Рішення від 23.06.2025 по справі 916/5553/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" червня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5553/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №916/5553/24,

за позовом: Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, пр. Берестейський, 14; код ЄДРПОУ 38727770) в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрації Білгород-Дністровського морського порту) (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, буд. 81; код ЄДРПОУ 38728376);

до відповідача: Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» (67701, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 81; код ЄДРПОУ 01125689);

про стягнення 53 456,05 грн.,-

1. Суть спору.

20.12.2024 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява (вх.№5693/24) Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» до відповідача Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт», в якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 53 456,05 грн, з яких 15 236,35 грн 3 % річних та 38 219,70 грн. інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про надання послуг №6-П-БДФ-18 від 02.01.2018, в частині своєчасної оплати, у зв`язку з чим на суму заборгованості позивачем нараховано інфляційні втрати та 3 % річних.

2. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 25.12.2024 було відкрито провадження у справі №916/5553/24 та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в порядку ст.ст. 247-252 ГПК України.

В даній ухвалі суд запропонував відповідачу подати до суду у строк до 14.01.2025 відзив на позовну заяву, оформлений відповідно до вимог ст.ст.165, 178 ГПК України; додати до відзиву докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; надіслати копію відзиву та доданих до нього доказів позивачу одночасно з надісланням відзиву до суду; відповідні докази надіслання надати до суду.

Запропонував позивачу подати до суду у строк до 28.01.2025 відповідь на відзив, оформлену відповідно до вимог ст.ст.166, 184 ГПК України; надіслати копію відповіді на відзив та доданих до неї доказів відповідачам одночасно з надісланням відповіді суду; відповідні докази надіслання надати до суду.

Запропонував відповідачу подати до суду у строк до 11.02.2025 заперечення, оформлені відповідно до вимог ст.ст.167, 184 ГПК України, надіслати копію заперечень та доданих до них доказів позивачу одночасно з надісланням заперечень до суду; відповідні докази надіслання надати до суду.

Про вказане сторін було повідомлено шляхом направлення копії ухвали суду до електронного кабінету позивача та електронного кабінету відповідача, про що свідчать довідки про доставку електронного документу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Враховуючи ту обставину, що в умовах воєнного стану суди продовжують працювати в штатному режимі, з огляду на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи з метою забезпечення доступу до правосуддя, гарантованого державою та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд здійснив розгляд даної справи в межах розумного строку.

3. Аргументи учасників справи.

3.1. Аргументи Державного підприємства «Адміністрація морських портів України».

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що між ним та ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» укладено Договір про надання послуг №6-П-БДФ-18 від 02.01.2018 (Далі-Договір). Предметом договору є надання Виконавцем Замовнику протягом строку дії Договору можливості використання обладнання (прожекторні або залізобетонні щогли) Виконавця для освітлення території Замовника згідно Переліку послуг, що надаються БДФ ДП «АМПУ» (Додаток № 1 до Договору, що є його невід`ємною частиною) за ДК 021:2015 по коду « 65320000-2 Експлуатація електричних установок».

Позивач зазначає, що впродовж дії договору послуги надавались у повному обсязі, належним чином, що підтверджується актами наданих послуг та виставленими рахунками.

Внаслідок несплати вартості наданих послуг утворилась заборгованість у розмірі 386 815,47 грн, що стало підставою для звернення до суду у справі № 916/1752/19. Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.08.2019 позов задоволено повністю та було видано судовий наказ. Проте вищезазначене рішення виконано не було. У зв`язку з триваючим порушенням зобов`язань, Позивач звертався з додатковими позовами: у справі № 916/3411/21 про стягнення 61 561,77 грн (3% річних та інфляційні втрати за 13.06.2019 08.11.2021) та у справі № 916/1865/23 про стягнення 112 722,56 грн (3% річних та інфляційні втрати за 09.11.2021 20.04.2023)

Усі судові рішення набрали законної сили, однак Відповідач не виконав їх, що підтверджується відкритими виконавчими провадженнями.

Позивач посилається на норми Цивільного кодексу України, зокрема ст. 509, 599, 610, 629, вказуючи на порушення Відповідачем договірних та грошових зобов`язань, які не припинені належним виконанням, а також обов`язок боржника нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання договору.

