Ухвала від 23.06.2025 по справі 916/2408/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

"23" червня 2025 р. Справа № 916/2408/25Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. розглянувши заяву Державне підприємство «Одеський морський торговельний порт» про забезпечення позову за вх. № 2-929/25 від 19.06.2025р. у справі № 916/2408/25

за позовом Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» (65082, м. Одеса, площа Митна, буд. 1, код ЄДРПОУ 01125666)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський портовий оператор» (65026, м. Одеса, площа Митна, буд. 1, код ЄДРПОУ 41810266)

про визнання додаткової угоди укладеною.

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Одеський морський торговельний порт» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський портовий оператор» про визнання додаткової угоди№ 4 до договору про надання послуг публічного зберігання № КД-22228 від 30.04.2024 укладеною.

Як зазначає,Державне підприємство «Одеський морський торговельний порт» відповідний позов подано з огляду на необхідність приведення Договору зберігання № КД-22228 від 30.04.2024 у відповідність із обставинами, які виникли у зв`язку з судовим рішенням про визнання недійсним одностороннього правочину щодо відмови від Договору оренди 09.10.2006 року.

Разом з позовною заявою Державне підприємство «Одеський морський торговельний порт» було подано до суду заяву про забезпечення позову за вх. №2-929/25, в якій заявник просить суд постановити ухвалу, якою вжити заходи забезпечення позову шляхом зобов`язання ТОВ «Одеський портовий оператор» звільнити склад на причалі №43 літ. «Ю» (інв. №057000), загальною площею 3221,70 кв.м., розташованого за адерсою: м. Одеса, вул. Гефта, 3/2 від вантажів, що зберігаються на зазначеному складі на підставі договору про надання послуг публічного зберігання від 30.04.2024 №КД-22228; заборони ТОВ «Одеський портовий оператор» вчиняти будь-які дії, спрямовані на виникнення чи реалізацію прав та обов`язків щодо критого складу на причалі №43 літ. «Ю» (інв. №057000), загальною площею 3221,70 кв.м., розташованого за адерсою: м. Одеса, вул. Гефта, 3/2, окрім обов`язку вивезення наявних вантажів.

При цьому в обґрунтування відповідної заяви, заявник вказує, що 09.10.2006 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області, на даний час Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (надалі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зерновий перевантажний комплекс «Інзерноекспорт» (надалі - Орендар) було укладено договір № ДФ-89 обліковий номер 20984091092 нерухомого майна (надалі - Договір оренди), що належить до державної власності, а саме: нежитлові приміщення одноповерхової будівлі складу для зберігання зерна (інв. № 057000), площею 3 221,70 кв. м., та нежитлові приміщення триповерхової виробничо адміністративної будівлі (інв. № 057001), площею 1 147,80 кв. м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Гефта, 3/2 (надалі - Об`єкт оренди).

В подальшому, до Договору оренди неодноразово були внесені зміни та доповнення відповідними договорами. Зокрема ними було визначено розмір орендної плати за користування Об`єктом оренди та строк дії Договору оренди до 11.11.2024. За даним Договором оренди ДП «Одеський порт» є балансоутримувачем.

Як вказує заявник, РВ ФДМУ 08.02.2024 надіслало на адресу ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт" Повідомлення N 11-07-00516, в якому із посиланням на порушення Орендарем умов Договору оренди в частині несплати орендної плати до Державного бюджету України та на наявність заборгованості перед державним бюджетом України у розмірі 520383,58 грн. що виникла більше ніж за три місяці, а також на приписи ст. 782 ЦК України, повідомило про відмову від Договору оренди N ДФ-89 від 09.10.2006 та запропонувало протягом трьох робочих днів з дня отримання Повідомлення повернути Балансоутримувачу державне нерухоме майно, що було об`єктом оренди за договором, підписати акти приймання-передачі (повернення) майна та повернути РВ ФДМУ підписані в трьох екземплярах акти.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.11.2024 у справі № 916/808/24 було встановлено, що Повідомлення було отримано Орандарем 12.02.2024. З цього моменту вважалось, що Договір оренди є розірваним, а тому ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт" зобов`язаний повернути орендоване державне майно його балансоутримувачу.

