Рішення від 20.06.2025 по справі 916/1419/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" червня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1419/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №916/1419/25

за позовом: Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради (73000, м. Херсон, пр-т Незалежності (Ушакова) 37, код ЄДРПОУ 44326699)

до відповідача: Приватного підприємства Гордієнко (73000, м. Херсон, вул. Гагаріна, 21, код ЄДРПОУ 37465118)

про стягнення 87 033,78грн.

ВСТАНОВИВ:

Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради звернулось до Господарського суду Одеської області до Приватного підприємства Гордієнко про стягнення 87 033,78грн.

Ухвалою від 15.04.2025р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради було залишено без руху.

16.04.2025р. до господарського суду надійшла заява (вх. №12349/25) Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.04.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1419/25. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

Відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з матеріалів справи, надіслана судом відповідачу рекомендованим листом з позначкою "Судова повістка" ухвала про відкриття провадження у справі була повернута поштовою установою з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою"

Суд зауважує, що згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресами місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Отже, оскільки ухвала суд про відкриття провадження у справі направлена судом за належною адресою відповідача і повернута поштою, суд доходить висновку, що відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.

Також, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи суд встановив.

Позивач по справі зазначає, що між Управлінням естетики та зовнішньої реклами департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради, правонаступником якого є Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради та Приватним підприємством «Гордієнко» було укладено договори про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу із додатками до них: № 01-16-48/14 від 21.05.2014, № 01-16-54/14 від 02.06.2014, № 01-16-85/14 від 11.08.2014, № 01-16-89/14 від 15.08.2014, № 01-16-118/14 від 01.02.2011, № 01-16-165/13 від 01.11.2013, № 03-20-21/21 (Антонівка) від 27.07.2021 (далі Договори).

Спірні правовідносини між сторонами, окрім укладених Договорів, регулюються Законом України "Про рекламу", Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (далі Типові правила), Правилами розміщення та експлуатації об`єктів зовнішньої реклами та інформації в місті Херсоні, затвердженими рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради від 20.10.2015 № 369 (далі - Правила), рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради від 18.01.2011 № 15 (зі змінами) «Про затвердження типової форми договору про тимчасове користування місцем для розміщення рекламного засобу», рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради від 19.02.2013 № 25 «Про затвердження Правил розміщення та експлуатації об`єктів зовнішньої реклами та інформації в місті Херсоні й тарифів на користування міськими територіями і об`єктами під розміщення зовнішньої реклами та інформації», рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради від 18.05.2021 № 203 «Про затвердження Тарифів та Коефіцієнтів на території Херсонської міської територіальної громади», розпорядженням начальника Херсонської міської військової адміністрації від 19.06.2024 № 512р «Про врегулювання оплати за тимчасове користування місцями для розміщення (розташування) рекламних засобів в умовах воєнного стану на території Херсонської міської територіальної громади» (зі змінами) та іншими актами законодавства.

Згідно із п. 5 Типових правил для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільська, селищна, міська рада може утворювати відділ, управління, інший виконавчий орган або покладати відповідні функції на існуючий відділ, управління.

На момент виникнення правовідносин за договорами, укладеними між сторонами до 12.09.2014 року, функції робочого органу із регулювання діяльності у галузі розміщення об`єктів зовнішньої реклами на території міста Херсона здійснювалися управлінням естетики та зовнішньої реклами департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради, а за договорами, укладеними після 14.09.2014 та до 01.06.2021 - управлінням естетики та зовнішньої реклами Херсонської міської ради.

Зокрема, відповідно до пункту 1.13 рішення Херсонської міської ради від 12.09.2014 №1478 Про внесення змін до структури і чисельності виконавчих органів Херсонської міської ради, управління естетики та зовнішньої реклами виведено зі складу департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради та перейменовано в управління естетики та зовнішньої реклами Херсонської міської ради (зі статусом юридичної особи).

Відповідно до пункту 6 рішення Херсонської міської ради від 26.02.2021 № 73 Про затвердження структури виконавчих органів Херсонської міської ради, їхніх положень та загальної чисельності апарату міської ради та її виконавчих органів з 01.06.2021 ліквідовано Управління естетики та зовнішньої реклами Херсонської міської ради, правонаступником якого, відповідно до пункту 8 даного рішення, є Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради.