3.2. Аргументи Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт».

Відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими з огляду на об`єктивну неможливість виконання грошового зобов`язання, що виникла внаслідок бездіяльності позивача. Зокрема, з 2021 року ДП «БДМТП» фактично позбавлене можливості здійснювати господарську діяльність через критичне зниження глибин Дністровсько-Лиманського каналу та заборону судозаходу до порту. Вказані обставини відповідач вважає такими, що прямо пов`язані з невиконанням Позивачем ДП «АМПУ», в особі Білгород-Дністровської філії своїх зобов`язань щодо підтримки гідротехнічної інфраструктури у належному технічному стані.

Відповідач наголошує, що має статус державного підприємства, перебуває у стані приватизації, не здійснює прибуткової діяльності з 2022 року, і не має об`єктивної можливості погашати заборгованість. З 2022 року портова діяльність припинена наказом №14 від 22.03.2022, у зв`язку з відсутністю судозаходу та запровадженням воєнного стану, водночас інші порти регіону функціонують. Такі дії, на переконання відповідача, з боку державних інституцій по відношенню до ДП «БДМТП» як суб`єкта господарювання, носять ознаки дискримінації, заборона якої передбачена частиною 2 статті 31 Господарського кодексу України.

Відповідач вказує, що наразі співпрацює з Одеською регіональною торгово-промисловою палатою для отримання Сертифікатів про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), у зв`язку з відсутністю належних глибин, забороною судозаходу в період дії воєнного стану на території України та неможливості, у зв`язку з цим здійснення виробничої діяльності, в тому числі щодо неможливості своєчасного виконання грошових зобов`язань за договором № 6-П-БДФ-18 від 02.01.2018.

На підставі викладеного відповідач просить суд врахувати виключні обставини справи, відмовити у задоволенні позовних вимог або зменшити розмір заявленої до стягнення суми на підставі ст. 233 ГК України.

4. Фактичні обставини справи встановлені судом.

02.01.2018 між Державним підприємством Адміністрація морських портів України в особі Білгород-Дністровської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України (надалі іменується Виконавець або Позивач) та Державним підприємством Білгород-Дністровський морський торговельний порт (надалі іменується Замовник або Відповідач) було укладено Договір про надання послуг № 6-П-БДФ-18 (далі- Договір) (т.1, а.с. 70-71).

За умовами п. 6.7. Договору, закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Відповідно до п.1.1. Договору, Виконавець протягом строку дії договору зобов`язується надавати Замовнику можливість використання обладнання БДФ ДП АМПУ для освітлення території Замовника за ДК 021:2015 по коду 65320000-2 Експлуатація електричних установок (далі послуги).

Додатком №1 до договору є Перелік послуг, що надаються БУФ ДП „АМПУ (т.1, а.с. 72).

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що Договір набирає чинності з моменту підписання його повноважними представниками Сторін і діє з 01 січня 2018 року до 31 грудня 2018 року.

Згідно п. 3.2 Договору, визначення розміру сум, що підлягає сплаті за надані Виконавцем послуги за місяць або інший період, здійснюється на підставі письмових заявок Замовника або використання Замовником обладнання для освітлення за місяць, що зазначається в Акті наданих послуг.

Пунктом 2.3 Договору визначено обов`язки Замовника, серед яких у п.п. 2.3.1 визначено обов`язок Замовника оплатити вартість наданих послуг в порядку і в терміни, передбачені Розділом 3 Договору.

Згідно п. 3.3 Договору, розрахунок за надані послуги здійснюються Замовником згідно виставленого Виконавцем рахунку, протягом 10-ти (десяти) банківських днів після підписання Акту наданих послуг.

Відповідно до п. 3.4 Договору, здавання послуг Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформлюється Актом наданих послуг, що складається Виконавцем за відповідний період (місяць або інший період) та направляється/надається Замовнику.

Згідно п. 3.5 Договору, Замовник після отримання Актів наданих послуг в строк не більше 5-ти календарних днів підписує Акти або надає зауваження щодо якості наданих послуг.