30.04.2024 року між 30.04.2024 року між ДП «Одеський морський торговельний порт» (ДП «Одеський порт або Позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеський портовий оператор» (ТОВ «ОПО» або Відповідач) було укладено договір про надання послуг публічного зберігання № 22228. Згідно Додаткової угоди №3 від 10.03.2025 року до Договору дію Договору продовжено до 31.12.2025 року.

Даним Договором, як зазначає заявник, передбачена можливість зберігання вантажів у критому складі на причалі №43 літ. «Ю» (інв. № 057000). Зокрема, відповідно до пункту 2.4. Договору Сторони погодили, що при наданні Послуг за Договором, для зберігання вантажів у критих складських площах інв. № 057000 встановлюється зобов`язання Замовника щодо гарантованого завантаження ним Складу інв. № 057000 вантажем, а саме, площею щонайменше 2800 м2 на добу протягом 30 днів фактичного зберігання вантажу. Перебіг строку зберігання вантажу розпочинається з моменту завезення вантажу на Склад та оформлення приймальних Актів. У разі невиконання Замовником цієї умови та завантаження Складу інв. № 057000 на меншу площу, Замовник зобов`язується здійснювати оплату за Послуги, вартість яких буде обчислюватись з розрахунку площі завантаження 2800 м2 на добу за 30 днів зберігання вантажу згідно чинних тарифів Виконавця.

Проте, як вказує заявник, 11 березня 2025 року у судовому засіданні Верховний Суд ухвалив постанову по справі № 916/808/24, згідно якого Верховним Судом було скасовано рішення суду першої та апеляційної інстанції та задоволено позов ТОВ «ЗНК «ІНЗЕРНОЕКСПОРТ» про визнання недійсним правочину Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, оформленого повідомленням № 11-07-00516 від 08.02.2024 року, щодо односторонньої відмови від Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.10.2006 року за № ДФ-89, обліковий номер № 20984091092, укладеного між РВ ФДМУ та ТОВ « 3ПК «ІНЗЕРНОЕКСПОРТ».

За посиланнями заявника, наслідком визнання недійсним правочину РВ ФДМУ щодо односторонньої відмови від Договору оренди є поновлення прав ТОВ «ЗПК «ІНЗЕРНОЕКСПОРТ» як Орендаря, зокрема, щодо критого складу на причалі №43 літ. «Ю» (інв. № 057000), загальною площею 3221,70 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Гефта, 3/2.

Заявник наголошує, що неодноразово повідомляв Відповідача листами від 17.03.2025 № 179/41/73, від 14.05.2025 № 369/41/73, від 13.06.2025 №482/41/73 щодо вимоги невідкладно звільнити від наявного вантажу критий склад на причалі №43 літ. «Ю», інв. № 057000, загальною площею 3221,70 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Гефта, 3/2. Проте листи залишені без відповіді та задоволення відповідача, вантаж якого і досі залишається на складі інв. №057000, внаслідок чого останній і досі зберігає доступ до складу, тим самим має можливість перешкоджати чинному орендарю - ТОВ «ЗПК «ІНЗЕРНОЕКСПОРТ» у доступі до орендованого майна.

На переконання заявника, вжиття заходів забезпечення позову у даній справі шляхом зобов`язання ТОВ «Одеський портовий оператор» звільнити склад інв. №057000 від вантажів, що зберігаються на ньому на підставі договору зберігання та заборони ТОВ «Одеський портовий оператор» вчиняти будь-які дії, спрямовані на виникнення чи реалізацію прав та обов`язків щодо складу інв. №057000 окрім обов`язку вивезення наявних вантажів, є цілком обґрунтованими та необхідними для ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, як вважає заявник, невжиття заходів забезпечення позову призведе до неможливості ефективного захисту заявлених позивачем порушених прав за результатом задоволення поданої позовної заяви, зумовить виникнення інших спорів між сторонами та ТОВ «ЗПК «ІНЗЕРНОЕКСПОРТ» та неспівмірно збільшить тягар витрат на відновлення заявлених до захисту прав.