Положенням про Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради, затвердженим рішенням Херсонської міської ради від 26.02.2021 №73, закріплено, що управління уповноважено здійснювати функції робочого органу із регулювання діяльності у галузі розміщення об`єктів зовнішньої реклами на території Херсонської міської територіальної громади, відповідно до чинного законодавства.

Пунктом 3.2.2 зазначеного Положення до повноважень Управління віднесено укладання з розповсюджувачами зовнішньої реклами договорів про право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів на території Херсонської міської територіальної громади.

А пунктом 3.1.16 Правил визначено, що Робочий орган здійснює операторські функції зі справляння плати за укладеними Договорами та контроль за своєчасним надходженням плати.

Тому, з 28.07.2021 Додатковими угодами до Договорів сторонами узгоджено, заміну сторони Договору, уповноваженої Херсонською міською радою здійснювати функції робочого органу, з Управління естетики та зовнішньої реклами Херсонської міської ради на Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради.

Пунктом 32 Типових правил закріплено, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.

На території Херсонської міської територіальної громади порядок розрахунку плати встановлено Правилами розміщення та експлуатації об`єктів зовнішньої реклами та інформації в місті Херсоні, які затверджені Рішенням виконавчого комітету міської ради 20.10.2015 №369 (далі Правила).

Як вказує позивач, предметом укладених між Позивачем та Відповідачем Договорів згідно з їх пунктом 1.1 є те, що Позивач як уповноважений Херсонською міською радою орган на умовах та в порядку, передбаченому Договором, надає, а Відповідач приймає в тимчасове платне користування місце, з метою розташування на ньому рекламного засобу, котрий використовується для розміщення зовнішньої реклами.

Пунктами 1.2, 1.3 Договорів передбачено, що він визначає відносини Сторін щодо тимчасового платного користування Відповідачем місцем, а адреса, площа кількість місць, що надаються в користування за Договором, визначаються згідно з додатком 1 до Договорів.

Додатком 1 до Договорів, який є невід`ємною частиною кожного окремого договору, визначено перелік рекламних засобів, дозвіл на розміщення яких видано за рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради Відповідачеві, що є підставою для нарахування плати за право користування місцем для їхнього розміщення.

Додатком 2 до Договорів сторонами узгоджено розрахунок розміру щомісячної плати за кожним договором із врахуванням переліку рекламних засобів, їхнього розміру, визначеного додатком 1 до кожного окремого Договору.

Пунктом 8.1. Договорів визначено, що Договір вступає в силу з моменту підписання його Сторонами і діє до закінчення строку дії Дозволу. Відповідно до пункту 8.2. Договорів дія Договору продовжується при продовженні строку дії відповідного Дозволу, на визначений у ньому строк.

Умовами Договорів порядок здійснення оплати визначається його розділом 2, відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 2.3 якого, сторони домовились щодо ціни Договору та відповідно визначили, що, за користування місцем Відповідач щомісячно сплачує плату, розрахунок якої здійснюється у відповідності до тарифів, установлених відповідним рішенням міської ради; підставою для нарахування та внесення Відповідачем на поточний рахунок Позивача плати є цей Договір та відповідні додатки до нього; плата за користування місцем сплачується Відповідачем з дати прийняття Позивачем рішення про встановлення пріоритету.

За посиланнями позивача, рекламні засоби розміщувалися Відповідачем на об`єктах комунальної власності на підставі: - наданих виконавчим комітетом Херсонської міської ради дозволів на розміщення зовнішньої реклами: Дозвіл № 10-2445 від 26.06.2014; Дозвіл № 10-2442 від 26.06.2014; Дозвіл № 10-2443 від 26.06.2014; Дозвіл № 10-2545 від 28.11.2014; Дозвіл № 10-2546 від 28.11.2014; Дозвіл № 10-2547 від 28.11.2014; Дозвіл № 10-529 від 01.07.2005; Дозвіл № 10-2115 від 29.11.2013; Дозвіл № 10-2116 від 29.11.2013; Дозвіл № 10-2110 від 29.11.2013; Дозвіл № 10-2111 від 29.11.2013; Дозвіл № 10-2112 від 29.11.2013; Дозвіл № 10-2114 від 29.11.2013; Дозвіл № 10-2117 від 29.11.2013; Дозвіл № 10-2113 від 29.11.2013; рішення Робочого органу про встановлення пріоритету на місце розташування рекламних засобів № 03-23-27/21 від 27.07.2021.