Відповідно до умов п. 3.6 Договору, не надання чи не підписання Замовником Актів приймання-передачі наданих послуг за відсутності мотивованої відмови у строк, визначений в п. 3.5 Договору, є фактом визнання повного і належного виконання Виконавцем своїх зобов`язань, а послуги вважаються наданими належним чином та прийнятими Замовником без претензій та зауважень, при цьому Сторони погоджуються, що датою прийняття послуг вважається дата підписання Акту наданих послуг Виконавцем.

27.04.2018 між Виконавцем та Замовником було укладено додаткову угоду до Договору та викладено Перелік послуг у новій редакції (т.1, а.с. 73).

25.09.2018 між сторонами було укладено додаткову угоду до Договору, якою внесені зміни до п.1.1. , п.3.2., п.3.4., розділу 7 договору та п.1 Переліку послуг (т.1, а.с. 74).

29.09.2018 між сторонами було укладено додаткову угоду до Договору, відповідно до якої внесли зміни до п.1 Переліку послуг, що надаються БДФ ДП АМПУ (т.1, а.с. 75).

Як встановлено судом, Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.08.2019 року у справі №916/1752/19 стягнуто з Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» основну заборгованість у розмірі 307 908 грн. 36 коп., пеню у розмірі 45 862 грн. 88 коп., 3 % річних у розмірі 8352 грн. 90 коп., інфляційні втрати в розмірі 24 691 грн. 33 коп., та судовий збір в розмірі 5 802 грн. 24 коп. Останнім днем періоду нарахування 3 % річних, інфляційних втрат та пені визначено 12.06.2019 року.

12.09.2019 року Господарським судом Одеської області видано наказ про примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області від 21.08.2019 року по справі № 916/1752/19.

Наказ про примусове виконання рішення від 21.08.2019 у справі №916/1752/19 знаходиться на примусовому виконанні, що вбачається з наданої позивачем копії постанови про відкриття примусового провадження ВП № 72483145 від 09.08.2023 ( т.1, а.с. 76)

Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.01.2022 року по справі №916/3411/21 стягнуто з Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" 3% річних в сумі 22 245 грн., інфляційні витрати в сумі 39 316 грн. та судовий збір в розмірі 2 270 грн. Останнім днем періоду нарахування 3 % річних, інфляційних втрат та пені визначено 28.10.2021 року.

11.02.2022 року Господарським судом Одеської області видано наказ про примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області від 11.01.2022 по справі №916/3411/21.

Наказ про примусове виконання рішення від 11.01.2022 у справі № 916/3411/21 знаходиться на примусовому виконанні, що вбачається з наданої Позивачем копії Постанови про відкриття примусового провадження ВП №72542253 від 15.08.2023.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.07.2023 по справі №916/1865/23 стягнуто з Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" грошові кошти у розмірі 112 722,56 грн, з яких: 13 362,39 грн - 3 % річних; 99 360,17 грн. - інфляційні втрати, нараховані за період з 09.11.2021 року по 20.04.2023 року у зв`язку з неналежним виконанням умов договору про надання послуг № 6-П-БДФ-18 від 02.01.2018 року та судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.

01.08.2023 Господарським судом Одеської області видано наказ про примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області від №916/1865/23.

Наказ про примусове виконання рішення від 01.0.2023 у справі №916/1865/23 знаходиться на примусовому виконанні, що вбачається з наданої позивачем копії постанови про відкриття примусового провадження ВП №72643776 від 29.08.2023.

5. Позиція суду щодо встановлених обставин справи.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, його порушення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору.

Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності. Тобто, преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.

Відповідну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 р. у справі № 922/2391/16.

У постановах від 05.08.2020 р. у справі №906/282/16, від 13.08.2019 р. у справі №910/11164/16, від 12.06.2018 р. у справі №927/976/16, від 29.04.2020 р. у справі №906/557/19 викладені висновки Верховного Суду щодо застосування статті 75 ГПК України, відповідно до яких обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акту. Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ.

З огляду на вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що Господарським судом Одеської області у рішенні від 21.08.2019 (справа №916/1752/19), рішенні від 11.01.2022 (справа №916/3411/21), рішенні від 11.07.2023 (справа №916/1865/23) встановлено обставини, які не потребують повторного дослідження, встановлення тих самих обставин та фактів, піддавання їх сумнів, а саме щодо неправомірності дії ДП "БДМТП" в частині нездійснення оплат за виставленими ДП "АМПУ" в ході здійснених між ними господарських операцій рахунками, наведеними в описовій частині рішення.