Розглянувши заяву Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» про забезпечення позову, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (ч. 3 ст. 137 ГПК України).

Згідно ч. 1 ст. 139 ГПК України, заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Слід зауважити, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 зазначила, що під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Забезпечення позову є засобом, що гарантує виконання майбутнього рішення господарського суду, який полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, мають тимчасовий характер і діють до закінчення розгляду справи по суті заявлених вимог.

За загальним правилом умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтована вірогідність утруднення або неможливість виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення виконання судового рішення.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Аналіз змісту наведеного свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Предметом майбутнього позову заявником визначено вимоги немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку підлягає дослідженню така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи доведено співмірність заявленого заходу забезпечення позову з заявленими позовними вимогами, чи є вони адекватними та відповідають вимогам на забезпечення яких він вживається та чи не відбудеться втручання у господарську діяльність господарюючого суб`єкта.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, від 25.11.2019 у справі № 910/9530/19, від 16.04.2020 у справі №910/18680/19.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.74 ГПК України. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

Зі змісту заяви Державне підприємство «Одеський морський торговельний порт» вбачається, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача за захистом яких він звернувся до суду, оскільки відповідач ігнорує його вимоги щодо звільнення від свого вантажу складу інв. №05700.

Суд зауважує, що з урахування предмету позовних вимог, а саме визнання додаткової угоди укладеної, заявником не наведено підставних доводів щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності вимог щодо забезпечення позову, адекватності заходу до забезпечення позову, що застосовується судом та його співмірності із предметом позову, як і не доведено обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, оскільки наведені твердження зводяться лише до неможливості ТОВ «ЗПК «ІНЗЕРНОЕКСПОРТ» використовувати спірний об`єкт оренди.

Крім того, суд зазначає що відповідно до положень ч. 11 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Тобто, суд зобов`язаний з`ясувати, чи тотожні за змістом заявлені заходи забезпечення позову задоволенню заявлених позовних вимог та не повинен вживати таких заходів забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті

При цьому, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 22.07.2019 у справі №914/120/19, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Поряд з цим зі змісту Додаткової угоди №4, яку заявник просить суд визнати укладеною, вбачається що з тексту Договору зберігання підлягає виключенню умови які стосуються експлуатації складу інв. №05700, що в свою чергу може свідчити про тотожність запропонованими заходам забезпечення позову.

Частиною 1 статті 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши наведені підстави, суд зауважує, що заявником не надано суду належних обґрунтувань та доказів на підтвердження наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, не надано жодних доказів, які підтверджують можливе істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або позбавлення заявника можливості ефективно захистити його порушені чи оспорювані права та інтереси, за захистом яких він звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів забезпечення позову.

Суд зазначає, що наведене заявником є лише його припущеннями, не підтвердженими належними доказами та викладені судження заявника заяві, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати та довести необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.

Отже, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» про забезпечення позову, оскільки останнім не доведено належними та допустимими доказами обставин, за яких невжиття заявленого заходу забезпечення позову призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав заявника, крім цього, на думку суду, у даній справі відсутнє обґрунтування, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернутись.

Керуючись ст.ст.136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Відмовити Державному підприємству «Одеський морський торговельний порт» у задоволенні заяви про забезпечення позову за вх. 2-929/25 від 19.06.2025р. у справі №916/2408/25.

Ухвала набрала законної сили в порядку ст. 234 ГПК України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання законної сили ухвали Господарського суду Одеської області.

Суддя К.Ф. Погребна