Пунктом 6.1 Правил закріплено, що плата за тимчасове користування місцями, які перебувають у комунальній власності, для розташування РЗ здійснюється на підставі Договору, укладеного Робочим органом та розповсюджувачем, відповідно до затверджених тарифів і коефіцієнтів, а місцями, що перебувають у державній або приватній власності, на договірних засадах з їх власником або уповноваженим ним органом (особою). плата за користування місцем справляється з дня укладення Договору. Відсутність РЗ на вказаному місці не є підставою для звільнення від плати за користування місцем (п.6.3 Правил).

Відповідно до п. 2.2. Договорів, підставою для нарахування та внесення Організацією на поточний рахунок Управління плати є Договір та відповідні додатки до нього.

Відповідно до п. 2.3.3 Договорів, плата за користування місцем сплачується Організацією з дати прийняття Управлінням рішення про встановлення пріоритету та становить 100% плати за тимчасове користування місцем із дати прийняття виконавчим комітетом міської ради рішення про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами, розрахунок якої визначається згідно із додатком 2 до Договору.

При цьому, як зазначає позивач, нарахування плати за розміщення рекламних засобів на об`єктах комунальної власності згідно пріоритету № 03-23-27/21 від 27.07.2021 здійснювалося відповідно до положень пунктів 2.3.1, 2.3.2 Договору та пункту 6.4. Правил.

Зокрема, пунктом 2.3.1 Договору визначено, що плата за користування місцем сплачується Суб`єктом господарювання з дати прийняття Робочим органом рішення про встановлення пріоритету та становить 25 % плати за тимчасове користування місцем (рекламний засіб не встановлений/не розташований) у перші три місяці дії встановленого пріоритету, розрахунок якої визначається згідно із додатком 2 до Договору.

Пунктом 2.3.2. Договору, передбачено, що у наступні три місяці дії встановленого пріоритету: - 100 % плати за користування місцем з дати прийняття рішення Робочого органу про продовження дії пріоритету на підставі письмового звернення заявника, якщо строк його дії продовжується у зв`язку з потребою виконання архітектурно-планувальних робіт та розроблення проєктно-технічної документації, розрахунок якої визначається згідно із додатком 2 до Договору, та додатково 25% (у разі встановленого/розташованого РЗ).

Відповідно до п. 6.4 Правил на час отримання рішення про встановлення пріоритету заявника, якщо об`єкт зовнішньої реклами фактично розміщений, плата за Договором справляється у 100% розмірі та додатково 25% за пріоритет, відповідно до пункту 4.1.4.1.

Пунктом 4.2.4 Договорів встановлено, що Організація зобов`язана своєчасно та в повному обсязі вносити плату за користування місцями в розмірі, передбаченому Договором.

Поряд з цим, як вказує позивач внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаними договорами у останнього утворилась заборгованість до бюджету Херсонської міської територіальної громади, що на момент подання позовної заяви із врахуванням штрафних санкцій складає 87 033,78., з яких: 48 610,71грн. основний борг; 8 199,21грн. пеня; 2 430,53 грн. 5% штрафу; 4 400,81 грн 3% річних; 23 392,52 грн. інфляційні втрати.