На теперішній час у зв`язку із невиконанням відповідачем, у тому числі рішення Господарського суду Одеської області від 11.07.2023 року у справі №916/1865/23, позивачем додатково нараховано відповідачу 3 % річних за період з 21.04.2023 по 13.12.2024 року, що становить 15 236,35 грн. та інфляційні втрати за той самий період в сумі 38 219,70 грн.

Частиною 3 статті 14 ЦК України встановлено, що виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно із правовим висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 10.12.2019 р. у справі №912/2750/18 правовий аналіз положень ст.ст.526,599,611,625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст.625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.

Зазначена позиція підтверджена, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 р. у справі №310/11534/13-ц, від 04.06.2019 р. у справі №916/190/18.

У кредитора згідно із частиною 2 статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 р. у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 р. у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18.

Судом перевірено здійснений позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат за період з 21.04.2023 по 13.12.2024 року, та встановлено наступне.

Позивач починає здійснювати нарахування 3 % річних та інфляційних втрат починаючи з 21.04.2023, тобто дня наступного за останнім днем періоду (з 09.11.2021 року по 20.04.2023) по якому Господарським судом Одеської області стягнення вже здійснювалося стягнення, в межах справи №916/1865/23. Водночас, судом було встановлено, що станом на момент розгляду справи відповідач заборгованість по Договору про надання послуг №6-П-БДФ-18 від 02.01.2018, не погасив, у зв`язку з чим позивачем останнім днем періоду нарахування у даній справі визначено 13.12.2024.

Таким чином, перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3 % та інфляційних втрат, судом встановлено що такі розрахунки є обґрунтованими та арифметично правильними.

Стосовно доводів відповідача щодо відмови у задоволенні вимог про стягнення штрафних санкцій або зменшення їх розміру на розсуд суду на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, господарський суд погоджується із доводами позивача, що ним не заявлено вимог про стягнення саме штрафних санкцій, що у розумінні чинного законодавства є неустойка, штраф, пеня згідно ст. 230 ГПК України. Позивачем заявлено вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України, що є способами захисту майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. У зв`язку із чим суд відхиляє доводи відповідача в цій частині.

Суд зауважує, що положення ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України визначають право суду щодо зменшення розміру штрафних санкцій, якими, як зазначено судом вище, 3 % річних та інфляційні витрати не являються.

Додатково суд вказує, що застосування судами обмежень свободи договору носить винятковий характер, а виключність випадку для зменшення судом розміру процентів річних, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, має бути підтверджена встановленими судами дійсно надзвичайними обставинами, при цьому зміст положень статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України не зобов`язує кредитора доводити наявність у нього збитків для того, щоб притягнути боржника до відповідальності у вигляді штрафних санкцій, а посилання відповідача на збитковість його підприємства не може вважатися такою винятковою підставою для зменшення розміру річних.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 24.06.2021 у справі №904/3177/20.

При цьому за загальним правилом нараховані позивачем інфляційні втрати не підлягають зменшенню господарським судом.

З урахуванням вказаного, господарський відхиляє доводи відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій.

За правилами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Проаналізувавши встановлені обставини, суд доходить до висновку, що позовні вимоги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про стягнення 15236,35 грн 3 % річних та 38 219,70 грн інфляційних втрат - підлягають задоволенню в повному обсязі.

Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» (67701, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 81; код ЄДРПОУ 01125689) на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, пр. Берестейський, 14; код ЄДРПОУ 38727770) в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрації Білгород-Дністровського морського порту) (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, буд. 81; код ЄДРПОУ 38728376) 15 236/п`ятнадцять тисяч двісті тридцять шість/грн. 35 коп. 3 % річних що нараховані на прострочену суму боргу та 38 219/тридцять вісім тисяч двісті дев`ятнадцять/грн. 70 коп. інфляційних втрат що нараховані на прострочену суму боргу а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422/дві тисячі чотириста двадцять дві/грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 23 червня 2025 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська