.

Відповідно до викладеного у позові розрахунку суми заборгованості та наданої позивачем копії документа, найменованого «Карточка счета 361.897 за лютий 2023р.» відповідач частково виконав грошове зобов`язання за договором №02.5-14/1-577 та сплатив 12 059,80 грн, які позивачем зараховано в рахунок часткової оплати рахунка №897/183 від 28.02.2022, внаслідок чого сума боргу за цим рахунком склала 5 838,84 грн.

З огляду на відсутність проведених оплат в решті вартості послуг згідно рахунку за лютий 2022 року, у відповідача сформувалось 5 838,84 грн боргу, з вимогою про стягнення зокрема яких позивач і звернувся до суду за цим позовом.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 165 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Водночас усі наведені усно пояснення представниці позивача у судових засіданнях стосовно обставин спору судом під час прийняття рішення у вказаній справі взято до уваги з огляду на ч. 8 ст. 252 ГПК України, з метою повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи, які входять в предмет доказування, як наслідок справедливого та неупередженого розгляду справи, маючи на меті забезпечення дійсного вирішення правового спору між сторонами.

Вказане узгоджується з приписами пунктів 1-2 частини 1 ст. 237 ГПК України, згідно якої при ухваленні рішення суд вирішує питання:

- чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов таких висновків.

Приписами ч. 1 ст. 173 та ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України унормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Приписами статей 73, 74, 78 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими і електронними доказами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Статтею 79 та частинами 1, 2 статті 86 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У розрізі зазначених вище статей процесуального права суд вважає за необхідне зазначити, що судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому.

Звідси суд, реалізовуючи таку виключну коментенцію, як надання оцінки доказам, здійснює її за унормованими процесуальними нормами правилами і принципами/стандартами з урахуванням відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили, а також того, що:

- належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини, тобто під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання;

- обов`язок доказування в силу вимог процесуального закону покладено безпосередньо на сторони, тоді як надання оцінки доказам є виключною компетенцією суду та здійснюється за унормованими процесуальними нормами правилами і принципами/стандартами.

Так, принцип оцінки доказів "поза розумним сумнівом" полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Передбачений же статтею 79 ГПК України стандарт доказування "вірогідність доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач, та презюмує, що ним покладено на суд обов`язок оцінювати докази та обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

З огляду на вказані законодавчі приписи матеріальних та процесуальних норм, реалізуючи власну компетенцію щодо оцінки наданих позивачем доказів у їх сукупності, у суду не виникло розумних сумнівів стосовно обставин надання позивачем у лютому 2022 року послуг на користь відповідача загальною вартістю 17 898,64 грн та прийняття останнім цих послуг у відповідно скорегованих обсягах/об`ємах та на вказану суму.

Так, судом враховано, що відповідач не заперечив та не спростував більш вірогідними доказами обставин отримання у особистий кабінет КП «M.E.Doc» актів, якими зафіксовано як обсяг наданих у лютому 2022 року послуг, так і їх вартість.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідно надані позивачем електронні докази, є належними, допустимими, достовірним та такими, що підтверджують виконання позивачем власного договірного обов`язку з надання відповідачу та прийняття ним послуг загальною вартістю 17 898,64 грн.

З огляду наведеного суд дійшов висновку, що підписання сторонами договору №02.5-14/1-577 без будь-яких зауважень чи заперечень щодо його змісту свідчить про погодження, зокрема, відповідача з умовами відповідно укладеного правочину та, з урахуванням надання ДП "МА "Бориспіль" у лютому 2022 року послуг загалом на суму 17 898,64 грн, породжує для ТОВ "Маутехнік" обов`язок по сплаті вартості цих послуг у передбачений п. 3.2.6 договору строк, а саме до 20.03.2022 включно.

Висновуючи про виникнення у відповідача вказаного грошового обов`язку суд врахував умови договору стосовно обов`язку саме відповідача отримувати рахунок та первинні документи на оплату, тоді як недотримання відповідачем власного договірного обов`язку з отримання рахунка та актів на оплату не звільняє його від обов`язку оплатити фактично отримані послуги.

Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Однак станом на момент ухвалення рішення у зазначеній справі, окрім сплачених 12 059,80 грн, суду не надано жодних доказів на підтвердження оплати відповідачем решти вартості отриманих у лютому 2022 року послуг у сумі 5 838,84 грн.

За таких обставин, оскільки станом на день прийняття рішення вартість наданих позивачем послуг відповідач не оплатив, враховуючи арифметичну відповідність суми боргу обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 5 838,84 грн підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором №02.5-14/1-577 та порушенням строку оплати отриманих у лютому 2022 року послуг позивач просить суд стягнути з відповідача 3 206,08 грн пені, 270,30 грн 3% річних та 407,44 грн, нарахованих з 21.03.2023 по 04.10.2024 на 5 838,84 грн боргу за лютий 2022 року згідно рахунку-фактури №897/183 від 28.02.2022.

Відповідно до ст. ст. 610-612, 625 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписами статей 230, 232 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно пункту 5.5. договору №02.5-14/1-577 орендар зобов`язаний, в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг, сплачувати балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за цим договором, включаючи день оплати.

З огляду на вказані вище норми права та договірні положення, враховуючи встановлені обставини порушення відповідачем строку виконання грошового зобов`язання за договором, оскільки

- розмір заявлених до стягнення сум пені та 3% річних, обрахований судом згідно наведеного позивачем розрахунку, є арифметично правильним, суд дійшов висновку про обгрунтованість та задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 3 206,08 грн пені, 270,30 грн 3% річних;

- розмір заявлених до стягнення сум інфляційних втрат, обрахований судом згідно наведеного позивачем розрахунку, складає 501,14 грн, а суд при прийнятті рішення не може виходити за межі позовних вимог, заявлена позивачем вимоги про стягнення з відповідача 407,44 грн інфляційних втрат є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Висновуючи вказане, судом встановлено, що наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат є правильним як за періодом, так і сумою боргу, на яку здійснено нарахування.

Витрати позивача по сплаті судового збору у відповідності до статті 129 ГПК України покладаються судом у повному обсязі на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маутехнік" (08307, Київська обл., місто Бориспіль, МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ "БОРИСПІЛЬ", ідентифікаційний код 41166866) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7, ідентифікаційний код 20572069):

- 5 838 (п`ять тисяч вісімсот тридцять вісім) грн 84 коп. основного боргу;

- 3 206 (три тисячі двісті шість) грн 08 коп. пені;

- 270 (двісті сімдесят) грн 30 коп. 3% річних;

- 407 (чотириста сім) грн 44 коп. інфляційних втрат;

- 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 23.06.2025.

Суддя В.А. Ярема