Як зазначає позивач, з метою досудового врегулювання спору щодо стягнення заборгованості за договорами, він в порядку статті 222 ГК України звертався до Відповідача з письмовими претензіями: Претензія від 07.05.2024 за вих. № 01-32-154/24 щодо необхідності сплати загальної суми заборгованості за договорами про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу, яка була надіслана разом з рахунком на оплату № 1035 від 07.05.2024 та актом звірки взаємних розрахунків на електронну адресу Відповідача; Претензія від 10.06.2024 за вих. № 01-32-410/24 щодо необхідності сплати загальної суми заборгованості за договорами про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу, яка була надіслана разом з рахунком на оплату № 01 від 03.06.2024 та актом звірки взаємних розрахунків на електронну адресу Відповідача. У надісланих Відповідачу претензіях Позивач вимагав погашення заборгованості та попереджав Відповідача про наслідки невиконання цих вимог. Проте, відповідні претензії надіслані були залишені без відповіді та задоволення.

Разом з тим, як вказує Позивач 12.10.2024 на його електронну адресу від Відповідача надійшов лист з проханням реструктуризації заборгованості за договорами. Позивачем було надано згоду на розстрочення сплати заборгованості строком на 6 місяців та запропоновано Відповідачу надати графік її погашення, про що останнього було поінформовано листом від 28.10.2024 за вих. № 01-31-504/24.

За посиланнями позивача, відповіді на зазначений лист від Відповідача не надійшло. Тому 29.01.2025 він надіслав Відповідачу повторний лист і запропонував з метою досудового врегулювання спору виконати вимоги претензії від 10.06.2024 за вих. № 01-32-410/24 в повному обсязі. Відповідний лист було залишено без відповіді.

Отже, посилаючись на вищенаведені обставини, Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради звернулось до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України законодавець також встановив, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з матеріалами справи, між Управлінням маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради (як правонаступником) та Приватним підприємством Еліком укладено договори про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу.

Ці договори між сторонами укладено на виконання вимог чинного законодавства у сфері реклами.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про рекламу зовнішня реклама реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг. Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України Про рекламу розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (далі Типові правила) визначено, що зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил. Згідно з п. 24 Типових правил, виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов`язаних з розташуванням рекламного засобу.

На території Херсонської міської територіальної громади порядок розрахунку плати встановлено Правилами розміщення та експлуатації об`єктів зовнішньої реклами та інформації в місті Херсоні, які затверджені Рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради від 20.10.2015 № 369.

Пунктом 6.1 зазначених Правил закріплено, що плата за тимчасове користування місцями, які перебувають у комунальній власності, для розташування РЗ здійснюється на підставі договору, укладеного Робочим органом та розповсюджувачем, відповідно до затверджених тарифів і коефіцієнтів, а місцями, що перебувають у державній або приватній власності, на договірних засадах з їх власником або уповноваженим ним органом (особою). Відповідно до п. 6.3 Правил плата за користування місцем справляється з дня укладення Договору. Відсутність РЗ на вказаному місці не є підставою для звільнення від плати за користування місцем

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З урахуванням викладеного, враховуючи положення ст. 204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину, який не був визнаний судом недійсним у встановленому порядку, укладені між сторонами договори є обов`язковими для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Так, як встановлено судом Відповідач свої зобов`язання за договорами про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу із додатками до них: № 01-16-48/14 від 21.05.2014, № 01-16-54/14 від 02.06.2014, № 01-16-85/14 від 11.08.2014, № 01-16-89/14 від 15.08.2014, № 01-16-118/14 від 01.02.2011, № 01-16-165/13 від 01.11.2013, № 03-20-21/21 (Антонівка) від 27.07.2021 з проведення своєчасної та повної оплати належним чином не виконав, у зв`язку з чим у останнього утворилась заборгованість в сумі 48 610,71грн.

Відповідно до розпоряджень начальника Херсонської міської військової адміністрації від 19.06.2024 № 512р (зі змінами) та від 31.10.2024 № 1005р, плата за тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів на території Херсонської міської громади не нараховується за період з 01.03.2022 до 31.12.2024, а також з 01.01.2025 до дати завершення бойових дій, визначеної наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309.

При цьому, як вказує позивач з 01.03.2022 плата за тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів не нараховувалась, що зумовлено надзвичайними обставинами, пов`язаними з воєнним станом, зокрема окупацією міста Херсона.

Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, а також те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 48 610,71 грн, відповідач, згідно приписів ст.74, 76-77 ГПК України, суду не надав, вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи, суд вважає позовні вимоги Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того в зв`язку з неналежним виконання відповідачем зобов`язань за договорами про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу із додатками до них: № 01-16-48/14 від 21.05.2014, № 01-16-54/14 від 02.06.2014, № 01-16-85/14 від 11.08.2014, № 01-16-89/14 від 15.08.2014, № 01-16-118/14 від 01.02.2011, № 01-16-165/13 від 01.11.2013, № 03-20-21/21 (Антонівка) від 27.07.2021, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 8 199,21грн., 5% штрафу в розмір 2 430,53грн., 3% річних в сумі 4 400,81грн. та інфляційні витрати в розмірі 23 392,52грн.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Штрафом, відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, пунктом 6.1. Договорів передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків Сторони несуть відповідальність у відповідності до умов Договору та чинного законодавства України.

Згідно з пунктами 6.3, 6.4 Договорів № 01-16-48/14 від 21.05.2014, № 01-16-54/14 від 02.06.2014, № 01-16-85/14 від 11.08.2014, № 01-16-89/14 від 15.08.2014, № 01-16-118/14 від 01.02.2011, № 01-16-165/13 від 01.11.2013 за несвоєчасну оплату платежів за користування місцем Організація сплачує на користь Управління пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочених платежів за весь час прострочення. За прострочення внесення платежів за користування місцем (-ями), що складає більше 1 місяця, Організація додатково сплачує штраф у розмірі 5 відсотків від простроченої суми.

Пунктом 6.3, 6.4 Договору № 03-20-21/21 від 27.07.2021 передбачено, що за несвоєчасну оплату платежів за користування місцем Суб`єкт господарювання сплачує на користь Робочого органу пеню в розмірі затвердженої облікової ставки Національного банку України від суми прострочених платежів за весь час прострочення. За прострочення внесення платежів за користування місцем, що складає більше 3 місяців, суб`єкт господарювання додатково сплачує штраф у розмірі 5 відсотків від простроченої суми.

Приймаючи до уваги порушення відповідачем строків оплати за користування місцем для розташування рекламних засобів, враховуючи положення договорів та чинного законодавства, господарський суд вважає правомірним нарахування пені та штрафу.

Проаналізувавши та перевіривши здійснені Позивачем розрахунки пені та штрафу, суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійснених позивачем розрахунків пені та штрафу в зв`язку з чим позовні вимоги Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради в частині стягнення з Відповідача пені в розмірі 8 199,21грн. та штрафу 2 430,53грн. підлягають задоволенню.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що умовами спірного договору не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за відповідний час прострочення грошового зобов`язання у гривневому вираженні.

Індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Проаналізувавши здійснені Позивачем розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань, господарський суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійснених розрахунків. Наведене має наслідком необхідність задоволення заявлених Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради позовних вимог у названій частині шляхом присудження до стягнення на користь Позивача трьох відсотків річних у розмірі 4 400,81грн. та інфляційні витрати в сумі 23 392,52грн..

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради є обґрунтованими, підтверджені належними доказами наявними в матеріалах справи, в зв`язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Позов Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради (73000, м. Херсон, пр-т Незалежності (Ушакова) 37, код ЄДРПОУ 44326699) до Приватного підприємства Гордієнко (73000, м. Херсон, вул. Гагаріна, 21, код ЄДРПОУ 37465118) задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства Гордієнко (73000, м. Херсон, вул. Гагаріна, 21, код ЄДРПОУ 37465118) на користь Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради (73000, м. Херсон, пр-т Незалежності (Ушакова) 37, код ЄДРПОУ 44326699) основний борг в сумі 48 610 (сорок вісім тисяч шістсот десять)грн. 71коп., пеню в розмірі 8 199 (вісім тисяч сто дев`яносто дев`ять)грн. 21коп., штраф в сумі 2 430 (дві тисячі чотириста тридцять)грн. 53коп., 3% річних в сумі 4 400 (чотири тисячі чотириста)грн. 81коп., інфляційні витрати в розмірі 23 392 (двадцять три тисячі триста дев`яносто дві)грн. 52коп. та судовий збір в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві)грн.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 20 червня 2025 р.

Суддя К.Ф. Погребна